Справа № 726/1528/21
Провадження №2-а/726/50/21
Категорія 140
20.10.2021 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
за участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бандуровський Борис Петрович, до Управління національної поліції в Чернівецькій області, інспектора 1 батальйону, 2 роти УПП в Чернівецькій області, капрала поліції Татарин Таїсії Віталіївни про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Бандуровським Б.П. подано до суду адміністративний позов до Управління національної поліції в Чернівецькій області, інспектора 1 батальйону, 2 роти УПП в Чернівецькій області, капрала поліції Татарин Т.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4733292 від 06 вересня 2021 року винесеної щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Вказує, що притягнення його довірителя до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 при зміні напрямку руху постійно вмикав показники поворотів, а його зупинка була лише надуманою підставою для перевірки водія на стан алкогольного сп'яніння.
Оскільки, згідно ч.2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а жодних доказів вчиненого та наявності складу адміністративного правопорушення немає, вважає постанову відповідача незаконною та необґрунтованою, а тому з посиланням на відповідні правові норми, просить суд постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі, ЕАО № 4733292 від 06 вересня 2021 року скасувати.
Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, наводячи їх попередній орієнтовний розрахунок, вказуючи, що докази на підтвердження витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення в порядку ч.7 ст. 139 КАС України.
08.10.2021 на адресу суду надійшов відзив на вказану позовну заяву, в порядку ст. 162 КАС України, від представника відповідача, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Вказує, що поліцейський діяв в межах наданих йому повноважень та в порядку передбаченому законом та встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, роз'яснив позивачу його права та, відповідно до ч.1 ст. 283 та п.1 ч.1 ст. 284 КУпАП виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, яку оголосив позивачу, що підтверджує долученим до матеріалів справи диском із відеозаписом події.
Також зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З посиланням на відповідні правові норми вважає, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Крім того вказує на безпідставність вимог про відшкодування судових витрат, оскільки такі мають бути документально підтверджені та доведені, а також співмірними, а визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу у сумі 9000 грн. у 17 раз перевищує вартість предмету спору.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 30 вересня 2021 року, яке за клопотанням представника позивача відкладено на 20 жовтня 2021 року, а також для надання можливості відповідачу подати відзив на позов чи докази законності винесення оскаржуваної постанови.
У судове засідання сторони не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог КАС України, що підтверджується наявними у справі повідомленнями.
Від представника позивача Бандуровського Б.П. 20.10.2021 надійшло клопотання про вирішення питання щодо судових витрат у справі та докази їх понесення позивачем.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не забезпечив участь представника у судове засідання, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, в силу ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи надану справу без участі сторін за наявними у справі доказами, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 06.09.2021 інспектором 1 батальйону, 2 роти УПП в Чернівецькій області, капралом поліції Татарин Т.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі, серії ЕАО №4733292 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, за те, що останній 06.09.2021 о 02:56 в м. Чернівці по вул. Героїв Майдану, 71 керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б. ПДР (порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху).
Вказаною постановою було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень (а.с.8).
На підтвердження законності винесеної постанови, представником відповідача долучено до відзиву диск із відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 9.2 б ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Так, статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разіпорушення користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення.
Позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та просить визнати дії поліцейського щодо винесення постанови незаконними. При цьому вказує, що підстави зупинки були надуманими, а зупинка відбувалася лише з метою перевірки стану алкогольного сп'яніння водія.
Так ознайомившись із матеріалами справи, долученим диском із відеозаписом подій які мали місце при оформленні матеріалів щодо ОСОБА_1 суд приходить до наступних висновків.
Поліцейський був уповноважений на розгляд справи щодо адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП та винесення постанови у справі, що не заперечується і позивачем.
Також працівник поліції представився ОСОБА_1 , повідомив останнього про проведення відео-фіксації їх розмови на боді-камеру, у відповідності до ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію». Крім того, повідомлено причину зупинки транспортного засобу та факт порушення вимог п. 9.2.б. ПДР України.
В ході розгляду справи щодо ОСОБА_1 , останньому були роз'яснені його права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, з'ясовані обставини справи та винесено постанову по справі з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу, яке визначене у межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 122 КУпАП.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
При цьому, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вказаних критеріїв було дотримано поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП, жодних доказів щодо упередженого ставлення поліцейського до позивача чи перевищення повноважень позивач не вказує та судом не встановлено.
Крім того, розгляд справи відбувався за участі позивача, ОСОБА_1 була надана можливість заявляти клопотання, подавати докази.
Вказане у позові посилання на сфабрикування постанови є необґрунтованим, а подальший розгляд справи щодо ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП не є предметом оскарження та вирішується іншим судом у межах іншого судового провадження.
Таким чином, судом встановлено, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а інспектор патрульної поліції мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу, пред'явив законну та обґрунтовану вимогу щодо надання документів передбачених законодавством, та в подальшому ним дотримана процедура та порядок винесення оскаржуваної постанови серії ЕАО № 4733292 від 06.09.2021, яка є законною та обґрунтованою.
Посилання у позові на те, що копію постанови не було вручено ОСОБА_1 суд вважає безпідставним, адже у постанові вказано, що останній відмовився її отримати, про що зроблено відповідну відмітку, що також зафіксовано на відеозаписі з місця події. Більше того, в подальшому того ж дня таку копію, у відповідності до вимог КУпАП, надіслано правопорушнику рекомендованим листом № 11968 про що також вказано у постанові.
Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, законність оскарженої постанови. Також ця постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи.
Відповідач під час виявлення, фіксування правопорушення та складання постанови про притягнення позивача до відповідальності діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до переконання, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позов без задоволення.
Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує судові витрати по справі, а враховуючи встановлену відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд не знаходить підстав для стягнення судових витрат у справі.
На підставі викладеного Правил дорожнього руху, Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух», керуючись ст.ст. 9, 122, 245, 251-252, 274, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління національної поліції в Чернівецькій області, інспектора 1 батальйону, 2 роти УПП в Чернівецькій області, капрала поліції Татарин Таїсії Віталіївни про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4733292 від 06.09.2021 - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя С. А. Асташев