ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
21 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2609/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Головея В.М.,
Разюк Г.П.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу “Гаражний кооператив “ДЮК”
на рішення Господарського суду Одеської області
від 30 серпня 2021 року (повний текст складено 09.09.2021)
у справі №916/2609/18
за позовом Споживчого кооперативу “КАТЮША”
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу “Гаражний кооператив “ДЮК”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області
про відновлення становища шляхом виселення,-
та
за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу “Гаражний кооператив “ДЮК”
до відповідачів:
1. Споживчого кооперативу “КАТЮША”
2. Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області
за участю третьої , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Одеської міської ради
про визнання недійсним та скасування рішення, державного акту на право постійного користування землею,-
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.08.2021р. у справі №916/2609/18 (головуючий суддя Лічман Л.В., судді Щавинська Ю.М., Железна С.П.) у задоволені первісного позову відмовлено. У задоволені позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Обслуговуючий кооператив “Гаражний кооператив “ДЮК” звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021р. у справі №916/2609/18 в частині відмови у задоволені зустрічного позову, та постановити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.
Крім того, Обслуговуючий кооператив “Гаражний кооператив “ДЮК” просить поновити строк на апеляційне оскарження вищевказаного рішення суду першої інстанції.
Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Положенням ч.2 п.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.
За вимогами п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог за зустрічним позовом у даній справі є дві немайнові вимоги.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Матеріали справи свідчать, що зустрічна позовна заява Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «ДЮК» була подана до суду першої інстанції у 2018 році.
Згідно з положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018р. становить 1762 грн.
Враховуючи вищевикладене, оскаржуючи рішення місцевого господарського суду у даній справі, апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 881,00 грн. (1762 * 2 * 150%).
Дослідивши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу “Гаражний кооператив “ДЮК” на рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021р. у справі №916/2609/18, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що апелянтом до апеляційної скарги додане платіжне доручення від 18.10.2021 №215 на суму 2 270,00 грн.
Разом з тим, реквізити, за якими перераховано судовий збір, не відповідають реквізитам для сплати судового збору за подання апеляційних скарг та заяв до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Так, з доданого до апеляційної скарги платіжного доручення вбачається, що розрахунковий рахунок отримувача зазначено неправильно, а саме: замість належного рахунку отримувача UA928999980313171206082015758 у платіжному дорученні наведено UA938999980313141206083015758.
Вказана обставина підтверджується відповідною довідкою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020р.
Таким чином, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору за подання відповідної апеляційної скарги у встановленому законодавством порядку та розмірі.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів зазначає наступне.
Як стверджує апелянт, ОК “Гаражний кооператив “ДЮК” не отримувало від суду копії рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 у справі №916/2609/18, а ознайомилось з текстом останнього лише 13.10.2021 після отримання копії оскаржуваного рішення в суді першої інстанції особисто представником ОК “Гаражний кооператив “ДЮК”.
З посиланням на рішення Європейського суду з прав людини та з урахуванням положень статті 254 Господарського процесуального кодексу України, апелянт вважає, що у нього існують всі підстави для визнання причин пропуску строку на подання апеляційної скарги поважними та просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Дослідивши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами Господарського процесуального кодексу України.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.
За положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Судова колегія зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 256 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зі змісту заявленого апелянтом клопотання вбачається, що підставою пропуску строку на апеляційне оскарження рішення є неотримання останнього ОК “Гаражний кооператив “ДЮК” засобами поштового зв'язку «Укрпошта» та ознайомлення апелянта з текстом оскаржуваного рішення лише після звернення скаржника до суду із заявою про отримання копії відповідного рішення.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованим місцем знаходження ОК “Гаражний кооператив “ДЮК” (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 42257498) є: 65101, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Люстдорфська дорога, будинок 92 А.
З матеріалів справи вбачається, що поштове судове відправлення з повним текстом рішення від 30.08.2021 у справі №916/2609/18 надсилалось Господарським судом Одеської області саме на вищезазначену адресу апелянта.
Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції повернулась відправнику (Господарському суду Одеської області) із зазначенням причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з довідкою пошти, яка міститься на відповідному поштовому конверті, датою його повернення до місцевого господарського суду є 21.09.2021.
Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Матеріали справи свідчать, що повідомлення про зміну місцезнаходження відповідача у матеріалах справи відсутні.
Отже, місцевим господарським судом копія оскаржуваного рішення була направлена на офіційну адресу ОК “Гаражний кооператив “ДЮК”. Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом не підтверджено відповідними доказами поважні причини неотримання поштової кореспонденції.
Крім того, апеляційна колегія звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15, відповідно до якої у тому разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення
Таким чином апеляційна колегія зазначає, що сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, від 23.11.2018 у справі №10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі №922/85/18, від 19.09.2019 у справі №922/1775/16.
При цьому, апеляційним господарським судом враховано, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006 року). Статтями 2, 4 вказаного Закону встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.
Відповідно до відомостей розміщених на офіційному сайті судової влади Єдиному державному реєстру судових рішень, рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 у справі №916/2609/18 оприлюднено 10.09.2021.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державною. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Відтак, судова колегія зауважує, що можливість своєчасного отримання поштової кореспонденції залежала виключно від власного волевиявлення ОК “Гаражний кооператив “ДЮК”. А з урахуванням можливості контролювати стадії судового процесу та наявність процесуальних документів за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, апеляційна колегія вказує, що можливість своєчасного ознайомлення з оскаржуваним судовим рішенням також залежала виключно від власного волевиявлення апелянта.
Щодо ознайомлення апелянта з текстом оскаржуваного рішення лише 13.10.2021 на підставі поданого до суду 08.10.2021 клопотання про отримання копії рішення від 30.08.2021.
Частина 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судова колегія зазначає, що у матеріалах справи не міститься відповідного звернення від 08.10.2021 ОК “Гаражний кооператив “ДЮК” до Господарського суду Одеської області щодо отримання копії рішення від 30.08.2021 у справі №916/2609/18.
Також, у матеріалах справи не існує жодного доказу щодо отримання ОК “Гаражний кооператив “ДЮК” 13.10.2021 тексту оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021. особисто представником ОК “Гаражний кооператив “ДЮК” безпосередньо в суді.
Відтак, у своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження заявником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск строку, встановленого на апеляційне оскарження.
Враховуючи, що ОК “Гаражний кооператив “ДЮК” був обізнаним про розгляд справи судом першої інстанції, а обставини викладені в обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку не можуть об'єктивно свідчити про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою та залежали виключно від волевиявлення апелянта, судова колегія приходить до висновку про неповажність причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 у справі №916/2609/18.
Згідно з ч.2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу, застосовуються положення ст. 174 Господарського процесуального кодексу.
Відповідно до положень ч.3 с. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом ч.1, 2 ст. 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до положень статті 260 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч. ст. 261 Господарського процесуального кодексу України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу “Гаражний кооператив “ДЮК” на рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 у справі №916/2609/18 - залишити без руху.
2. Встановити Обслуговуючому кооперативу “Гаражний кооператив “ДЮК” строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, а саме: надати до суду вмотивоване клопотання про поновлення строку з зазначенням обставин та наданням доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, а також, - докази сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі протягом 7 днів, з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Обслуговуючому кооперативу “Гаражний кооператив “ДЮК”, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький
Суддя В.М. Головей
Суддя Г.П. Разюк