36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
25.05.2010 р. Справа № 10/60
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 13 (м. Лубни) Полтавської філії, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Радянська, 1/5
до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (фактична адреса : АДРЕСА_2)
про стягнення 494, 03 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники
від позивача: Куць О.О., довіреність № 390 від 22.12.2009 р.;
від відповідача: не з'явилися.
Суть спору : розглядається позовна зава Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 13 (м. Лубни) Полтавської філії, м. Лубни про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Лубни 494,03 грн. заборгованості, що виникла за умовами укладеного між сторонами 09.10.2002 р. договору про надання послуг електрозв'язку № 561 за період з травня 2009 року по квітень 2010 року, в тому числі 433,48 основна заборгованість, 15,97 грн. пеня, 9,90 грн. 3% річних, 34,68 грн. індекс інфляції.
Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки, про що свідчать повідомлення № 311605, № 311613 та № 485697 про вручення відповідачу поштового відправлення (ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.04.2010 р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 27.04.2010 р.).
Відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті (неявка відповідача цьому не перешкоджає), суд розглядає справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази,
встановив:
09.10.2002 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 4 (м. Лубни) Полтавської філії ВАТ "Укртелеком" (підприємство зв'язку) та Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Лубни (споживач) уклали договір № 561 на надання послуг електрозв'язку (далі -Договір).
На підставі наказу ВАТ "Укртелеком" від 22.10.2009 р. № 394 "Про внесення змін до структури філії ВАТ "Укртелеком" та наказу Полтавської філії ВАТ "Укртелеком" від 26.10.2009 р. № 597 "Про зміни в структурі філії та централізацію функцій" внесено зміни до організаційної до організаційної структури Полтавської філії, зокрема, Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 13 (м. Лубни) Полтавської філії, м. Лубни.
Відповідно до умов даного Договору Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 4 (м. Лубни) (підприємство зв'язку) зобов'язувалося надавати Приватному підприємцю ОСОБА_1, м. Лубни (споживачу) безперебійні і якісні послуги телефонного зв'язку, а споживач зобов'язувався своєчасно оплачувати отримані послуги (п. 2.1.1 та п. 3.2.8 Договору).
У пункті 4.1 Договору сторони узгодили, що послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються послуги за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач проводить оплату за одержані послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою оплати, щомісячно, до 20 числа поточного місяця попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду (п. 4.2 та п. 4.6 Договору).
В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач не проводив своєчасно розрахунки за надані йому послуги, за період з травня 2009 року по квітень 2010 року за даними позивача утворилася заборгованість в сумі 433,48 грн., що не погашена на момент звернення з даним позовом. Зазначене підтверджується розрахунком основного боргу, наявним у матеріалах справи.
Позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 494,03 грн. заборгованості, що виникла за умовами укладеного між сторонами 09.10.2002 р. договору про надання послуг електрозв'язку № 561 за період з травня 2009 року по квітень 2010 року, в тому числі : 433,48 основна заборгованість, 15,97 грн. пеня, 9,90 грн. 3% річних, 34,68 грн. індекс інфляції.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про телекомунікаційні послуги" та п. 32, п. 33 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг", затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 720 від 09.08.2005 року, зазначені послуги підлягають оплаті.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання з надання послуг телефонного зв'язку за договором про надання послуг електрозв'язку № 561 від 09.10.2002 р.. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором про надання послуг електрозв'язку та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не оплатив вартість отриманих послуг. Заборгованість останнього на момент подання позову за отримані послуги складає 433,48 грн.. Дані обставини відповідачем не спростовані.
За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за період з травня 2009 року по квітень 2010 року в сумі 433,48 грн. обґрунтовані як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Пунктом 5.8 Договору передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отримані послуги, нараховується пеня в розмірі 1% від затриманих платежів, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 15,97 грн. за період з травня 2099 р. по квітень 2010 р. відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", суд визнає правомірними.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 9,90 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 34,68 грн. за період з травня 2009 р. по квітень 2010 р. суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 433,48 основного боргу, 15,97 грн. пені, 9,90 грн. 3% річних, 34,68 грн. індекс інфляції, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України та до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 (зі змінами та доповненнями) судові витрати з оплати державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (фактична адреса : АДРЕСА_2), код НОМЕР_1 на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 13 (м. Лубни) Полтавської філії, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Радянська, 1/5), р/р 26008133070113 в ПОД "Райффайзен банк "Аваль", м. Полтава, МФО 331605, код 01186975: 433,48 грн. боргу; 15,97 грн. пені, 9,90 грн. 3% річних, 34,68 грн. інфляційних нарахувань, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ КІВШИК О.В.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.