19 жовтня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1879/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Миронець Н.Я., представника позивача Поляк М.В., представника відповідачів Нараєвської А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження клопотання представника позивача про долучення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання по справі; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 29 липня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 31 серпня 2021 року.
В судовому засіданні 31 серпня 2021 року при розгляді справи по суті судом ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, витребовано у сторін, в тому числі і у позивача, письмові докази.
У зв'язку з цим у розгляді справи оголошено перерву на підставі статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 19 жовтня 2021 року судом долучено до матеріалів справи докази, надані представником позивача на виконання вказаної вище ухвали суду.
Водночас при розгляді справи по суті 19 жовтня 2021 року представником позивача заявлено клопотання про долучення доказів - Висновку експерта №9833 за результатами семантико-текстуального дослідження від 06 жовтня 2021 року. При цьому заявник просив суд визнати поважними причини пропуску процесуальних строків та поновити процесуальний строк на подачу доказів.
В обґрунтування клопотання зазначено, що до позову було долучено роз'яснення спеціаліста ОСОБА_2 від 13 квітня 2021 року. Згідно наданого роз'яснення в контексті некоректного формулювання питання №1322 спеціаліст поміж іншого дійшов висновку, що для того щоб точно та без сумніву стверджувати про те, що побудова вказаного питання є неправильною та допускає подвійне тлумачення, виникає необхідність в призначенні лінгвістичної експертизи писемного мовлення (семантико-текстуальна експертиза писемного мовлення). В процесуальних документах по суті справи відповідачі жодним чином не ставили під сумнів твердження позивача про те, що некоректне формулювання питань №50, №1322, відповіді на які позивач надавала правильно під час анонімного тестування, штучно ускладнило сприяння змісту цих питань та створило перешкоди для надання вірної відповіді у обмежений час, тобто вони фактично визнавали дані обставини. Однак, в судовому засіданні представник відповідачів заперечував проти того, що питання №1322 є некоректно сформульованим та допускає подвійне тлумачення. У зв'язку з наведеним, як і зазначалось в долученому до позовної заяви роз'яснення спеціаліста, представником позивача 16 вересня 2021 року було підготовлено та направлено до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» відповідну заяву про проведення семантико-текстуальної експертизи в даній справі, зв результатом якої було підготовлено висновок, долучений до клопотання. На думку заявника, позивач з об'єктивних причин не могла подати до суду як доказ Висновок експерта №9833 за результатами семантико-текстуального дослідження від 06 жовтня 2021 року.
Представник відповідачів заперечував щодо задоволення указаного клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Розглянувши подане клопотання, заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами першою та другою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідно до частини восьмої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно частини третьої статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Поряд з цим, відповідно до приписів частин другої та третьої статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України завданням підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Частиною другою статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Отже, наведеними процесуальними нормами визначено, що одним із видів доказів в адміністративному судочинстві є висновок експерта, який позивач, у разі якщо такий наданий на його замовлення, повинен додати разом із поданням позовної заяви або ж у підготовчому судовому засіданні.
Однак у даному випадку позивачем ні до позовної заяви, ні до закінчення підготовчого провадження у цій справі не було надано суду висновок експерта як доказ на підтвердження заявлених вимог.
Крім цього, позивачем у ході підготовчого провадження не заявлялось клопотання про призначення судом експертизи у цій справі.
Таким чином, позивачем пропущений строк, встановлений законом, для подання до суду висновку експерта у цій справі.
Згідно змісту поданого клопотання заявник визнає факт пропуску позивачем процесуальних строків та просить суд визнати причини його пропуску поважними й поновити такий.
Так, згідно частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Надаючи оцінку обставинам, наведеним у клопотанні, суд звертає увагу на те, що в ньому не зазначено жодних причин, пов'язаних безпосередньо з позивачем, які б унеможливили її подати до суду висновок експерта як разом із поданням позову до суду, так і до закінчення підготовчого провадження у цій справі.
Із наявних матеріалів не вбачається обставин, які б були пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивача на подання доказів (висновку експерта) у встановлений законом строк.
При цьому суд звертає увагу на те, що позивач у клопотанні посилається на роз'яснення спеціаліста ОСОБА_2 від 13 квітня 2021 року, доданого до позову, в якому спеціаліст стверджує про необхідність призначення лінгвістичної експертизи писемного мовлення (семантико-текстуальна експертиза писемного мовлення).
Отже, позивач як до подання цього позову до суду, так і в ході підготовчого провадження усвідомлювала можливість подання відповідного висновку експерта, а відтак і могла реалізувати своє процесуальне право або на подання суду висновку експерта за результатами семантико-текстуального дослідження, наданого на її замовлення, або на подання суду клопотання про призначення відповідної експертизи у встановлений законом строк, чого нею не вчинено.
Щодо тверджень у клопотанні, наданих в обґрунтування поважності причин пропуску процесуальних строків, про те, що лише у судовому засіданні представник відповідачів заперечував проти того, що питання №1322 є некоректно сформульованим та допускає подвійне тлумачення, що і зумовило звернення до експерта про проведення семантико-текстуальної експертизи, то такі суд оцінює критично, оскільки сама по собі суб'єктивна думка представника відповідачів щодо аналізу змісту спірного питання №1322 не може вважатися поважною причиною пропуску позивачем процесуальних строків, встановлених законом, за відсутності при цьому об'єктивних причин, через які позивач не реалізувала свої процесуальні права на подання доказів у встановлений законом строк.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неповажність причин пропуску позивачем процесуального строку та відмовляє у поновленні пропущеного процесуального строку.
Згідно частини третьої статті 199 Кодексу адміністративного судочинства України з оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Статтею 204 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Оскільки клопотання представника позивача про долучення доказів у цій справі (щодо висновку експерта за результатами семантико-текстуального дослідження) без поважних причин не було подано в підготовчому провадженні, то суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення його без розгляду.
Керуючись статтями 121, 204, 241, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними причини пропуску позивачем процесуального строку та відмовити у продовженні пропущеного процесуального строку.
Залишити без розгляду клопотання представника позивача про долучення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст ухвали складено 21 жовтня 2021 року.
Суддя О.П. Лелюк