Чортківський районний суд Тернопільської області
копія
05 жовтня 2021 року Справа № 608/2082/20
Номер провадження1-кс/608/851/2021
Слідчий суддя Чортківського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , власника мобільного телефону ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові клопотання прокурора Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, -
Прокурор Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні №12020210190000318 від 08 серпня 2020 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
У ході розслідування встановлено, що ОСОБА_4 умисно не виконував рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ухвалу судді Чортківського районного суду ОСОБА_5 від 23 липня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_6 , достовірно знаючи про її наявність, продовжуючи будувати бетонну огорожу на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і будівництво якої було заборонено зазначеною ухвалою.
По даному факту СВ Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України: умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.
Для того, щоб доказати вину ОСОБА_4 у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення, то необхідно довести, що він особисто будував вище згадану огорожу і у той момент достовірно знав про наявність вище згаданого судового рішення.
Допитана в якості потерпілої ОСОБА_6 показала, що камерою відео спостереження, яка наявна на її подвір'ї, зафіксовано, як у період з 18:00 годин по 20:00 годин 01 вересня 2020 року ОСОБА_4 власноручно будував вище зазначену огорожу.
З показань свідка ОСОБА_7 , який являється працівником поліції, вбачається, що біля 21:00 годин 28 липня 2020 року він виїжджав на адресу: АДРЕСА_2 , з метою реагування на телефонне повідомлення ОСОБА_6 і бачив, що вище наведена огорожа у той час ще не була повністю добудована і на ній були сліди від застиглого бетону.
Відповідно до рапорту оперативного чергового від 28 липня 2020 року, того дня о 21:00 годин по телефону з лінії «102» у чергову частину Чортківського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 без її дозволу будує паркан на її території.
У зв'язку із вище викладеним, напрошується висновок, що якщо вдасться довести, що станом на 21:00 годин 28 липня 2020 року ОСОБА_4 знав про наявність вище описаної ухвали суду, то є докази вважати, що він скоїв даний злочин.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 , який являється приватним виконавцем, показав, що 28 липня 2020 року до нього із номера НОМЕР_1 подзвонив невідомий чоловік, який представився ОСОБА_4 і якому у ході цієї телефонної розмови ОСОБА_8 розповів про наявність вище вказаного рішення суду.
Згідно з матеріалами виконавчого провадження, які були вилучені слідчим на підставі ухвали слідчого судді про надання до них тимчасового доступу, приватний виконавець ОСОБА_8 використовує абонентський номер рухомого мобільного зв'язку НОМЕР_2 .
Відповідно до інформації, одержаної від оператора мобільного зв'язку, 28 липня 2020 року о 14 годині 27 хвилин із номера НОМЕР_1 поступив вихідний дзвінок на номер НОМЕР_3 і тривалість розмови становила 4 хвилини 47 секунд. Крім того, оператор надав відомості про те, що ІМЕІ мобільного телефону, в якому станом на 28 липня 2020 року використовувався абонентський номер НОМЕР_1 , НОМЕР_4 .
Проаналізувавши вище викладене, можна прийти до висновку, що якщо ОСОБА_4 користується засобом мобільного зв'язку із вище згаданим ІМЕІ та абонентським номером НОМЕР_5 , то є багато вагомих підстав стверджувати, що він винний у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення.
Ось чому з'являється потреба вилучити мобільний телефон у ОСОБА_4 і оглянути його.
Згідно з ст. 98 ч.1 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій. У вище наведеному випадку це вище описаний засіб мобільного зв'язку і наявна у ньому сім-картка оператора «Водафон»
Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення. Це передбачено ст. 234 ч.1 КПК України.
Даний мобільний телефон та вище вказану сім-картку неможливо отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку відповідно до частини другої статті 93 КПК України та за допомогою інших слідчих дій, бо вони є у користуванні ОСОБА_4 , який може бути причетний до скоєння злочину, досудове розслідування якого проводиться у цьому кримінальному провадженні. Ось чому ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, може бути зацікавлений у тому, щоб орган досудового розслідування не одержав речові докази, які планується відшукати під час обшуку, а тому, дізнавшись про те, що слідчому необхідні вище перелічені речі, може не видати їх добровільно, а навпаки - знищити або ж іншим чином позбавитися від них і, таким чином, перешкодити кримінальному провадженню.
Ось чому була доцільність провести обшук по місцю проживання ОСОБА_4 у приміщенні будинку та прилеглих до нього господарських будівлях, які перебувають за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки було достатньо підстав стверджувати, що ОСОБА_4 зберігає свій засіб мобільного зв'язку у власному житлі. Згідно з довідкою від 19 серпня 2021 року, виданою Чортківським ОКМБТІ, житловий будинок, в якому мешкає ОСОБА_4 і який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_4 .
01 жовтня 2021 року внаслідок проведення вище згаданого обшуку у ОСОБА_4 було вилучено мобільний телефон марки «Редмі», чорного кольору. У ході даного обшуку було достеменно встановлено, що у ньому розміщується сім-картка оператора мобільного зв'язку «Vodafone» з абонентським номером НОМЕР_5 . Як зазначалося вище, вказаний мобільний телефон і вище згадана сім-карта є речовими доказами.
Відповідно до положень ст. ст. 170 ч.1; 170 ч.2 п.1; 170 ч.3 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної та юридичної особи, якщо воно відповідає вимогам ч.1 ст. 98 КПК України.
Врахувавши наведені обставини, напрошується висновок про передбачену кримінальним процесуальним законодавством можливість накладення арешту на вище описані вилучені у результаті обшуку речові докази.
Зібраними у провадженні доказами встановлена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені абзацом другим ч.1 ст. 170 КПК України. Так, ОСОБА_4 , який є власником даних предметів, може до початку дослідження речових доказів на стадії судового слідства, реалізуючи свої передбачені законодавством цивільні права, продати їх, або ж подарувати, тобто відчужити, що спричинить втрату вказаних речових доказів, які мають дуже важливе значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні. У матеріалах досудового розслідування вже є ряд відомостей, які підтверджують причетність ОСОБА_4 до здійснення згаданого злочину. Цілком логічним є той факт, що в майбутньому, ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, може намагатися приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити, чи відчужити наявні в нього речі, які підтверджуватимуть його вину, в тому числі і вилучені в нього мобільний телефон та стартовий пакет, які мають дуже важливе значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою арешту майна є збереження речових доказів.
Прокурор Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
ОСОБА_4 заперечував проти клопотання, оскільки вважає, що даний телефон в даному кримінальному провадженні не може бути ні знаряддям, ні речовим доказом, і даний ареш позбавить його права користування його майна. .
Вислухавши сторони та дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає до задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає конфіскації.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього. Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
В даному випадку, клопотання прокурора містить лише загальні формулювання
підстав і мети арешту майна згідно процесуального закону, з яких не вбачається
за можливе встановити, чи відповідає предмет арешту критеріям речового
доказу, які визначені ст.98 КПК України, чи являється він об'єктом кримінально-
караних дій за ч.3 ст. 197-1 КК України, або майном, набутим кримінальним
шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У клопотанні прокурора наведено лише мета арешту майна згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України (збереження речового доказу), однак жодних конкретних обставин щодо події злочину не вказано і жодним чином не обґрунтовано як арешт мобільного телефона має сприяти реалізації завдань кримінального провадження, яке розслідується за фактом умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном
можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які
підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження,
псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,
пересування, передачі майна, про що зазначено в ч. 11 ст. 170 КПК. Доказів існування обставин, про які йдеться в ч. 11 ст. 170 КПК, текст клопотання слідчого та матеріали справи не містять.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту, оскільки в ньому не наведено підстави, мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 172, 173, 175 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
В клопотанні прокурора Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.
Повернути ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Редмі» чорного кольору та одну сім-карту оператора мобільного зв'язку «Vodafone» з абонентським номером НОМЕР_5 .
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений та оголошений 8 жовтня 2021 року о 10 годині.
Слідчий суддя:/підпис/
Копія вірна
Ухвала набрала законної сили «_____»________________2021 р.
Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12020210190000318 від 08 серпня 2020 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Копію ухвали видано «___»________________2021 року.
Секретар: