Провадження № 33/803/1557/21 Справа № 192/868/21 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
19 жовтня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Томи В.П. на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 6 місяців та стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 454,00 грн.,
за участю:
особи, що притягується
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника особи, що притягується
до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 ,
потерпіолго Немченка В.В.,
Згідно постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року водій ОСОБА_3 16 червня 2021 року о 13.50 год. на автодорозі Солоне-Новопокровка 1й км, керуючи автомобілем ВАЗ, д.р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу у русі автомобілю Сітроен, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі, та здійснив з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 порушив п. 16.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ст.124 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги посилається на те, що під час складання протоколу не було встановлено коли виникла небезпека для руху і відповідно коли ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до п. 16.1 ПДР України. Вважає, що протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено свідків ДТП. Звертає увагу, що визнання вини у порушенні ПДР України не може бути достатнім та правомірним доказом винуватості ОСОБА_1 . Вважає, що працівник поліції у протоколі неправильно виклав обставини ДТП, оскільки на перехресті відсутні світлофор та відповідні дорожні знаки, а тому інспектор повинен був зазначити про порушення вимог п. 16.12 ПДР України.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши думку учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги судом першої інстанції виконані не були.
Адміністративним порушенням відповідно до ст. 124 КУпАП визначається порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Оскільки така норма закону як ст.124 КУпАП є бланкетною, то при провадженні у справі необхідно з'ясовувати, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень та вказувати це як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові судді.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №034490 від 18 червня 2021 року ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 16.1 ПДР України, який передбачає, що перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють. У разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті відповідними дорожніми знаками.
З оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_1 порушень вимог п. 16.1 ПДР України, оскільки даний пункт не стосується нерегульованих перехресть, а зі схеми місця ДТП та пояснень учасників ДТП слідує, що ні світлофору, ні відповідних дорожніх знаків на перехресті, де сталось ДТП, немає, однак незважаючи на це, не повертаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення до УПП в Дніпропетровській області для належного оформлення, без достатніх на то правових підстав, визнав встановленим, що ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, хоча згідно відповідного протоколу про адміністративне правопорушення порушення цього пункту йому не інкримінувалось.
Таким чином, приймаючи рішення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції фактично вийшов за межі наданих йому повноважень, враховуючи ту обставину, що диспозиція вказаної вище норми закону за своєю структурою є банкетною, оскільки відсилає до Правил дорожнього руху України, а тому суд вправі приймати рішення щодо доведеності чи недоведеності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення лише в межах тих пунктів вказаних Правил, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і навпаки, не вправі встановлювати порушення тих пунктів Правил, які в протоколі не зазначені, оскільки це уповноважена робити лише особа, яка, відповідно до вимог ст. 255 КУпАП наділена правом складати протокол про адміністративне правопорушення.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення ("проведення несанкціонованого пікету"), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За таких обставин постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки її винесено з порушенням вимог закону.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати із закриттям провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Томи В.П. - задовольнити.
Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - скасувати та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот