36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.05.2010 р. Справа №16/43
за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до 1. ОСОБА_3, с. Нижня Ланна
2. ОСОБА_4, с. Нижня Ланна
3. ОСОБА_5, с. Нижня Ланна
4. ОСОБА_6, с. Нижня Ланна
5. ОСОБА_7, АДРЕСА_2
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів СТОВ "Лан" (с. Н. Ланна, Карлівського району, код ЄДРПОУ 03770945),
Державний реєстратор Карлівської райдержадміністрації (м. Карлівка, вул. Леніна, 54).
Приватний нотаріус Карлівського районного нотаріального округу Пусан Тетяна Володимирівна (вул.60-річчя Жовтня, 8/2, кім.27, м. Карлівка, 39500).
про визнання договорів дарування недійсними.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_9, довіреність (документ) № б/н від 11.02.08р.
від відповідача 1 не з'явився
від відповідача 2 ОСОБА_10, довіреність № б/н від 14.12.09р.
від відповідача 3 Санжарівський В.М., довіреність № б/н від 17.03.08р.
від відповідача 4 ОСОБА_10 , довіреність № б/н від 14.12.09р.
від відповідача 5 ОСОБА_10, довіреність № б/н від 24.06.09р.
від третьої особи 1 Санжарівський В.М.,
від третьої особи 2, 3 не з"явились.
18.05.2010 р. в судовому засіданні представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про визнання недійсними з моменту укладення договорів дарування часток у статутному капіталі ТОВ "ЛАН" (с. Н.Ланна, Карлівського району, код ЄДРПОУ 03770945), а саме:
ОСОБА_3, договір дарування 10 % статутного капіталу ТОВ "Лан" вартістю 3317,00 грн., укладений 29.01.2008р. з гр. ОСОБА_7;
ОСОБА_4, договір дарування 20 % статутного капіталу ТОВ "Лан" вартістю 6956,00 грн., укладений 30.01.2008р. з гр. ОСОБА_7;
ОСОБА_5, договір дарування 21 % статутного капіталу ТОВ "Лан" вартістю 7381,00 грн. укладений 30.01.2008р. з гр. ОСОБА_7
ОСОБА_6, договір дарування 20 % статутного капіталу ТОВ "Лан" вартістю 6956,00 грн., укладений 30.01.2008р. з гр. ОСОБА_7, що посвідчені приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Тетяною Володимирівною.
Відповідачі проти позову заперечують, посилаючись на те, що обов'язкова згода інших учасників товариства для укладення договорів дарування не потрібна.
Третя особа 1 проти позову заперечує, посилаючись на відсутність підстав для визнання спірних договорів недійсними.
Треті особи 2, 3 письмових пояснень по суті предмету спору не надали.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що у лютому 2000 року внаслідок реорганізації КСП ім. Енгельса було створене СТОВ "Лан". Засновниками товариства виступили чотири фізичні особи.
З виписки з протоколу № 7 зборів засновників СТОВ "Лан" від 18.07.2007 вбачається, що внаслідок смерті одного із учасників товариства до складу товариства було прийнято його спадкоємців ОСОБА_6 та ОСОБА_4
Відповідно до нової редакції статуту, статутний фонд товариства становить 34 774 грн. та розподіляється між учасниками товариства наступним чином:
- ОСОБА_1 - майно, що належить йому на праві власності - Комбайн СК-5 "Нива", культиватор УМСК-5, всього на суму 10 164,00 грн., що становить 29 % в статутному капіталі товариства;
- ОСОБА_3 - майно, що належить йому на праві власності - трактор Т-40 на суму 3 317,00 грн., що становить 10 % в статутному капіталі товариства;
- ОСОБА_6 - майно, що належить йому на праві власності -склад запасних частин, токарний станок, всього на 6 956,00 грн., що становить 20 % в статутному капіталі товариства;
- ОСОБА_4 - майно, що належить їй на праві власності - склад запасних частин, токарний станок, всього на суму 6 956,00 грн., що становить 20 % в статутному капіталі товариства;
- ОСОБА_5 - майно, що належить йому на праві власності - автомобіль САЗ 3507, очисна машина СМ-4,5 всього на суму 7 381,00 грн., що становить 21 % в статутному капіталі.
Також, судом встановлено, що 08.01.2008 позивачем отримано цінного листа від приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т.В. з вкладеними до нього копіями заяв учасників СТОВ "ЛАН", з яких позивачу стало відомо про укладення відповідачами в період з 29.01.2008 по 01.02.2008 договорів дарування часток статутного капіталу товариства третій особі, а саме: ОСОБА_3 29.01.2008 уклав договір дарування 10 % статутного капіталу ТОВ "Лан" вартістю 3 317,00 грн. на користь ОСОБА_7; ОСОБА_4 30.01.2008 уклала договір дарування 20 % статутного капіталу ТОВ "ЛАН" вартістю 6 956,00 грн. на користь ОСОБА_7; ОСОБА_5 30.01.2008 уклав договір дарування 21 % статутного капіталу ТОВ "ЛАН" вартістю 7 381,00 грн. на користь ОСОБА_7; ОСОБА_6 01.02.2008 уклав договір дарування 20 % статутного капіталу ТОВ "ЛАН" вартістю 6 956,00 грн. на користь ОСОБА_7
Вказані договори дарування посвідчені приватним нотаріусом Пусан Т. В.
Позивач вважає що всі договори дарування укладені з порушенням чинного законодавства, і мають бути визнані недійсними з моменту їх укладення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачі 1-4 допустили порушення чинного законодавства, коли при виході з товариства відступили свої частки третій особі без повідомлення та погодження з рештою учасників шляхом укладення договорів дарування частки в статутному капіталі ТОВ “Лан”.
Ст. 147 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Таким чином, позивач стверджує, що зазначені договори дарування укладені з порушенням вимог законодавства при виході учасника із товариства і є такими, що порушують права позивача, оскільки укладені без згоди інших учасників товариства, як передбачено ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та відповідачі завчасно не повідомили товариство про свій вихід, як передбачено ч. 1 ст. 148 ЦК України. Порушення передбаченого законодавством порядку виходу учасника порушує права позивача та його інших учасників, оскільки враховуючи положення ч. 5 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та ч. 4 ст. 147 ЦК України, передбачено право товариства придбати частку учасника та подальший обов'язок товариства реалізувати вказану частку іншим учасникам чи третім особам.
Також в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що він отримав від приватного нотаріуса незавірені ксерокопії заяв учасників -відповідачів 1,2,3,4, адресовані загальним зборам учасників товариства. Натомість, самі відповідачі ні до товариства, ні до інших учасників з подібними заявами (ні письмовими, ні усними) не зверталися, загальними зборами товариства питання про зміну складу учасників не розглядалося. Стосовно цих договорів та бажання учасників вийти зі складу товариства, саме товариство до відому не доводилося.
Крім того, позивач стверджує, що корпоративні права предметом договору дарування бути не можуть, а може бути лише майно та майнові права.
В доповненні до позовної заяви позивач також зазначає, що при укладенні договорів дарування, були порушені також права неповнолітніх дітей.
Ч.2 ст.177 Сімейного кодексу України, передбачено, що батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню.
Ст. 17 ЗУ "Про охорону дитинства" передбачено, що батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-З, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.
Як вказує позивач, дані правочини були укладені без дозволу органів опіки і піклування, тому вони мають бути визнані недійсними з моменту укладення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд дійшов до висновку відмовити в позові, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Отже, корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації отримує право на частку в її статутному фонді (майні), тобто, носіями корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю є учасники цих товариств.
Визначення майнових прав міститься у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Згідно із статтею 3 цього Закону майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Отже, корпоративні права є різновидом майнових прав, які безпосередньо пов'язані з майном і не можуть передаватися окремо від майна. (Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.06.2009 р. № 7184).
Таким чином, твердження позивача про те, що корпоративні права не можуть бути предметом договору дарування безпідставне.
При цьому, перехід права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю врегульовано ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".
Відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦК України та ч. 2 ст. 53 ЗУ "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Разом з тим пунктом 3.6 Статуту товариства (редакція 2007 р.) встановлено, що учасники товариства мають право розпоряджатися своїми частками (їх частинами) в статутному капіталі згідно з чинним законодавством. Право продати, дарувати, обмінювати, заповідати не може бути обмежене.
Таким чином, Статут Товариства СТОВ "Лан" не містить положень про заборону на дарування (інше відчуження) учасником Товариства своєї частки на користь третьої особи, про необхідність отримання згоди учасників Товариства на таке відчуження.
Крім того, до матеріалів справи залучені заяви ОСОБА_12 про надання своєму чоловіку згоди на дарування належних йому 10% Статутного капіталу СТОВ "Лан", ОСОБА_13, чоловіка ОСОБА_4 про надання своїй дружині згоди на дарування належних їй 20% Статутного капіталу СТОВ "Лан", ОСОБА_14 про надання своєму чоловіку згоди на дарування належних йому 21% Статутного капіталу товариства ОСОБА_7
Отже, з наданих доказів вбачається наявність згоди на відчуження часток учасниками товариства.
Абзацом другим ч. 2 ст. 147 ЦК України та ч. 3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", передбачено переважне право учасників товариства на купівлю частки (її частини) у статутному капіталі товариства, що відчужується. В силу вказаним приписам норм закону, передбачене переважне право на купівлю частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. При цьому переважне право не поширюється на відносини дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному капіталі товариства, що регламентовано приписами п. 3.6 статуту товариства.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що відповідачами при укладені договору дарування частки в статутному капіталі СТОВ "Лан" не порушені норми чинного законодавства.
Щодо доповнення до позову відносно порушення прав неповнолітніх дітей дарувальників при укладенні договорів дарування, слід зазначити наступне:
По-перше, ні Цивільний кодекс України, ні Закон України "Про господарські товариства" не містить вимог щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договорів відчуження частки в Статутному капіталі.
По-друге, у відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦК України Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.
В свою чергу ст.12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками є саме товариство.
Таким чином, дарувальниками при укладенні договорів дарування не були порушені права їх неповнолітніх дітей.
На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 32-33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, с.Нижня Ланна, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Суддя Босий В.П.
Повний текст рішення підписаний 25.05.2010 р.