Іменем України
21 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5077/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
17 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, викладене у формі листа від 04.08.2021 № 12007/10, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01.10.2014 № 505, з 19.07.2021;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01 жовтня 2014 року № 505, з 19.07.2021, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що позивач є громадянкою України та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.06.2018 № 0000556866.
Позивач проживала в м. Алчевськ Луганської області.
У 2014 році у зв'язку з військовими діями на території Донецької та Луганської областей вимушена була переселитися на територію, підконтрольну українській владі спочатку до м. Сєвєродонецьк, потім до смт. Троїцьке Луганської області, а у 2018 році знову до м. Сєвєродонецьк, де перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - відповідач) з 12.06.2018, що підтверджується листом відповідача від 04.08.2021 № 12007/10 та довідкою про взяття на облік ВПО.
З жовтня 2014 перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, яким було призначено виплату щомісячної адресної допомоги на 6 місяців та потім ще на 6 місяців як працездатній непрацюючій особі, оскільки в цей період перебувала на обліку в Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості.
У зв'язку з переміщенням до смт. Троїцьке та переведенням справи внутрішньо переміщеної особи до управління соціального захисту населення Троїцької районної державної адміністрації Луганської області (далі - УСЗН Троїцької РДА), останнім здійснено перевірку підстав виплати допомоги та утримано щомісячну адресну допомогу.
Таким чином, фактично позивач отримувала адресну допомогу лише 6 місяців за період з 2014 року і досьогодні, що може бути підтверджено відповідачем та відомостями, які містяться у справі як внутрішньо переміщеної особи.
Так, згідно записів трудової книжки позивача: у період з 20.10.2014 до 11.10.2015 перебувала на обліку в Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості; у період з 14.10.2015 до 18.04.2016 працювала в ПАТ КБ «Приватбанк»; у період з 10.05.2016 до 11.06.2018 працювала в Філії - Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк»; у період з 25.06.2018 до 08.01.2019 перебувала в Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості; у період з 09.01.2019 і по теперішній час працюю в Головному управлінні ДПС України.
Навіть у період працевлаштування за заявами позивача, як уповноваженого представника сім'ї, про призначення щомісячної адресної допомоги органом СЗН не призначалася така допомога, що підтверджується листом відповідача від 04.08.2021 № 12007/10, а в усній формі повідомлялося, що позивач не має права на такі виплати.
Як зазначалося з 09.01.2019 позивача призначено на конкурсній основі на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних та самозайнятих осіб управління податків і зборів фізичних осіб Головного управління ДФС у Луганській області (наказ № 14-о від 09.01.2019).
У зв'язку з реорганізацією роботодавця, в порядку переведення з 29.12.2020 по теперішній час позивач працює на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Луганській області, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Луганській області від 14.09.2021 № 666/12-32-11- 00 та записами у трудовій книжці.
У липні 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі до якої додала документи, які підтверджують, що вона є працюючою особою.
Однак, не дивлячись на факт працевлаштування, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні щомісячної адресної допомоги про що зазначено у рішенні, викладеному у формі листа від 04.08.2021 № 12007/10, згідно змісту якого встановлено, що відмова обумовлена тим, що «На підставі п. 3 Порядку, Управління не має підстав для призначення Вам щомісячної адресної допомоги ВПО».
Ухвалою від 21.09.2021 відкрито провадження в зазначеній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 17-18).
Відповідач позовні вимоги не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 23-24).
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за даними особової справи, яку було надано управлінням соціального захисту населення Троїцької РДА Луганської області, де позивач перебував на обліку внутрішньо переміщених осіб з 13.10.2018, позивачу було призначено грошову допомогу, як працездатній непрацюючій особі, відповідно до п. 7 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 із скороченням терміну призначення та зменшенням суми:
з 13.10.2015 по 12.12.2015 у розмірі 1768 грн в місяць;
з 13.12.2015 по 12.02.2016 у розмірі 1547 грн в місяць;
з 13.02.2016 по 12.04.2016 у розмірі 1326 грн в місяць.
Через те, що позивач не працевлаштувався у період призначення допомоги, УСЗН Троїцької РДА Луганської області не мало підстав для перерахування позивачу допомоги як працюючій особі. Згідно п. 3 Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.
12.06.2018 позивача було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в Управлінні соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області разом з чоловіком, ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 , про що було надано відповідну довідку № 0000556866, № 0000556874, № 0000556886. 13.06.2018 позивач надала заяву для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Заяву було розглянуто.
