"11" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1385/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглядаючи справу за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"; (просп.Перемоги, буд.14,Київ,01135) в особі, якою є Ренійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (вул. Дунайська, буд. 188,Рені,Одеська область,68800) до відповідача: Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" (вул. Дунайська, буд. 188,Рені,Одеська область,68800) про стягнення 1525855,69 грн.;
Представники:
Від позивача: Арабажди І.А.- по довіреності;
Від відповідача: не з'явився;
Встановив: 06.12.2019р. Державне підприємство „Адміністрація морських портів України в особі Ренійської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ренійського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт”, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1525855,69 грн., з яких основний борг у сумі 1 435 532 грн 21 коп., пеня у сумі 29 758 грн. 87 коп., інфляційні витрати у сумі 46 741 грн. 23 коп., 3% річних у сумі 13 823 грн. 38 коп., а також витрати по сплаті судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору №15-П-РЕФ-18 на відшкодування витрат за використання електричної енергії від 23.01.2018р. в частині оплати електричної енергії та інших послуг, пов'язаних з електропостачанням.
Ухвалою суду від 25.05.2021р. відкрито провадження у справі №916/1385/21, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
22.06.2021р. відповідач надав відзив на позов відповідно якого проти позовних вимог в частині нарахування пені заперечує, просить суд в цій частині позову відмовти з підстав зазначених у відзиві.
29.06.2021р. позивач надав відповідь на відзив на позов та зазначив, що пеню у розмірі 29758,87грн. нараховано відповідачу обгрунтовано, та без пропуску строку позовної давності.
16.07.2021р. відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 ГПК України, у строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.
Відповідно до ст. 167 ГПК України, у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Заперечення підписується відповідачем або його представником. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 5, п. 2 ч. 6 ст. 165 ГПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме актом ГСОО №01-11/554/2021 від 16.07.2021р. підтверджно, що під час відкриття поштового відправлення, а саме Заперечення на відповідь на відзив від 09.07.21 року у справі № 916/1385/21 (вх.ГСОО № 19104/21 від 16.07.2021р.), надійшло від Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" не виявилось документів, зазначених у додатках, а саме доказів надання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву Позивачу.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів надання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву Позивачу суд заперечення на відповідь на відзив залучає до матеріалів справи але до уваги не приймає.
Ухвалою суду від 19.07.2021р. строк підготовчого провадження у справі №916/1385/21 продовжено.
Ухвалою суду від 06.09.2021 закрито підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті в засіданні суду.
Представник позивача у судове засідання 11.10.2021р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач, Державне підприємство „Ренійський морський торговельний порт”, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на його юридичну адресу, але у судове засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв.
У судовому засіданні 11.10.2021р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, 23.01.2018р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Власник мереж) та Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" (Споживач) було укладено договір на відшкодування витрат за використання електричної енергії №15-П-РЕФ-18, згідно якого Власник мереж забезпечує електричною енергією Споживача для потреб електроустановок Споживача відповідно до встановлених цим Договором умов, а Споживач своєчасно здійснює відшкодування витрат за використання електроенергії та інші послуги, пов'язані з електропостачанням виключно у грошовій формі і виконує інші умови, визначені Договором.
Крім того, між сторонами було укладено ряд додаткових угод: Додаткова угода №1 від 19.03.2019р. та Додаткова угода №2 від 30.05.2019р..
За умовами п.1.2 договору відомості про об'єкти, які забезпечуються електричною енергією, представлені в Додатку №1.
Відповідно до п.1.3. договору (в редакції додаткової угоди №2) розмір оплати на відшкодування витрат за використання електричної енергії визначається відповідно до ціни (тарифу), за якими Власник мереж отримував електричну енергію від постачальника, у звітному місяці.
Пунктом 1.4. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 30.05.2019р.) встановлено, що розмір оплати на відшкодування витрат на розподіл електричної енергії визначається відповідно до ціни (тарифу), за якими Власнику мереж надавалися послуги з розподілу електричної енергії у звітному місяці.
