номер провадження справи 14/30/19
23.09.2021 Справа № 908/2828/19 (334/1939/16-ц)
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О., розглянувши в межах справи № 908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" матеріали у справі № 334/1939/16-ц
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 3)
про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі
Представники сторін:
Від позивача - представник Ткаченко Н.С.
Від відповідача - Романенко М.В.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 (суддя Сушко Л.М.) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" в частині визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі відмовлено. В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди провадження у справі закрито.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі № 908/2828/19 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі № 908/2828/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 01.04.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 скасовано повністю. Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі. Справу № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі направлено до Господарського суду Запорізької області на новий розгляд.
Шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) визначено до розгляду судді Юлдашеву О.О.
Ухвалою від 02.06.2021 прийнято справу № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) до рогляду, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 01.07.2021р. об 11-00.
Ухвалою суду від 01.07.2021 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів. Відкладено підготовче засідання на 03.08.2021р. об 11-30. Зобов'язано відповідача надати суду (для огляду) - оригінал журнал обліку прийому працівників за період з 01 січня по 02 листопада 2015р. та з 04 січня по 28 грудня 2016р. Завірені належним чином копії долучити до матеріалів справи.
Ухвалою від 03.08.2021 закрито підготовче провадження у справі №908/2829/19 (334/1939/16-ц) та призначено справу до розгляду по суті на 19.08.2021. о 10-45 год.
Ухвалою від 19.08.2021 відкладено судове засідання на 23.09.2021 о 12-00.
Позивач підтримує позлвні вимоги.
У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні.
Оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд установив наступне.
За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
З 08.09.1987 ОСОБА_1 працював у ПАТ «Запоріжгрансформатор», а з 2002 року займав посаду старшого інженера-технолога.
Наказом від 30.07.2014 № 565 його переведено на посаду старшого інженера-технолога технологічного відділу підготовки виробництва (ТВПВ).
Наказом від 30.12.2014 № 416 звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2015 визнано незаконними накази про переведення на іншу роботу та звільнення, а також поновлено ОСОБА_1 на роботі.
ПрАТ «ЗТР» видано наказ № 292лс про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посад старшого інженера-технолога технологічного відділу підготовки виробництва.
З рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2016 у справі 334/1940/16-ц (т.1 а.с 78-79), яке набрало законно сили 30.11.2016, вбачається, що поновлення позивача на роботі на посаді старшого інженера-технолога технологічного відділу підготовки виробництва відбулося 10.12.2015.
Після поновлення позивача на роботі прийнято рішення про скорочення штатної одиниці в бюро трансформаторного виробництва технологічного відділу підготовки виробництва, а саме посаді старшого інженера-технолога, яке оформлено наказом ПрАТ «ЗТР» від 11.12.2015 №943 «Пре скорочення штату працівників».
Скорочення вказаної штатної одиниці проведено у зв'язку з ліквідацією технологічного відділ; підготовки виробництва згідно наказу ПрАТ «ЗТР» від 30.11.2015 №909 «Про удосконаленні організаційної структури управління технологічних служб підприємства».
Згідно п. 10 наказу ПрАТ «ЗТР» від 30.11.2015 №909, у зв'язку зі створенням технологічного відділу трансформаторного виробництва та технологічного відділу апаратного та спеціалізованого виробництва ліквідується як самостійний структурний підрозділ технологічний відділ підготовки виробництва у складі 36 одиниць.
В пункті 10 наказу ПрАТ «ЗТР» від 30.11.2015р. №909 в переліку посад відділу, який ліквідується не вказано посаду позивача - старшого інженера-технолога, оскільки на момент видання цього наказу фактичне поновлення позивача на роботі ще не відбулось.
У зв'язку з цим ПрАТ «ЗТР» 11.12.2015 видано окремий наказ №943 «Про скорочення штат працівників», яким прийнято рішення про скорочення посади старшого інженера-технолога бюро трансформаторного виробництва технологічного відділу підготовки виробництва, яку на то час займав позивач у зв'язку з поновленням його на роботі 10.12.2015.
Слід зазначити, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2016 у справі 334/1940/16-ц, в якій перевірялась законність процедури поновлення ОСОБА_1 на роботі, не встановлено фактів порушення законодавства у зв'язку з поновлення позивача саме в технологічний відділ підготовки виробництва, який перебував у стані ліквідації.
Також слід зазначити, що в п. 10 наказу ПрАТ «ЗТР» від 30.11.2015р. №909 «Про удосконалень організаційної структури управління технологічних служб підприємства» вказується про ліквідацію технологічного відділу підготовки виробництва, проте не визначається певна дата з якої штатні одиниці цього відділу скорочуються.
З наданого до матеріалів справи штатного розкладу технологічного відділу підготовки виробництва на 01.12.2015р. вбачається наявність в штаті цього відділу п'ятнадцяти працівників. З них чотири працівники вказані як такі, що перебувають у декретній відпустці. Працівники, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею певного віку, не підлягають звільненню, у зв'язку із скороченням штату, повідомлення таких осіб про звільнення у зв'язку із скороченням штату може відбутися лише після їх виходу на роботу.
Отже, сам факт прийняття рішення про ліквідацію структурного підрозділу ще не свідчить про одночасне виключення/скорочення штатних одиниць цього підрозділу.
Ліквідація структурного підрозділу буде завершена тільки з моменту звільнення або працевлаштування останнього працівника такого підрозділу.
Крім того, у зв'язку із поновленням позивача на роботі затверджено доповнення до штатного розпису технологічного відділу підготовки виробництва яким введено до штату цього підрозділу посаду старшого інженера-технолога.
При цьому посилання позивача в обґрунтування позову на порушення ПрАТ «ЗТР» законодавства про працю у зв'язку з не виданням наказів з питань ведення підприємством штатного розпису, зокрема, щодо внесення змін до нього наказом у зв'язку з поновленням позивача на роботі на посаді старшого інженера-технолога технологічного відділу підготовки виробництва, не ґрунтуються на діючому законодавстві.
Позивач вважає, що будь-які зміни штатного розпису можуть здійснюватися виключно на підставі наказу по підприємству, в якому повинні бути висвітлені причини внесення цих змін.
Обов'язковість вчинення вказаних дій позивач обґрунтовує посиланням на зміст листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.01.2005р. №18-23.
Проте, висловлення в листі Міністерства праці та соціальної політики України певного бачення посадовою особою цього міністерства питань регулювання деяких аспектів трудових відносин не породжує прав та обов'язків у суб'єктів таких трудових правовідносин. Лист Міністерства праці та соціальної політики України не встановлює норми права для неозначеного кола осіб.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Законодавство про працю не встановлює для підприємства обов'язку вести у певному порядку штатний розпис.
Посилання позивача на порушення п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з відсутністю наказів, які стосуються ведення підприємством штатного розпису, не ґрунтуються на діючому законодавстві.
Однак цілком очевидно, що факт поновлення 10.12.2015р. ОСОБА_1 на роботі згідно рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2015р. у справі №334/290/15-ц. свідчить:
- про наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем станом на 11.12.2015р.;
- про зайняття позивачем станом на 11.12.2015р. посади старшого інженера-технолога в технологічному відділі підготовки виробництва;
- про наявність у підприємства права вирішувати питання щодо скорочення такої штатної одиниці.
Внаслідок невірного визначення предмету доказування в цій справі ОСОБА_1 зроблено помилковий висновок про незаконність його звільнення за ч. 1 ст. 40 КЗпП України з огляду на відсутність окремого наказу про введення посади старшого інженера-технолога до штатного розкладу технологічного відділу підготовки виробництва.
Також не є змістовним а надуманим посилання позивача на порушення процедури його звільнення внаслідок невиконання підприємством приписів ст. 49-4 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Відповідно до ч.2 ст. 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь- якого звільнення.
Вказана норма підлягає застосуванню при ліквідації, реорганізації підприємств, зміні форм власності або частковому зупиненні виробництва.
Рішення про скорочення штатної одиниці в бюро трансформаторного виробництва технологічного відділу підготовки виробництва, яке оформлено наказом ПрАТ «ЗТР» від 11.12.2015 №943 «Про скорочення штату працівників» прийнято у зв'язку з ліквідацією технологічного відділу підготовки виробництва згідно наказу ПрАТ «ЗТР» від 30.11.2015 №909 «Про удосконалення організаційної структури управління технологічних служб підприємства». При цьому цей наказ видано з метою оптимізації чисельності технологічних служб, у зв'язку із зменшенням обсягів виробництва та відповідного завантаження робочих місць, а ні внаслідок ліквідації чи реорганізації підприємства, зміни його форм власності або часткового зупинення виробництва.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
До видачі наказу від 30.11.2015 №909 «Про удосконалення організаційної структури управління технологічних служб підприємства» ПАТ «ЗТР» листом №1/27-151/1 від 27.11.2015 Голові Профспілкового комітету ППО ПАТ «ЗТР» надано інформацію про заплановану ліквідацію технологічного відділу підготовки виробництва в обсязі, визначеному ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Крім того, 11.12.2015 у зв'язку з виходом позивача на роботу 10.11.2015р. ПАТ «ЗТР» надано первинній профспілковій організації інформацію про заплановане скорочення посади старшого інженера-технолога в бюро трансформаторного виробництва технологічного відділу підготовки виробництва в обсязі, визначеному ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», та проведено з первинною профспілковою організацією консультації про заходи запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України, виданню наказу (розпорядженню) «Про припинення трудового договору» №26 від 11.03.2016р. передувала попередня згода виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, що підтверджується доданою до позовної заяви копією протоколу №8 від 26.02.2016р.
Зазначене вище свідчить про дотримання ПрАТ «ЗТР» приписів ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» при прийнятті рішення про скорочення штату - посади старшого інженера-технолога в бюро трансформаторного виробництва технологічного відділу підготовки виробництва та ст. 43 КЗпП України при видачі наказу (розпорядження) «Про припинення трудового договору» №26 від 11.03.2016р.
Слід зазначити, що у постанові від 01.04.2021 у цій справі колегія суддів КГС ВС відхилила посилання позивача на порушення у процедурі узгодження його звільнення з профспілковою організацією, як на самостійну підставу для скасування наказу про звільнення, позаяк за усталеним висновком щодо застосування статті 43 КЗпП України, викладеним зокрема у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 336/5828/16, при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення.
Відсутність такого рішення під час звільнення працівника саме по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.
Крім того, обґрунтовуючи незаконність звільнення позивач посилається на порушення ст. 42 КЗпП України щодо неврахування його переважного права на залишення на роботі у порівнянні з старшим інженером-технологом з трансформаторного виробництва ОСОБА_2 .
Згідно з статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При звільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
Разом з цим посаду, яка виключалася із штатного розпису, займала лише одна особа - позивач, а тому не було перед ким визначати його переважне право на залишення на роботі, про що також було зазначено Верховним Судом у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2018 у цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Розпорядженням № 755 від 11.12.2015 позивача було попереджено про скорочення посади старшого інженера-технолога ТВПВ, а 11.03.2016 за наказом № 26 позивача було звільнено із займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату працівників.
Позивач зазначає, що у грудні 2015 року в декретну відпустку, а потім і у відпустку по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років пішла інженер-технолог ОСОБА_3 , але йому цю роботу не запропонували. Крім того, позивач вказував, що у відповідності до наявної у нього інформації на підприємстві на момент його звільнення було ще декілька вакантних посад, які мали бути йому запропоновані.
В додаткових письмових поясненнях від 09.03.2017 позивач вказував, що зазначені ним у позові вакантні посади це вивільнені у грудні 2015 та січні 2016 посади збірника трансформаторів та слюсаря контрольно-вимірювальних приборів та автоматики.
ПрАТ «ЗТР» не пропонувало позивачу роботу тимчасово відсутніх працівників (тимчасова непрацездатність, відпустка, в тому числі відпустка для догляду за дитиною до досягнення 3-х років, та інше) оскільки ці посади не вакантні, на них укладені трудові договори з працівниками. Не зважаючи на їх тимчасову відсутність на роботі, трудові відносини з такими працівниками не припиняються, працівники перебувають у трудових відносинах з підприємством.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною КЦС ВС у Постанові від 23.12.2020 у справі № 285/4227/18, в якій Верховний суд зазначив, що якщо працівник відсутній у зв'язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною.
Хибним також є висновок позивача про порушення ПрАТ «ЗТР» процедури звільнення внаслідок не пропонування посад звільнених працівників.
Відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Факт звільнення будь-якого працівника не є самостійною підставою для виникнення у підприємства обов'язку пропонувати працівнику, повідомленому про наступне звільнення у зв'язку з скороченням штату, посаду, яку займав звільнений робітник, оскільки б це обмежувало визначене ч. З ст. 64 ГКУ право підприємства самостійно вирішувати питання щодо необхідної чисельності працівників.
Відповідно до встановлених на підприємстві процедур (наказ «Про порядок приймання та переміщення персоналу підприємства» N9243 від 12.07.2002р. у разі звільнення працівника, професія або посада, яку займав працівник, ліквідується. Наказ про звільнення працівника є підставою для скасування посади в штатному розкладі.
На ПрАТ «ЗТР» звільнення інших працівників не вказує автоматично на те, що посади звільнених працівників стають вакантними і роботодавець має намір прийняти на звільнені місця інших осіб.
В контексті перевірки виконання ПрАТ «ЗТР» ст. 49-2 КЗпП України в частині обов'язку роботодавця запропонувати іншу роботу, посада звільненого працівника може вважатися такою, що була вакантною, у разі якщо роботодавець здійснив подальше працевлаштування на таку посаду.
Разом з тим, у період з моменту повідомлення позивача про наступне звільнення (11.12.2015) до дати звільнення (11.03.2016) на звільнені посади, зокрема збірника трансформаторів та слюсаря контрольно-вимірювальних приборів та автоматики тощо, прийом працівників не здійснювався, що підтверджується витягами з книг реєстрації наказів про прийом на роботу працівників.
Водночас відповідач вживав заходи спрямовані на реальне працевлаштування позивача, запропонувавши йому 14.01.2016р. працевлаштуватися на посаду слюсаря з виготовлення вузлів та деталей санітарно-технічних систем. 15.02.2016р. позивачу запропоновано працевлаштуватися на посаду обрубника, а 29.02.2016р. позивачу запропоновано працевлаштуватися на посаду прикладного програміста 1 категорії.
Позивач від запропонованих вакантних робочих місць відмовився, що ним підтверджено в позовній заяві. Позивач вказував, що відмовився від роботи слюсарем з виготовлення вузлів та деталей санітарно-технічних систем та обрубником з огляду на неможливість виконання такої роботи за станом здоров'я. Проте позивач відмовився від запропонованої роботи до проходження відповідного медичного огляду, результати якого б належним чином свідчили б про наявність чи відсутність протипоказань запропонованої роботи стану його здоров'я.
При цьому, як свідчать витяги з книг реєстрації наказів про переведення та прийом на роботу працівників за період з моменту повідомлення позивача про наступне звільнення (11.12.2015) до дати звільнення (11.03.2016), іншої роботи, яка мала бути запропонована позивачу в силу вимог ст. 49-2 КЗпП України, підприємство не мало.
Таким чином, ПрАТ «ЗТР» належним чином виконало обов'язок щодо пропонування іншої роботи на підприємстві.
Щодо вимоги про скасування наказу від 11.12.2015р. 943 «Про скорочення штату працівників» слід зазначити, що ця вимога заявлена після спливу строків позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видач трудової книжки.
Про існування наказу від 11.12.2015р. №943 «Про скорочення штату працівників» позивач дізнався в день його видання -11.12.2015р. - оскільки на підставі цього наказу видано розпорядження №755 «Про скорочення посад (професій) в ТВПВ», пунктом 1 якого вирішено повідомити позивача персонально про звільнення у зв'язку із скороченням штату при неможливості працевлаштування.
Про скорочення посади та про наступне звільнення у разі відсутності можливості працевлаштування на підприємстві на підставі наказу від 11.12.2015р. №943 «Про скорочення штату працівників» та розпорядження № 755 від 11.12.2015р. «Про скорочення посад (професій) в ТВПВ» позивача повідомлено 11.12.2015р. Факт отримання зазначеного повідомлення підтверджено позивачем в позовній заяві.
Отже, позивачу з 11.12.2015р. було відомо, що внаслідок видачі наказу від 11.12.2015р. №943 «Про скорочення штату працівників» наступному звільненні підлягав саме він.
Разом з тим позовну заяву з вимогою про скасування цього наказу подано після спливу трьох місяців - 28.03.2016р.
Пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1993р. №9 визначено, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити.
Повний текст судового рішення складено "21" жовтня 2021р.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.