На підставі довідки-атестата, наданого УСЗН Троїцької РДА Луганської області, та керуючись вищезазначеним п. 3 Порядку, позивачу було відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, допомогу було призначено лише чоловікові позивача як працездатній працюючій особі та сину позивачу: з 13.06.2018 по 12.12.2018 у розмірі 1442 грн в місяць.
В подальшому за заявами від 12.12.2018, 18.06.2019, 10.12.2019, 17.06.2020 про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам було розглянуто, позивача не було включено до розрахунку допомоги, допомогу було подовжено лише чоловіку позивача як працездатній працюючій особі, та синові як дитині до 18-ти років: з 13.12.2018 по 12.06.2019 у розмірі 1442 грн в місяць; з 18.06.2019 по 17.12.2019 у розмірі 1442 грн в місяць; з 18.12.2019 по 17.06.2020 у розмірі 1442 грн в місяць; з 18.06.2020 по 17.12.2020 у розмірі 1442 грн в місяць.
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання якої, згідно інформації, зазначеної в паспорті громадянина України НОМЕР_1 , виданого 03.12.2003 Алчевським МВ УМВС України в Луганській області, є АДРЕСА_1 (а.с. 5,6).
З інформації, зазначеної у довідці від 12.06.2018 № 0000556866 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування позивача - АДРЕСА_2 (а.с. 7).
З інформації, яка вказана у відзиві на позовну заяву, вбачається, що за даними особової справи, яку було надано управлінням соціального захисту населення Троїцької РДА Луганської області, де позивач перебував на обліку внутрішньо переміщених осіб з 13.10.2018, позивачу було призначено грошову допомогу, як працездатній непрацюючій особі, відповідно до п. 7 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 із скороченням терміну призначення та зменшенням суми: з 13.10.2015 по 12.12.2015 у розмірі 1768 грн в місяць; з 13.12.2015 по 12.02.2016 у розмірі 1547 грн в місяць; з 13.02.2016 по 12.04.2016 у розмірі 1326 грн в місяць. Через те, що позивач не працевлаштувався у період призначення допомоги, УСЗН Троїцької РДА Луганської області не мало підстав для перерахування позивачу допомоги як працюючій особі. Згідно п. 3 Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається (а.с. 24).
19.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, передбаченої Постановою № 505, додавши копії паспорту да картки платника податків, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, трудової книжки, довідку з місця роботи та реквізити банківського рахунку (а. с. 87-88).
Листом Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області № 12007/10 від 04.08.2021 позивачу було повідомлено наступне: до заяви від 19.07.2021 позивачем подано довідку з місця роботи та трудову книжку, згідно яких вона працевлаштувалася 09.01.2019. З огляду на п. 3 Порядку № 505 управління не має підстав для призначення щомісячної адресної допомоги ВПО (а.с. 103-104).
Спірним у справі є правомірність відмови Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області у наданні щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
02.09.2014 прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набрав чинності 15.10.2014, яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706).
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) врегульовано Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 (далі - Порядок № 505).
Відповідно до статті 1 Закону № 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною першою статті 4 Закону № 1706 передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково; підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до статті 5 Закону № 1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Довідкою від 12.06.2018 № 0000556866 підтверджено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, та дітей - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї); для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Загальний розмір допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім'ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім'ї - 5000 гривень.
Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією, поданою компетентним органом.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї.
Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.
Відповідно до пункту 5 Порядку для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою.
Згідно із пунктом 7 Порядку якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
Для отримання інформації про періоди реєстрації працездатних членів сім'ї, яким призначено грошову допомогу, у державній службі зайнятості, Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб державній службі зайнятості, яка протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію про періоди реєстрації цих осіб як безробітних чи осіб, які шукають роботу.
Для контролю за фактом працевлаштування працездатних членів сім'ї, яким призначено грошову допомогу (в тому числі за направленням державної служби зайнятості), Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб Пенсійному фонду України, який протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналіз вищезазначених норм Порядку № 505 свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається на наступний строк (чергові шість місяців) тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку № 505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, на отримання грошової допомоги. Також, Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Окрім цього, суд зазначає, що підстави, з яких позивачу була припинена виплата грошової допомоги, на час звернення із заявою від 19.07.2021 до відповідача відпали.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При наданні оцінки доводам та запереченням відповідача суд також враховує, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Таким чином, право позивача на отримання допомоги є доведеним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.07.2021 та зобов'язання Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01 жовтня 2014 року № 505, з 19.07.2021, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908,00 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (код ЄДРПОУ 24179564, місце реєстрації: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-Б) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.07.2021.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01 жовтня 2014 року № 505, з 19.07.2021, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов