19 жовтня 2021 року Справа № 915/464/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.
та представника позивача ? Драчука С.В.;
від відповідача представник не з?явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/464/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн",
вул. Шевченка, 82, к. 9, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600;
ІНФОРМАЦІЯ_1
до державного підприємства "Племрепродуктор "Степове",
вул. Козацька, 39, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57107;
dppstepove@gmail.com
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 263617 грн. 45 коп.
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Агровет Продакшн" пред?явлено позов про стягнення з державного підприємства (ДП) "Племрепродуктор "Степове" грошових коштів у загальній сумі 263617 грн. 45 коп., із яких: 60799 грн. 45 коп. - пеня; 150349 грн. 02 коп. - 30 % річних; 52468 грн. 98 коп. - інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ДП "Племрепродуктор "Степове" зобов?язань за укладеним з позивачем договором поставки Д-2 від 12.11.2018 № 78-ПВ на умовах відстрочення платежу, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару, внаслідок чого на суми допущених прострочень позивачем нараховано пеню на підставі п. 6.2 договору, 30 % річних та інфляційні втрати на підставі п. 2.5 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.
ТОВ "Агровет Продакшн" також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.
За такими вимогами ухвалою від 19.04.2021 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 12.05.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що сторін повідомлено телефонограмою.
Ухвалою від 17.05.2021 призначено підготовче засідання на 16.06.2021.
Ухвалою від 16.06.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 20.07.2021.
Ухвалою від 20.07.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2021.
У судовому засіданні 21.09.2021 оголошено перерву до 19.10.2021.
ДП "Племрепродуктор "Степове" у відзиві від 11.05.2021 № 102 зазначило, що заперечує у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 60799 грн. 45 коп. та 30 % річних у сумі 150349 грн., вважаючи що розрахунки указаних нарахувань ТОВ "Агровет Продакшн" виконані невірно.
Так, на думку відповідача, зазначення в договорі про продовження строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, саме "по день остаточного проведення розрахунку покупцем", тобто нарахування штрафних санкцій без обмеження будь-яким строком, суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, з урахуванням положень ст.ст. 251-252 ЦК України.
Відповідач указує, що нарахування пені здійснене позивачем з 15.09.2019 по 21.01.2020 (у справі № 915/85/20), а тому, з урахуванням відсутності строку, встановленого договором, та дії ч. 6 ст. 232 ГК України, спливання строків нарахування пені відбулося з 15.03.2020 по 21.07.2020.
У даній справі позивачем нараховано пеню за період 01.09.2020-31.12.2020, а тому, ураховуючи, що строк нарахування штрафних санкцій, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, встановлений (збільшений) у договорі не був, таке нарахування здійснене безпідставно.
ДП "Племрепродуктор "Степове" також вважає, що, з урахуванням попереднього стягнення з нього на користь позивача пені та 30 % річних рішеннями судів у справах №№ 915/85/20 та 915/1166/20, подальше здійснення указаних нарахувань є порушенням засад добросовісності, справедливості та розумності; крім того, загальний розмір штрафних санкцій та відсотків перевищив розмір боргу більше ніж на 50 %.
Відповідач також зазначає, що невиконання ним обов?язків за договором викликано кризовими явищами в діяльності підприємства, які відбувалось протягом 2019-2020 років, та скрутним майновим становищем.
З урахуванням викладених обставин відповідач просить суд зменшити розмір підлягаючих до стягнення з ДП "Племрепродуктор "Степове" штрафних санкцій та процентів за користування грошовими коштами, відмовивши в їх стягненні.
Від позивача 14.06.2021 надійшла відповідь від 09.06.2021 № 0906/1 на відзив, яка також містила клопотання про витребування доказів.
Разом із тим, судом встановлено, що позивачем подано указаний документ з пропуском строку, встановленого ухвалою від 19.04.2021 про відкриття провадження в даній справі.
Так, указаною вище ухвалою визначено, що позивач має право подати відповідь на відзив у строк десять днів з моменту отримання відзиву на позов.
У відповіді на відзив ТОВ "Агровет Продакшн" зазначено, що відзив отримано позивачем 14.05.2021. Отже, позивач мав право подати відповідь на відзив у строк до 24.05.2021 включно.
Натомість, позивачем направлено відповідь на відзив в суд поштою лише 09.06.2021, що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті, в якому надійшов зазначений документ.
До відповіді на відзив не додано і клопотання про продовження строку на його подання.
Законодавством визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).
У зв?язку з викладеними обставинами відповідь на відзив та додані до неї докази судом не розглядаються.
Відповідач у запереченнях від 24.06.2021 № 142 та від 20.09.2021 № 202, зокрема, наполягав на доводах про надмірність розміру штрафних санкцій та відсотків річних.
Позивачем також подано суду заяву від 30.06.2021 № 3006-1, яка містила клопотання про вирішення питання щодо витребування у відповідача доказів. До заяви також було додано докази: лист-відповідь АТ "Укрексімбанк" від 24.06.2021 з випискою по рахунку відповідача.
Разом із тим, указані докази судом не беруться до уваги у зв?язку з тим, що до них не додано передбачених ч. 9 ст. 80 ГПК доказів їх надіслання відповідачу.
Заява про вирішення питання щодо витребування у відповідача доказів також не підлягає розгляду, оскільки у ній не зазначено про які саме докази йдеться, а лише наведене посилання на відповідь на відзив, не прийняту судом до розгляду.
У подальшому від позивача надійшла заява від 20.08.2021 № 2008-2, в якій ТОВ "Агровет Продакшн" виклало позицію про те, що відповідач навмисно не розраховується з позивачем, а тому підстави для задоволення заяви ДП "Племрепродуктор "Степове" про зменшення розміру підлягаючих до стягнення з відповідача пені та відсотків ? відсутні. Крім того, позивач звернув увагу на фінансову спроможність відповідача погасити заборгованість, стягнення нарахувань на котру є предметом спору в даній справі. До заяви позивачем додані докази на підтвердження викладених у ній доводів, які, за твердженнями позивача, отримані ним 20.07.2021: лист ГУ ДПС у Миколаївській області від 25.06.221 № 6988/5/14-29-13-21 з додатками.
Ураховуючи викладене, з урахуванням положень ч. 8 ст. 80 ГПК України, зазначені докази приймаються судом.
Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.
Від відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, представник у засідання не з?явився.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Сторонами у справі укладено договір поставки Д-2 від 12.11.2018 № 78-ПВ на умовах відстрочення платежу, з урахуванням до нього додаткової угоди від 11.03.2019 (далі ? договір), у відповідності до умов якого ТОВ "Агровет Продакшн" (постачальник) продає, а ДП "Племрепродуктор "Степове" (покупець) купує на умовах даного договору товар (кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корма, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, обладнання та інший товар, як власного виробництва, так і інших виробників) в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки ("ІНКОТЕРМС 2010"), що обумовлюються в додатках або в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід?ємною частиною цього договору (п.п. 1.1, 2.1 договору).
Ціни на товар наведені у рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або у специфікаціях та включають вартість доставки товару покупцю (п. 2.1 договору).
Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня.
Постачальник має право направити покупцю акт звірки розрахунків, і покупець зобов?язаний підписати такий акт протягом 5-ти робочих днів з моменту його отримання та один екземпляр акту відправити постачальнику; в разі якщо покупець у вказаний строк не направить підписаний акт або мотивовані зауваження, такий акт вважається погодженим та підписаним покупцем (п. 2.2 договору).
Не пізніше, ніж за п?ять-чотирнадцять днів (в залежності від складності замовлення) до моменту відвантаження товару покупець надсилає постачальнику заявку-замовлення на партію товару, в якій вказує найменування товару та його кількість, а також базис поставки. Постачальник розглядає заявку і у разі її погодження надсилає покупцю рахунок-фактуру та за необхідності специфікацію. Рахунок-фактура підлягає оплаті відповідно до умов договору (п. 4.1 договору).
Постачальник здійснює поставку товару протягом п?яти банківських днів (якщо інший строк не зазначений в специфікації до договору) з моменту надходження від покупця замовлення на товар (п. 4.2 договору).
Поставка товару здійснюється за місцезнаходженням покупця, або за іншою адресою, вказаною у специфікації; датою поставки є дата отримання товару покупцем (підписання видаткової накладної його представником) (п.п. 4.3-4.4 договору).
Оплата вартості товару (партії товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у специфікації (додатках) до договору.
Частина вартості товару в розмірі 80% оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку: протягом 30 календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній); другу частину вартості товару в розмірі 20% покупець оплачує не пізніше ніж через 3 календарних дні з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі (п. 2.3 договору).
При перерахуванні коштів, покупець обов?язково вказує у платіжному документі номер та дату цього договору, а також номер, згідно якого здійснюється поставка партії товару. У разі відсутності в платіжному документі таких посилань, постачальник самостійно визначає порядок та суми зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості покупця. В разі відпуску наступної партії товару до розрахунку за попередню партію (партії), кожна наступна оплата перераховується в погашення самого раннього боргу незалежно від призначення платежу, вказаного покупцем у платіжному дорученні (п. 2.4 договору).
Сторони дійшли згоди про те, що в разі порушення строків виконання грошових зобов?язань, покупець зобов?язаний на вимогу постачальника оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого курсу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми по день фактичної оплати товару. Дані проценти не є відповідальністю (неустойкою), а є компенсацією (платою) за користування утримуваними грошовими коштами (п. 2.5 договору в редакції додаткової угоди від 11.03.2019).
У разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, не оплаченого вчасно, за кожний день прострочення платежу. У випадку прострочення оплати товару більше ніж на 30 календарних днів покупець зобов?язаний сплатити додатково до пені штраф в розмірі 7% від вартості товару не оплаченої вчасно. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем (п. 6.2 договору).
Строк позовної давності для пені визначається сторонами в три роки (п. 6.3 договору).
Сторонами погоджено, що договір набирає чинності в момент підписання його представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині зобов?язань, які виникли під час дії договору - до повного їх виконання; незалежно від положень п. 8.1, договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік на таких самих умовах, якщо жодна із його сторін не заявить письмово про свій намір припинити договір за один місяць до закінчення строку його дії (п.п. 8.1-8.2 договору).
На виконання умов договору позивачем поставлено ДП "Племрепродуктор "Степове" товар на загальну суму 2930786 грн. 40 коп., згідно видаткових накладних: №АПД00002142 від 16.11.2018 на суму 11772,00 грн. з ПДВ; №АПД00002143 від 16.11.2018 на суму 27627,60 грн. з ПДВ; №АПД00002144 від 16.11.2018 на суму 24553,20 грн. з ПДВ; №АПД00002145 від 16.11.2018 на суму 7950,00 грн. з ПДВ; №АПД00002201 від 21.11.2018 на суму 23544,00 грн. з ПДВ; №АПД00002503 від 05.12.2018 на суму 75705,60 грн. з ПДВ; №АПД00002504 від 05.12.2018 на суму 18208,80 грн. з ПДВ; №АПД00002543 від 05.12.2018 на суму 91562,40 грн. з ПДВ; №АПД00002729 від 12.12.2018 на суму 90936,00 грн. з ПДВ; №АПД00002760 від 13.12.2018 на суму 69171,60 грн. з ПДВ; №АПД00003039 від27.12.2018 на суму 61912,80 грн. з ПДВ; №АПД00003042 від 27.12.2018 на суму 18835,20 грн. з ПДВ; №АПД00003052 від 27.12.2018 на суму 67559,40 грн. з ПДВ; №АПД00003053 від 27.12.2018 на суму 34066,80 грн. з ПДВ; №АПД00003129 від 28.12.2018 на суму 8178,00 грн. з ПДВ; №АПД00000970 від 14.02.2019 на суму 66326,40 грн. з ПДВ; №АПД00000971 від 14.02.2019 на суму 39726,00 грн. з ПДВ; №АПД00000972 від 14.02.2019 на суму 7950,00 грн. з ПДВ; №АПД00001524 від 12.03.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ; №АПД00001525 від 12.03.2019 на суму 39751,20 грн. з ПДВ; №АПД00001526 від 12.03.2019 на суму 17001,60 грн. з ПДВ; №АПД00001527 від 12.03.2019 на суму 24948,00 грн. з ПДВ; №АПД00001528 від 12.03.2019 на суму 11772,00 грн. з ПДВ; №АПД00001692 від 19.03.2019 на суму 22366,80 грн. з ПДВ; №АПД00001698 від 19.03.2019 на суму 39751,20 грн. з ПДВ; №АПД00001801 від 25.03.2019 на суму 18295,20 грн. з ПДВ; №АПД00001802 від 25.03.2019 на суму 25455,60 грн. з ПДВ; №АПД00001803 від 25.03.2019 на суму 59594,40 грн. з ПДВ; №АПД00001804 від 25.03.2019 на суму 77436,00 грн. з ПДВ; №АПД00001829 від 25.03.2019 на суму 6324,00 грн. з ПДВ; №АПД00002054 від 29.03.2019 на суму 34149,60 грн. з ПДВ; №АПД00002267 від 09.04.2019 на суму 33354,00 грн. з ПДВ; №АПД00002268 від 09.04.2019 на суму 12444,00 грн. з ПДВ; №АПД00002698 від 25.04.2019 на суму 69360,00 грн. з ПДВ; №АПД00002699 від 25.04.2019 на суму 84150,00 грн. з ПДВ; №АПД00002796 від 02.05.2019 на суму 39882,00 грн. з ПДВ; №АПД00002924 від 07.05.2019 на суму 118947,60 грн. з ПДВ; №АПД00002925 від 07.05.2019 на суму 12138,00 грн. з ПДВ; №АПД00003082 від 13.05.2019 на суму 10872,00 грн. з ПДВ; №АПД00003618 від 04.06.2019 на суму 59139,60 грн. з ПДВ; №АПД00003619 від 04.06.2019 на суму 47059,20 грн. з ПДВ; №АПД00003679 від 06.06.2019 на суму 10872,00 грн. з ПДВ; №АПД00003680 від 06.06.2019 на суму 18604,80 грн. з ПДВ; №АПД00003768 від 12.06.2019 на суму 65664,00 грн. з ПДВ; №АПД00003967 від 19.06.2019 на суму 59139,60 грн. з ПДВ; №АПД00004386 від 10.07.2019 на суму 58582,80 грн. з ПДВ; №АПД00004387 від 10.07.2019 на суму 4770,00 грн. з ПДВ; №АПД00004388 від 10.07.2019 на суму 28633,20 грн. з ПДВ; №АПД00004519 від 16.07.2019 на суму 6102,00 грн. з ПДВ; №АПД00004827 від 29.07.2019 на суму 5227,20 грн. з ПДВ; №АПД00004828 від 29.07.2019 на суму 6930,00 грн. з ПДВ; №АПД00004829 від 29.07.2019 на суму 15565,20 грн. з ПДВ; №АПД00004830 від 29.07.2019 на суму 17232,00 грн. з ПДВ; №АПД00004831 від 29.07.2019 на суму 11772,00 грн. з ПДВ; №АПД00004832 від 29.07.2019 на суму 7081,20 грн. з ПДВ; №АПД00005103 від 09.08.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ; №АПД00005104 від 09.08.2019 на суму 7840,80 грн. з ПДВ; №АПД00005105 від 09.08.2019 на суму 14052,00 грн. з ПДВ; №АПД00005106 від 09.08.2019 на суму 35683,20 грн. з ПДВ; №АПД00005241 від 15.08.2019 на суму 78408,00 грн. з ПДВ; №АПД00005242 від 15.08.2019 на суму 156528,00 грн. з ПДВ; №АПД00005497 від 27.08.2019 на суму 2440,80 грн. з ПДВ; №АПД00005498 від 27.08.2019 на суму 35683,20 грн. з ПДВ; №АПД00005805 від 05.09.2019 на суму 6930,00 грн. з ПДВ; №АПД00005806 від 05.09.2019 на суму 37254,00 грн. з ПДВ; №АПД00005807 від 05.09.2019 на суму 87552,00 грн. з ПДВ; №АПД00005987 від 16.09.2019 на суму 13068,00 грн. з ПДВ; №АПД00005988 від 16.09.2019 на суму 30720,00 грн. з ПДВ; №АПД00005989 від 16.09.2019 на суму 81095,40 грн. з ПДВ; №АПД00006478 від 04.10.2019 на суму 85206,60 грн.; №АПД00006479 від 04.10.2019 на суму 5775,00 грн. з ПДВ; №АПД00006480 від 04.10.2019 на суму 48235,20 грн. з ПДВ; №АПД00006481 від 04.10.2019 на суму 4770,00 грн. з ПДВ; №АПД00006630 від 16.10.2019 на суму 61908,60 грн. з ПДВ; №АПД00006631 від 16.10.2019 на суму 75605,40 грн. з ПДВ; №АПД00006755 від 21.10.2019 на суму 2440,80 грн. з ПДВ; №АПД00007121 від 05.11.2019 на суму 28011,60 грн. з ПДВ; №АПД00007122 від 05.11.2019 на суму 3780,00 грн. з ПДВ; №АПД00007123 від 05.11.2019 на суму 35316,00 грн. з ПДВ; №АПД00007807 від 05.12.2019 на суму 12139,20 грн. з ПДВ; №АПД00007808 від 05.12.2019 на суму 28252,80 грн. з ПДВ.
Відповідачем здійснено часткову оплату товару в сумі 2070639 грн. 20 коп., а саме: 04.01.2019 в сумі 56047,20 грн.; 11.01.2019 в сумі 37000 грн.; 15.01.2019 в сумі 40000 грн.; 24.01.2019 в сумі 60000 грн.; 25.01.2019 в сумі 40000 грн.; 05.02.2019 в сумі 23000,00 грн.; 21.02.2019 в сумі 50000,00 грн.; 26.03.2019 в сумі 20000,00 грн.; 28.03.2019 в сумі 30000,00 грн.; 01.04.2019 в сумі 50000,00 грн.; 03.04.2019 в сумі 30000,00 грн.; 25.04.2019 в сумі 180000,00 грн.; 25.06.2019 в сумі 200000,00 грн.; 27.06.2019 в сумі 200000,00 грн.; 18.07.2019 в сумі 100000,00 грн.; 24.07.2019 в сумі 100000,00 грн.; 29.07.2019 в сумі 100000,00 грн.; 31.07.2019 в сумі 60000,00 грн.; 02.08.2019 в сумі 100000,00 грн.; 09.08.2019 в сумі 160000,00 грн.; 13.08.2019 в сумі 100000,00 грн.; 15.08.2019 в сумі 200000,00 грн.; 13.11.2019 в сумі 34200,00 грн.; 13.11.2019 в сумі 60000,00 грн.; 29.11.2019 в сумі 10000,00 грн.; 03.12.2019 в сумі 10000,00 грн.; 04.12.2019 в сумі 10000,00 грн.; 05.12.2019 в сумі 8252,80 грн.; 30.11.2019 в сумі 2139,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з рахунку позивача та платіжними дорученнями.
Несплаченою відповідачем залишилася заборгованість у сумі 860147 грн. 20 коп. (2930786 грн. 40 коп. ? 2070639 грн. 20 коп.).
Викладені вище обставини також встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2020 у справі № 915/85/20 (за позовом ТОВ "Агровет Продакшн" до ДП "Племрепродуктор "Степове") , яке набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством (з 24.09.2020), і є преюдиціальним при вирішенні спору в даній справі з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зазначеним рішенням частково задоволено позов ТОВ "Агровет Продакшн" та вирішено стягнути на користь останнього з ДП "Племрепродуктор "Степове" заборгованість за договором у сумі 860147 грн. 20 коп.; пеню в сумі 59767 грн. 77 коп. (за період 15.09.2019-21.01.2020); штраф у сумі 54676 грн. 61 коп.; 30% річних (за період 15.09.2019-21.01.2020) у сумі 61697 грн. 81 коп., а також судовий збір у сумі 15544 грн. 02 коп.
У подальшому рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2020 у справі № 915/1166/20 частково задоволено позов ТОВ "Агровет Продакшн" та вирішено стягнути на користь останнього з ДП "Племрепродуктор "Степове" грошові кошти в загальній сумі 134237 грн. 02 коп., із яких: 43935 грн. 66 коп. ? пеня (за період 22.01-29.08.2020); 78259 грн. 30 коп. ? 30 % річних (за період 22.01-30.08.2020); 12042 грн. 06 коп. ? інфляційні втрати (за період січень-липень 2020 року), а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 3846 грн. 48 коп.
Позивач зазначає, що у зв?язку з несплатою ДП "Племрепродуктор "Степове" заборгованості, стягнутої рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2020 у справі № 915/85/20, ТОВ "Агровет Продакшн" на суму цієї заборгованості за період, який не увійшов до розрахунку у справах №№ 915/85/20, 915/1166/20, здійснені донарахування пені, 30 % річних та інфляційних втрат.
Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов?язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2020 у справі № 915/85/20 встановлено існування заборгованості відповідача перед ТОВ "Агровет Продакшн" за договором у сумі 860147 грн. 20 коп., при цьому матеріали справи не містять доказів погашення зазначеної заборгованості на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В даному випадку судом встановлено порушення відповідачем договірних зобов?язань щодо оплати поставленого товару.
Наведеними вище умовами пунктів 6.2-6.3 договору визначено, що в разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, не оплаченого вчасно, за кожний день прострочення платежу; неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем; строк позовної давності для пені визначається сторонами в три роки.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.
Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов?язання мало бути виконане. При цьому, зазначеною нормою визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.
Разом з цим, згідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов?язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За приписами ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Частиною першою статті 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З урахуванням викладеного, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 911/1563/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 11.11.2019 у справі № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі № 916/612/19.
Суд також звертає увагу на те, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов?язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14.
Зважаючи на наведене вище, суд зазначає, що приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов?язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов?язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов?язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст.ст. 251, 252 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 09.03.2021 у справі № 924/441/20.
Згідно висновку, викладеного у постанові об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
В даному випадку судом встановлено, що укладений сторонами договір містить термін шляхом вказівки на подію (день остаточного проведення розрахунку покупцем), відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.
З урахуванням викладеного судом відхиляються доводи відповідача про безпідставність вимог про стягнення пені.
Законодавством також визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Як зазначалося вище, пунктом 2.5 договору в редакції додаткової угоди від 11.03.2019 встановлено інший, ніж визначено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, розмір процентів річних, а саме, 30% річних від простроченої суми по день фактичної оплати товару.
При перевірці поданих позивачем розрахунків пені у сумі 60799 грн. 45 коп. та 30 % річних у сумі 150349 грн. 02 коп. судом встановлено, що вони виконані за загальний період 01.09.2020-01.04.2021; розрахунок інфляційних втрат у сумі 52468 грн. 98 коп. здійснено за прострочення сплати відповідачем заборгованості у період вересень 2020 року ? лютий 2021 року. Розрахунки виконані арифметично вірно та за періоди, стягнення по яким раніше в судовому порядку не проводилося.
Отже, вимоги позивача про стягнення з ДП "Племрепродуктор "Степове" пені, 30 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.
Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та відсотків річних, суд приходить до такого.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
У відповідності до ст. 233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз наведених приписів законодавства дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об?єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов?язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов?язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (ст. 22, глава 82 ЦК України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв?язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв?язку з порушенням зобов?язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі № 910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.
Суд також зауважує, що за частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов?язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов?язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов?язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов?язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом укладеного сторонами договору, положень ст. 611 та ч. 3 ст. 692, ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов?язання, стягувана позивачем з відповідача сума відсотків річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов?язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов?язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виклала висновок що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов?язання.
Судом встановлено, що ДП "Племрепродуктор "Степове" є підприємством, яке засноване на державній власності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1365-р єдиний майновий комплекс ДП передано із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до Фонду державного майна України у зв?язку із прийняттям рішення про їх приватизацію.
У відповідності до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з дня прийняття рішення про приватизацію без згоди органів приватизації такі підприємства на мають право здійснювати: вчинення правочину та/або господарського зобов?язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов?язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період (в тому числі ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги); укладення кредитних договорів, договорів позики, надання та отримання фінансової допомоги, правочинів та/або господарських зобов?язань щодо відступлення права вимоги та/або зарахування зустрічних однорідних вимог, факторингу, правочинів та/або господарських зобов?язань, предметом яких є переведення боргу; вчинення правочинів та/або господарських зобов?язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об?єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні; вчинення правочинів та/або господарських зобов?язань, предметом яких є обтяження земельних ділянок, іншого нерухомого майна та/або основних фондів підприємства та/або господарського товариства та/або майнових прав на зазначені об?єкти; вчинення правочинів та/або господарських зобов?язань, предметом яких є придбання, відчуження, обтяження, набуття у власність у інший спосіб акцій, часток, а також похідних цінних паперів; укладення договорів оренди земельних ділянок та іншого нерухомого майна або основних засобів підприємства та/або господарського товариства; списання основних засобів, що мають залишкову вартість, безоплатної передачі та реалізації майна для погашення заборгованості, передачі майна в управління.
Обмеження щодо використання майнових активів підприємства дозволяють використовувати лише власні кошти та/або готову продукцію для виконання своїх обов?язків.
Постановами старшого державного виконавця Миколаївського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемщенко А.П., винесеними 05.08.2020, 28.08.2020, 07.10.2020 в межах виконавчого провадження ВП № 62706290 накладено арешт на всі розрахункові рахунки ДП "Племрепродуктор "Степове" та на все майно, що належить ДП "Племрепродуктор "Степове".
Згідно поданих відповідачем бухгалтерських довідок, станом на 26.10.2020 в обліку рахувалася кредиторська заборгованість з податків та зборів у сумі 9011070,23 грн.; станом на 30.04.2021 в обліку рахувалася кредиторська заборгованість ДП "Племрепродуктор "Степове" по зарплаті в сумі 2445,3 тис. грн.; заборгованість перед постачальниками та контрагентами в сумі 18906,4 тис.грн.; заборгованість з податків і зборів у сумі 12728647,41 грн.; станом на 15.09.2021 заборгованість з податків і зборів зросла до 16165111,53 грн.
Викладені обставини суд визнає такими, що свідчать про несприятливий фінансовий стан відповідача.
Судом також приймається до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов?язань за договором.
Здійснивши з урахуванням викладених обставин оцінку ступеня вини відповідача у простроченні виконання зобов?язань за договором та причин неналежного виконання зобов?язань, ураховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені та 30 % річних на 50 %.
За таких обставин, стягненню з ДП "Племрепродуктор "Степове" підлягають: пеня в сумі 30399 грн. 73 коп. (60799 грн. 45 коп. ? 50%); 30 % річних у сумі 75174 грн. 51 коп. (150349 грн. 02 коп. - 50%) та інфляційні втрати у сумі 52468 грн. 98 коп., а загалом грошові кошти в сумі 158043 грн. 22 коп.
Отже, позовні вимоги ТОВ "Агровет Продакшн" підлягають задоволенню частково.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
При визначенні розміру судового збору, підлягаючого до стягнення з відповідача, суд приходить до такого.
ТОВ "Агровет Продакшн" оплачено звернення до суду з позовом у даній справі судовим збором згідно платіжного доручення від 02.04.2021 № 4306 на суму 3954 грн. 26 коп., виходячи з первісного розміру позовних вимог.
Судом при винесенні даного рішення (без урахування зменшення судом пені та 30 % річних) визнано позовні вимоги обґрунтованими у повному обсязі, а тому стягненню з відповідача підлягає судовий збір у сумі 3954 грн. 26 коп.
У судовому засіданні 19.10.2021, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн" задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства "Племрепродуктор "Степове", вул. Козацька, 39, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57107, ідентифікаційний код 00854995, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Продакшн", вул. Шевченка, 82, к. 9, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600, ідентифікаційний код 41737108, грошові кошти в загальній сумі 158043 грн. 22 коп., із яких: 30399 грн. 73 коп. ? пеня; 75174 грн. 51 коп. ? 30 % річних; 52468 грн. 98 коп. ? інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 3954 грн. 26 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2021.
Суддя Т.М. Давченко