ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2021Справа № 910/9095/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 620 516,07 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Стасовська Н.І.;
від відповідача: Вишневська Г.С.
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (відповідач) про стягнення 620 516,07 грн. з державного бюджету України через Державну казначейську службу України майнової шкоди, яка завдана відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача, щодо не коригування тарифів, внаслідок чого у позивача виникла заборгованість перед Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
06.07.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач просить суд розглядати справу за участю представника відповідача. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення, як умови відшкодування шкоди на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 постановлено розгляд справи № 910/9095/21 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.08.2021.
21.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що встановлення необґрунтованого тарифу підтверджується Актом фінансового аудиту № 05-24/2 від 21.02.2020 та Висновком судово-економічної експертизи № 18 від 21.10.2019. За твердженням позивача, заборгованість позивача за надані послуги з централізованого водопостачання перед Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" утворилась в період дії необґрунтованого тарифу, який не було скориговано. Позивач зазначає, що в матеріалах справи наявні докази неможливості виконання зобов'язань позивачем перед Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", внаслідок неправомірних дій відповідача, що виявилися у встановленні тарифів, які є економічно необґрунтованими.
21.07.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зазначає, що відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення, як умова відшкодування шкоди на користь позивача. Позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг діяла в межах компетенції та повноважень, з дотриманням норм чинного законодавства України.
У судовому засіданні 05.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.09.2021.
Розгляд справи у судовому засіданні 09.09.2021 призначено на 30.09.2021.
У судовому засіданні 30.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулося в суд з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення 11 529 721,18 грн. заборгованості на підставі Договору № 110-6 від 02.10.2017 на надання послуг з централізованого водопостачання, з них: 11 056 740,49 грн. - сума основного боргу, 386 434,07 грн. - пеня, 48 313,89 грн. - інфляційні втрати, 38 232,73 грн. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі № 917/2199/19 суд закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 4 795 020,15 грн., стягнув з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради Полтававодоканал» 6 261 720,34 грн. основного боргу, 193 217,04 грн. пені, 48 313,89 грн. інфляційних, 38 232,73 грн. - 3% річних, 101 020,52 грн. судового збору, відмовив в позові в частині стягнення пені в сумі 193 217,04 грн.
Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 12 359 900,85 грн., в тому числі 12 001 349,50 грн. основного боргу, 237 529,31 грн. пені, 55 335,65 грн. інфляційних та 65 686,39 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.12.2020 у справі № 917/1228/20 стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" 113 489 грн. 14 коп. пені, 65 686 грн. 39 коп. 3% річних, 55 335 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 5 220 грн. 00 коп. судового збору.
Позивач зазначає, що рішеннями Господарського суду Полтавської області у справах № 917/2199/19 та № 917/1228/20 стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" за послуги з централізованого водопостачання за період 2019-2020 на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" 620 516,07 грн.
За твердженнями позивача, прострочення платежів Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" перед Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" за надані послуги з централізованого водопостачання виникло внаслідок встановлення Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифу, який є економічно необґрунтованим.
Позивач зазначає, що відповідачем штучно створені для Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" умови для накопичення заборгованості перед Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", що призвело до збитків і неможливості подальшого виконання зобов'язань. Внаслідок таких дій відповідача, у позивача зросла заборгованість перед Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" з незалежних від дій та волі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" обставин.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" було неспроможне виконувати свої зобов'язання з оплати вартості наданих послуг водопостачання виключно через протиправну бездіяльність Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. За твердженнями позивача, саме через те, що Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не було вжито належних заходів для коригування всіх складових тарифу, у Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" штучно виникла заборгованість перед Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал".
Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути з відповідача 620 516,07 грн. майнової шкоди, яка завдана Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Відповідно до ст. 1173 та 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.
Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 березня 1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначив, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не будь-яких інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 920/316/17.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про відшкодування йому 620 516,07 грн. шкоди, яка завдана протиправною бездіяльністю відповідача,
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків з органу державної влади (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) необхідна наявність таких елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, як: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками.
За відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
Враховуючи вищенаведені положення, позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю органу державної влади (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) та збитками, які позивач зазнав у зв'язку із стягненням з нього заборгованості за судовими рішеннями у справах № 917/2199/19 та № 917/1228/20 на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" за невиконання відповідачем умов договору на надання послуг з централізованого водопостачання.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що безпосередніми підставами (причинами) стягнення з позивача заборгованості за судовими рішеннями у справах № 917/2199/19 та № 917/1228/20 на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" були не дії/бездіяльність відповідача у даній справі, а порушення Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" умов укладеного із Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" Договору на надання послуг з централізованого водопостачання.
Судом відхиляються доводи позивача про те, що встановлення необґрунтованого тарифу підтверджується Актом фінансового аудиту № 05-24/2 від 21.02.2020 та Висновком судово-економічної експертизи № 18 від 21.10.2019, з огляду на таке.
Ані позивач, ані господарський суд не вправі самостійно визначати рівень тарифу, який є економічно вигідним для позивача, оскільки установлення тарифу є виключною компетенцією органу державного регулювання (регулятора).
В силу того, що тариф відноситься до правової (юридичної категорії), питання щодо його розміру не може бути віддано на вирішення судової експертизи або фінансового аудиту.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 620 516,07 грн. задоволенню не підлягають.
Судовий збір за розгляд справи покладається на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У позові Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 620 516,07 грн. - відмовити повністю.
2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.10.2021.
Суддя С. В. Стасюк