ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 жовтня 2021 року м. Київ № 640/636/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,
та представника відповідача - Синюк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі також - відповідач) з вимогою:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 11.06.2020 №1516ц «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 26.12.2019 № 1227-вк», яким полковника юстиції ОСОБА_1 з 31.12.2019 звільнено з посади прокурора відділу організації представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі в регіонах управління представництва інтересів держави у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та з направленням його особової справи до Дарницького районного в місті Києві військового комісаріату.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваного наказу, про який позивач дізнався 08.12.2020, про внесення змін до наказу від 26.12.2019 № 1227-вк порушені права позивача, гарантовані статтею 119 КЗпП України щодо збереження місця роботи і посади, які позивач обіймав до його призову на військову службу. Позивач також вказує на те, що оскаржуваний наказ не містить підстави звільнення ОСОБА_1 , що передбачені статтею 51 Закону України «Про прокуратуру», що створює правову невизначеність для позивача та грубо порушує його права.
Крім наведеного позивач вказує, що будучи звільненим з 31.12..2019, він ніколи не працював в Офісі Генерального прокурора, у зв'язку з чим Генеральний прокурор не мав права звільняти позивача з посади, а нинішній Генеральний прокурор І.Венедиктова не мала права вносити будь-які зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 , оскільки Генеральний прокурор може видавати накази (їх змінювати чи доповнювати) виключно про звільнення працівників Офісу Генерального прокурора.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву стверджує, що внесені оскаржуваним наказом зміни жодним чином не вплинули на права та обов'язки ОСОБА_1 , не змінили підстави звільнення, а лише привели у відповідність до вимог законодавства формулювання звільнення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі і призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні 19.05.2021 з огляду на повідомлену відповідачем інформацію судом постановлено ухвалу про витребування від Дарницького районного у м. Києві військового комісаріату належним чином завірених копій матеріалів особової справи ОСОБА_1
19.05.2021 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
Відповідно до пункту 2 частин п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які відряджені до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, наказом Міністра оборони України від 21.12.2019 № 718 звільнено ОСОБА_1 , прокурора відділу організації представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі в регіонах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я).
Керуючись статтями 9, 41 Закону України «Про прокуратуру», статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на підставі наказу Міністра оборони України від 21.12.2019 № 718 Генеральним прокурором прийнято наказ від 26.12.2019 № 1227-вк, яким прокурора відділу організації представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі в регіонах управління представництва інтересів держави у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 з 31.12.2019 звільнено з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Дарницького районного у місті Києві військового комісаріату.
Керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», статтями 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пунктом 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, 11.06.2020 Генеральним прокурором прийнято наказ № 1516ц, яким внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 16.12.2019 № 1227-вк, а саме:
- у вступній частині слова «статтями 9, 41 Закону України «Про прокуратуру» замінено словами «статтею 9 Закону України «Про прокуратуру»;
- викладено пункт 1 наказу у такій редакції: «Полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 21.12.2019 № 718 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), з 31 грудня 2019 року звільнити з посади прокурора відділу організації представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі в регіонах управління представництва інтересів держави у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури У країни, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Дарницького районного у місті Києві військового комісаріату».
Не погодившись з вказаним наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Як свідчать матеріали справи, наказом Генерального прокурора від 25.12.2014 №2957ц «Про призначення працівників управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури» у зв'язку з частковою зміною структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України (наказ Генерального прокурора України від 09.12.2014 №76 шц), радника юстиції Красільника П.П. прокурором відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України за строковим трудовим договором, до призначення на цю посаду військовослужбовця, звільнивши його з посади старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законодавства про боротьбу з корупцією управління нагляду за додержанням законів та представництва інтересів громадян і держави в судах Генеральної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора від 03.02.2015 №155ц у зв'язку зі вступом на військову службу, на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України, керуючись статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурором відділу організації представництва інтересів громадянин або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 , у період часу з 04.02.2015 по 31.12.2015 він проходив військову службу на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури.
Наказом Міністра оборони України від 21.12.2019 прокурора відділу організації представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі в регіонах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я).
26.12.2019 Генеральним прокурором видано наказ №1227-вк, яким ОСОБА_1 з 31.12.2019 звільнено з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
Згідно даних бази «Діловодство спеціалізованого суду» наказ Генерального прокурора від 26.12.2019 № 1227-вк про звільнення ОСОБА_1 з військової служби є предметом оскарження у адміністративній справі № 640/1737/20, яка станом на час постановлення цього судового рішення по суті не розглянута.
Оцінюючи ж оскаржуваний у цьому провадженні наказ Генерального прокурора від 11.06.2020 №1516ц у контексті частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд акцентує увагу на такому.
Спірним наказом у пункт 1 наказу згідно Генерального прокурора від 26.12.2019 № 1227-вк викладено у новій редакції, відповідно до якої позивача з 31.12.2019 звільнено з посади прокурора відділу організації представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі в регіонах управління представництва інтересів держави у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржуване рішення суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Суд акцентує увагу на тому, приймаючи наказ від 11.06.2020 № 1516ц, відповідачем так і не було зазначено жодної підстави звільнення позивача з посади.
Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач керувався статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», статтями 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пунктом 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Поряд з цим, наведеними нормами не визначено підстав для звільнення прокурора.
Слід звернути увагу, що 25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Прийняття вказаного Закону спрямовано на запровадження першочергових і тимчасових заходів, пов'язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навивки, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою законопроекту є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.
Згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2010 № 1697.
За приписами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.
Згідно встановлених у справі обставин, позивач обіймав посаду прокурора відділу організації представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі в регіонах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України перебуваючи на військовій службі.
Як свідчать матеріали справи, контракт про проходження військової служби з позивачем розірвано на підставі підпункту «б» пункту 2 частин п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
Також, наявні у матеріалах справи докази вказують на те, що позивач приймав участь у процедурі атестації, що підтверджує прийняття Кадровою комісією №1 рішення №44 від 29.10.2019 за результатами складання ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Аналіз наведеної норми дає підстави стверджувати, що Закон № 113-IX пов'язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» не насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом № 113-IX з дня набрання ним чинності.
Водночас, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву вказують на те, що ОСОБА_1 був звільнений наказом від 03.02.2015 №155ц з посади у Генеральній прокуратурі України згідно з поданою ним заявою, на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв'язку зі вступом на військову службу. При цьому, така обставина жодним чином не могла слугувати і не була визначена підставою для видання наказу Генерального прокурора від 11.06.2020 № 1516ц, як і рапорт позивача на ім'я Генерального прокурора від 19.12.2019 з проханням звільнити саме з військової служби, а не з посади у Генеральній прокуратурі України.
З огляду на викладене в сукупності суд дійшов висновку, що наказ Генерального прокурора від 11.06.2020 № 1516ц не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.
керуючись ст. 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №1516ц.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.
Суддя: Н.А. Добрівська
(Повний текст виготовлено 19.10.2021)