ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2021 року м. Київ №640/22265/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Розуменко А.Б.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Єфремова Є.О.,
третьої особи - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - адвоката Юрченка Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення у частині,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 22.09.2020 (т. 1 а.с. 29-36), просить визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 24.07.2020 №VII-009/2020 в частині ухвалення нового рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
Підстави позову: - відсутність порушень п.п. 26, 35 Правил адвокатської етики та необґрунтованість оспорюваного рішення. Позивач зазначив, що в оспорюваному рішенні встановлено укладення між Адвокатським бюро "ДІГНУМ" (далі - АБ "ДІГНУМ") і третьою особою договору від 20.03.2018 про надання правової допомоги і направлення АБ "ДІГНУМ" 17.09.2018 на адресу третьої особи повідомлення про розірвання цього договору, однак в рішенні не відображено і не надано оцінки тому факту, що повідомлення про розірвання договору було направлено у зв'язку з грубим порушенням третьою особою умов договору (у червні, липні 2018р. зверталась до банківської установи про заборону надання позивачу інформації і повідомляла, що позивач не правомочний вчиняти дії в її інтересах), що має істотне значення для справи, адже у такому випадку згідно з ч. 3 ст. 35 Правил адвокатської етики приписи цієї статті на позивача не поширюються, тому висновок про їх порушення є необґрунтованим. Також вважає відсутні підстави для висновку про порушення п. 26 Правил адвокатської етики, оскільки матеріали дисциплінарного провадження містять достатньо доказів, що до моменту грубого порушення третьою особою умов договору (до червня 2018р.) остання була в достатньому обсязі проінформована про хід виконання доручення. Відповідачем не враховано, що письмові заяви третьої особи та претензії не містять доказів отримання АБ "ДІГНУМ", а поштове відправлення від 19.07.2018 надіслано на помилкову адресу. Відповідач неправомірно перейняв на себе повноваження суду та/або правоохоронних органів, вказавши, що позивач необґрунтовано отримав від третьої особи кошти у великому розмірі, які не були їй повернуті, що в майбутньому може свідчити про завдання клієнту значної шкоди. Відповідач не врахував пояснень позивача про те, що кошти отримані за правочином, не пов'язаним з виконанням договору від 20.03.2020, задовго до дня укладення зазначеного правочину, так і після, а переписка у месенджері про перерахування коштів стосується домовленості з іншою особою, а не з третьою особою. Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення адвокатом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, не є підставою для дисциплінарного реагування відносно адвоката. Крім цього, зазначив, що відповідач істотно порушив строк розгляду скарги на рішення у дисциплінарній справі, передбачений ч. 1 ст. 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що, на його думку, є підставою для скасування оспорюваного рішення.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав правомірності оспорюваного рішення. Зазначив, що позивач не довів грубого порушення третьою особою умов договору про надання правової допомоги, адже не зазначив у своєму листі від 17.09.2019 порушених пунктів договору та підстав визначення таких порушень грубими, не надав дисциплінарному органу і відповідачу доказів направлення листа на адресу третьої особи та, крім того, взяв на себе обов'язок виконати вимоги абз. 1 ст. 35 Правил адвокатської етики шляхом надання третій особі звіту про виконану роботу (надані послуги) з детальним зазначенням вчинених дій та проведених зустрічей в розумний строк з дня складення цього листа. Також зазначив, що у матеріалах дисциплінарної справи не міститься інформації, документів, які підтверджують інформування позивачем третьої особи з розумною періодичністю про хід та результати виконання доручення відповідно до ч. 2 ст. 26 Правил адвокатської етики, натомість наявні докази того, що саме позивач не відповідав на запити третьої особи про стан її справи (переписка в месенджері, смс, скарга третьої особи, її пояснення на засіданні). Інформація, яку позивач подавав третій особі не була в обсязі, достатньому для того, що б вона могла приймати обґрунтовані рішення стосовно суті свого доручення та його виконання. Зазначив, що не встановлював факти неправомірного заволодіння позивачем коштами третьої особи. Зазначив, що з березня по липень 2020р. не проводив засідань на виконання вимог законодавства та з урахуванням об'єктивних обставин, а саме введення Кабінетом Міністрів України карантинних обмежень.
Третя особа подала письмові пояснення, в яких просить відмовити в позові з підстав правомірності оспорюваного рішення. Зазначила про наявність кримінального провадження щодо шахрайських дій позивача. Заперечила щодо розірвання АБ "ДІГНУМ" з нею договору, оскільки відповідного повідомлення вона не отримувала, позивачем не вказану дату і не надано доказів вчинення відповідного розірвання, а навпаки, вона, 03.12.2019 розірвала договір від 20.03.2018 після з'ясування вчинення позивачем привласнення коштів, без вчинення дій і її інтересах шляхом внесення цих коштів на рахунок в банку. Зазначила, що позивач жодним чином не інформував її про перебіг виконання умов договору.
Під час судового розгляду справи учасники підтримали свої доводи і заперечення, зазначені у заявах по суті справи.
У своїх усних поясненнях позивач додатково зазначив про порушення річного строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності з дня вчинення дисциплінарного прос-тупку, відсутність у матеріалах дисциплінарної справи протоколу засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області 21.11.2019 і про те, що у складі цієї комісії голосувала ОСОБА_3 , яка заявила самовідвід при розгляді цієї справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
Третя особа звернулась із скаргою від 19.06.2019 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (далі - КДКА Київської області) щодо поведінки позивача і притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням КДКА Київської області від 26.12.2019 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.
Позивач подав скаргу на вказане рішення до відповідача.
Рішенням відповідача від 24.07.2020 №VII-009/2020 скаргу позивача задоволено частково, скасовано рішення КДКА Київської області від 26.12.2019 та ухвалено нове рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатської діяльності з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
У цьому рішенні встановлено такі обставини:
- 20.03.2018 третя особа уклала з АБ "ДІГНУМ", в особі керуючого бюро адвокатом Кононенком О.І., договір про надання правової допомоги (п. 16);
- цей Договір укладено з метою представництва інтересів третьої особи в AT "ОТП Банк" з питань погашення кредиту її покійного сина та спадкування його майна (прав та обов'язків), зокрема квартири, яка перебуває в іпотеці (п.п. 18, 60, 65, 66);
- згідно з копіями дублікатів чеків від 01.06.2018 на суму 26000 грн. (приймання платежу 25.04.2018), на суму 14000 грн. (приймання платежу 11.04.2018), на суму 32000 грн. (приймання платежу 13.04.2018), на суму 15775 грн. (приймання платежу 26.03.2018), на суму 20000 грн. (приймання платежу 06.04.2018) третя особа перерахувала на користь позивача кошти з призначенням платежу: "KREDIT", "KРЕДИТ СЫНА" (п. 62);
- 30.07.2018 адвокат смс-повідомленням висловив готовність надати звіт про виконану роботу в інтересах довірительки, але відповіді вона не отримала, звіту про виконану роботу адвокат не надав, на зв'язок перестав виходити (п.п. 19, 64);
- на подану письмову заяву в АТ "ОТП Банк" третя особа отримала відповідь, що жодні платежі від позивача до банку не надходили (п.п. 20, 61);
- 08.08.2018 третя особа звернулася з заявою до Печерського УП ГУНП у м. Києві щодо вчинення кримінального правопорушення з заволодіння її грошовими коштами в сумі 133775 грн. шахрайським способом; 08.08.2018 слідчим Печерського УП ГУНП у м. Києві до ЄРДР внесені відповідні відомості за фактом вчинення шахрайських дій відносно третьої особи за ст. 190 КК України (п.п. 21, 22);
- 12.08.2018 третя особа знову звернулася до адвоката з проханням надати звіт про виконану роботу, а саме про перерахування ним отриманих коштів для погашення банківського кредиту в АТ "ОТП Банк" (п. 23);
- 17.09.2018 АБ "ДІГНУМ" направило третій особі листа про розірвання договору, в якому також повідомлялося, що звіт про виконану роботу (надані послуги) з детальним зазначенням вчинених дій та проведених зустрічей буде наданий в розумний строк з дня складання цього листа (повідомлення). Проте поштове відправлення не було вручено адресату та повернулося в бюро (п. 24);
- 03.12.2018 третя особа надіслала на адресу АБ "ДІГНУМ" письмове повідомлення про розірвання договору з адвокатом Кононенком О.І. про надання правової допомоги від 20.03.2018, з черговим проханням надати звіт по договору та повернути отримані від неї грошові кошти (п. 25).
