36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.05.2010 р. Справа №16/9-4/293пд
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремполімер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донвуглекон"
про визнання недійсними правочинів з повернення продукції
Суддя Тимощенко Оксана Миколаївна
Представники:
від позивача: Степанов О.Л., Олійник Ф.В.
від відповідача: Сухаревська О.П.
В судовому засіданні 18.05.2010 року представникам сторін було оголошено перерву на підставі ст. 77 ГПК України для підготовки повного тексту рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про визнання недійсними правочинів з повернення продукції.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві.
Від відповідача надійшла заява з посиланням на ст. 22 ГПК України про застосування наслідків недійсності правочину. Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд не задовольняє дану заяву, оскільки дані вимоги позивачем не висуваються, а відповідач не є особою, яка може збільшувати позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кремполімер” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДОНВУГЛЕКОН” (відповідач) укладено договір купівлі-продажу за № 37 від 01.10.2003 року та додаткову угоду № 1 від 28.03.2003 року до нього.
За умовами вказаного договору позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу товар - фарбу в асортименті, а відповідач відповідно - прийняти товар та оплатити за нього на умовах даного договору.
Як стверджує відповідач, в період з 01.12.2005 року по 31.10.2006 року ним було повернуто позивачу товар, отриманий згідно з договором № 37, на загальну суму 5 606 598, 75 грн.
Позивач з посиланням на Закону України “Про захист прав споживачів”, Закон України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2000 року, ч.І ст.178 Цивільного Кодексу України, ч.І ст.203 Цивільного Кодексу України, ч.І ст.215 Цивільного Кодексу України просить суд визнати правочини з повернення продукції раніше поставленої, згідно з договором № 37 від 01.10.2003 року, вчинені відповідачем недійсними, а саме:
• Емалі алкідної, 10 000 кг. на загальну суму 225 000,00 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000004 від 01.12.2005 р.
• Фарби водно-дисперсійної, 35 295 кг. на загальну суму 300 006,08 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000001 від 01.05.2006 р.
• Фарби водно-дисперсійної, 27 100 кг. на загальну суму 150 567,60 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000002 від 31.05.2006 р.
• Фарби водно-дисперсійної, 15 000 кг. на загальну суму 83 340 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000004 від 31.05.2006 р.
• Лаку алкідного ПФ-060, 93 599 кг. на загальну суму 475 005,57 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000006 від 21.09.2006 р.
• Ґрунтовки промислової, 1 526,200 кг. на загальну суму 12 654,79 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000006 від 21.09.2006 р.
• Шпаклівки алкідної, 2 979 кг. на загальну суму 27 382,07 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000006 від 21.09.2006 р.
•Фарби на основі синтетичних полімерів, 6 904,800 кг. на загальну суму 106 449,23 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000006 від 21.09.2006 р.
•Емалі акрилової органічно-розчинної, 5 386,200 кг. на загальну суму 92 238,68 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000007 від 22.09.2006 р.
•Емалі алкідної органічно-розчинної 7 024,600 кг. на загальну суму 1-22 930,50 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000007 від 22.09.2006 р.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Згідно ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Як свідчать матеріали справи, умови повернення товару в договорі № 37 та додатковій угоді № 1 сторонами не обумовлювались.
Відповідно до технічних умов та державних стандартів, поставлена позивачем відповідачу продукція має обмежений строк зберігання та придатності до використання:
- згідно із ГОСТ 6465-76, строк зберігання емалі 12 місяців з дати виготовлення;
- згідно із ГОСТ 28196-89, строк зберігання фарби водно-дисперсійної 12 місяців;
- згідно із ТУ У 24.3-32141668-001:2006, строк зберігання лаку ПФ-060 становить 6 місяців;
- згідно із ГОСТ 23343-78, строк зберігання ґрунтовки становить 6 місяців;
- згідно із ГОСТ 10277-90, строк зберігання шпаклівки становить 6 місяців;
- згідно з ГОСТ 10144-89, строк зберігання фарби на основі синтетичних полімерів і акрилової 12 місяців.
- згідно із ГОСТ 7313-75, строк зберігання емалі алкідної 6 місяців.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.
У ст. 203 ЦК, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, має наслідком визнання правочину недійсним.
Відповідно до абз.5 ст.1 Закону України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2000 року продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився, є неякісною та небезпечною.
Частина перша статті 5 Закону № 1393-ХІУ передбачає, що неякісна та небезпечна продукція підлягає обов'язковому вилученню з обігу.
Отже, Законом України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" прямо встановлено вилучення з цивільного обігу продукції, строк придатності якої до споживання або використання закінчився.
Відповідно до ч.І ст.178 Цивільного кодексу України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту.
Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.
Частина 1 та 3 ст.207 ГПК України визначає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При цьому посилання позивача на положення Закону України “Про захист прав споживачів” є помилковим, оскільки згідно ст. 1 зазначеного Закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отже положення цього Закону не можуть застосуватись в даному випадку.
Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд за клопотанням сторін або прокурора може витребувати їх від підприємств, посадових осіб та організацій, незалежно від їх участі у справі.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмету доказування з даної справи.
Таким чином, суд погоджується із позивачем, що правочин з повернення продукції, строк придатності якої закінчився, суперечить вимогам закону, а тому має бути визнаний недійсним.
Заперечення відповідача не спростовують факт повернення продукції, строк придатності якої закінчився.
Враховуючи викладене та керуючись ст..ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсними правочини з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “Кремполімер” раніше поставленої, згідно з договором за № 37 від 01.10.2003 року, продукції, вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю “ДОНВУГЛЕКОН”, а саме:
• Емалі алкідної, 10 000 кг. на загальну суму 225 000,00 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000004 від 01.12.2005 р.
• Фарби водно-дисперсійної, 35 295 кг. на загальну суму 300 006,08 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000001 від 01.05.2006 р.
• Фарби водно-дисперсійної, 27 100 кг. на загальну суму 150 567,60 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000002 від 31.05.2006 р.
• Фарби водно-дисперсійної, 15 000 кг. на загальну суму 83 340 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000004 від 31.05.2006 р.
• Лаку алкідного ПФ-060, 93 599 кг. на загальну суму 475 005,57 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000006 від 21.09.2006 р.
• Ґрунтовки промислової, 1 526,200 кг. на загальну суму 12 654,79 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000006 від 21.09.2006 р.
• Шпаклівки алкідної, 2 979 кг. на загальну суму 27 382,07 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000006 від 21.09.2006 р.
• Фарби на основі синтетичних полімерів, 6 904,800 кг. на загальну суму 106 449,23 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000006 від 21.09.2006 р.
• Емалі акрилової органічно-розчинної, 5 386,200 кг. на загальну суму 92 238,68 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000007 від 22.09.2006 р.
• Емалі алкідної органічно-розчинної 7 024,600 кг. на загальну суму 1-22 930,50 грн., згідно видаткової накладної на повернення № ВП-0000007 від 22.09.2006 р.
3. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю “ДОНВУГЛЕКОН” (Юридична адреса: 83121, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 279, кв. № 30, Поштова адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Лабутенка, 16 а р/р 2600300135 в Донбаській філії ВАТ “Родовід Банк”, МФО 394512, Код ЄДРПОУ 30206597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кремполімер”(39630, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9 р/р 26000001013896 в ВАТ АКБ “АВТОКРАЗБАНК”, м. Кременчук, МФО 331100, Код ЄДРПОУ 32141668) витрати зі сплати державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Суддя Тимощенко О.М.