ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 жовтня 2021 року м. Київ № 640/29155/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Поргібніченка І.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у м. Києві
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення заборгованості у розмірі 203 244, 81 грн.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), у якій просить стягнути податковий борг з ФОП ОСОБА_1 у розмірі 203 244, 81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 203 244, 81 грн., який виник на підставі самостійно задекларованих відповідачем податкових зобов'язань, не сплачених у встановлені строки.
Ухвалою від 01 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами та відповідачу запропоновано надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію вказаної ухвали суду надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1 зазначену в позовній заяві та яка відповідає даним Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 22 квітня 2021 року ухвала про відкриття провадження у справі вручена відповідачу.
Станом на час вирішення справи, відповідачем відзиву подано не було, так само, як і заяви про визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві та є платником податків.
Матеріалами справи встановлено, що за ФОП ОСОБА_1 станом на 27 липня 2020 року, обліковується заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб, на загальну суму 203 244, 81 грн., яка виникла на підставі самостійно узгоджених позивачем сум податкових зобов'язань, а саме: поданих податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік, І квартал 2020 року.
06 квітня 2020 року податковим органом прийнято податкову вимогу форми «Ф» №23875-10 про сплату податкового боргу у розмірі 164 325, 90 грн.
Вказана податкова вимога була надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1 та отримана відповідачем 04 квітня 2020 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вказаний борг не був погашений відповідачем у добровільному порядку, що обумовило ГУ ДПС у м. Києві на звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України визначено, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно з пунктом 293.3 статті 293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Згідно пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14).
Узгодження платником податків податкових зобов'язань свідчить про виникнення в нього обов'язку сплатити такі зобов'язання у встановлений законом строк. За закінченням такого строку узгоджені податкові зобов'язання стають податковим боргом, процедура стягнення якого визначена Податковим кодексом України.
Несплачені у встановлений законом строк податкові зобов'язання є податковим боргом платника податків.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.
Доказів сплати суми податкового зобов'язання до суду не надано, також не надано суду доказів оскарження вимоги, тому, спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Матеріалами справи встановлено, що наявність податкового боргу у відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи:
- витягом з інтегрованої картки платника податків;
- розрахунком суми податкового боргу;
- корінцем податкової вимоги форми від 06 квітня 2020 року №23875-10;
- податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік, І квартал 2020 року.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідач відзиву на позовну заяву або доказів погашення боргу у розмірі 203 244, 81 грн. суду не надав, докази оскарження вказаної податкової заборгованості в адміністративному або судовому порядку в матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що заявлена сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачений та підлягає стягненню з рахунків, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що йому належить.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведення експертиз.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 203 244, 81 грн. (двісті три тисячі двісті сорок чотири гривні 81 копійка).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255 адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко