21 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/5/21 пров. № А/857/16434/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 140/5/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, ,-
суддя в 1-й інстанції -Валюх В.М.,
час ухвалення рішення - 16.07.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” (далі - ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ”) звернулося з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.07.2020 позивач здійснював митне оформлення в режимі імпорту товару “автомобіль вантажний марки - MERCEDES-BENZ, моделі - SPRINTER 4500, номер кузова - НОМЕР_1 , тип кузова - шасі з одинарною кабіною, загальна кількість місць - 2шт., призначення - перевезення вантажів по дорогах, календарний рік виготовлення - 2018, модельний рік виготовлення - 2019, відсутні місця, отвори пристосування під настилом (підлогою) для можливого встановлення сидінь та пристроїв безпеки, немає ознак комфорту, виготовлений не на базі легкового автомобіля”, вартістю 17323,00 доларів США.
Декларантом ОСОБА_1 було оформлено та подано до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію (далі - МД) типу ІМ40ДЕ № UA205100/2020/005740 від 23.07.2020, в графі 42 якої задекларовано ціну товару відповідно до статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України) в розмірі відповідно до ціни рахунку (інвойсу), а саме суму 17323,00 доларів США, та у графі 45 МД визначено митну вартість товару в сумі 462388,98 грн., що згідно з курсом валюти становить 17323 доларів США.
Проте, Волинська митниця Держмитслужби не погодилася із зазначеною митною вартістю та 23.07.2020 видала картку відмови №UA205100/2020/00095 в прийнятті МД №UA205100/2020/005740, винесла рішення №UA205100/2020/000007/2 про коригування митної вартості товарів, в результаті коригування митна вартість товару збільшилася та склала 20400 доларів США. В подальшому, імпортований транспортний засіб (далі - ТЗ) було випущено у вільний обіг відповідно до МД від 23.07.2020 №UA205100/2020/005798.
Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 23.07.2020 №UA205100/2020/000007/2 неправомірним, з огляду на таке.
Так, 17.03.2020 між ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” (покупець) та фірмою NY Baltic Auto Shipping Inc., США (продавець) укладено контракт № 0317, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар, назва та кількість якого вказується в інвойсі. Відповідно до пункту 2.1 контракту сторонами погоджено умови поставки DAF кордон України за правилами Інкотермс-2010. Разом з тим, пунктом 2.2 контракту, з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.04.2020, передбачено, що продавець одночасно з партією товару надає наступні документи: інвойс; інвойс-проформа; реєстраційні документи. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 контракту ціна на товару по даному контракту встановлюється в доларах США і вказується в інвойсі та специфікації; з урахуванням додаткової угоди № 2 від 18.05.2020, загальна вартість даного контракту складає суму специфікацій.
18.05.2020 сторонами погоджено специфікацію №2 на 12 автомобілів MERCEDES-BENZ, моделі - SPRINTER, вартістю 17323,00 доларів США кожен.
07.07.2020 продавцем виписано інвойс-проформу № 498739/5 на автомобіль MERCEDES-BENZ, моделі - SPRINTER 4500, номер кузова - НОМЕР_1 за ціною 17323,00 доларів США та інвойс № 498739 на 12 автомобілів, зокрема і на зазначений ТЗ.
20.05.2020 ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” було оплачено вартість вищевказаного товару.
З метою митного оформлення вказаного товару 23.07.2020 декларантом ОСОБА_1 подано митну декларацію №UA205100/2020/005740, у якій вартість автомобіля була визначена за основним методом в розмірі 17323,00 доларів США.
До МД №UA205100/2020/005740 декларантом додано, зокрема: рахунок-проформу № 498739/5 від 07.07.2020; рахунок-фактура (інвойс) № 498739 від 18.05.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 30.04.2020, коносамент № 038RUN1714837 від 02.06.2020, банківський платіжний документ №15 від 20.05.2020, висновок про якісні характеристики товару № 3-27/1 від 07.07.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 0317 від 17.03.2020 з доповненнями.
Проте, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, зазначив, що документи подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у зв'язку з спрацювання ризиків АСАУР та розбіжностями в документах, а саме: в копії коносаменту в якості вантажоодержувача товару зазначено: “Олег Шмарук, АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ”, однак у контракті № 0317 від 17.03.20, додатковій угоді №1 до контракту, специфікації № 2 та інших товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення, одержувачем товару є ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ”, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 49.
Дані висновки відповідача ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” вважає безпідставними, оскільки при здійсненні митного оформлення товару декларантом надано усі наявні документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування з яких однозначно вбачається, що ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” придбано автомобіль вантажний MERCEDES-BENZ, моделі SPRINTER номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 17323,00 доларів США, про що свідчать рахунок-проформа № 498739/5 від 07.07.2020, рахунок-фактура (інвойс) № 498739 від 18.05.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 30.04.2020, банківський платіжний документ № 15 від 20.05.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 0317 від 17.03.2020 з доповненнями.
Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на розбіжність в поданих до митного оформлення документах є недоречним та помилковим, оскільки згідно з наданого коносаменту вбачається, що Шмарук О. є довіреною особою продавця NY Baltic Auto Shipping Inc. на отримання контейнеру з товаром в порту м. Гдиня (Республіки Польща) для подальшої доставки товару на умовах DAF кордон України в адресу ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ”.
Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” ТЗ від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. У відповідача відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби від 23.07.2020 № UA205100/2020/000007/2 про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 140/5/21 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 23.07.2020 для митного оформлення товару “автомобіль вантажний Mercedes-Benz Sprinter 4500, НОМЕР_1 ” декларантом в інтересах ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” подано МД №UA205100/2020/005740 та визначено митну вартість вказаного товару за основним методом за ціною договору на рівні 481229,48 грн. (17323,00 доларів США), а також подано перелік документів: рахунок-проформу від 07.07.2020 №498739/5; рахунок-фактуру від 18.05.2020 № 498739; коносамент від 02.06.2020 № 038RUN 1714837; автотранспортну накладну від 06.07.2020 № СР/380/ІМ/20; декларацію про походження від 18.05.2020 № 498739; протокол про ПМП від 22.07.2020 №0636/20500/20; свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 30.04.2020 №138424930; банківський платіжний документ від 20.05.2020 №15; висновок про якісні характеристики товару від 07.07.2020 №3-27/1; витяг з інтернет-сайту від 19.05.2020; договір купівлі-продажу від 17.03.2020 №0317; специфікація від 18.05.2020 №2; додаткова угода від 18.04.2020 №1; договір про надання послуг брокера від 26.06.2008 №01/08 та ін.
Під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено, що у поданих до митного контролю та митного оформлення документах наявні розбіжності. Так, в наданій копії коносаменту від 02.06.2020 № 038RUN1714837 та автотранспортній накладній від 06.07.2020 № СР/380/ІМ/20 в якості вантажоодержувача товару зазначено ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ), однак, в договорі купівлі-продажу від 17.03.2020 № 0317 та інших товаросупровідних документах, наданих декларантом до митного контролю та оформлення, одержувачем товару є ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” (м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 49).
Крім того, встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: в банківському платіжному дорученні в іноземній валюті або банківських металах від 20.05.2020 №15 в графі 71 “Комісійні за переказ утримати” вказано про сплату таких комісійних за переказ за рахунок платника коштів, тобто за рахунок ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ”. Поданий до митного контролю та оформлення платіжний документ від 20.05.2020 №15 містить інформацію про платіж на умовах OUR (комісійні витрати сплачує платник), що не включено до митної вартості за МД № UA205100/2020/005740.
З огляду на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: копії митної декларації країни відправлення; транспортних перевізних документів, що стосуються маршруту перевезення товару та його вартості до митного кордону України; висновків щодо якісних та вартісних характеристик товарів, підготовлених спеціалізованою експертною установою. Декларантом на вимогу митниці надіслано заяву, відповідно до якої повідомлено про відсутність витребуваних документів.
Таким чином, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості від 23.07.2020 № UA205100/2020/000007/2, згідно з яким митну вартість визначено на рівні 20400,00 доларів США згідно МД №UA205100/2020/004322 від 10.06.2020. При цьому, МД від 10.06.2020 №UA205100/2020/004322, яка використана при коригуванні митної вартості ввезеного товару, оформлена за першим методом визначення митної вартості ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” за тим же контрактом від 17.03.2020 № 0317.
Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 140/5/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, - від 10.06.2020 №UA105100/2020/004322 (а. с. 76), будь-яких пояснень щодо коригувань на ідентичні товари, умов поставки, комерційних умов не наведено. Суд погоджується із доводами позивача про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” ТЗ від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного транспортного засобу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 23.07.2020 декларантом в інтересах ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” подано МД № UA205100/2020/005740 з метою митного оформлення товару “автомобіль вантажний марки MERCEDES-BENZ, моделі SPRINTER 4500, номер кузова НОМЕР_1 , тип кузова - шасі з одинарною кабіною, загальна кількість місць - 2шт., призначення - перевезення вантажів по дорогах, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна - 2987 см. куб., потужність двигуна - 140 kW, маркування двигуна 64289942177328, вантажопідйомність - 2603 кг., маса в разі максимального навантаження 5003 кг., колісна формула - 4х2, календарний рік виготовлення - 2018, модельний рік виготовлення - 2019, відсутні місця, отвори пристосування під настилом (підлогою) для можливого встановлення сидінь та пристроїв безпеки, немає ознак комфорту, виготовлений не на базі легкового автомобіля”. При цьому, митна вартість товару згідно із графами 42, 43 вказаної МД була визначена за першим (основним) методом у сумі 17323,00 доларів США, що становить 481229,48 грн. (а. с. 16-17).
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-проформу від 07.07.2020 № 498739/5 (а. с. 24); рахунок-фактуру від 18.05.2020 № 498739 (а. с. 25-26); коносамент від 02.06.2020 № 038RUN1714837 (а. с. 27); автотранспортну накладну від 06.07.2020 № СР/380/ІМ/20 (а. с. 60); свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 30.04.2020 №138424930; банківський платіжний документ (платіжне доручення в іноземній валюті) від 20.05.2020 № 15 (а. с. 29); висновок про якісні характеристики товару (повідомлення експерта автотоварознавця) від 07.07.2020 №3-27/1 (а. с. 31); витяг з інтернет-сайту від 19.05.2020 (а. с. 63-64); контракт від 17.03.2020 № 0317 (а. с. 18-19); специфікація від 18.05.2020 № 2 (а. с. 22-23); додаткова угода від 18.04.2020 №1 (а. с. 20).
23.07.2020 декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України: копії митної декларації країни відправлення; транспортних перевізних документів, що стосуються маршруту перевезення товару та його вартості до митного кордону України; висновків щодо якісних та вартісних характеристик товарів, підготовлених спеціалізованою експертною установою. Повідомлено також, що у відповідності до частини шостої статті 53 МК України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (а. с. 74-75). При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що під час опрацювання документів, поданих для підтвердження митної вартості товару, встановлено, що дані документи містять розбіжності, а саме: в копії коносаменту та автотранспортній накладній (№ СР/380/ІМ/20 від 06.07.2020) в якості вантажоодержувача товару зазначено: “Олег Шмарук, АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 ”, однак у контракті № 0317 від 17.03.2020 та інших товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення, одержувачем товару є ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ”, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 49).
Декларантом повідомлено Волинську митницю Держмитслужби, що поданий перелік документів до МД є вичерпним, будь-яких інших документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, подати не має змоги (а. с. 65).
23.07.2020 Волинська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2020/000007/2, відповідно до графи 30 якого митний орган визначив митну вартість вказаного вище транспортного засобу в розмірі 20400,00 доларів США (замість 17323,00 доларів США, що була заявлена декларантом) (а. с. 13-14).
Крім того, 23.07.2020 Волинська митниця Держмитслужби видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2020/00095 (а. с. 11-12).
В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний транспортний засіб було випущено у вільний обіг за МД № UA205100/2020/005798 від 23.07.2020 (а. с.14-15).
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Декларант позивача надав згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару і обраний ним метод її визначення: а саме рахунок-проформу від 07.07.2020 № 498739/5 (а. с. 24); рахунок-фактуру від 18.05.2020 № 498739 (а. с. 25-26); коносамент від 02.06.2020 № 038RUN1714837 (а. с. 27); автотранспортну накладну від 06.07.2020 № СР/380/ІМ/20 (а. с. 60); свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 30.04.2020 №138424930; банківський платіжний документ (платіжне доручення в іноземній валюті) від 20.05.2020 № 15 (а. с. 29); висновок про якісні характеристики товару (повідомлення експерта автотоварознавця) від 07.07.2020 №3-27/1 (а. с. 31); витяг з інтернет-сайту від 19.05.2020 (а. с. 63-64); контракт від 17.03.2020 № 0317 (а. с. 18-19); специфікація від 18.05.2020 № 2 (а. с. 22-23); додаткова угода від 18.04.2020 №1 (а. с. 20).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару "легкового автомобіля марки MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER 4500, номер кузову - НОМЕР_1 за ціною 17323,00 доларів США та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а в додатково поданих документах встановлено неточності та розбіжності щодо вантажоодержувача транспортного засобу, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи. Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.
Оскільки декларантом не було надано витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі наявної в митниці інформації, що надавалася до МД від 23.07.2020 №UA 205100/2020/000007/2, яку оформлено у найбільш наближений період часу до оцінюваного, митну вартість вказаного транспортного засобу визначено на рівні 20 400,00 доларів США.
Як вбачається з рахунку проформи від 07.07.2020 № 498739/5 та рахунку фактури від від 18.05.2020 № 498739, покупна вартість транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER 4500, номер кузову - НОМЕР_1 становить 17 323,00 доларів США.
Оплата за вказаний автомобіль проведена позивачем у зазначеній сумі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №15 від 20.05.2020.
Згідно з умовами контракту, доставка товару здійснювалась за умовами поставки DAF Українська митниця. Умови поставки DAF Інкотермс 2010, що перекладається "поставка в пункті". Тобто, вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту. Згідно з умовами поставки Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і зборів у країні відправлення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Ціна DAF означає, що контрактна (інвойсова) ціна за товар, включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів та вартості доставки (фрахту) до пункту призначення.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ціна, визначена в інвойсі включає в себе усі необхідні платежі.
Отже, вказаним документом підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в готівковій формі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб та не містить в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях, вартості автомобіля.
З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Завод "Промлит" купляло імпортований транспортний засіб у NY Baltic Auto Shipping, усі товаросупровідні документи оформлені саме цією компанією.
Крім того, матеріали справи містять усі документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару в розмірі 17 323,00,00 доларів США,
Разом з тим, посилання Волинської митниці на необхідність коригування митної вартості у зв'язку з тим, що документи містять розбіжності, а саме в копії коносамент та в автотранспортній накладній в якості вантажоодержувача товару зазначено " Олег Шмарук, АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 ". Однак у контракті №0317 від 17.03.2020 та інших товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення одержувачем товару є ТОВ "Завод "Промлит" м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 49 є безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач придбав вищевказаний автомобіль у NY Baltic Auto Shipping на підставі контракту №0317 від 17.03.2020. Як уже зазначалося судом, згідно з умовами контракту, доставка товару здійснювалась за умовами поставки DAF Інкотермс 2010.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Відтак, відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
На підставі наведеного, вірними є висновки суду першої інстанції, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 23.07.2020 року №UA205100/2020/000007/2, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Документи, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав.
Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 20 400,00 доларів США внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом. Виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Поряд з цим, відповідно до норм статей 51-58 МК України, самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Також, слід зазначити, що імпортований позивачем транспортний засіб маг свої особливості, як і кожен транспортний засіб мас свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим. митний орган взяв за основу визначення митної вартості подібного транспортного засобу за МД №UA205100/2020/004322 від 10.06.2020р. (вартість 20400 дол. США). Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.
Аналогічні висновки з цих питань викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/18, від 21.12.2018 за №815/1670/17, від 07.08.2018 за №808/1619/16.
Суд також зазначає, що неподання декларантом усіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості за ціною 20 400,00 доларів США.
На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 140/5/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 21.10.2021 року