Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
18 жовтня 2021 рокуСправа № 912/3779/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.
при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/3779/20 від 30.11.2020
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна"), код ЄДР 35571472, пр. Павла Тичини, 1-В, м. Київ, 02152
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Стремецької Інни Сергіївни (далі - ФОП Стремецька І.С.), РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 417 999,45 грн
від позивача (в режимі відеоконференції) - адвокат Юлдашева К.В., довіреність №б/н від 15.04.2021;
від відповідача - адвокат Глазков А.С., ордер серія ВА № 1007516 від 24.12.2020.
У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Порше Лізинг Україна" до ФОП Стремецької І.С. про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00013379 від 13.02.2017 в сумі 417 999,45 грн, з яких: 234 784,92 грн сума плати за користування об'єктом лізингу, 5 636,13 грн 3% річних за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу, 4761,92 грн втрати від інфляції за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу, 172 816,48 грн різниця між вартістю об'єкта лізингу та ціною продажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №00013379 від 13.02.2017 в частині сплати лізингових платежів.
Ухвалою від 30.11.2020 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/3779/20. Справу №912/3779/20 постановив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 24.12.2020 - 10:30. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.
У підготовчому засіданні господарський суд оголосив перерву до 21.01.2021 - 14:30 год.
14.01.2021 до суду надійшов відзив на позов, у якому містяться вимоги:
- поновити Фізичній особі-підприємцю Стремецькій Інні Сергіївні пропущений процесуальний строк для подачі відзиву по справі №912/3779/20;
- здійснювати подальший розгляд справи №912/3779/20 з урахуванням даного відзиву;
- зупинити провадження по справі №912/3779/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №904/5726/19;
- надати представнику Відповідача адвокату Глазкову А. С. доступ до електронної справи №912/3779/20 в підсистемі "Електронний суд".
У відзиві на позов наведено такі доводи відповідача.
25 травня 2018 року між Відповідачем, Позивачем та ТОВ «Імперія-Агро» дійсно було укладено угоду про заміну лізингоодержувача в договорі фінансового лізингу №00013379 від 13.02.2017 (далі - Договір лізингу).
За умовами вищевказаного Договору лізингу Відповідач продовжувала здійснювати оплату згідно графіку платежів замість ТОВ "Імперія-Агро" починаючи з 15.06.2018 та отримала предмет лізингу: автомобіль VW Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі - транспортний засіб).
В зв'язку із скрутним фінансовим становищем Відповідач частково прострочила оплату щомісячних лізингових платежів за період з листопада 2018 року по січень 2019 року, всього на 78 567,03 грн.
В січні 2019 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою від 16.01.2019 за вих. №00013379 про припинення договору починаючи з 19.01.2019, погашення заборгованості та повернення транспортного засобу.
Після направлення вищевказаної вимоги Позивач запропонував Відповідачу погасити існуючу заборгованість та продовжувати оплати за графіком платежів відповідно до Договору лізингу.
З метою уникнення конфліктних ситуацій Відповідач погасила існуючу заборгованість в розмірі 78 567,03 грн та продовжила здійснювати оплату за графіком платежів.
Відповідач сумлінно виконувала свої зобов'язання перед Позивачем та здійснила оплати за лютий, березень та квітень 2019 року в загальній сумі 118 237,20 грн.
Проте, в квітні 2019 року Позивач повідомив Відповідача, що по суті всі здійснені Відповідачем платежі є нічим іншим як орендною платою за користування транспортним засобом, а не лізинговими платежами, оскільки Договір лізингу фактично є припиненим.
Слід зазначити, що Відповідач є суб'єктом малого підприємництва і не має можливості сплачувати орендну плату Позивачу в розмірі 40 000,00 грн. на місяць.
Починаючи з травня 2019 року Відповідач перестала використовувати транспортний засіб та вела переговори з Позивачем щодо продовження дії Договору лізингу та відкликання вимоги від 16.01.2019 за вих. №00013379 про припинення договору та повернення транспортного засобу.
Коли Відповідач зрозуміла, що їй не вдасться досягти згоди з Позивачем, вона повернула транспортний засіб, про що 23.10.2020 було складено акт прийому-передачі.
Таким чином, Відповідач вважає, що викладені Позивачем доводи в позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки після відмови від Договору Позивач продовжував приймати платежі від Відповідача, взагалі не вчиняв будь-яких дій щодо повернення транспортного засобу (направлення вимог, отримання виконавчого напису...), а навпаки затягував час для того, щоб зараз звернутися з даним позовом та намагатися стягнути з Відповідача неіснуючі суми боргу.
На думку відповідача, даний позов є безпідставним, має на меті лише отримання необґрунтованих доходів шляхом вчинення маніпуляцій із доказами, порушує принцип пропорційності та має бути залишеним судом буз задоволення.
Стосовно плати за користування об'єктом лізингу, відповідач зазначає таке.
Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 234 784,92 грн, як суму плати за користування об'єктом лізингу за період з травня по жовтень 2019 року.
Підставою для стягнення вищевказаної суми Позивач зазначає п.6.18. Договору лізингу, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку розірвання Контракту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п.12 Контракту, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єкту лізингу.
Відповідач вважає зазначені вимоги заявлені Позивачем безпідставним, оскільки в даному випадку йшла мова про лізингові платежі, які були сплачені до відмови Позивача від Договору лізингу, після відмови від Договору лізингу в січні 2019 року Позивач не мав права на отримання від Відповідача будь-яких лізингових платежів за припиненим договором.
Крім того, Відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що Позивач не звертався до нотаріуса за отриманням виконавчого напису про вилучення транспортного засобу та не подавав на виконання такий напис до органів, що вповноважені здійснювати такі дії.
Відповідач у відзиві на позов наводить судову практику Верховного Суду, викладену у постановах від 22.04.2019 у справі №357/15432/15, від 03.07.2018 у справі №904/6270/16, від 13.05.2019 у справі №924/569/18, від 17.05.2019 у справі №924/570/18.
Відповідач стверджує, що обставини у справі, яка розглядається, відрізняються від обставин у справах, наведених вище.
Так відповідач звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували звернення Позивача до безспірного повернення транспортного засобу в порядку визначеному ч. 2 ст. 7 Закону Укреїни "Про фінансовий лізинг".
Відповідачем приєднано до матеріалів справи 6 рахунків-фактур за період з травня по жовтень 2019 року на загальну суму 234 784,92 грн, кожний із зазначених рахунків містить в собі по 3 позиції: "Відшкодування частини вартості об'єкту лізингу", "Проценти" та "Комісії". При цьому за умовами Договору лізингу кожний із рахунків-фактур є по суті актом виконаних робіт/наданих послуг.
Залишається незрозумілим, яким чином Позивач після відмови від договору приймав платежі від Відповідача в рахунок "Відшкодування частини вартості об'єкту лізингу", а також, з яких підстав до так званих "Орендних платежів" Позивач включив проценти та комісію.
Далі відповідач наводить доводи, які на його думку, спростовують доводи позивача щодо необхідності стягнення різниці між вартістю об'єкта лізингу та ціною продажу (упущена вигода).
Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 172 816,48 грн, як різниці між вартістю об'єкта лізингу та ціною продажу на підставі п.12.9. Договору лізингу, яка по суті є упущеною вигодою. Зазначена позовна вимога, на думку відповідача, не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно п. 12.9 Договору лізингу сторони передбачили, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці зачищається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.
В той же час, Позивач, звертаючись з вимогою про стягнення збитків, в порядку статті 12.9 Договору, надав до суду копію звіту №11 про оцінку транспортного засобу від 16.01.2020р., відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу складає 993 170,00 грн.
Відповідно до вищевказаного звіту оцінювач ФОП Кобилянський Сергій Миколайович 16.01.2020 у денний час доби провів огляд транспортного засобу, в процесі якого було виявлено ряд недоліків у вигляді сколів та однієї вм'ятини на задній лівій двері.
Відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що звіт №11 про оцінку транспортного засобу був складений 16.01.2020, відповідно і огляд транспортного засобу проводився 16.01.2020, в той час як Відповідач передав Позивачу транспортний засіб 23.10.2019.
Тобто, огляд авто проводився майже через 3 місяці після його повернення без присутності Відповідача або її представника.
Відповідач вважає, що звіт №11 про оцінку транспортного засобу від 16.01.2020 в розумінні статей 77 та 78 ГПК України є недопустимим та недостовірним доказом, оскільки виготовлений на замовлення Позивача без участі Відповідача та через значний відрізок часу після повернення транспортного засобу Відповідачем Позивачу.
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові КГС ВС від 25 червня 2019 року по справі № 910/422/18.
Позивачем на підтвердження своїх доводів не надано докази про подальшу долю транспортного засобу, а саме нові договори купівлі-продажу, фінансового лізингу або відсутність таких договорів, доходи за такими договорами, які Позивач фактично отримає або планує отримати.
Тобто, упущена вигода може бути тільки в тому разі, якщо Позивач в майбутньому не зміг реалізувати зазначене майно або реалізував за суму меншу ніж міг отримати від Відповідача.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, відповідач стверджує, що витрати, які включені Позивачем до складу збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про їх стягнення є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Далі відповідач зазначає - разом з основними позовними вимогами Позивач заявляє до стягнення з Відповідача втрати від інфляції, а також 3% річних.
З урахуванням того факту, що Відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, відповідно і стягнення всіх інших нарахувань є безпідставним.
Крім того, за умовами Договору лізингу взагалі не передбачено строки, в які Відповідач мав би сплачувати орендні платежі, залишається незрозумілим з якого моменту у Відповідача взагалі могли б виникнути грошові зобов'язання перед Позивачем після відмови від Договору лізингу.
Верховний Суд вважає, що стягнення таких орендних платежів є відшкодуванням плати за весь час користування цією річчю, що є способом захисту майнових прав власника.
Таким чином, слід говорити про те, що вищевказані орендні платежі по суті є способом забезпечення виконання зобов'язань на рівні з неустойкою, на які 3% річних та втрати від інфляції нараховуватись не можуть.
Ухвалою від 21.01.2021 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву. За ініціативою суду продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позов до дати фактичного його подання. Зупинив провадження у справі №912/3779/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №904/5726/19. Зобов'язав сторін подати суду докази усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
06.07.2021 до суду надійшло клопотання №б/н від 29.06.2021 ТОВ "Порше Лізинг Україна" про поновлення провадження у справі, у якому повідомляється, що Велика Палата Верховного Суду 15.06.2021 розглянула справу №904/5726/19, про що судом винесено постанову. Тож наразі існують підстави для поновлення судом провадження у справі.
Повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26.07.2021.
Ухвалою від 05.08.2021 господарським судом поновлено провадження у справі №912/3779/20, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 10:00 - 17.08.2021. Запропоновано сторонам до дати підготовчого засідання надати господарському суду пояснення у справі з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.
16.08.2021 до суду надійшли пояснення №б/н від 16.08.2021 представника відповідача з урахуванням правових висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.
Відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що справа №912/3779/20 та справа №904/5726/19 не є абсолютно релевантними, вони відрізняються зокрема тим, що в даній справі об'єкт лізингу (транспортний засіб) був повернутий Позивачу, а в справі №904/5726/19 Позивач так і не отримав від Відповідача транспортний засіб.
Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 234 784,92 грн, як суму плати за користування об'єктом лізингу за період з травня по жовтень 2019 року.
Підставою для стягнення вищевказаної суми Позивач зазначає п.6.18. Договору лізингу, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку розірвання Контракту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п.12 Контракту, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єкту лізингу.
Враховуючи п. 6.41-6.44. постанови від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, відповідач стверджує, що Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що у Відповідача був відсутній обов'язок сплачувати лізингові платежі за фактичне користування об'єктом лізингу, оскільки договір лізингу був припинений Позивачем. Проте, Велика Палата Верховного Суду в п.6.46. зазначеної постанови, прийшла до правового висновку, що дані правовідносини в результаті неповернення Відповідачем транспортного засобу Позивачу перейшли з договірних (регулятивних) в сферу деліктних (охоронних) правовідносин. Велика Палата Верховного Суду враховуючи ту обставину, що Відповідач не повернув транспортного засобу Позивачу застосувала до спірних правовідносин пункт 12.9 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу та стягнула з Відповідача 1 816 533,46 грн., які по суті є збитками.
На відміну від справи №904/5726/19, яка розглядалася ВП ВС, у даній справі №912/3779/20 об'єкт лізингу був повернений Позивачу 23.10.2020, про що було складено відповідний акт прийому-передачі майна.
Тобто, з урахуванням пункту 12.9 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, Позивач має право заявити до стягнення з Відповідача не "суму плати за користування об'єктом лізингу", а "різницю між вартістю об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту".
Проте, в даній справі №912/3779/20 Позивач вже заявив таку позовну вимогу, зокрема Позивач просить стягнути з Відповідача 172 816,48 грн, як різницю між вартістю об'єкта лізингу та ціною продажу.
В той же час, підставою для вищевказаної позовної вимоги, Позивач вказує абсолютно інші обставини, а саме звіт №11 про оцінку транспортного засобу від 16.01.2020, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу складає 993 170,00 грн.
Далі відповідач зазначає ті ж тези щодо оцінки транспортного засобу, що і у відзиві на позов.
Крім того, відповідач вказує, що згідно розділу 11 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що об'єкт лізингу обов'язково страхується за програмою КАСКО, вигодонабувачем за яким є саме Позивач.
Відповідачу на момент розгляду спору відомо, що об'єкт лізингу був застрахований в порядку добровільного страхування за програмою КАСКО, проте Відповідачу не відомо в якій саме страховій компанії було застраховано об'єкт лізингу та чи отримував Позивач будь-які виплати з цього приводу.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц).
Таким чином, звернення Позивача з даним позовом до Відповідача без звернення до страхової компанії для отримання виплат за пошкодження об'єкту лізингу є передчасним.
З метою отримання вищевказаної інформації представником Відповідача було направлено на адресу Позивача адвокатський запит, проте на дату подання даних пояснень відповіді від Позивача не надходило.
З урахуванням вищевикладеного та з метою вирішення даного спору по суті, відповідач просив суд, в порядку ст.81 ГПК України, витребувати від ТОВ "Порше Лізинг України", наступні докази та інформацію:
1. Чи укладалися ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" будь-які договори страхування наступного об'єкту лізингу: автомобіль VW Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ?;
2. Чи отримувало ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" будь-які страхові виплати (відшкодування) від будь-яких страхових компаній по об'єкту лізингу: автомобіль VW Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ?;
3. Витребувати від ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" засвідчені копії договорів страхування та банківських документів (виписок, платіжних доручень) щодо об'єкту лізингу: автомобіль VW Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .
В підготовчому засіданні 17.08.2021 оголошено перерву до 14:30 - 27.08.2021.
26.08.2021 на електронну адресу суду (з КЕП) надійшли пояснення №б/н від 26.08.2021 представника позивача з урахуванням правових висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 з додатками.
Так позивач підтримує свої позовні вимоги, посилаючись на правові позиції, встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.
Далі позивач наводить свої доводи щодо тверджень відповідача у поясненнях №б/н від 16.08.2021.
Представником Відповідача зазначено, що звернення з позовом до Стремецької І.С. без звернення до страхової компанії для отримання виплат за пошкодження об'єкту лізингу є передчасним.
Позивач звертає увагу, що відповідно до п. 4.1. Угоди про заміну Лізингоодержувача в Договорі про фінансовий лізинг від 25 травня 2018 року, підписанням цієї угоди Стремецька І.С. підтвердила, що ознайомлена з Договором про фінансовий лізинг (в тому числі з усіма документами, які складають цей Договір або мають відношення до нього) та отримала його завірену копію, з'ясувала усі питання, інформація щодо яких є необхідною для неї.
Згідно п. 1.5 Угоди від 25.05.2018 Лізингоодержувач та новий Лізингоодержувач зобов'язані повідомити Порше Лізинг Україна та інших причетних осіб/сторони про обставини, факти або події, що можуть мати вплив/значення для виконання Страховиком та страхувальником зобов'язань за договором страхування майна.
Відповідно до Акту прийому - передачі від 23.02.2017 лізингоодержувач отримав оригінал полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземного транспортного засобу (копія додається) та договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (каско).
Згідно розділу 11 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" укладено з ПАТ "СК "УНІКА" договір добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0002563 від 22.02.2017. (копія договору додається). Відповідно до зазначеного Договору Вигодонабувачі є ТОВ "Порше Лізинг Україна", Вигодонабувач 2 - ТОВ "Імперія -Агро".
Додатковою угодою №1 від 11.06.2018 до Договору №245001/4098/0002563 від 22.02.2017 змінено Вигодонабувача 2 на ФОП Стремецька І.С. (копія угоди додається).
Пункт 11.5. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачає, що Лізингоодержувач інформує в письмовій формі Порше Лізинг Україна та страхову компанію протягом 24 годин з моменту завдання будь - якої шкоди об'єкту лізингу.
Зазначений пункт кореспондується з розділом 7 Договору страхування №245001/4098/0002563 від 22.02.2017.
Об'єкт лізингу знаходився у користуванні Відповідача з 25 серпня 2018 року (що підтверджується актом - прийому передачі від 25.08.2018) по 23 жовтня 2019 року (що підтверджується актом - прийому передачі від 23.10.2019), у відзиві на позов зазначено, що "з травня 2019 року Відповідач перестала використовувати транспортний засіб", однак не повертала його. Проте ТОВ "Порше Лізинг Україна" 20.11.2019 було надано згоду ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" здійснити виплату страхового відшкодування на користь Стремецької І.С. у зв'язку із дорожньо - транспортною пригодою, яка сталася з Автомобілем 05 червня 2019 року.
В постанові від 15.06.2021 ВП Верховного суду зробила висновок, "у свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов'язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов'язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.".
Отже, як свідчать матеріали справи №912/3779/20, Відповідачем не надано підтвердження належного виконання своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу №00013379, та обов'язку щодо негайного повернення об'єкту лізингу у відповідному стані.
Крім того, Позивач зазначає, що заперечує проти попереднього розрахунку судових витрат, які Відповідач поніс у зв'язку з розглядом справи, відповідно до Договору про надання професійної правничої допомоги від 24.12.2020 №87 та акту наданих послуг від 13.01.2021 №1.
Господарський суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Оскільки відповідач у своїх письмових поясненнях стверджував про необізнаність відповідача про страхування транспортного засобу, ймовірність отримання позивачем від страхової компанії страхового відшкодування, господарський суд приймає докази додані до пояснення по справі №912/3779/20 позивача, так як такі докази підтверджують вчинення позивачем дій щодо страхування транспортного засобу, обізнаності відповідача про таке страхування та укладення Додаткової угоди №1 від 11.06.2018 до Договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0002563 від 22.02.2017, згідно з якою страхувальник призначає Вигодонабувачем 2 ФОП Стремецьку І.С.
Ухвалою від 27.08.2021 господарський суд, зокрема, закрив підготовче провадження та призначив справу №912/3779/20 до судового розгляду по суті на 16.09.2021 о 14:30 год.
16.09.2021 господарський суд розпочав розгляд справи по суті. Представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача позов заперечив.
Господарський суд на підставі ст. 216 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні до 18.10.2021 - 15:00.
04.10.2021 до суду надійшло клопотання про долучення доказів №б/н від 29.09.2021 представника позивача долучити до матеріалів справи копію листа-повідомлення про зміну процентної ставки із додатком, Графіком виплати лізингових платежів та доказами направлення даних документів, копію договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля від 11.03.2020 та акту прийому-передачі автомобіля від 11.03.2020 р.
Розглядаючи дане клопотання представника позивача, господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. (ч. 2 ст. 80 ГПК України)
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. (ч. 8 ст. 80 ГПК України)
Обґрунтування позивача, що ним помилково не було надано копії зазначених доказів до позовної заяви, не є переконливими, позаяк, в порушення вимог ч. 4 ст. 80 ГПК України позивач не повідомив письмово суд, що такий доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин з зазначенням: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання №б/н від 29.09.2021 представника позивача про долучення доказів.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.
13.02.2017 між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (далі - Лізингодаведь) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" укладено Договір про фінансовий лізинг №00013379 (далі - Договір лізингу) та Додатки до Договору лізингу, а саме: Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Загальні умови).
25.05.2018 між ТОВ "Порше Лізинг Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" та ФОП Стремецькою І.С. (далі - Лізингоодержувач) було укладено Угоду про заміну Лізингоодержувача в Договорі про фінансовий лізинг №00013379 від 13.02.2017 (далі - Угода про заміну), посвідчена приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Кіровоградської області Новіковою Н.М., зареєстровану в реєстрі за №417.
Відповідно до п. 1.1. Угоди про заміну Сторони домовились замінити Лізингоодержувача як Сторону Договору про фінансовий лізинг на Нового Лізингоодержувача з передачею Новому Лізингоодержувачу усіх прав та обов'язків відповідної сторони, визначених Договором лізингу.
Згідно з п. 1.2 Угоди про заміну до Нового Лізингоодержувача переходять у повному обсязі права і обов'язки, які належали Лізингоодержувачу за Договором лізингу.
Згідно з п. 1.3 Угоди про заміну Лізингові та інші платежі, які підлягають сплаті Новим Лізингоодержувачем на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна", визнаються відповідно до Договору лізингу та Нового плану відшкодування (далі - Графік Платежів), який додається до цієї Угоди та підписується новим Лізингоодержувачем, Лізингодавцем та Поручителем (в разі його наявності). Лізингові та інші платежі, які були отримані ТОВ "Порше Лізинг Україна" від Лізингоодержувача до укладення цієї Угоди на виконання Договору лізингу, зараховуються у виконання відповідних зобов'язань Лізингоодержувача (Нового Лізингоодержувача) у тому обсязі та порядку, в якому вони були сплачені Лізингоодержувачем. Лізингові та інші платежі, які не були отримані ТОВ "Порше Лізинг Україна" від Лізингоодержувача до укладання цієї Угоди на виконання Договору лізингу, але підлягають сплаті, повинні бути сплачені Новим Лізингоодержувачем у повному обсязі.
Відповідно до п.6.2 Загальних умов, якщо Лізингоодержувач є юридичною особою та/або фізичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємницької діяльності, ТОВ "Порше Лізинг Україна" направляє Лізингоодержувачу відповідне повідомлення та оновлений Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування). Новий розмір Лізингових платежів вступає в силу та застосовується починаючи з першого календарного місяця, наступного за місяцем, в якому Лізингоодержувач та Поручитель (у разі наявності) отримали оновлений Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування). Новий Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не потребує підписання Лізингоодержувачем та Поручителем (у разі наявності) та вважається погодженим Лізингоодержувачем та Поручителем з моменту його отримання. Якщо новий Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) було належним чином відправлено, проте не отримано з будь-яких підстав, такий графік вважається отриманим на 10 (десятий) календарний день з дня його відправлення. Сторони погодились, що здійснення платежу (ів) відповідно до нового Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) також вважатиметься погодженим Лізингоодержувачем/Поручителем вказаних змін. З моменту набрання чинності умови щодо оновленого розміру Лізингових платежів, визначені у оновленому Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) застосовуватимуться на заміну відповідних умов, визначених Сторонами при укладенні Контракту.
В Розділі 1 Загальних умов зазначається, що ці Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі разом із Договором лізингу спільно іменуються як "Контракт"), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), як додаток до Договору, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між Сторонами щодо придбання ТОВ "Порше Лізинг Україна", а також передачі Об'єкту лізингу Лізингоодержувачу (у відповідності до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.
Об'єктом (предметом) лізингу, згідно з п.3.1. Загальних умов, є транспортний засіб, зазначений у Контракті. Детальна характеристика (індивідуалізація) Об'єкту лізингу визначена Сторонами в Договорі лізингу, відповідно до якої ним є транспортний засіб - автомобіль марки VW Новий Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, 2017 року виробництва, шасі № НОМЕР_2 , Двигун № НОМЕР_4 .
У відповідності до п.п.3.2. та 3.1. Загальних умов, Лізингодавець прийняв на себе зобов'язання придбати у власність Об'єкт лізингу, який був обраний відповідно до специфікації Лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам Лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір Дилера-продавця, у якого ТОВ "Порше Лізинг Україна" придбало Об'єкт лізингу.
В розділі "Умови лізингу" Договору лізингу зазначається:
- Вартість об'єкту лізингу: 1 996 158,40 грн.
- Авансовий платіж: 393 231,68 грн.
- Обсяг фінансування: 1 572 926,72 грн.
- Кількість лізингових платежів: 36.
- Строк лізингу (місяців): 36.
- Лізинговий платіж: 69 640,89 грн.
Окрім цього, в розділі Договору "Умови лізингу" зазначається, що усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях відповідно до пунктів 6.3 та 6.4.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.
Таким чином, Сторони цим досягли згоди щодо всіх істотних умов Договору, а саме: Предмет лізингу та його вартість; строк, на який Відповідачу надається право користування Предметом лізингу (строк лізингу); початок та кінець строку лізингу, розмір першого лізингового платежу, щомісячний платіж; Графік платежів; умови передачі Предмета лізингу у власність Лізингоодержувача після закінчення строку лізингу та інше.
Крім того, в розділі Договору "Придбання об'єкта лізингу" зазначається, що своїм підписом на цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він ознайомився та зрозумів усі умови цього Договору про фінансовий лізинг, Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також погоджується, що всі вищезазначені документи є невід'ємними частинами цього Договору про фінансовий лізинг та мають обов'язкову силу по відношенню до Лізингоодержувача.
На виконання умов Договору лізингу Позивачем придбано Об'єкт лізингу (отримано право власності на Об'єкт лізингу), як це передбачено п.3.2. Загальних умов.
В п. 5.1. Загальних умов Сторони погодили, що Об'єкт лізингу буде доставлений та переданий ТОВ "Порше Лізинг Україна" або належним чином уповноваженою особою (Дилером-продавцем) безпосередньо Лізингоодержувачу відповідно до умов Договору.
Лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки Об'єкта лізингу шляхом підписання Лізингоодержувачем та Лізингодавцем акту прийому-передачі (далі - Акт прийому-передачі). Будь-які дефекти Об'єкта лізингу фіксуються в Акті прийому-передачі. Якщо з боку Лізингоодержувача немає заперечень в Акті прийому-передачі, Об'єкт лізингу вважається таким, що був прийнятий Лізингоодержувачем в ідеальному стані та у відповідності до вимог останнього (п.5.4. Загальних умов).
Згідно з Актом прийому-передачі від 23.02.2017 Позивач передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" отримало у користування під виплату лізингових платежів Об'єкт лізингу, яким є транспортний засіб - автомобіль марки VW Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, 2017 року виробництва, шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_5 .
Згідно з Актом прийому-передачі від 25.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" передало, а Відповідач отримав у користування під виплату лізингових платежів Об'єкт лізингу відповідно до Угоди про заміну, яким є транспортний засіб - автомобіль марки VW Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, 2017 року виробництва, шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до п.6.1. Загальних умов для експлуатації Об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Договору. Лізингоодержувач здійснює Лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) (п.6.10. Загальних умов), що не ставиться у залежність від отримання рахунків на оплату.
Відповідно до зазначеного Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) - Графіку Платежів, перший лізинговий платіж підлягав сплаті 13.02.2017 ТОВ "Імперія-агро", далі з 15.06.2018 по 39 224,68 грн лізингові платежі мала сплачувати ФОП Стремецька І.С., останній платіж - 15.02.2022. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена Сторонами у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) - Графіку Платежів.
Згідно з п. 6.5. Загальних умов, Лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) - Графіку Платежів, не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) - Графіку Платежів.
В Угоді про заміну сторони узгодили Новий план відшкодування - Новий графік покриття витрат та виплати лізингових платежів.
Так відповідно до додатку - Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), який є невід'ємним додатком до Угоди про заміну ФОП Стремецька І.С. взяв на себе зобов'язання сплачувати 39 224,68 грн щомісячно у період з 15.06.2018 по 15.02.2022.
Відповідач всупереч п. 6.5. "Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу" почав порушувати графік покриття витрат та виплати лізингових платежів.
Невиконання Відповідачем зобов'язань з оплати лізингових платежів у період часу з листопада 2018 року по січень 2019 року призвело до виникнення заборгованості та стало підставою для відмови Позивачем від договору. У зв'язку з чим, 21.01.2019, Відповідачу було направлено Вимогу та повідомлення про відмову від договору з 19.01.2019.
В наведеній Вимозі Позивач, серед іншого, повідомив Відповідача про необхідність сплати заборгованості, повернення Об'єкту лізингу, повідомив про відмову від Договору про фінансовий лізинг та вимагав від останнього повернути транспортний засіб - автомобіль марки VW Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, 2017 року виробництва, шасі № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 (Об'єкт лізингу), на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" за наступною адресою: місто Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, офіс "В", впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місця знаходження Відповідача.
Зважаючи на те, що Відповідач відмовився отримати Вимогу Позивача від 19.01.2019, а також те, що відповідно до п. 12.8 Загальних умов у випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою УДППЗ "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки, то останнім днем на повернення об'єкту лізингу Відповідачем є 15.02.2019.
Відповідач транспортний засіб - автомобіль марки VW Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, 2017 року виробництва, шасі № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 повернув 23.10.2019, що підтверджується Актом прийому-передачі до Договору фінансового лізингу №00013379 від 13.02.2017.
Право позивача на дострокове розірвання Договору лізингу передбачене п. 12.6. Загальних умов - якщо Лізингоодержувач, відповідно до п.8.3.2. Загальних умов, повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) Лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право розірвати Контракт/відмовитися від Договору і витребувати Об'єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Відповідно до п. 6.18 Загальних умов Сторони погоджуються, що у випадку розірвання Контракту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 Контракту, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користуванням Об'єктом лізингу.
До моменту повернення Об'єкту лізингу 23.10.2019 Позивач пред'являє до стягнення з Відповідача плату за користуванням Об'єктом лізингу за травень-жовтень 2019 року у сумі 234 784,92 грн.
Також позивач просить стягнути 3% річних за час прострочення оплати за користування Об'єктом, лізингу (п. 6.18 Загальних умов) в розмірі 5 636,13 грн та втрати від інфляції за час прострочення оплати за користування Об'єктом лізингу (п. 6.18 Загальних умов) в розмірі 4 761,92 грн.
Відповідно до п. 12.9 Загальних умов у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту відповідно до п. 12 Контракту, відмови Лізингоодержувача придбати Об'єкт лізинг, як передбачено п.4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати отримання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує будь-яку різницю між вартістю Об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу Об'єкта лізингу або, якщо Об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю Об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими Платежами що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до Контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована Лізингодавцю Лізингоодержувачем відповідно до умов Контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання Лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/ розірвання Контракту. Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана Порше Лізинг Україна внаслідок продажу Об'єкта лізингу (або у разі якщо Об'єкт лізингу залишається у власності Порше Лізинг Україна - ринкова вартість Об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує Лізингові платежі, що залишилися нездійсненними відповідно до Графіка покриття витрат та виплати Лізингових платежів (Плану відшкодування), а також інші Платежі, що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до Контракту, цей пункт 12.9 Контакту не застосовується.
Згідно звіту №11 про оцінку транспортного засобу від 16.01.2020 ФОП Кобилянської С.М. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності виданий ФДМУ №1053/17 від 31.10.2017) ринкова вартість автомобіля марки VW Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, 2017 року виробництва, шасі № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 на дату оцінки становить 993 170 грн.
Позивач стверджує, що різниця між ринковою вартістю Об'єкта лізингу та сумою несплачених Лізингових платежів складає 172 816,48 грн.
Отже, Позивач пред'являє також до стягнення з Відповідача упущену вигоду відповідно до умов п. 12.9 Загальних умов в сумі 172 816,48 грн.
Розглядаючи дану справу, господарський суд враховує такі норми чинного законодавства.
За правилами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 цього Кодексу).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Судом встановлено та не заперечено сторонами, що правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу.
Частиною 1 ст. 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
За приписами ч. 2-3 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг". За ст. 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
За частинами 2-3 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" обов'язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Пунктами 3, 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" є відсутність у ТОВ "Порше Лізинг Україна" обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.
У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, а саме порушив графік оплати лізингових платежів з листопада 2018 року по січень 2019 року (відповідач підтверджує таке у відзиві на позов), що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв'язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
Відповідач сплатив лізингові платежі до розірвання договору. Також відповідач продовжував сплачувати лізингові платежі до квітня 2019 року і частково за травень 2019 року у сумі 563,16 грн, що випливає зі змісту зведеної облікової виписки з рахунку клієнта Стремецька Інна Сергіївна (т. 1 а.с. 82-83) та підтверджується відповідачем у відзиві на позов.
За ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Водночас у Загальних умовах сторони врегулювали свої відносини таким чином, що у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу (пункт 6.18 Загальних умов).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.
Ураховуючи викладене, плата за користування об'єктом лізингу стягується лише до припинення дії договору. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 (п. 6.36).
Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за платежами за фактичне використання об'єкта лізингу після його розірвання та нарахованих на ці платежі 3% річних та інфляційних втрат господарський суд зазначає таке.
За ч. 3 ст. 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. З припиненням договірних відносин у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Відповідні висновки є застосовними і до відносин лізингу у випадках дострокового припинення договору у зв'язку з порушеннями лізингоодержувача.
Отже, з моменту розірвання договору фінансового лізингу з ініціативи лізингодавця в лізингоодержувача припиняється обов'язок сплачувати лізингові платежі, натомість виникає обов'язок негайно повернути об'єкт лізингу у відповідному стані.
Як встановлено судом вище, відповідач повернула Об'єкт лізингу лише 23.10.2019.
Після припинення дії договору лізингу невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірні дії лізингоодержувача. Тому права та обов'язки лізингодавця та лізингоодержувача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням відповідно до умов договору та положень законодавства, які регламентують наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення предмета лізингу.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Зазначене вище кореспондує спеціальним положенням Закону України "Про фінансовий лізинг", за якими лізингодавцю надано право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу в передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Як уже зазначалося вище, у пункті 12.9 Загальних умов сторони погодили, що в разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ "Порше Лізинг Україна", якщо інша адреса не вказана цим товариством, упродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. У цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ "Порше Лізинг Україна" будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ "Порше Лізинг Україна" та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержувачем, у тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.
Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана лізингодавцем внаслідок продажу об'єкта лізингу (або у разі якщо об'єкт лізингу залишається у власності ТОВ "Порше Лізинг Україна" - ринкова вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися нездійсненими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту, цей пункт 12.9 контракту не застосовується.
У суму 234 784,92 грн позивач нарахував "лізингові платежі" за травень 2019 року (залишок - 38661,52 грн) та за період червень - жовтень 2019 року по 39 224,68 грн.
Позивач помилково вважає таку заборгованість платою за користування об'єктом лізингу, оскільки така плата стягується лише до припинення дії договору (п. 6.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).
Далі, несплачені лізингові платежі по 39 224,68 грн за місяць за період листопад 2019 року - лютий 2022 року, тобто за 28 місяців, складають суму 1 098 291,04 грн.
Вище встановлено, що ринкова вартість об'єкта лізингу, визначена професійним оцінювачем майна, складає 993 170 грн.
Різниця між несплаченими лізинговими платежами та ринковою вартістю об'єкта лізингу, яка підлягає сплаті в порядку пункту 12.9 Загальних умов, складає:
1 333 075,96 грн (234 784,92 + 1 098 291,04) - 993 170 грн = 339 905,96 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд дійшов висновку, що на суму 234 784,92 грн, як на частину збитків у вигляді упущеної вигоди, можливе нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.05.2018 (провадження №14-16цс18), від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 (п.6.53).
Водночас, перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд виявив помилку, а саме, позивач у своєму розрахунку двічі включає дату нарахування 3% річних - 09.07.2019.
За перерахунком суду загальна сума 3% річних на суми та періоди, визначені позивачем у розрахунку, з урахуванням виправленої судом помилки, складає 5632,87 грн.
Розрахунок інфляційних втрат зроблено позивачем вірно.
Щодо помилкового зазначення позивачем плати за користування об'єктом лізингу після припинення дії Договору, господарський суд враховує таке.
У ч. 1 та п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд, в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 (п. 6.54-6.59).
На вимогу суду позивач не надав пояснень щодо виникнення суми збитків у розмірі 67 695,44 грн, відтак суд дійшов висновку, що їх заявлено безпідставно.
Твердження відповідача у відзиві на позов про переговори із позивачем щодо продовження дії Договору лізингу не підтверджуються жодними доказами. Необхідність відповідача бути присутньою під час оцінки майна відповідач не обґрунтовує жодними нормами чинного законодавства. Така оцінка здійснена суб'єктом оціночної діяльності Кобилянським С.М., сертифікат Фонду державного майна України №1053/17 від 31.10.2017 (строк дії до 31.10.2020) (т. 1 а.с. 107). Оцінка майна є дійсна, оскільки відповідачем не доведено інше.
Водночас, суд враховує, що обов'язок зі сплати досліджуваної упущеної вигоди, відповідно до п. 12.9. Загальних умов, у відповідача виник впродовж десяти робочих днів від дати одержання вимоги про розірвання Договору. Тобто, відповідач, в силу узгоджених умов Договору, задля з'ясування розміру суми упущеної вигоди для вчасної її сплати позивачу, мав цікавитися такою оцінкою об'єкту лізингу. Натомість відповідач, із пропуском строку для повернення об'єкту лізингу, повернув транспортний засіб 23.10.2019, підписавши без застережень акт прийому-передачі (т. 1 а.с. 84). У такому акті зазначено про пошкодження транспортного засобу (сколи на капоті, подряпини на передньому та задньому бамперах, вм'ятини ПП, ЗП двері подряпана, накладка ЗЛ двері, відсутній компресор для підкачки коліс, пошкоджена решітка переднього бампера, зимова гума з протектором 2-3 мм, скол на лобовому склі). Такі дії відповідача, стан транспортного засобу під час передачі, дає підстави для висновку щодо порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором лізингу та Загальних умов, а твердження у відзиві на позов щодо неналежності оцінки об'єкту лізингу - намагання уникнути відповідальності, яку відповідач свідомо взяв підписуючи Договір лізингу.
Відповідач у додаткових поясненнях зазначає про ймовірне отримання позивачем страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженим транспортним засобом. Проте позивач надав вичерпну відповідь у своїх письмових поясненнях, зміст якої наведено вище і підтверджується доданими доказами. Відтак, саме відповідач, як вигодонабувач 2 відповідно до Додаткової угоди №1 від 11.06.2018 до Договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0002563 від 22.02.2017, мав можливість отримувати страхові виплати у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою.
Інші заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позов ТОВ "Порше Лізинг Україна" частково на суму 350 300,75 грн, з яких: 339 905,96 грн збитків, 5 632,87 грн 3% річних, 4761,92 грн інфляційних збитків.
В іншій частині позов не підлягає задоволенню, як необґрунтований.
Судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
При поданні позовної заяви, позивачем було заявлено про відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу з підготовки позову та комплексного представництва інтересів позивача у суді першої інстанції у розмірі 13 800,00 грн. На підтвердження вказаного надано Договір про надання юридичних послуг №б/н від 27.03.2018 (далі - Договір), який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Праймлекс" (Виконавець) та ТОВ "Порше Лізинг Україна" (Замовник).
Так, відповідно до п. 1.1., 1.1.1. Договору, сторони укладають наступний договір про надання юридичних послуг Виконавцем стосовно питань, пов'язаних із поточною господарською діяльністю Замовника. Послуги надаються Виконавцем на підставі заявки (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною даного Договору. Заявка за формою, затвердженою у додатку 1, оформлюється у випадку передачі Замовником справи на супровід у першій інстанції.
Відповідно до п. 2.1. Договору, за надання послуг супроводу справи в суді першої інстанції Замовник сплачує Виконавцеві винагороду в сумі 12 000,00 грн без ПДВ.
Після передачі справи виконавцю Замовник сплачує на користь Виконавця 50 відсотків суми, зазначеної в п. 2.1.-2.1.5. Договору, протягом 20 робочих днів з дня наданого Виконавцем рахунку і підписання акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування відповідної суми у гривнях на поточний банківський рахунок Виконавця. Замовник сплачує Виконавцю другу частину суми, зазначеної в п. 2.1.-2.1.5. Договору, протягом 20 робочих днів з дня завершення надання Послуг, зазначених в п. 2.1.-2.1.5. цього Договору, і підписання акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування відповідної суми у гривнях на поточний банківський рахунок Виконавця. Послуги, передбачені п. 2.1.-2.1.5. цього Договору вважаються наданими в повному з моменту отримання Замовником рішення суду та, у випадках, передбачених законом, виконавчого документу (п. 2.2.1.-2.2.2. Договору).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
В той час, до позовної заяви додано: копію довіреності №б/н від 17.04.2020, виданої ТОВ "Порше Лізинг Україна" адвокату Хацкевичу О.М. на представництво інтересів в усіх установах та організаціях… в судах України всіх інстанцій (Господарських, Адміністративних, Цивільних, Кримінальних), в тому числі у Верховному суді, з усіма правами, наданими законом позивачу…; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Хацкевичем О.М., серія КС №7612/10 від 14.03.2019.
Крім того, в матеріалах справи наявні: копії довіреностей №б/н від 15.04.2021 виданих ТОВ "Порше Лізинг Україна" адвокатам Здоренку В.Є. та Юлдашевій К.В. відповідно, на представництво інтересів в усіх установах та організаціях… в судах України всіх інстанцій (Господарських, Адміністративних, Цивільних, Кримінальних), в тому числі у Верховному суді, з усіма правами, наданими законом позивачу…; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Здоренком В.Є., серія ДН №4872 від 30.08.2017.
Зазначені адвокати здійснювали безпосереднє представництво інтересів ТОВ "Порше Лізинг Україна" у даній справі на підставі відповідних довіреностей.
В той час, з наявних матеріалів справи не вбачається надання правової допомоги за зазначеним Договором адвокатами Хацкевичем О.М., Здоренком В.Є. та Юлдашевою К.В., у справі за позовом ТОВ "Порше Лізинг Україна" до ФОП Стремецької І.С. про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00013379 від 13.02.2017.
Крім того, матеріали справи не містять: доказів належності зазначених адвокатів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Праймлекс", з яким позивач уклав Договір, про що безпосередньо зазначено в самій позовній заяві; заявки за формою, затвердженою у додатку 1 до Договору (п. 1.1.1. Договору); акта приймання-передачі наданих послуг (п. 2.2.1.- 2.2.2. Договору).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Оскільки позивачем не подано суду належних доказів на понесення таких витрат, не заявлено до закінчення судових дебатів про їх подання протягом п'яти днів після ухвалення рішення, у господарського суду відсутні підстави для їх розподілу між сторонами.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 126, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Стремецької Інни Сергіївни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (код ЄДР 35571472, пр. Павла Тичини, 1-В, м. Київ, 02152) заборгованість у сумі 350 300,75 грн, у тому числі: 339 905,96 грн, 5 632,87 грн 3% річних, 4 761,92 грн інфляційних збитків, а також 5 254,51 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити сторонам.
Повне рішення складено 21.10.2021.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.