Справа № 640/18109/21 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
21 жовтня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод порошкової металургії» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року у справі за позовом Державного підприємства «Завод порошкової металургії» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,
Державне підприємство «Завод порошкової металургії» (далі - ДП «Завод порошкової металургії») звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича щодо накладення арешту на грошові кошти ДП «Завод порошкової металургії», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 39 127 863,67 грн. згідно з постановою про арешт коштів боржника 15 лютого 2021 року;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 15 лютого 2021 року, якою накладено арешт на грошові кошти ДП «Завод порошкової металургії», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 39 127 863,67 грн.;
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича щодо накладення арешту на грошові кошти ДП «Завод порошкової металургії», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 39 127 863,67 грн. згідно з постановою про арешт коштів боржника 26 березня 2021 року;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 26 березня 2021 року, якою накладено арешт на грошові кошти ДП «Завод порошкової металургії», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 39 127 863,67 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що накладення арешту є неправомірним, оскільки пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом. В свою чергу, позивача було включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Крім того, позивач вказував, що рахунок, відкритий в АТ «Банк Альянс», використовується ДП «Завод порошкової металургії» для перерахунку зарплати працівникам, обов'язкових бюджетних платежів та розрахунків з постачальниками та замовниками згідно договорів, та наклавши арешт на кошти, що містяться на вказаному рахунку, державна виконавча служба блокує господарську діяльність підприємства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Крім наведених у позовній заяві доводів, позивач наголошує, що накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження ВП № 63014244 по виконанню рішень судів різних юрисдикцій про стягнення з Державного підприємства «Завод порошкової металургії» на користь держави, юридичних та фізичних осіб коштів.
В межах даного виконавчого провадження, 15.02.2021 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко Сергієм Володимировичем прийнято постанову про арешт коштів, якою накладено арешт на грошові кошти ДП «Завод порошкової металургії», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 39 127 863, 67 грн.
Також, 26.03.2021 в рамках зведеного виконавчого провадження старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко Сергієм Володимировичем прийнято постанову про арешт коштів, якою накладено арешт на грошові кошти ДП «Завод порошкової металургії», що містяться на відкритих рахунках: код фінансової установи 320478 - АБ «УКРГАЗБАНК»; код фінансової установи 300119 - АБ «Банк Альянс», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 39 127 863, 67 грн.
Вважаючи вказані постанови та дії державного виконавця протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За змістом статті 56 Закон 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Згідно із частиною 3 статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
За приписами частини 3 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону 1404-VIII передбачено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, шляхом винесення відповідної постанови, для забезпечення реального виконання рішення. Разом з цим, надання виконавцю документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом є підставою для зняття виконавцем арешту.
ДП «Завод порошкової металургії», посилаючись на положення пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ, стверджує, що законодавством заборонено до 20.10.2022 вчиняти відносно останнього виконавчі дії, окрім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, оскільки станом на 20.10.2019 позивача було включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Оцінюючи такі доводи апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (далі - Закон №145-ІХ).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Станом на 20 жовтня 2019 року ДП «Завод порошкової металургії» включене до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», тобто щодо цього підприємства поширюється заборона на вчинення виконавчих дій, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Разом з цим, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики у постанові від 20 листопада 2020 року у справі №910/12809/19 сформулював правову позицію, згідно з якою положення щодо заборони вчинення виконавчих дій, передбачені пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ, слід застосовувати таким чином, що така заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені.
Так, у зазначеній справі об'єднана палата Касаційного господарського суду виходила з того, що системний аналіз змісту пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, свідчить про їх спрямування на збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Тобто вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а також відповідає меті та суті Закону №145-ІХ.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 травня 2021 року № 640/24437/19.
Висновок суду першої інстанції про не поширення зазначеної вище заборони на стягнення грошових коштів позивача, узгоджується з вищевикладеною правовою позицією Верховного Суду та ґрунтується на правильному застосуванні пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ.
Оцінюючи доводи позивача про те, що виконавцем накладено арешт на рахунок, який призначений також для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, колегія суддів звертає увагу на положення частини 3 та пункту 1 частини 4 статті 59 Закону 1404-VIII та зазначає, що надання виконавцю документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом є підставою для зняття виконавцем арешту.
В свою чергу, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем було надано державному виконавцю документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Крім того, всупереч вимогам частини 1 статті 77 КАС України, доводи позивача про те, що рахунок, на який виконавцем накладено арешт, призначений для виплати заробітної плати, не підтверджені жодними доказами.
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів не вбачає протиправності дій державного виконавця при накладенні арешту на грошові кошти ДП «Завод порошкової металургії», а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод порошкової металургії» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 21 жовтня 2021 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко