36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.05.2010 Справа № 10/136-09
за позовом Одеської залізниці, 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19
до Закритого акціонерного товариства торговий дім "Укртатнафта", 39608, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", 39600, м. Кременчук, Полтавська обл., вул. Свіштовська, 3
про стягнення 11 368,92 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача: Бондаренко М.В., довіреність № 82 від 04.01.2010 р.;
Запольський О.В., довіреність № 233 від 24.02.2010 р.;
від відповідача: Дряхлов Є.О., довіреність № 24ю/4 від 11.01.2010 р.;
від третьої особи: Калашник О.В,, довіреність № 14/03-11 від 19.02.2010 р..
Суть спору : розглядається позовна заява Одеської залізниці, м. Одеса про стягнення з Закритого акціонерного товариства торговий дім "Укртатнафта", м. Кременчук 11 368,92 грн. понесених позивачем витрат (збитків) при перевезенні вантажу (дизельного палива) згідно накладної № 43932562.
Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву на позовну заяву № 23ю/3 від 11.01.2010 р. (вх. № 0206д від 12.01.2010 р.) та додаткових пояснень № 23ю/91 від 24.02.2010 р., посилаючись на передання вантажу до транспортування у справному вагоні та відповідальність в подальшому за вантаж саме перевізника.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" проти позову заперечує, з мотивів викладених у письмових поясненнях № 14/11-190 від 24.02.2010 р. (вх. № 02620д від 25.02.2010 р.), зокрема, посилаючись на неправомірність та недоведеність позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши надані докази,
встановив :
01.07.1999 р. між Закритим акціонерним товариством торговий дім "Укртатнафта", м. Кременчук (виконавець) та Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук (замовник) було укладено договір № 2570/10, відповідно до п. 1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги по оформленню, прийманню та відвантаженню вантажів по договорам замовника з третіми особами по території України та на експорт.
Пунктом 2.1. Договору № 2570/10 визначені обов'язки ЗАТ ТД "Укртатнафта", м. Кременчук (виконавця), зокрема, останній зобов'язувався від свого імені укладати з залізницею договори перевезення вантажів (п. 2.1.1); виконувати всі необхідні формальності, пов'язані з відправкою вантажів (п. 2.1.2); виконувати відвантаження нафтопродуктів по договорам замовника з третіми особами згідно Плану відвантажень нафтопродуктів на декаду, складеному у відповідності з порядком планування відвантажень по Закритому акціонерному товариству транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" від 01.11.1998 р. із змінами від 01.07.1999 р. (п. 2.1.3 ); забезпечити подачу під налив вантажів справних, придатних в комерційному відношенні вагоноцистерн (п. 2.1.5).
Пунктом 2.2 Договору № 2570/10 визначено, що ЗАТ ТД "Укртатнафта", м. Кременчук вважається таким, що належним чином виконало свої зобов'язання в частині надання послуг по оформленню та завантаженню нафтопродуктів з моменту приймання вантажу до перевезення.
Згідно залізничної накладної на групу вагонів № 43932562 від 31.05.2009 р. (в т.ч. цистерна № 7495643), відповідач відвантажив в травні 2009 р. зі станції Кагамлицька Південної залізниці 10 вагонів з вантажем -дизельне паливо загальною вагою 562 тн 950 кг. на адресу ТОВ "Оптіма Трейд", а залізниця зобов'язалась доставити усі вагони на станцію призначення -Черкаси Одеської залізниці і видати вантажоодержувачу.
Даний факт підтверджується відміткою залізниці на наявних у матеріалах справи копіях накладної № 43932562 від 31.05.2009 р. та квитанції про приймання вантажу № 43932562 від 31.05.2010 р..
Як зазначається позивачем, 02.06.2009 р. при прийманні поїзду № 2959 на ст. Лікарівська Одеської залізниці, у складі якого була цистерна № 7495643, працівниками комерційного господарства ст. Лікарівська Одеської залізниці було виявлено протікання вантажу по всьому контуру зливного приладу. З метою припинення витікання вантажу був знятий справний ЗПП відправника № В 126406 і докручений нижній зливний прилад на півтора оберти. Після усунення несправності працівниками станції була накладена свінцова пломба К/З-2 ст. Користівка.
Дані обставини зафіксовані в акті загальної форми № 1 від 02.06.2009 р., який складено та підписано працівниками залізниці.
Після усунення витікання вантажу вагон № 7495643 був відправлений на ст. Користівка для визначення кількості втраченого вантажу шляхом зважування вагону на статистичних вагах. За результатами комісійного зважування вагону було складено акт загальної форми № 12 від 02.06.2009 р. та комерційний акт БК № 000326/1 від 03.06.2009 р., в яких встановлено, що пломби не мають ознак зірвання або пошкодження, вагон у технічному стані виявився справним, втрата вантажу склала 6 650,00 кг. (а.с. 20).
Відповідно до акту від 03.06.2009 р. про технічний стан вагону № 74956343 (а.с. 13) верхній запірний механізм та нижній зливний прибор технічно справні, течія -з клапану нижнього зливного прибору, вагон -технічно справний, протікання вантажу сталося в результаті недокручування вантажовідправником клапану нижнього зливного приладу на півтора оберти.
В результаті проведення вищезазначених дій Одеська залізниця понесла витрати (збитки) в сумі 11 368,92 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи детальним розрахунком ціни позову (а.с. 7), які позивач просить стягнути з відповідача.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення містять ч. 5 ст. 306 та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 3, ч. 2 ст. 8 Закону України № 273/96-ВР від 04.07.1996 р. "Про залізничний транспорт" (із змінами та доповненнями) законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України № 232/94-ВР від 10.11.1994 р. "Про транспорт" (із змінами та доповненнями), цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 306 Господарського кодексу України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі -Статут).
Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 затверджено Правила оформлення перевізних документів.
Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644 (із змінами та доповненнями) визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.
Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту оформлення перевізних документів і накладення в них календарного штемпеля станції відправлення. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу (пунктом 28 Правил приймання вантажів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 861/5082 (із мінами та доповненнями).
Частиною 2 статті 32 Статуту визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
У статті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Відповідно до статті 110 Статуту залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.
Пунктом 1.11.3 Правил перевезення небезпечних вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 листопада 2008 р. № 1430 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2009 р. за № 180/16196 (із змінами та доповненнями) визначений перелік обов»язків перевізника небезпечних вантажів, а саме :
переконатися, що небезпечний вантаж, який надається до перевезення, відповідає цим Правилам;
переконатися, що перевізні документи, які надаються для перевезення, оформлені відповідно до цих Правил;
забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами та переконатися, що вагон, цистерна або контейнер, призначені для перевезення саме цих вантажів, не мають дефектів, тріщин, течі вантажу та відповідним чином обладнані та опосвідчені;
переконатися, що термін чергового випробування цистерни, контейнера-цистерни не закінчився;
переконатися, що маркування, нанесені на транспортному засобі (вагоні, цистерні, контейнері, контейнері-цистерні тощо), відповідають цим Правилам;
перевозити та передавати вантажоодержувачу небезпечний вантаж у встановлений термін, забезпечуючи його належне зберігання під час перевезення;
у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту й охорону небезпечного вантажу;
забезпечувати проведення спеціального та технічного навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів;
надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та компетентним органам;
здійснювати в установленому порядку страхування відповідальності у разі настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;
відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.
Розділом 6 Правил перевезення небезпечних вантажів визначаються вимоги до вагонів і контейнерів, які використовуються для перевезення небезпечних вантажів. Зокрема, абазом 6 пункту 6.2 вищезазначених Правил встановлено, що технічний огляд і визначення придатності кузовів спеціалізованих вагонів, контейнерів, а також їх арматури та обладнання здійснюються відправником.
Відповідно до статті 124 Статуту, за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди. Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди) : за приписами ст. п. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 3.7 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами та доповненнями) якщо вантаж надійшов на станцію призначення у критому вагоні за справними пломбами чи запірно-пломбувальними пристроями відправника, але з відчиненими люками, цю обставину слід розглядати як одну з ознак несправності вагона, якщо Правилами або угодою залізниці з відправником не передбачено перевезення цього вантажу у вагоні з відкритими люками (наприклад, для вентилювання). Тому відповідно до статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо не доведе, що недостача виникла з вини відправника. Такими доводами можуть вважатися, зокрема, несправність запорів, що виключає можливість зачинення люку; відсутність ознак відкриття люку з зовнішнього боку вагона або та обставина, що за своїми габаритами вантаж не міг бути вилучений через люки, тощо. Усе це повинно знайти відображення у комерційному акті та в акті технічного стану вагона.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Форму таких актів визначено у Правилах складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 08.07.2002 р. № 567/6855 (із змінами та доповненнями).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були складені комерційний акт, акти загальної форми та акт про технічний стан вагону, в яких зафіксовано, що пломби не мають ознак зірвання або пошкодження, верхній запірний механізм та нижній зливний прибор технічно справні, течія -з клапану нижнього зливного прибору, вагон -технічно справний, протікання вантажу сталося в результаті недокручування вантажовідправником клапану нижнього зливного приладу на півтора оберти, втрата вантажу склала 6 650,00 кг.. Дані акти складені відповідно до вимог Правил складання актів. На невідповідність вищезазначених актів установленій формі відповідач ні в запереченнях на позовну заяву, ні в судових засіданнях не посилався.
Розрахунок заподіяних позивачу збитків (а.с. 7) у вигляді плати за користування вагонами, збору за маневрову роботу, збору за зважування вагону, плату за охорону вантажу, плату за перевезення окремим електровозом цистерни суд приймає як обґрунтований.
Заперечення відповідачем позовних вимог судом не приймаються з огляду на викладене.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність повного складу правопорушення : недокручування відправником клапану нижнього зливного приладу на півтора оберти спричинило позивачу збитки в сумі 11 368, 92 грн., що знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, останнім на доведено відсутність його вини у вказаному правопорушенні.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення завданих відповідачем збитків в розмірі 11 368,92 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати 113,69 грн. державного мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства торговий дім "Укртатнафта" (39608, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4 , р/р 26006032501 в Кременчуцькій філії "Промфінбанк" в м. Кременчук, МФО 331768, код ЄДРПОУ 30244522) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ "Експрес-банк", МФО 328801, ЗКПО 01071315) - 11 368,92 грн. витрат (збитків), 113,69 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати сторонам та тертій особі за адресами, зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.