За висновком відповідача позивачем одноразового грубо порушено Правила адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України, присягу адвоката, а саме позивачем порушено вимоги абзаців 1, 3 ст. 7, абзацу 2 ст. 8, абзацу 2 ст. 11, абзацу 1 ст. 18, абзацу 2 ст. 26, абзацу 1 ст. 35 Правил адвокатської етики: - при наданні правової допомоги третій особі відповідно до договору від 20.03.2018 позивач використовував свої знання не для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, а переслідував свої власні інтереси, вчинив дії, які протирічать утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, у своїй професійній діяльності вдався до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству та Правилам адвокатської етики; - позивач виходив з переваги своїх власних інтересів над інтересами клієнта; - позивач не проінформував клієнта щодо ведення дорученої йому справи, а також про хід та результати виконання доручення та ігнорував неодноразові запити клієнта про стан її справи; - при розірванні договору не поінформував клієнта щодо здійсненої ним роботи (наданих послуг), незважаючи на неодноразові вимоги клієнта про це.
Спірні правовідносини виникли у сфері адвокатури і стосуються правомірності рішення відповідача у частині ухвалення ним нового рішення.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 52 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076) Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Згідно з ч. 5 ст. 52 Закону №5076 Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право:
1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;
2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;
4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.
Згідно з ч. 6 ст. 52 Закону №5076 засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини від загальної кількості членів комісії. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймаються шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів комісії.
Суд зазначає, що оспорюване рішення прийнято відповідачем в межах свої повноважень та у спосіб, що визначені Законом №5076. Позивачем дані обставини не оспорюються.
Оцінюючи наявність законних підстав для прийняття оспопюваного рішення і його обґрунтованість, з чим не погоджується позивач, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 34 Закону №5076 підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Згідно з п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 34 Закону №5076 дисциплінарним проступком адвоката є порушення присяги адвоката України та порушення правил адвокатської етики;
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону №5076 за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону №5076 адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону №5076 накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі:
1) порушення присяги адвоката України;
2) розголошення адвокатом відомостей, що становлять адвокатську таємницю, використання їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
3) заподіяння протиправними діями адвоката, пов'язаними із здійсненням ним адвокатської діяльності, значної шкоди клієнту, якщо така шкода встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили;
4) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.
Згідно із ст. 7 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 (далі - Правила), у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності (абзац 1).
Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам (абзац 3).
Згідно з абзацом 2 ст. 8 Правил у межах дотримання принципу законності адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта.
Згідно з абзацом 2 ст. 11 Правил адвокат зобов'язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.
Згідно з абзацом 1 ст. 18 Правил адвокат інформує клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі.
Згідно з абзацом 2 ст. 26 Правил адвокат повинен з розумною періодичністю інформувати клієнта про хід та результати виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення стосовно суті свого доручення та його виконання.
Згідно з абзацом 1 ст. 35 Правил при розірванні договору (незалежно від причин) адвокат зобов'язаний: повернути клієнту отримані від нього документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення; поінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом роботи (наданих послуг) і передати клієнту копії процесуальних документів, наявних у адвоката.
Встановлені відповідачем в оспорюваному рішенні обставини підтверджуються наявними у справі копіями матеріалів дисциплінарної справи:
- укладеного між АБ "ДІГНУМ" в особі позивача (Бюро) і третьою особою (Клієнт) договору про надання правової допомоги 20.03.2018 (т. 3 а.с. 37-39);
- текстових повідомлень позивача, адресованих третій особі 26.03.2018 і 06.04.2018, про необхідність перерахування коштів (по взаємовідносинам з банком) на належну позивачу карту Приватбанку 5168742700940962 (т. 3 а.с. 73, 76, 79);
- дублікатів квитанцій від 01.06.2018 про перерахування третьою особою 26.03.2018, 06.04.2018, 11.04.2018, 13.04.2018 і 25.04.2018 на картковий рахунок позивача коштів у загальній сумі 107775 грн. з призначенням: "KREDIT", "КРЕДИТ СЫНА" (т. 3 а.с. 40, 41);
- текстових повідомлень позивача і третьої особою за 24.07.2018, зміст яких підтверджує суть взаємовідносин, яка стосувалась кредиту сина і його квартири (т. 3 а.с. 89-91);
- тестового повідомлення позивача, адресованого третій особі 30.07.2018, про готовність направити офіційний лист з повним викладенням вчинених дій і роз'яснень (т. 3 а.с. 93);
- заяви третьої особи від 03.08.2018 до АТ "ОТП Банк" і листа останнього від 13.08.2018 щодо ненадходження коштів від позивача у період з 06.03.2018 по 07.08.2018 (т. 3 а.с. 42-44);
- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.08.2018 (т. 3 а.с. 56);
- листа АБ "ДІГНУМ" від 17.09.2018, адресованого третій особі, і поштового конверту №0101041331080 з довідкою пошти від 02.10.2018 про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання (т. 2 а.с. 212, 213; т. 3 а.с. 23);
- письмового повідомлення третьої особи від 03.12.2018, адресованого АБ "ДІГНУМ" і позивачу, опису вкладення у цінний лист і фіскального чеку від 05.12.2018 (т. 3 а.с. 54, 55).
Щодо встановленого в оспорюваному рішенні факту звернення третьої особи до позивача 12.08.2018, на підтвердження якого третя особа у своїй скарзі послалась на фото смс-повідомлення (т. 3 а.с. 32), то відповідні докази у наявних у справі матеріалах дисциплінарної справи відсутні.
Стверджуючи про необґрунтованість висновків відповідача про порушення вимог абзацу 1 ст. 18, абзацу 2 ст. 26 Правил, позивач не надав до суду доказів, які б свідчили про те, що він з розумною періодичністю інформував третю особу про хід та результати виконання доручення і своєчасно відповідав на її запити про стан справи.
Згідно з п. 2.2 договору від 20.03.2018 Бюро при здійсненні юридичної допомоги, серед іншого, зобов'язазалось повідомляти Клієнта про хід виконання доручення.
Суд зауважує на відсутності таких доказів в матеріалах дисциплінарної справи, а також на правильності врахування і оцінки відповідачем пояснень позивача з цього приводу, які були надані на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (п.п. 67-69 оспорюваного рішення).
Пояснення позивача в судовому засіданні, що таким доказом є його письмові пояснення від 22.10.2019 (т. 2 а.с. 208-211), суд відхиляє, оскільки дані пояснення надані КДКА Київської області під час розгляду дисциплінарної справи, а не третій особі в межах виконання договору від 20.03.2018, і не містять інформації про хід та результати виконання умов договору з третьою особою, передбаченої абзацом 2 ст. 26 Правил. Ні за формою, ні за змістом дані пояснення не є доказом виконання позивачем вимог абзацу 1 ст. 18, абзацу 2 ст. 26 Правил
Інших доказів позивач до суду не надав.
Посилання позивача у позовній заяві на те, що третя особа до червня 2018р. була обізнана про хід виконання її доручення не спростовують встановлених відповідачем обставин ненадання позивачем третій особі звітів на її звернення у подальшому, зокрема, висловлені позивачем у своєму повідомленні позивачу від 30.07.2018 і в листі від 17.09.2018.
Посилання позивача у позовній заяві на відсутності доказів отримання ним наявних у справі заяви третьої особи від 05.06.2018 про надання інформації (т. 3 а.с. 45) і претензії щодо неналежного надання правничої допомоги (повторно) від 29.08.2018 (т. 3 а.с. 47, 48), є вірними.
Так, в судовому засіданні позивач заперечив отримання цих поштових відправлень, а надані третьою особою копії описів вкладення у цінний лист від 19.07.2019 і від 29.08.2018, фіскальних чеків від 19.07.2019 і від 29.08.2018, поштових накладних від 19.07.2019 №0103320575960 і від 29.08.2018 №0103319020415 (т. 3 а.с. 46, 49) свідчать про відправку, але не доводять факт вручення цих поштових відправлень адресату.
З цих мотивів суд відхиляє твердження відповідача у відзиві щодо ненадання позивачем відповідей на запити третьої особи від 05.06.2018, від 29.08.2018 і від 03.12.2018, доказів одержання яких позивачем до суду не надано.
Однак, міркування позивача про те, що відповідач не відобразив цих фактів у своєму рішенні і не надав їм належну оцінку, що є безумовною підставою для його скасування, на переконання суду, є помилковими, адже прохання (вимоги) третьої особи надати платіжні документів з банку і повернути отримані від неї кошти підтверджувались наявними у дисциплінарній справі повідомленнями між позивачем і третьою особою (т. 3 а.с. 85-90), а також про надходження таких прохань (вимог) від третьої особи особисто чи від її колишнього чоловіка, починаючи з кінця травня 2018р., позивач зазначив у своїх письмових поясненнях до КДКА Київської області від 05.07.2018 (т. 3 а.с. 8-16).
Отже, відсутність доказів отримання позивачем звернень третьої особи від 05.06.2018, від 29.08.2018 і від 03.12.2018, а також помилкове зазначення відповідачем у рішенні, що факт звернення третьої особи до позивача про надання звіту про виконану роботу мав місце 12.08.2018, про що суд зазначав вище, не спростовують того, що такі прохання/вимоги періодично, починаючи з травня 2018р., доводились до відома позивача особисто третьою особою або її колишнім чоловіком, тому не впливають на правильність висновків відповідача і не є підставою для визнання протиправним і скасування рішення.
Інших аргументованих доводів і доказів, які б спростовували висновки відповідача у частині порушення ним вимог абзацу 1 ст. 18, абзацу 2 ст. 26 Правил, позивачем не надано.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає про обґрунтованість висновків відповідача у цій частині, які не були спростовані позивачем і знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом.
Щодо встановленого відповідачем порушення позивачем вимог абзацу 2 ст. 8, абзацу 2 ст. 11 Правил, то позивач не навів у позовній заяві спростувань наведеним відповідачем в оспорюваному рішенні обставинам і мотивам.
Відповідач вірно врахував і оцінив пояснення позивача на засіданні КДКА Київської області, який, відповідаючи на питання щодо надання скаржниці фінансового звіту про витрачені кошти, пояснив, що не надавав звіт, що протягом багатьох років працював з сім'єю скаржниці, тому заробив ці кошти (п.п. 68, 85 оспорюваного рішення)
Відповідач вірно зазначив у відзиві про ненадання позивачем третій особі доказів перерахування коштів на рахунок в АТ "ОТП Банк", не повернення цих коштів третій особі, не надання третій особі звіту про витрачені кошти.
Відповідач відобразив у п. 63 оспорюваного рішення пояснення позивача щодо отримання ним коштів від третьої особи задовго до укладення договору від 20.03.2018 у контексті того, що позивач аргументовано не спростував доводів третьої особи, у своїх поясненнях чітко не пояснив, за які послуги на його рахунок надійшли кошти від третьої особи. Пункт 63 рішення спростовує твердження позивача у позовній заяві про те, що відповідач проігнорував його позицію з цього питання.
Суд вважає, що відповідач вірно не взяв до уваги посилання позивача на отримання від третьої особи коштів задовго до укладення договору від 20.03.2018 і наявну у матеріалах дисциплінарної справи копії копією дубліката квитанції від 17.01.2018 на суму 16000 грн. (т. 3 а.с. 24), оскільки дана транзакція не стосується виконання цього договору.
Приходячи до такого висновку, суд враховує, що згідно з копією протоколу засідання КДКА Київської області від 24, 26.12.2019 третя особа, відповідаючи на запитання щодо перерахування позивачу 17.01.2018 коштів, пояснила, що точно не пам'ятає, про це її попросив колишній чоловік (т. 2 а.с. 178), а позивач у своїх усних поясненнях під час судового засідання і в письмових поясненнях від 05.07.2018 (т. 3 а.с. 8-16) зазначив, що познайомився з третьою особою в березні 2018р.
Також суд враховує, що наведені позивачем у своїх поясненнях від 05.07.2019 обставини повідомлення колишнім чоловіком третьої особи про необхідність повернення позивачем отриманих від неї коштів спростовують міркування позивача про те, що позивач була формальним підписантом договору від 20.03.2018, і про те, що кошти були ним отримані за виконання інших робіт (послуг), не обумовлених договором від 20.03.2018.
Отже, перерахування 17.01.2018 третьою особою на картку позивача коштів могло бути здійснено в інтересах її колишнього чоловіка і не стосувалось договору від 20.03.2018, але це не свідчить, що наступні перерахування третьою особою коштів позивачу згідно з дублікатами квитанцій від 01.06.2018 не пов'язані з виконанням умов договору від 20.03.2018, тому не спростовує підстав перерахування третьою особою цих коштів на користь позивача.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає про обґрунтованість висновків відповідача у цій частині, які не були спростовані позивачем і знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом.
Стверджуючи про помилковість висновків відповідача про порушення вимог абзацу 1 ст. 35 Правил, позивач зазначив, що відповідач не врахував лист позивача від 17.09.2018 і положення абзацу 3 ст. 35 Правил, згідно з яким приписи, визначені в цій статті Правил, не поширюється на випадки розірвання договору адвокатом з підстав грубого порушення клієнтом зобов'язань, прийнятих на себе згідно з договором.
Відповідач зазначив у відзиві, що, по перше, у листі позивача від 17.09.2018 не зазначено конкретних пунктів договору від 20.03.2018 порушених третьою особою, а також не вказано таких дій третьої особи і визначення їх грубими, а по друге, позивачем не надано відповідачу документів, підтверджуючих направлення такого листа на адресу третьої особи.
Суд зазначає про відсутність в оспорюваному рішенні мотивів прийняття або відхилення доводів позивача у цій частині.
Відзив відповідача у частині не надання документів про направлення листа від 17.09.2018 третій особі, то він суперечить встановленим в оспорюваному рішенні (п. 24) обставинам і наявній у матеріалах дисциплінарної справи копії поштового конверту №0101041331080 з довідкою пошти від 02.10.2018 про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання (т. 2 а.с. 212, 213; т. 3 а.с. 23).
Відзив відповідача у частині не зазначення у листі конкретних положень договору від 20.03.2018, які порушені третьою особою, та відповідних дій, а також визначення визнання їх грубими, відповідає змісту листа від 17.09.2018, який не містить конкретної інформації про ці обставини.
У позовній заяві позивач зазначив, що третя особа активно протидіяла у виконанні позивачем своїх обов'язків, що втілилось у тому, що у червні, липні 2018р. вона звернулась до банківської установи щодо ненадання позивачу будь-якої інформації і про те, що він не правомочний вчиняти дії в її інтересах, про що йому не було повідомлено і що перешкодило виконати взяті на себе зобов'язання.
Під час судового засідання позивач зазначив, що з липня 2018р. йому стало відомо про залучення третьою особою інших адвокатів, про що йому також не було повідомлено.
Зазначені позивачем обставини підтверджуються наявними у матеріалах дисциплінарної справи копій листів АТ "ОТП Банк" від 25.07.2018 і від 06.08.2018, в яких повідомляється про надходження 30.07.2018 заяви третьої особи про ненадання позивачу жодної інформації (т. 3 а.с. 18, 22), текстових повідомлень третьої особи від 24.07.2018 і від 09.08.2018, в яких повідомляється про нових адвокатів (т. 3 а.с. 87, 91), а також наданих третьою особою копій її заяв від 23.07.2018 і від 30.07.2018 до АТ "ОТП Банк" (т. 1 а.с. 256; т. 2 а.с. 208, 209).
Суд зауважує, що в позовній заяві позивачем не наведено конкретних пунктів договору від 20.03.2018, які були б грубо порушені третьою особою, а суд, дослідивши зміст договору та з урахуванням обставин цієї справи, не вбачає таких конкретних пунктів.
Так, заборона третьою особою банківській установі надавати інформацію позивачу могла бути розцінена судом як порушення п. 2.12 договору від 20.03.2018, але згідно з копією листа АТ "ОТП Банк" від 13.08.2018 (т. 3 а.с. 44) повідомлення позивача від 11.06.2018 вх. №001-25-4/306-К і від 11.06.2018 вх. №001-12-4/17630 (надійшло поштою) мали інформаційний характер і відповідь Банком на них не надавалась. Такі повідомлення позивача подані до вказаної заборони третьої особи і не впливали на фактичне виконання позивачем її доручення.
Щодо відповідей АТ "ОТП Банк" у листах від 25.07.2018 і від 06.08.2018, то, як вбачається з копії електронного листа від 23.07.2018 (т. 2 а.с. 205) і текстового повідомлення позивача, адресованого позивачу 24.07.2018 о 14:33 (т. 3 а.с. 91), третя особа вже отримала необхідний страховий поліс.
На переконання суду, за стверджуваних позивачем у своїх письмових поясненнях від 05.07.2019 і від 22.10.2019 обставин фактичного припинення з червня 2018р. взаємовідносин з третьою особою, звернення його до банківської установи 24.07.2018 і 30.07.2018 не впливало на фактичне виконання ним зобов'язань за договором від 20.03.2018.
Крім того, вказана заборона третьої особи не пояснює причин не звернення позивача з такими запитами до банківської установи раніше, до виникнення ситуації непорозуміння з третьою особою.
Отже, вказана позивачем заборона третьої особи не призвела до фактичного невиконання ним її доручення за договором від 20.03.2018, тому не може вважатись грубим порушенням нею вимог договору.
Залучення третьою особою без погодження з АБ "ДІГНУМ" інших адвокатів не заборонено договором від 20.03.2018, тому не свідчить про його порушення також, а згідно з п. 2.10 лише надає останньому право в односторонньому порядку розірвати цей договір.
Суд погоджується з поясненнями представника відповідача і третьої особи, наданими під час судового засідання, про те, що за обставин неповідомлення позивачем третій особі про хід та результати виконання її доручення і відсутності у неї достатньої інформації для прийняття подальших обґрунтованих рішень, залучення інших адвокатів є виправданим.
Підсумовуючи, суд зазначає про необґрунтованість доводів позивача щодо грубого порушення третьою особою умов договору і відсутність підстав для застосування до нього положень абзацу 2 ст. 35 Правил.
Оцінюючи доводи і заперечення учасників справи щодо розірвання договору від 20.03.2018, суд зазначає наступне.
Згідно з договором від 20.03.2018 цей Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, або до моменту розірвання (припинення) його сторонами за спільним волевиявленням (за домовленістю) сторін, або в інших випадках, передбачених положеннями цього Договору. В разі припинення Договору за спільним волевиявленням, Договір вважається розірваним (припиненим) з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві (п. 6.1).
Договір припиняється також в разі надходження на адресу Бюро письмового повідомлення від Клієнта, про розірвання Договору в односторонньому порядку; на підставах, обумовлених сторонами у цьому Договорі, а також (припиняється, розривається) у випадках передбачених нормами чинного законодавства України (п. 6.3).
Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві (п. 6.7).
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону №5076 договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Отже, відповідно до п. 6.3 договору від 20.03.2018 і ч. 2 ст. 29 Закону №5076 цей Договір міг бути припиненим (розірваним) в односторонньому порядку з ініціативи Бюро. Однак, спеціальних умов припинення (розірвання) Договором не передбачено.
У даній справі лист АБ "ДІГНУМ" від 17.09.2018 не був отриманий третьою особою й остання не була обізнана про таку дію позивача, тому визначених договором від 20.03.2018 підстав вважати цей Договір розірваним з ініціативи позивача з 17.09.2018 (дата листа) чи з 02.10.2018 (дата довідки пошти на конверті про причини повернення листа) не має.
З аналогічних мотивів не має підстав вважати договір розірваним з ініціативи третьої особи із 03.12.2018, оскільки доказів надходження її повідомлення на адресу АБ "ДІГНУМ" у справі не має. Надані третьою особою копії опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 05.12.2018 (т. 3 а.с. 55) підтверджують відправлення повідомлення, але не свідчать про його вручення позивачу, а позивачем дана обставина прямо заперечується.
Відсутність у позивача і третьої особи намірів продовжувати співпрацю не впливає на чинність договору, оскільки між ними не була оформлена додаткова угода про розірвання договору за взаємною згодою.
Як вбачається, визначені договором від 20.03.2018 або Законом №5076 підстави, з якими пов'язується припинення (розірвання) цього договору, відсутні, а тому згідно з умовами цього Договору він діяв до 31.12.2018.
Відповідач цих обставин належним чином не дослідив, внаслідок чого дійшов помилко-вого висновку про невиконання позивачем обов'язків, визначених абзацом 1 ст. 35 Правил, при розірвані договору.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає про необґрунтованість висновків відповідача у цій частині, які, хоча і не були спростовані позивачем, але свого підтвердження під час розгляду справи судом не знайшли.
Інші наведені позивачем у позовній заяві і висловлені в судовому засіданні доводи не впливають на законність і обґрунтованість оспорюваного рішення, зважаючи на наступне.
Твердження позивача про те, що внесення до ЄРДР відомостей про вчинення адвокатом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, не є підставою для дисциплінарного реагування відносно адвоката, суд відхиляє, оскільки дана обставина не була підставою прийняття оспорюваного рішення.
Твердження позивача про те, що відповідач неправомірно перейняв на себе повнова-ження суду та/або правоохоронних органів, вказавши, що позивач необґрунтовано отримав від третьої особи кошти у великому розмірі, які не були їй повернуті, що в майбутньому може свідчити про завдання клієнту значної шкоди, суд відхиляє, оскільки, як вірно зазначив відповідач у відзиві, він не встановлював фактів і не кваліфікував їх в аспекті вчинення позивачем адміністративного чи кримінального правопорушення. Слід зазначити, що дане твердження відповідача у своєму рішенні частково ґрунтується на припущенні завдання позивачем шкоди клієнту у майбутньому, а не на встановленому відповідачем факті, тому у цій частині дане твердження відповідача є необґрунтованим і не взято судом до уваги.
Твердження позивача про порушення відповідачем строку розгляду скарги позивача, передбаченого ч. 1 ст. 42 Закону №5076, відповідає дійсності і відповідачем не заперечується. Однак, беручи до уваги відзив відповідача, суд вважає, що дана обставина, сама по собі, не призвела до порушення прав позивача і неправильного прийняття відповідачем рішення. Крім того, суд враховує відзив відповідача і надані ним копії наказів від 10.03.2020 №3-ОЗ "Про організацію засідань ВКДКА", від 17.03.2020 №4-ОЗ і від 25.03.2020 №5-ОЗ "Про перенесення засідань ВКДКА", від 03.07.2020 "Про організацію засідань ВКДКА" (т. 2 а.с. 34-37), згідно з якими процесуальний строк пропущено з об'єктивних причин, а саме внаслідок введення Кабінетом Міністрів України у березні 2020р. карантинних обмежень.
Твердження позивача про порушення встановленого ч. 2 ст. 35 Закону №5076 річного строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з моменту вчинення дисциплінарного проступку суд відхиляє, зважаючи на наступне.
Відповідач послався в п. 89 оспорюваного рішення на п. 6.4 договору від 20.032018, згідно з яким закінчення договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Суд зауважує, що цей пункт договору не врегульовує строк притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, тому не впливає і не змінює визначений ч. 2 ст. 35 Закону №5076 присічний річний строк з моменту вчинення дисциплінарного проступку.
У судовому засіданні представники відповідача і третьої особи стверджували про тривалий характер вчинених позивачем порушень, які не були усунені ним ні на час розгляду дисциплінарної справи, ні на час розгляду відповідачем скарги позивача, а ні на час розгляду справи судом.
Суд враховує пояснення позивача про те, що Закон №5076 не визначає поняття "триваючого порушення". Разом з тим, суд не погоджується з позивачем у тому, що допущені ним порушення мали разовий характер у конкретно-визначений момент часу. Допущені позивачем порушення вимог п. 2.2 Договору і абзаців 1, 3 ст. 7, абзацу 2 ст. 8, абзацу 2 ст. 11, абзацу 1 ст. 18, абзацу 2 ст. 26 Правил характеризуються бездіяльністю позивача щодо виконання ним своїх обов'язків перед третьою особою, яка очікувала їх виконання, що не були припинені позивачем до кінця дії договору (31.12.2018).
Як вбачається із обставин цієї справи, рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято 26.12.2019, тобто в межах року після закінчення 31.12.2018 дії договору від 20.03.2018, у зв'язку з чим суд вважає, що строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не минув.
Посилання позивача в усних поясненнях під час судового засідання на відсутність у матеріалах дисциплінарної справи протоколу засідання КДКА Київської області від 21.11.2019, а також на те, що при прийнятті КДКА Київської області рішення від 26.12.2019 участь брала ОСОБА_3 , яка заявила самовідвід при розгляді цієї дисциплінарної справи, суд відхиляє, оскільки дані обставини не впливають на вирішення справи, адже рішення, дії чи бездіяльність КДКА Київської області при розгляді скарги третьої особи не є предметом розгляду у даній справі. Крім того, рішення цієї комісії від 26.12.2019 скасоване відповідачем.
Додані третьою особою до письмових пояснень копії документів (т. 1 а.с. 211-238) і додані відповідачем до відзиву копії документів (т. 2 а.с. 40-63) суд не бере до розгляду за їх неналежністю до предмету доказування у справі.
Оцінивши усі суттєві аргументи учасників справи і надані ними докази, враховуючи встановлені судом обставини і наведені мотиви, суд зазначає, що відповідач обґрунтовано дійшов висновків про вчинення позивачем дисциплінарного проступку і про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Застосований відповідачем вид дисциплінарного стягнення відповідає вимогам ч. 2 ст. 32 Закону №5076. Виходячи з підстав позову і враховуючи висновок Верховного Суду у постанові від 20.06.2019 №641/463/16 про належність до виключної компетенції дисциплінарних органів адвокатури вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, суд не вбачає підстав для висновку про неспівмірність застосованого покарання, доводів проти чого у позовній заяві не наведено.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що оспорюване рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №5076 і Правилами, з урахуванням обставин, що мають значення для його прийняття (у частині порушення вимог абзаців 1, 3 ст. 7, абзацу 2 ст. 8, абзацу 2 ст. 11, абзацу 1 ст. 18, абзацу 2 ст. 26 Правил), і суд не вбачає підстав для визнання його протиправним і скасування. Помилковість висновку відповідача у частині порушення позивачем вимог абзацу 1 ст. 35 Правил не спростовує законність і обґрунтованість оспорюваного рішення в іншій частині, тому не є підставою для визнання його протиправним і скасування.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
З огляду на відмову в позові та згідно із ст. 139 КАС України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача і не підлягають стягненню з відповідача. Інших судових витрат учасниками справи не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 5, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Позивач: ОСОБА_1 ;
АДРЕСА_1 ;
РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури;
04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, 2-й поверх; код ЄДРПОУ 26080214.
Третя особа: ОСОБА_2 ;
АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.А. Костенко