Справа № 620/7913/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
21 жовтня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру стажу судді який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30 повних років до 27 повних років ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 64% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відновити ОСОБА_1 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки Чернігівського апеляційного суду № 7-09/31 від 28.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням розрахунку стажу роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 30.09.2010.
Позов обґрунтовано тим, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 64% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді є протиправним оскільки порушують норми чинного законодавства та звужують її права і соціальні гарантії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки довічне грошове утримання судді у відставці їй було призначено на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 у розмірі 90%, тому у період дії нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, вона має право на виплату винагороди у такому ж самому розмірі.
При цьому, враховуючи, що апелянт має більше 30 років стажу на посаді судді, тому розмір довічного грошового утримання мав би становити 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказаного про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, з жовтня місяця 2010 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання.
28 лютого 2020 року позивач звернулась до Головного управління із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Чернігівського апеляційного суду №7-09/31 від 18.02.2020, втім пенсійним органом було відмовлено у здійсненні такого перерахунку.
У зв'язку зі зверненням позивача до суду, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №620/2691/20 визнано протиправними дії Головного управління щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Чернігівського апеляційного суду №7-09/31 від 18.02.2020, починаючи з 19.02.2020.
На виконання зазначеного судового рішення позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 19.02.2020 у розмірі 64% суддівської винагороди.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 64% суддівської винагороди, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки після проведеного перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача збільшився, що вказує на те, що звуження змісту його прав та соціальних гарантій не відбулося, так як перерахунок проведено у відповідності до приписів чинного законодавства, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII (чинного на час подання відповідної заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно частини п'ятої ст. 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
При цьому, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак, Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
У той же час, колегія суддів звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20).
Крім того, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме з 19.02.2020, з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
Вказані обставини були підтверджені і під час вирішення справи №620/2691/20, за наслідками розгляду якої зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Чернігівського апеляційного суду від 28.02.2020 №7-09/31, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
У той час, після проведення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Чернігівського апеляційного суду №7-09/31 від 18.02.2020 відсоткове значення склало 64%, а не 90%, як зазначає апелянт.
На думку апелянта, що відсоткове співвідношення вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання у відставці стосовно суддівської винагороди судді, є сталим, так як визначається на день призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, суд зауважує, що частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пр цьому, вказана норма неконституційною не визнавалась.
У даному випадку, Законом №1402-VIII встановлено новий, інший підхід до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, а тому всім суддям, незалежно від дати виходу у відставку, утримання підлягає розрахунку згідно із положеннями саме Закону №1402-VIII.
Проведення розрахунку довічного грошового утримання суддям, які виходили у відставку до набрання чинності Законом №1402-VIII, із застосуванням положень такого Закону, а також Закону №2453-VI призведе до того, що утримання таких суддів буде значно більшим за своїм розміром ніж те, яке зможуть отримати судді, які підуть у відставку за Законом №1402-VIII.
Відтак, перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, та до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.
Тобто, судді, які виходили у відставку до 30 вересня 2016 року, не розраховували і не могли розраховувати на поширення на них нового розміру довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки не працювали за «новими правилами», не отримували суддівську винагороду в розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Водночас рівень довічного грошового утримання, який вони отримують за «старими» правилами, не є меншим ніж той, який був їм забезпечений до цього, та відповідає попередньому рівню оплати їх праці.
Відтак, розмір довічного грошового утримання з розрахунку не 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді є співмірним та відповідає приписам пункту 6.4 Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, відповідно до якого статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку з посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, має право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
Враховуючи, що у даній справі спірні правовідносини є суттєво іншими, оскільки пов'язані із прийняттям нового Закону та його застосуванням згідно ухваленого Конституційним Судом рішення, тому не можуть застосовуватись при вирішенні спірних правовідносин.
Таким чином, перерахунок позивачу проведений відповідно до норм чинного, на час проведення перерахунку, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавства у відповідності до приписів статті 142 Закону № 1402-VIII.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання саме в розмірі 90%.
У той же час, суд першої інстанції розглядаючи вказану справу не врахував, що загальний стаж роботи позивача на посадах судді складає не 27 років, а повних 30 років, що підтверджується як поданням Апеляційного суду Чернігівської області від 01.10.2010 №6-08/II про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так і розрахунком Апеляційного суду Чернігівської області про стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ №584/95), (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
У відповідності до пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Згідно частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відтак, до стажу роботи особи, що дає право на призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає врахуванню половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період роботи на посадах у Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, у даному випадку - період роботи у відділі юстиції Чернігівського облвиконкому.
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до переконання про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру стажу судді який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30 повних років до 27 повних років.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру стажу судді який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30 повних років до 27 повних років, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30 повних років до 27 повних років ОСОБА_1 та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення таких позовних вимог.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30 повних років до 27 повних років ОСОБА_1 .
В іншій частині - рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук