ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2021Справа № 910/9867/21
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
проїзд Індустріальний 1, м. Авдіївка, Ясинуватський р-н, Донецька обл., 86065
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
вул. Єжи Гедройця, будинок 5, м. Київ, 03150
про стягнення 3 514,89 грн.
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 3 514,89 грн. збитків у вигляді нестачі вантажу по залізничним накладним №№53076717, 53231411, 53233190.
Ухвалою господарського суду м. Києва № 910/9867/21 від 23.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
02.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав недоведення позивачем факту отримання ним збитків, а саме не надано документів на підтвердження оплати позивачем вартості вантажу.
19.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в котрій спростовує твердження відповідача, що наведені у відзиві.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до умов договору № 18/146 від 27.07.2018р. з Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь-Металургійний завод» на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» по залізничній накладній №№53076717, 53231411, 53263190 надійшов концентрат вугільний марки К (0-100) у вагоні № 61077681, 63485569, 56355100, вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська».
До відправки вказані вагони надійшли з вагою, зазначеною у залізничній накладній, а саме: у вагоні 61077681 - 70,00тон, у вагоні 63485569 - 69,90тон, у вагоні 56355100 - 70,80тон. Після прибуття вагонів на станцію Авдіївка органом транспорту проведено комісійне переважування маси вантажу на підставі статті 52 Статуту залізниць України та встановлена вагова нестача у спірних вагонах, а саме: у вагоні 61077681 - 1950кг, у вагоні 63485569 - 1600кг, у вагоні 56355100 - 1700кг, складено комерційні акти №№482803/13 від 16.02.2021р., 482803/16 від 27.02.2021р. та 482803/17 від 28.02.2021р.
Відповідно до комерційного акту № 482803/13: «...По документу значиться вага: нетто 70000кг, тара 22200кг. При переважуванні виявилося: брутто 90250кг, нетто 68050кг, тара 22200кг, що менше ваги накладної на 1950кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу на рівні бортів, рівномірна, маркована поперечними бороздами. Над 1 люком є виїмка 1,5м* 1,0м* 1,5м, в місці виїмки маркування порушене....».
Відповідно до комерційного акту № 482803/16: «...По документу значиться вага: нетто 69900кг, тара 23400кг. При переважуванні виявилося: брутто 91700кг, нетто 68300кг, тара 23400кг, що менше ваги накладної на 1600кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу рівномірна, вище бортів на 10см, маркована поперечними бороздами. Над 1 -3 люками є виїмка 4,0м* 1,5м* 1,5м, в місці виїмки маркування, маркування порушене...».
Відповідно до комерційного акту № 482803/17: «...По документу значиться вага: нетто 70800кг, тара 22400кг. При переважуванні виявилося: брутто 91500кг, нетто 69100кг, тара 22400кг, що менше ваги накладної на 1700кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу рівномірна, на рівні бортів, маркована поперечними смугами. По всій довжині сильно потоптана, маркування порушене...».
За товаро-транспортними документами відправником вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», а згідно зі статтею 909 ЦК України факт укладання договору може бути підтверджено складанням транспортної накладної, таким чином ТОВ «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» та ПРАТ «АКХЗ» пов'язані цивільними правовідносинами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційним актом №482803/13 від 16.02.2021, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №61077681 складає 1950 кг., комерційним актом №482803/16 від 27.02.2021, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №63485569 складає 1600 кг. та комерційним актом №482803/17 від 28.02.2021, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56355100 складає 1700 кг.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За результатами переважування у вагоні №61077681 недостача вугілля складає 1950 кг, у вагоні №63485569 недостача вугілля складає 1600 кг. та у вагоні №56355100 недостача вугілля складає 1700 кг.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
З урахуванням вищевикладеного, фактична нестача вантажу у вагоні №61077681 складає 0,550 т., у вагоні №63485569 складає 0,202 т., у вагоні №56355100 складає 0,284 т.
Вартість 1 т. вантажу (вугілля) у вагоні №61077681 складає 3387,38 грн. з ПДВ., у вагоні №63485569 складає 3 400,19 грн. з ПДВ., у вагоні №56355100 складає 3397,86 грн. з ПДВ.
Отже, з урахуванням граничного розходження маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, вартість нестачі вантажу становить у вагоні №63485569 - 686,84 грн. з ПДВ, у вагоні №56355100 - 964,99 грн. з ПДВ, у вагоні №61077681 - 1863,06 грн. з ПДВ, що разом становить 3514,89 грн. з ПДВ.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві вказує, що в матеріалах справи відсутні документи вантажовідправника, що підтверджують вартість вантажу, нестачу якого було зафіксовано комерційними актами. Вказані доводи відповідача спростовані позивачем, оскільки вантажовідправником вугілля є ТОВ «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», який є експедитором та діє в якості вантажовідправника за дорученням власника вантажу, яким на момент укладення договору перевезення було Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь - Металургійний завод». В матеріалах справи є рахунок безпосереднього власника та відповідно особи, за чиїм дорученням було укладено договір перевезення - ПРАТ «Донецьксталь - Металургійний завод», таким чином вартість вантажу підтверджується належними рахунками-фактурами № 68090 від 25.02.2021р., № 68440 від 27.02.2021р. першого власника вугілля, за дорученням якого діяв вантажовідправник. Вантажовідправником по договору перевезення є ТОВ «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», котрий фактично не є власником вантажу, а діє за розпорядженням ПРАТ «Донецьксталь - Металургійний завод», котрий і є власником вантажу при його відправці, ТОВ «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» - є експедитором.
У зв'язку з тим, що поставка товару здійснювалася на умовах поставки FCA станція Удачна, то перехід права власності на вантаж відбулося у момент його передачі перевізнику. Актами прийому-передачі № 66590 від 15.02.2021р., № 68090 від 25.02.2021р., № 68440 від 27.02.2021р., складеними на момент передачі від постачальника товару покупцеві на станції Удачна. Оскільки втрата вантажу сталося під час перевезення, вже після того як передача товару здійснилася, то відповідно у актах прийому-передачі № 66590 від 15.02.2021р., №68090 від 25.02.2021р., № 68440 від 27.02.2021р. факт втрати вантажу під час перевезення відображення не знайшов.
Також кількість відправленного вантажу зазначена в залізничних накладних №№53076717, 53231411, 53263190 кількість втраченого вантажу відображена в комерційних актах №482803/13, №482803/16, №482803/17.
На підтвердження завданих збитків та як належний доказ оплати рахунків №№ 66590 від 15.02.2021 року, 68090 від 25.02.2021 року та 68440 від 27.02.2021 року про сплату вугільної продукції позивач вказав, що рахунок №66590 від 15.02.2021 року та рахунок 68090 від 25.02.2021 року було закрито шляхом попередньої сплати платіжним дорученням №4500006575 від 05.11.2020 року, рахунок 68440 від 27.02.2021 року було закрито шляхом попередньої сплати платіжним дорученням №4500004279 від 22.02.2021 року (копії банківської виписки від 05.11.2020 та 22.02.2021 року містяться в матеріалах справи).
Враховуючи те, що відповідачем було прийнято вантаж до перевезення та втрата вантажу відбулась під час його перевезення, відповідач є відповідальною особою за втрату вищезазначеного вантажу, а відтак позовні вимоги до відповідача про стягнення вартості втраченого вантажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 724 грн 00 коп.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 1 - 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2021 між Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" укладено додаткову угоду № 11/10/29 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 320/18Ю від 19.03.2018, яка визначає порядок оплати юридичних послуг у спорі про стягнення сумі штрафу у розмірі 6 813,48 грн.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 2 724 грн 00 коп. представником відповідача долучено до матеріалів справи копію додаткової угоди № 11/10/29 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 320/18Ю від 19.03.2018, копію свдоітва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію довіреності від 01.01.2021 № 11/20/03, копію акта приймання-передачі наданих послуг до договору від 20.05.2021.
Згідно із частинами 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
У свою чергу, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на послуги адвоката у даній справі.
Отже, приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену ціну позову та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із предметом позову та ступенем складності справи, а тому підлягають задоволенню повністю у розмірі 2 724 грн 00 коп.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму збитків, в свою чергу, заперечення відповідача наведені у відзиві, повністю спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1; ідентифікаційний код: 00191075) збитки у розмірі 3 514 грн. 89 коп., витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 2 724 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов