12 жовтня 2021 року справа № 1.380.2019.003187
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Баранська М.Р.
за участю:
представник позивача Захарчук І.В.,
представник відповідача Сабаль О.З.,
представник відповідача Чорненький В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Електроконтакт Україна” про стягнення заборгованості, -
В липні 2019 року Фонд (далі також - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ “Електроконтакт Україна” (далі також - відповідач), в якому просив:
-стягнути з ТОВ “Електроконтакт Україна” на користь Фонду адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 3 823 943 грн. 15 коп.
Позов обґрунтований тим, що ТОВ “Електроконтакт Україна” не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 27 осіб. Оскільки ТОВ “Електроконтакт Україна” у встановлений термін не сплатило адміністративно-господарські санкції та суму пені, то заборгованість перед відділенням Фонду за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році становить 3 823 943,15 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 позов ТОВ “Електроконтакт Україна” задоволено.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.02.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. Поставновою Верховного Суду від 22.10.2020 касаційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02. 2020 скасувано. Справу № 1.380.2019.003187 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 18.11.2020 справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 23.11.2020 справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.
09.02.2021 представник відповідача подав додаткові пояснення по справі. Вказує, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають центру зайнятості за формою № 3-ПН «Звітність, інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316. Затверджений Міністерства соціальної політики України Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" не розкриває всі практичні аспекти дій роботодавців в процесі здійснення господарської діяльності і подання звітності. Відтак, Державний центр зайнятості Міністерства соціальної політики України, в межах наданої компетенції, надає роз'яснення окремих питань практичного застосування Порядку подання звітності №3-ПН, згідно якого роз'яснено, що Роботодавець є суб'єктом господарської діяльності, тому вправі на власний розсуд вирішувати необхідність заповнення наявного вакантного робочого місця (посади). Оскільки, ТОВ «Електроконтакт Україна» створило робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що були повідомлені районні філії центру зайнятості ще в січні місяці 2018 року, норматив щодо створення робочих місць був дотриманий. Враховуючи створення протягом 2018 року нових робочих місць та недопущення порушення Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" ТОВ «Електроконтакт Україна» не вчинило адміністративно-господарського правопорушення, а отже підстав для застосування адміністративно-господарської санкції немає. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача подав до суду заперечення на додаткові пояснення від 26.02.2021. Вказує, що середньооблікова кількість штатних працівників у 2018 році у ТОВ «Електроконтакт Україна» становила 2246 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 63 особи. Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році для Відповідача становив 90 осіб (2246х4/100=89,84). Отже, відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 27 осіб. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Отже, сам по собі факт створення робочого місця для особи з інвалідністю без ознак працевлаштування останнього не є достатньою обставиною, щодо визнання виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю. Просить задоволити позов.
Представник позивача подав додаткові пояснення від 14.04.2021. Зазначає, що системний аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875- XII та Порядком № 70. ТОВ «Електроконтакт Україна» виконало всі вказані обов'язки, що підтверджується долученими документами до матеріалів справи. Просить відмовити в задоволенні позову.
Протокольною ухвалою від 28.04.2021 суд закрив підготовче провадженнята пизначив справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.
Представники відповідача в судовому засідані щодо позовних вимог заперечили, просили відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши вступне слово представника позивача, представників відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
20 лютого 2019 року відповідач подав до Львівського обласного відділення Фонду Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік.
У зв'язку з тим, що ТОВ «Електроконтакт Україна» не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 27 осіб, позивач нарахував адміністративно-господарські санкції в сумі 3 695 345,55 грн. та, оскільки відповідач не сплатив вказану суму, - нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій (15.04.2019) за період з 16.04.2019 по 13.06.2019 в розмірі 128 597,60 грн.
Виходячи з того, що відповідач не сплатив зазначені суми, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році в розмірі 3823943,15 грн. (адміністративно-господарських санкцій в сумі 3695345,55 грн. та пені в сумі 128597,60грн.).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
У зв'язку з цим Верховний Суд скасовуючи рішення суду в даній справі, зазначив, що суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
Колегія суддів Верховного Суду у постанові в даній справі звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі №804/4097/18.
Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.
За правилами, визначеними статтею 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
До обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону № 875 фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов'язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).
У постанові від 07.02.2018 у справі П/811/693/1712.07.2019 Верховний Суд зробив висновок про те, що закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.
При цьому, Законом № 875 також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.
Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Отже, обов'язком роботодавця є створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року по справі № 817/650/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17.
Щодо вчинення адміністративно-господарського правопорушення, яке полягає у тому, що ТОВ «Електроконтакт Україна» не подавало у триденний термін звітів за формою №3-ПН про відкриття нових вакансій після звільнення осіб з інвалідністю, зазначає наступне.
Відповідно до Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників у 2018 році у становила 2246 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 63 особи. Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році для відповідача становив 90 осіб.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.05.2019 №12529/06-24, трудові відносини з працівниками (особами з інвалідністю), зокрема, припинені 16.01.2018, 30.01.2018, 27.04.2018, 04.05.2018, 10.10.2018, 11.10.2018, 12.10.2018, 01.11.2018, 30.11.2018, проте відповідач не подавав у триденний термін звітів за формою №3-ПН, що не заперечує ТОВ “Електроконтакт Україна”.
Водночас, відповідач зазначає, що у 2018 році вакансії протягом 3 робочих днів заміщувалися новоприйнятими працівниками або існуючими працівниками, шляхом переведення між проектами, дільницями.
Позивач у складеному ним розрахунку зазначив, що адміністративно-господарські санкції до ТОВ «Електроконтакт» застосовані за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, виходячи із 27 незайнятих особами з інвалідністю робочих місць.
Так, п. 5 Порядку № 316 передбачено, що форма № т3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, Порядком № 316, який визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу», передбачено обов'язок роботодавця подати звітність не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Будь-яких виключень з цього правила Порядок не містить.
Водночас, слід також враховувати, що виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцем полягає рівною мірою у виконанні ним таких активних дій: - виділення та створення робочих місць; - надання державній службі зайнятості інформації; звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Такі активні дії є обов'язком роботодавця, які мають виконуватись у належний спосіб та у строки, встановлені чинним законодавством.
Також слід враховувати, що безумовним свідченням вжиття належних заходів, направлених на недопущення порушення, яке полягає у невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є працевлаштування особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Верховний Суд скасовуючи рішення у цій справі вказав, що «Для вирішення цього спору виключне значення має з'ясування обставин виникнення у ТОВ «Електроконтакт Україна» вакансій протягом 2018 року (створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником), питання заповнення вакансій.
Проте, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір та доходячи протилежних висновків стосовно виконання відповідачем обов'язку виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, не дослідили належним чином такі обставини справи та не здійснили перевірку їх доказами. Зокрема, судами не досліджено, які саме вакансії заповнювались у строки, в котрі ТОВ «Електроконтакт Україна» після звільнення працівників здійснював працевлаштування нових (вакансії, які з'явились через звільнення працівників чи вакансії, які існували на підприємстві). Тобто, судами не досліджено питання кількості незайнятих робочих місць на підприємстві відповідача та динаміки такої кількості за спірний період у взаємозв'язку з причинами збільшення або зменшення кількості незайнятих робочих місць.
Крім того, судами попередніх інстанцій не надана оцінка щодо фактичної кількості незайнятих особами з інвалідністю робочих місць (позивач зазначив 27), з якої здійснено розрахунок адміністративно-господарських санкцій, а відповідно і пені, а також не досліджені мотиви, які слугували підставами для застосування санкцій.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.
Під час нового розгляду судам необхідно надати оцінку доводам позивача щодо підстав застосування адміністративно-господарських санкцій та їх розрахунку, виходячи з кількості незайнятих робочих місць для осіб з інвалідністю, дати належну оцінку діям відповідача та прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням додатково встановлених обставин.».
Так, середньооблікова чисельність працівників ТзОВ «Електроконтакт Україна» у 2018 році становила 2246 осіб; кількість робочих місць, які мали бути створені для працівників з інвалідністю у 2018 році становила 90 осіб.
Також встановлено, що кількість осіб з інвалідністю, які фактично були працевлаштовані на підприємстві у 2018 році становить 63 особи, з них 19 осіб було звільнено з підприємства протягом 2018 року, тобто працевлаштованими на підприємстві протягом всього року залишалось 44 особи з інвалідністю (63-19) при необхідній кількості - 90 осіб.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт створення у 2018 році ТзОВ «Електроконтакт Україна» 55 нових робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме 25 у підрозділі у м. Броди, 20 у підрозділі у м, Золочів та 10 у підрозділі у м. Перемишляни.
Встановлено, що відповідач подавав інформацію, необхідну для працевлаштування, шляхом подання звіту за формою №3-ПН до відповідних центрів зайнятості, тим самим вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення.
Щодо вчинення адміністративно-господарського правопорушення, яке виразилося у тому, що ТОВ «Електроконтакт Україна» не подавало у триденний термін звітів за формою №3-ПН про відкриття нових вакансій після звільнення осіб з інвалідністю, суд вказує, що неподання цих звітів було зумовлене заміщенням вказаних вакансій до закінчення цього триденного строку іншими особами, чого не заборонено законодавством (том 2, а.с.74-133).
Разом з тим, безспірно встановлено, що попри звільнення цих 19 осіб з інвалідністю у 2018 році, у зв'язку з тим, що підприємством дійсно було створено 55 нових робочих місць, про які відповідні центри зайнятості інформувались щомісячно шляхом подачі звітів форми № 3-ПН (том 1, а.с.20-129), норматив щодо робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ТзОВ «Електроконтакт Україна» було виконано понад норму, встановлену Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Щодо вакансій які заповнювались у строки, в котрі ТОВ «Електроконтакт Україна» після звільнення працівників здійснював працевлаштування нових (вакансії, які з'явились через звільнення працівників чи вакансії, які існували на підприємстві)» представником відповідача долучено:
- копії наказів (розпоряджень) про припинення трудового договору (контракту) та копії довідок до акті огляду медико-соціальною експертною комісією, що підтверджують факт звільнення осіб з інвалідністю;
- копії замовлень працівників на вакантні посади та копії наказів (розпоряджень) про прийняття на роботу, що підтверджують причини відкриття вакансій та підтверджують факт працевлаштування інших працівників на робочі місця, які раніше займали особи з інвалідністю;
- копії замовлень працівників на вакантні посади та копії розпоряджень про переведення на інше робоче місце, що підтверджують причини відкриття вакансій та підтверджують факт переведення інших працівників на робочі місця, які раніше займали особи з інвалідністю;
- копію наказу про внесення змін штатного розпису у зв'язку із скороченням посади, що підтверджує факт виручення із штатного розпису однієї штатної одиниці посади «Інженер з розробки креслень та виробничої документації».
Суд вказує, що чинне законодавство встановлює обов'язок суб'єктів господарювання щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в межах встановлених нормативів та не забороняє працевлаштовувати на посади (робочі місця), які раніше були зайняті особами з інвалідністю, інших осіб, яким інвалідність не встановлена або скорочення даних вакансій (посад), за умови якщо норматив щодо створення робочих місць дотримуються. Оскільки, ТОВ «Електроконтакт Україна» створило робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що були повідомлені районні філії центру зайнятості ще в січні місяці 2018 року, норматив щодо створення робочих місць був дотриманий.
Щодо питання кількості незайнятих робочих місць на підприємстві відповідача та динаміки такої кількості за спірний період у взаємозв'язку з причинами збільшення або зменшення кількості незайнятих робочих місць, представник відповідача долучив інформацію про незайняті робочі місця на підприємстві, створені для осіб з інвалідністю та динаміку зміну такої кількості протягом 2018 року, що відображені в графічній діаграмі (Додаток 3), та має своє підтвердження в Інформації про попит на робочу силу вакансії), форма №3-ПН, яка знаходиться в матеріалах справи.
Згідно долученої діаграми випливає, що «Кількість незайнятих робочих місць на підприєсмстві, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю» (рядок 6), на які протягом 2018 року було можливе додаткове працевлаштування осіб з інвалідністю, коливалася від 40 до 60 вакансій, при тому коли позивач стверджує, що норматив не виконаний на 27 осіб. З зазначеного суд робить висновок, що ТОВ «Електроконтакт Україна» забезпечило не лише виконання, але й перевиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості від 13 до 33 робочих місць протягом року.
Відтак, враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано.
Враховуючи створення протягом 2018 року нових робочих місць та недопущення порушення Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" ТОВ «Електроконтакт Україна» не вчинило адміністративно-господарського правопорушення, а отже підстав для застосування адміністративно-господарської санкції немає.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів поданих сторонами, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню .
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Електроконтакт Україна” про стягнення заборгованості - відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 20.10.2021.
Суддя Костецький Н.В.