12.10.2021 Справа №607/8611/21
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ДРО18 № 990503 від 04 травня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Тернопільській області ДПП) про скасування постанови серії ДРО18 № 990503 від 04 травня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно вказаної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає до скасування з наступних підстав: 1) згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП інспектор не мав повноважень на складення протоколу за ст. 126 КУпАП; 2) працівником поліції не підтверджено свої повноваження при накладенні штрафу; 3) оскільки транспортним засобом керувала дружина, то свідоцтво про реєстрацію знаходилось в неї.
З підстав вищенаведених, ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ДРО18 № 990503 від 04 травня 2021 року.
Ухвалою судді від 07 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови серії ДРО18 № 990503 від 04 травня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення,. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
16 червня 2021 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву від УПП в Тернопільській області ДПП, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, покликаючись на вимоги п.п. 2.1, 2.4а ПДР України та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Також зазначає про те, що вимога складати протокол про адміністративне правопорушення перед винесенням постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у чинному законодавстві відсутня, а повноваження виносити постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП закріплені в ст. 222 КУпАП та ст. 23 Закону України «Про національну поліцію».
Позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Семененко С. М. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Кондрат Л. Р. в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила із підстав, наведених у відзиві на позов.
12 жовтня 2021 року представник відповідача УПП в Тернопільській області ДПП у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час, дату та місце судового засідання, просила відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні про що на електронну адресу суду подала заяву. Окрім цього, 13 вересня 2021 року представник відповідача просила відкласти слухання справи через перебування у відпустці.
Згідно пункту 2 частини 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду показала, що є дружиною позивача. У травні 2021 року, після Паски, точної дати не пригадує, вона керувала автомобілем «Нива», рухалась в м. Тернополі по об'їзній дорозі. В транспортному засобі знаходився ОСОБА_1 і жінка, яку вони підібрали в смт Козова - ОСОБА_9. На світлофорі, неподалік «Білого замку» автомобіль «заглох», погасло світло. Свідок зупинилася, щоб усунути несправність, перешкод в русі іншим автомобілям не створювали. Тоді ж до них підійшли працівники поліції, запитали, що сталося, свідок повідомила, що є водієм транспортного засобу та про поломку автомобіля, але поліцейські її ігнорували. Свідок отримувала водійські права та їздить за кермом більше 10 років. З позивачем у свідка другий шлюб, автомобіль належить сину свідка від першого шлюбу. Працівники поліції не вимагали у свідка документи на автомобіль. Син свідка привіз документи з смт Козова, однак вже було запізно, автомобіль завантажили для відправки на штраф майданчик. Свідок вважає, що евакуація транспортного засобу відбулася незаконно, оскільки автомобіль вони відкотили і він нікому не заважав. Під час оформлення матеріалів на ОСОБА_1 свідок не була присутня, оскільки їй необхідно було поїхати в лікарню, туди вона добралася на таксі. Працівники поліції сказали, що встановили особу, а тому свідок документи забрала.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показала, що 04 травня 2021 року зранку в смт. Козова вона зупинила попутку, їхали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка перебувала за кермом. На світлофорі біля «білого замку» машина заглохла. Підійшли працівники поліції, запитали, чому автомобіль створив пробку, ОСОБА_6 сказав, що пропала електрика в машині і тому зупинилися, відповідно аварійку також не можуть включити. Після зауваження працівника поліції, машину відкотили на автозаправну станцію. ОСОБА_5 повідомила, що вона перебувала за кермом, подзвонила до сина, щоб він приїхав, бо автомобіль поламався. Оскільки ОСОБА_5 поспішала в лікарню, то вона викликала таксі і разом із свідком поїхала до обласної лікарні, де свідок вийшла. Працівники поліції не реагували на те, що їм повідомляли, що водієм була ОСОБА_7 .
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 № 990503 від 04 травня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що він 04 травня 2021 року о 08 год. 45 хв. в. м Тернопіль на вул. С. Будного керував автомобілем, на вимогу працівників поліції не пред'явив свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1.б) ПДР України.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просить її скасувати, а провадження у справі - закрити.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП (в редакції станом на час вчинення правопорушення) передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Пунктом 2.1 «б» ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
За змістом ст. 2 Закону України «Про національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право зупинити транспортний засіб, якщо водій порушив ПДР.
Для попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні (п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію»).
Порядок використання спеціальних засобів фіксації регульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС 18 грудня 2018 року № 1026, пунктом 4, 5 якої передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
За правилами ст. 255 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.
При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.
Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Виходячи зі змісту висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, що викладені у пп. 36, 37 постанови від 23 жовтня 2019 року по справі № 357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Інформація про відео з камер та з реєстратора службового транспортного засобу ВО-00006, ВО 00002 відображена в оскаржуваній постанові.
Водночас, оглядом відео № 2_5226861262339574982 з реєстратора, наданих суду представником відповідача та наявних на оптичному диску у папці РЕЄСТАТОР з 02 хв. 03 сек. відеозапису вбачається, що автомобіль працівників поліції під'їхав до автомобіля ВАЗ 01213, н.з. НОМЕР_1 , який перебував у нерухомому стані. При спілкуванні із працівниками поліції, ОСОБА_1 їм повідомив, що автомобіль поламався, пропала електрику, аварійку включити не може.
Тобто, з наданого суду відео не вбачається, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу ВАЗ 01213, н.з. НОМЕР_1 на час вчинення інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Покази свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про те, що водієм автомобіля «Нива» 04 травня 2021 року о 08 год. 45 хв. в. м Тернопіль на вул. С. Будного, за обставин викладених в оскаржуваній, була ОСОБА_2 відповідачем не спростовані. Відтак, суд вважає, що вимога працівників поліції до позивача про пред'явлення реєстраційного документу на транспортний засіб, без встановлення особи водія, не ґрунтується на положеннях закону.
Отож, у даній адміністративній справі відповідач жодних доказів (матеріалів фото- та відеофіксації на підтвердження факту, що правопорушення дійсно мало місце), які встановлювали б факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, не надав.
Враховуючи наведене, суд робить висновок про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів, в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові № 686/11314/17 від 15 березня 2019 року.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.
Оскільки представником УПП в Тернопільській області ДПП не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, достатніх для притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури, суд дійшов висновку, що відповідачем вказаний обов'язок не виконано і не спростовано доводів позивача про неправомірність винесення оскаржуваної постанови.
У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови серії ДРО18 № 990503 від 04 травня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення є підставним та підлягає до задоволення частково, шляхом скасування оскаржуваної постанови.
На підставі ст.ст. 9, 122, 247, 251, 258, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 19, 20, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, Правил дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, суд,
Позов задовольнити.
Постанову в справі по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДРО18 № 990503 від 04 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 (чотириста двадцять п'ять) грн - скасувати, а провадження по справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_8 судовий збір у сумі 454,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 24, м. Тернопіль, 46003.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська