ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.10.2021Справа № 910/6903/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕАНА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-СВІТ 2005»
про стягнення 1 601 408, 11 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Степов'юк С.О.
Представники учасників справи:
від позивача: Савчук Т.В.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕАНА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-СВІТ 2005» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 644 865, 31 грн, з яких: 1 141 036, 79 грн основний борг, 149 776, 84 грн пеня, 111 303, 27 грн 3% річних та 242 748, 41грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки №7 від 09.01.2014, у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
11.05.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 відкрито провадження в справі № 910/6903/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.06.2021.
14.06.2021 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшла зава про долучення до матеріалів справи виписки банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 28.03.2018 по 21.05.2021.
15.06.2021 від представника відповідача надійшли заява про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 15.06.2021 з'явився представники позивача, відповідач у засідання не з'явився, повідомлений належним чином. Суд розглянувши клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву та відкладення розгляду справи з урахуванням думки представника позивача протокольно задовольнив їх, продовжив строк для подання відзиву на позовну заяву на 15 днів та відклав підготовче засідання на 07.07.2021.
02.07.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти позовних вимог.
05.07.2021 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовче засідання 07.07.2021 з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача в засідання подав клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді на відзив та заява про зменшення позовних вимог до 1 601 408, 11 грн, з яких: 1 096 529, 23 грн основний борг, 150 827, 20 грн пеня, 111 303, 27 грн 3% річних та 242 748, 41 грн інфляційні втрати. Суд з урахуванням думки сторін протокольною ухвалою задовольняє клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи відповіді на відзив та приймає до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог і визначає ціну позову з її урахуванням. Також суд протокольно постанов ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.08.2021.
11.08.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.
Засідання призначене на 11.08.2021 не відбулося, в зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 судове засідання призначено на 19.10.2021.
18.10.2021 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме суми основного боргу, з посиланням на те, що відділом бухгалтерії невірно зараховано грошові кошти від відповідача та сума основного боргу становить 1 103 260, 64 грн.
19.10.2021 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, а саме шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що знаходяться на всіх розрахункових рахунках, які належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог у загальному розмірі 1 608 139, 52 грн.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що засновником відповідача вчиняються дії для уникнення сплати та відповідальності за несплату боргу, оскільки створено нове товариство де основний вид діяльності та адреса реєстрації ідентичні з відповідачем. А тому, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У судовому засіданні 19.10.2021 представники позивача просили заяву про забезпечення позову задовольнити.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про таке.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Так, предметом даної справи є майнові вимоги позивача до відповідача про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 601 408, 11 грн.
Разом з тим, позивач, з метою забезпечення даного позову, просить суд накласти арешт, у томи числі, на рухоме та нерухоме майно відповідача, однак у такому випадку відсутній зв'язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, оскільки рухоме та нерухоме майно не належить до предмета спору в даній справі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної ним у постановах від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/119 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржник вчиняє будь-які дії з підготовки чи проведення відчуження належного йому майна. Тобто в цьому випадку відсутні підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.06.2018 у справі № 916/10/18 та від 25.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).
З урахуванням наведеного вище, та оскільки позивачем не заявлені вимоги стосовно конкретно визначеного рухомого та нерухомого майна відповідача, суд не вбачає наявності зв'язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, а, отже, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно.
Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.
Разом із тим, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову. Доказів того, що відповідач здійснює дії спрямовані на зняття або витрачання коштів позивачем суду не надано. Навпаки, як убачається з матеріалів справи відповідач частково здійснює погашення боргу.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.
З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, які належать відповідачу, суд на даний час не вбачає, тому в задоволенні заяви відмовляє.
У зв'язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена заявником сума судового збору за її подання покладається на позивача та йому не відшкодовується.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕАНА» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Повний текст складено та підписано 21.10.2021.
Суддя Я.А.Карабань