21 жовтня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/5375/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Маренич І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання визнання виконавчого документа таким, що не підлягає до примусового виконання,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить визнати такою, що не підлягає до примусового виконання постанову №48426938 від 18.04.2019 р. прийняту державним виконавцем Глибоцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про стягнення виконавчого збору у розмірі 50371,37 грн з ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого листа Кельменецького районного суду виданого №2-48/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ "Райфайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитом в сумі 501761,74 грн, судовий збір в розмірі 1700,00 грн та ІТЗ 252,00 грн витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи.
В обґрунтування поданої заяви зазначав, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 02.03.2010 у справі № 2-48/10 відкрито державним виконавцем Глибоцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області 12.08.2015 за заявою АТ "Райфайзен Банк Аваль" та завершено на підставі заяви стягувача від 17.04.2019 у зв'язку із "добровільним врегулюванням боргу" та на підставі п. 3 ст. 37 Закону. Виконавчий документ 18.04.2019 повернуто заявнику, виконавчий документ не виконано. При цьому відповідачем стягнення за виконавчим документом не проводилось. Вважає, що виконавчий документ - постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем помилково та не підлягає до примусового виконання у зв'язку із відсутністю матеріальної передумови для її виконання, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника виплачувати кошти стягувачу.
Визначаючись щодо заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 374 КАС України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України регламентовані процесуальні питання, пов'язані із виконанням судових рішень в адміністративних правах.
Таким чином, положення статті 374 КАС України передбачають можливість визнання адміністративним судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, лише у справах, які розглядалися таким судом і виключно в рамках інституту виконання судового рішення.
З аналізу зазначеного вбачається, що визнання адміністративним судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню можливо лише у разі, якщо такий виконавчий документ спрямований на виконання судового рішення вказаного суду, як суду першої інстанції.
Натомість в поданій заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню заявник просить визнати постанову №48426938 від 18.04.2019 р. прийняту державним виконавцем Глибоцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про стягнення виконавчого збору такою, яка не підлягає виконання. Так, суд зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору №48426938 від 18.04.2019 р. не оскаржувалась у Чернівецькому окружному адміністративному суді та не є тим виконавчим документом, в розумінні статті 374 КАС України, який виданий на виконання рішення суду.
При цьому, зі змісту частини першої статті 373 КАС України вбачається, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.
Аналіз наведених процесуальних норм свідчить, що адміністративним судом в порядку, встановленому статтею 374 КАС України, може бути здійснено визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню лише при примусовому виконанні на підставі виконавчого листа, який виданий судом на виконання судового рішення в адміністративній справі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Приписами ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, учасники виконавчого провадження не позбавлений можливості оскаржити постанову про стягнення виконавчого збору в разі, якщо останній вважає її протиправною та такою, яка підлягає скасуванню.
При цьому, суд вказує на те, що процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо наслідків подання заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у разі, якщо така не підлягає розгляду судами, відтак слід застосувати аналогію закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне повернути без розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. 167, 242, 243, 248, 256, 294, 295, 374 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_3 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повернути заявнику без розгляду.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя І.В. Маренич