Справа № 597/1408/21
Провадження № 3/597/724/2021
"19" жовтня 2021 р. суддя Заліщицького районного суду Тернопільської області Шевчук В.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Данильчука Н.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 4 (м.Заліщики) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, непрацюючого, одруженого, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
07.10.2021 року до Заліщицького районного суду Тернопільської області надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 046124 від 24.08.2021 року ОСОБА_1 24.08.2021 року о 11 годині 39 хвилин, керуючи в с.Лисичники по вул.Ценральна Чортківського району Тернопільської області мотоблоком “Форте” № б/н з причепом № б/н, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на визначення алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора “Алкотест № 6810” та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні своєї вини не визнав та просить справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена матеріалами справи. Наданий відеозапис не підтверджує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відсутні докази його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Також після дооформлення працівниками поліції не надано відеозапис його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Такі дії поліцейського при складанні протоколу вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Данильчук Н.Б. у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного, зазначивши, що працівниками поліції допущено при документуванні вказаного адміністративного правопорушення ряд суттєвих недоліків, які виключають наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Данильчука Н.Б. та дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Вимогами ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція частини 1 статті ст.130 КУпАП передбачає покарання за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Аналізуючи вищевказану норму закону приходжу до висновку, що направлення водія поліцейським на огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції можливе лише за умови законної зупинки поліцейським транспортного засобу, яким керує особа, щодо якої існують підстави вважати, що вона перебуває у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
На вищевказаному також наголошує Верховний Суд, у своєму рішенні від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції” затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858.
Відповідно до вимог пунктів 5, 6 вказаної Інструкції, перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Відповідно до вимог пунктів 7, 8 вищевказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №046124 від 24.08.2021 року зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився.
Також, як вбачається із досліджених у судовому засіданні матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , останні не містять доказів відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі.
Як вбачається з відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, а навпаки говорив, що їдемо в лікарню, а тому відповідно до п.12 розділу ІІ “Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції” ОСОБА_1 повинен був бути направлений поліцейськими до найближчого закладу охорони здоров'я.
Постановою Заліщицького районного суду № 597/1212/21 від 15.09.2021 року протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 повертався для дооформлення, так як в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутній відеозапис відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі. З даного приводу поліцейський Сенишин А.І. просить повернути матеріали адміністративної справи на доопрацювання.
07.10.2021 року матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП України повторно надійшли в суд, проте недоліки вказані у вищезазначеній постанові не виправлені, оскільки відеозапис відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі поліцейським Сенишин А.І. до матеріалів адміністративної справи не додано.
Крім цього, як зазначає у судовому засіданні ОСОБА_1 , що знайшло своє підтвердження під час дослідження відеозапису, йому не було запропоновано проїхати в заклад охорони здоров'я для проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Письмові пояснення ОСОБА_1 , що долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, при розгляді справи до уваги не приймаю, враховуючи те, що дані пояснення написані власноручно поліцейським ОСОБА_2 , а тому його покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
На вищевказаному також наголошує Верховний Суд у своєму рішенні від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17.
За нормою ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
У рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст.9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що обставини відображені у протоколі не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Протокол складено за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням досліджених у судовому засіданні обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому справу відносно нього за вказаною статею слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП (провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності складу адміністративного правопорушення).
А, тому, керуючись ст.ст.247, 251, 252, 266, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Валентина ШЕВЧУК