ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.10.2021Справа № 910/12355/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (25015, м. Кропивницький, Студентський бульвар, 15)
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85)
про стягнення грошових коштів
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання
30 липня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (позивач) надійшла позовна заява № 4611/05/07 від 26.07.2021 до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (відповідач), в якій викладені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 3 458 175,92 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 3 458 175,92 грн залишено без руху, надано Приватному акціонерному товариству "Кіровоградобленерго" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
20 серпня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 5107/05/07 від 16.08.2021 про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/12355/21 та призначено підготовче засідання на 15.09.2021.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/1512/21 від 06.09.2021 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , матеріали судової справи №910/12355/21 передано на повторний автоматичний розподіл.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу №910/12355/21 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 прийнято справу № 910/12355/21 до свого провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.09.2021.
У судовому засідання 15.09.2021 суд протокольною ухвалою постановив відкласти підготовче засідання на 29.09.2021 у зв'язку з неявкою відповідача.
У судовому засіданні 29.09.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 20.10.2021.
11.10.2021 загальним відділом діловодства суду зареєстрована заява представника позивача про розгляд справи без участі уповноваженого представника через неможливість забезпечити явку останнього у судове засідання, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 20.10.2021, явку уповноваженого представника не забезпечив, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2021, не подав до суду відзиву на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Між Приватним акціонерним товариством «Кіровоградобленерго» (надалі - Оператор системи/позивач) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - Електропостачальник/відповідач) було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору від 09.12.2020 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам Постачальника як послуги Оператора системи. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього договору.
Згідно з п. 2.1.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), датою початку дії договору є наступний робочий день від дня отримання Оператором системи розподілу заяви-приєднання.
За доводами позивача заява-приєднання відповідача отримана позивачем 11.12.2020.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи Постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться Оператором Системи в електронному вигляді.
Оператор системи забезпечує надання послуг з розподілу (передачі) в обсязі, необхідному та достатньому для виконання Постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів.
Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього договору за сукупністю споживачів Постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника, та інших послуг Оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 2 до цього договору (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 3.2 договору Постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, розподіл (передачу) забезпечує Постачальник.
У розділі 3 договору визначено ціну договору, зокрема: Ціна послуг з розподілу (передачі) визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії (Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з передачі електричної енергії), затвердженим Регулятором. Ціна інших послуг визначається згідно з калькуляціями, розрахованими на підставі Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженої Регулятором (п. 3.1.).
Вартість договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за сукупністю споживачів Постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) послуги з розподілу (передачі) електричної енергії придбаває Постачальник, та вартість інших послуг згідно з договором (п. 3.2.).
Розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць (п. 3.3.).
Оплата (придбання) послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється Постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами (п. 3.4.).
Оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється Постачальником на поточний рахунок Оператора системи (п. 3.5).
Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в Заяві-приєднання (п. 9.1 договору).
Так, зі змісту наявної в матеріалах справи заяви-приєднання відповідача вбачається, що строк надання послуг з розподілу електричної енергії встановлений до 31.12.2021 включно.
У відповідності до п. 2 Додатку №2 до Договору порядок розрахунків з розподілу електричної енергії Постачальник до 16-00 24 числа місяця, що передує розрахунковому, надає Оператору системи, в електронному вигляді, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) на електронну адресу повідомлення про заявлені обсяги розподілу електричної енергії мережами оператора системи на наступний розрахунковий період, згідно форми № 1.
У п. 5 Додатку №2 до Договору встановлено, що сума попередньої оплати постачальника визначається як добуток заявлених обсягів розподілу електричної енергії на відповідний період та тарифів на відповідні класи напруги, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з п. 6 Додатку №2 до Договору Оператор системи виставляє рахунок, накладенням КЕП, Постачальнику на попередню оплату з урахуванням платежів, здійснених Постачальником до моменту виставлення рахунку та надсилає його на електронну адресу Постачальника зазначену у заяві приєднання, яка є додатком 1 до Договору.
За умовами п. 7 Додатку №2 до Договору Постачальник протягом двох робочих днів з дати відправлення Оператором системи рахунку на електронну адресу Постачальника відповідно до п. 6 даного Додатку здійснює попередню оплату з розподілу електричної енергії у розмірі 100%. Датою здійснення оплати є дата, зарахування коштів на поточний рахунок Оператора системи.
Відповідно до п. 11 Додатку №2 до Договору Оператор системи до 10 числа включно місяця наступного за розрахунковим, за сукупністю Споживачів Постачальника, для яких згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією Постачальника оплату послуг з розподілу електричної енергії забезпечує Постачальник, оформлює Акт приймання-передачі послуг з розподілу електричної енергії за формою Додатку 5 до цього договору (далі - Акт) за розрахунковий період та в цей же строк направляє його на електронну адресу Постачальника з накладенням КЕП. Разом з Актом Оператор системи надає рахунок на оплату фактично наданих послуг з розподілу електричної енергії.
За доводами позивача, у період з січня 20121 по квітень 2021 позивачем надано, а відповідачем отримано послуги з розподілу електричної енергії на загальну вартість 2 758 715,56 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг з розподілу електричної енергії, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме: від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1 837 878,05 грн, від 28.02.2021 за лютий 2021 на суму 667 515,36 грн, від 31.03.2021 за березень 2021 на суму 225 011,99 грн та від 30.04.2021 за квітень 2021 на суму 28 310,16 грн.
Також, згідно з наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень вбачається, що відповідач 01.03.2021 отримав рахунок на оплату послуг за січень 2021; 17.03.2021 отримав рахунок на оплату послуг за лютий 2021; 15.04.21 отримав рахунок на оплату послуг за березень 2021 та 18.05.2021 отримав рахунок на оплату послуг за квітень 2021.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за послуги з розподілу електричної енергії за січень-травень 2021 року, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 2 758 715,56 грн основного боргу, 576 868,07 грн - пені, 89 794,38 грн - інфляційних втрат та 32 797,91 грн - 3 % річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Суд встановив, що відповідач, у відповідності до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, а також вищевказаних Правил шляхом підписання Заяви-приєднання до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 09.12.2020 приєднався до вказаного Договору, який розміщено на сайті оператора системи (позивача).
У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" є постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 до 31 грудня 2021, територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.4.2 Правил постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:
1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;
2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;
3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;
4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником;
5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.
Згідно з п. 1.2.9 Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Пунктом 2.1.16 Правил передбачено, Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання, зміст якого визначається оператором системи на основі типового договору, що є додатком 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.
Як вказано вище, за умовами п. 9.1 Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в Заяві-приєднання.
Зі змісту наявної в матеріалах справи заяви-приєднання відповідача вбачається, що строк надання послуг з розподілу електричної енергії встановлений до 31.12.2021 включно.
Отже, укладений сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно з п. 1.2.6 Правил оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Судом встановлено факт надання позивачем передбачених Договором послуг з розподілу електричної енергії за січень-квітень 2021 року на загальну вартість 2 758 715,56 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг з розподілу електричної енергії, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, зокрема: від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1 837 878,05 грн, від 28.02.2021 за лютий 2021 на суму 667 515,36 грн, від 31.03.2021 за березень 2021 на суму 225 011,99 грн та від 30.04.2021 за квітень 2021 на суму 28 310,16 грн.
При цьому, як вбачається з вказаних актів приймання-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, будь-які заперечення щодо якості та обсягу наданих послуг з боку Постачальника відсутні.
Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та/або відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг, а також претензій щодо виконання позивачем умов Договору суду також не надано.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг з розподілу електричної енергії у відповідності до умов Договору та в обсязі, зазначеному в актах приймання-передачі наданих послуг.
В свою чергу факт надання послуг та прийняття їх постачальником на час підписання актів приймання-передачі наданих послуг сторонами не заперечується.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на наведені вище положення п. 3.4. договору та п.п. 7, 11 Додатку №2, обов'язок відповідача щодо оплати послуг з розподілу електричної енергії мав бути виконаний у формі попередньої оплати у розмірі 100 % обсягу електроенергії, що підлягає розподілу протягом двох робочих днів з дати відправлення Оператором системи рахунку на електронну адрес Постачальника, а остаточний розрахунок за надані послуги - на підставі Акта наданих послуг, з розподілу електричної енергії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач в свою чергу, будь-яких заперечень проти позову не надано.
З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 758 715,56 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 576 868,07 грн - пені, 89 794,38 грн - інфляційних втрат та 32 797,91 грн - 3 % річних.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.6 Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено розрахунок пені за заявлений позивачем період та встановлено, що позивачем не вірно розраховану подвійну облікову ставку НБУ, а тому за розрахунком суду, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 148 726,29 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго».
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код: 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» (25015, м. Кропивницький, бульвар Студентський, буд. 15; ідентифікаційний код: 23226362) заборгованість по оплаті наданих у січні, лютому, березні та квітні 2021 року послуг з розподілу електричної енергії у розмірі 2 758 715 грн 56 коп.; пеню у розмірі 148 726 грн 29 коп., 3 % річних у розмірі 32 797 грн 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 89 794 грн 38 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 45 450 грн 51 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20.10.2021
Суддя Л. Г. Пукшин