ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2021Справа № 910/83/21
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСУ-ЛОГІСТИК"
про стягнення 42 269,74 грн,
Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСУ-ЛОГІСТИК" про стягнення 42 269,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за угодою про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № 9203371 від 06.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/83/21 для розгляду за в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу на зазначену у позові адресу для листування та була отримана уповноваженим представником позивача, що підтверджено наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105477424780.
Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частин 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі ухвала від 16.01.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04116, м.Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 7.
Проте, поштовий конверт було повернуто до суду з відміткою про повернення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
У даному випаду судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою Господарського суду міста Києва справі № 910/83/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2021, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Приватним акціонерним товариством "Київстар" (далі - позивач, Оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСУ- Логістик" (далі - відповідач, Абонент) були укладені Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку (надалі - Угоди) відповідно до пункту 2.1 яких, Оператор надає Абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку (надалі - Послуги зв'язку), а Абонент користується вищенаведеними послугами зв'язку та своєчасно оплачує їх вартість Оператору на умовах, викладених в Угоді.
Згідно пунктом 3.4.1 Угод після укладання замовлення оператор надає абоненту SIM-карту, вказаний у замовленні телефонний номер в мережі оператора і послуги зв'язку.
Відповідно до пункту 3.2.1 Угод абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги зв'язку оператора згідно з чинними тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого діючими тарифами, та сплачувати щомісячну абонентну плату. Абонентна плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг зв'язку призупинено, за неоплату наданих оператором послуг зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг зв'язку, абонент зобов'язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: (а) отримання від оператора відповідного повідомлення або (б) припинення надання послуг зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.
Після укладення замовлення Оператор надає Абоненту SIM-карту, вказаний у Замовленні телефонний номер в Мережі Оператора і послуги зв'язку (п. 3.4.1 Угоди).
Відповідно до пункту 3.4.2 Угоди оператор щомісяця, способом інформування, погодженим сторонами, що фіксується в замовленні або в письмовій заяві абонента, може надавати абоненту інформацію щодо стану його особового рахунку та документи щодо наданих послуг зв'язку, здійснених платежів, а також за запитом абонента, інформує його про використання авансового платежу до суми мінімального рівня, встановленої у чинних тарифах.
Пунктами 4.1-4.3 Угоди сторони погодили, що Абонент здійснює оплату замовлених послуг зв'язку згідно з обраним ним тарифним планом. Оплата Абонентом послуг зв'язку здійснюється згідно з чинними тарифами. Абонент має один особовий рахунок, за яким здійснюються розрахунки за надання послуг зв'язку щодо всіх наявних у абонента телефонних номерів у мережі оператора. За згодою сторін. Оператор може надавати особові рахунки для кожного телефонного номеру або груп телефонних номерів.
Угода набуває сили після підписання уповноваженими представниками сторін з моменту реєстрації у Центрі обслуговування абонентів і діє протягом 4 (чотирьох) років. У випадку, якщо жодна із сторін за 5 днів до закінчення дії угоди не попередить іншу сторону про свій намір припинити дію угоди, угода автоматично пролонгується на кожні наступні 4 роки. У разі наміру однієї із сторін припинити дію цієї угоди, ця сторона зобов'язана письмово попередити іншу сторону в строк не пізніше як за 5 (п'ять) днів до моменту припинення угоди. При припиненні дії цієї угоди абонент особисто подає до центру обслуговування абонентів заяву встановленого зразка та повертає SІM-карту (п. 6.1. Угоди).
Пунктом 6.8 Угод передбачено, що відносини Сторін крім цієї Угоди регулюються Умовами, з якими Абонент погоджується, укладаючи цю Угоду.
На виконання укладених Угод позивач надав відповідачу Послуги зв'язку, та виставляв відповідні рахунки-фактури, належним чином засвідчені копії яких долучені до позовної заяви, зокрема за період з жовтня по листопад 2019 року на загальну суму 42 269,74 грн.
На підтвердження надання послуг зв'язку позивачем до позовної заяви долучено також замовлення за спірний період.
За твердженням позивача, відповідач свій обов'язок щодо оплати за надані послуги не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 42 269,74 грн.
Зважаючи на викладене вище, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва за захистом своїх прав з позовом про стягнення з відповідача 42 269,74 грн заборгованості за надані послуги.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 16 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 (далі - "Правила") надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору.
Статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Згідно з частиною 5 статті 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно пункту 72 вищезазначених Правил у разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.
В замовленнях чи в Угодах сторонами не погоджено іншого способу отримання рахунків, ніж той, який передбачений Правилами, а, отже, суд доходить висновку про те, що відповідач повинен був не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом здійснити розрахунок за надані послуги.
Для оплати наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 42 269,74 грн:
- № 2-22499748 від 31.10.2019, № 3-23818812 від 30.11.2019 за жовтень-листопад 2019 року на суму 1 100,00 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9203371, замовлення від 06.09.2021);
- № 2-22499749 від 31.10.2019, № 3-999999999 від 30.11.2019, № 4-261167599 від 31.12.2019 та № 5-172049 від 31.01.2020 за жовтень 2019 року на суму 4 339,89 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9237292, замовлення від 21.09.2021);
- № 2-22499751 від 31.10.2019 та № 3-23818814 від 30.11.2019 за жовтень-листопад 2019 року на суму 330,00 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9238147, замовлення від 21.09.2021);
- № 2-22499752 від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 676,80 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9241829, замовлення від 23.09.2021);
- № 2-22499750 від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 5 597,00 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9238021, замовлення від 21.09.2021);
- № 1-22499757 від 31.10.2019 та № 3-26167603 від 31.12.2019 за жовтень 2019 року на суму 300,00 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9282693, замовлення від 08.10.2019);
- № 1-22499760 від 31.10.2019, № 2-23818816 від 30.11.2019 та № 3-26167604 від 31.12.2019 за жовтень 2019 року на суму 550,85 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9323081, замовлення від 22.10.2019);
- № 4-172061 від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 7 189,00 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9326209, замовлення від 24.10.2019);
- № 1-22499762 від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 284,00 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9327992, замовлення від 25.10.2019);
- № 2-23818820 від 30.11.2019 та № 3-26167606 від 31.12.2019 за листопад 2019 року на суму 6 458,50 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9329337, замовлення від 26.10.2019);
- № 2-23818819 від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 6 902,00 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9328924, замовлення від 26.10.2019);
- № 2-23818821 від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 2 000,00 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9337610, замовлення від 31.10.2019);
- № 2-23818822 від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 2 712,20 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9342363, замовлення від 03.11.2019);
- № 2-23818822 від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 1 809,50 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9348610, замовлення від 06.11.2019);
- № 1-23800706 від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 2 020,00 грн (угода та особовий рахунок абонента № 9361591, замовлення від 13.11.2019).
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 42 269,74 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем наявність заборгованості не оспорюється і на момент прийняття рішення не надано документів, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позов Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСУ-ЛОГІСТИК" про стягнення 42 269,74 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСУ-ЛОГІСТИК" (04116, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ВАНДИ ВАСИЛЕВСЬКОЇ, будинок 7; ідентифікаційний код 37228093) на користь Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" (03113, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 53; ідентифікаційний код 21673832) 42 269,74 грн (сорок дві тисячі двісті шістдесят дев'ять гривень 74 копійки) основного боргу та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.10.2021