Згідно з п.3.1 договору Власник мереж у тому числі має право отримувати від Споживача відшкодування витрат за використання електричної енергії, та інші платежі, обумовлені цим Договором, а також вимагати відшкодування збитків, завданих Власнику мереж внаслідок порушення Споживачем умов цього Договору.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з першого числа по останнє число звітного місяця. Щомісячно в останній день розрахункового місяця споживач надає власнику мереж письмову відомість про використану електроенергію згідно додатку №4 до цього договору, якщо останній день місяця припадає на вихідний або святковий день то споживач надає відомість в день що передує вихідному або святковому дню.
Якщо постачальник не отримав у зазначений термін даних про обсяги спожитої електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період.
Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.
Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акту, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії з яких починається подальший облік спожитої електричної енергії.
За умовами п. 5.3. договору споживач здійснює відшкодування витрат за використання електроенергії та вартість витрат, пов'язаних з утриманням мереж електропостачання самостійно до 10 числа розрахункового місяця авансовим платежем 100 % вартості величини споживання електроенергії та вартості витрат, пов'язаних з утриманням мереж електропостачання за попередній розрахунковий місяць.
Розмір суми платежу розраховується Споживачем самостійно як сума добутків рівнів тарифу на електроенергію відповідного класу на обсяг споживання електричної енергії за попередній розрахунковий місяць, та вартості витрат пов'язаних з утриманням мереж електропостачання на обсяг споживання електричної енергії за попередній розрахунковий місяць.
Згідно п. 5.4. договору протягом 5 (п'яти) днів Власник мереж здійснює виставлення рахунків за звітний місяць на підставі наданої Відомості про використану електроенергію. Споживач одержує у Власника мереж рахунки для сплати послуг за звітний місяць та два примірника акту виконаних робіт (надання послуг) наступним чином: за поштовою адресою, вказаною в умовах цього Договору; безпосередньо уповноваженим представником Споживача під підпис у журналі виставлення рахунків.
Протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виставлення рахунку Споживач самостійно повинен зробити остаточний розрахунок на відшкодування витрат за використання електроенергії та витрат на утримання мереж електропостачання, оплату нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, інші платежі, згідно з умовами цього Договору та повернути Власнику мереж один примірник належним чином оформленого акту виконання робіт (надання послуг), який підтверджує факт виконання робіт (надання послуг) (п.5.5. договору).
Договір набирає чинності з 01.01.2018 р. та діє до 31 грудня 2018р., а в частині проведення розрахунків - до повного його виконання. Договір вважається щорічно продовженим якщо за 15 діб до закінчення терміну договору не поступить заяви від однієї із сторін про відмову або перегляд договору або додатків до нього, а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх обов'язків (розділ 9 договору).
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору, у період з травня 2020р. по квітень 2020р. позивачем було надано відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 1449429,54 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані та скріплені сторонами акти виконання робіт (надання послуг).
На виконання умов договору, з метою отримання оплати наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату .
Проте, станом па теперішній час вищезазначені рахунки Відповідачем не були сплачені (окрім часткової оплати у сумі 13897,33 гри. за рахунком № э102 від 31.05.2020), у зв'язку з чим, Позивачем на адресу Відповідача були направлені претензії з вимогою оплати заборгованості: від 06.07.2020 №958/21-03-01/Вих/21; від 08.09.2020 №1221/21-03- 01/Вих/21; від 02.10.2020 №1318/21 -03-01 /Вих/21; від 02.11.2020 №1452/21- 03-01/Вих/21; від 02.12.2020 №1639/21-03-01/Вих/21; від 13.01.2021 №21/21- 01-09/Вих; від 01.02.2021 №152/21-01-09/Вих; від 01.03.2021 №323/21-01- 09/Вих; від 31.03.2021 №508/21-01 -09/Вих; від 06.05.2021 №652/21-01- 09/Вих.
Листом від 19.04.2021 №1-34/389, наданого у відповідь на претензію Позивача від 31.03.2021 №508/21-01-09/Вих ДП «РМТП» повідомило, що ДП «РМТП» визнає дійсність Договору та заборгованість, яка існує у Відповідача за ним, але у зв'язку із скрутним фінансовим становищем не має можливості на даний час сплачувати рахунки, та при цьому не відмовляється від виконання зобов'язань за Договором.
В іншій частині заборгованість відповідачем погашена не була та склала 1435532,21 грн.
Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 376 246,67 грн, факт надання послуг, їх обсяг та вартість, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі 13823,38грн. та інфляційні витрати у розмірі 46741,23грн.
Згідно ст. 625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 13823,38грн. та інфляційні витрати у розмірі 46741,23грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 29 758,87 грн. - пені.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.5.8. договору у разі несплати рахунків у встановлений термін Споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день порушення терміну оплати.
Наданий позивачем розрахунок пені , на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 29758,87грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо заперечень які викладені відповідачем у відзиві, суд зазначає наступне.
Відповідач заперечує проти суми пені у розмірі 29 758,87 грн. та просить суд відмовити у її стягненні обґрунтовуючи це закінченням строку позовної давності.
Згідно до 5.4. договору №15-П-РЕФ-18 від 23.01.2018 про відшкодування витрат за використання електричної енергії Власник мереж здійснює виставлення рахунків за звітній місяць на підставі наданої Відомості про використану електроенергію протягом 5 (п'яти) робочих днів. Споживач одержує у Власника мереж рахунки для сплати послуг за звітній місяць та два примірники акта виконаних робіт (надання послуг) у спосіб, який передбачений у п. 5.4. Договору.
Направлення та отримання Відповідачем актів виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків за Договором підтверджується листами Позивача: від 02.06.2020 №832/21-03-/Вих/21; від 06.07.2020 №955/21-03-01/Вих/21; від 04.08.2020 № 1104/21 -03-01 /Вих/21; від 02.09.2020 №1 186/21-03-01/Вих/21; від 05.10.2020 № 1337/21-03-01/Вих/21; від 10.11.2020 № 1489/21-03-01/Вих/21; від 02.12.2020 № 1643/21-03-01/Вих/21; від 06.01.2021 №3/21-01-09/Вих; від 03.02.2021 №182/21-01-09/Вих; від 04.03.2021 №355/21-01-09/Вих; від 06.04.2021 №538/21-01-09/Вих, від 12.05.2021 №678/21-01-09/Вих.
Відповідно до пункту 5.5 Договору Споживач самостійно протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виставлення рахунку повинен зробити остаточний розрахунок на відшкодування витрат за використання електроенергії та витрат на утримання мереж електропостачання, оплату нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, інші платежі, згідно з умовами даного Договору та повернути Власнику мереж один примірник належним чином оформленого акту виконання робіт (надання послуг), який підтверджує факт виконання робіт (надання послуг).
Відповідач проти того, що усі рахунки та акти виконання робіт (надання послуг) за Договором, за період з 31.05.2020 по 30.04.2021 ним отримані, проти сум, вказаних у рахунках та актах, та проти того, що не здійснює їх оплату по теперішній час не заперечує.
Однак, Відповідач стверджує, що у зв'язку з тим, що Позивач подав позов до суду 20.05.2021, то період, за який Позивач має право нарахувати пеню не може починатись раніше ніж 20.11.2021.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами частини 2 статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, суд вважає, що Позивачем було нараховано Відповідачу пеню у розмірі 29758,87 грн. обгрунтовано, у відповідності до норм чинного законодавства, та без пропуску строку позовної давності.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 01125809) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ренійської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ренійського морського порту) (68802, Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 38728465) заборгованість у сумі 1 435 532 грн 21 коп., пеню у сумі 29 758 грн. 87 коп., інфляційні витрати у сумі 46 741 грн. 23 коп., 3% річних у сумі 13 823 грн. 38 коп., а також судовий збір у сумі 22 887 грн 84 коп..
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повний текст складено 21 жовтня 2021 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов