21 жовтня 2021 року м. Чернівці Справа № 727/1478/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
секретар: Герман Я.І.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна виробничо-комерційна фірма «Медтехніка»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 серпня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Слободян Г.М., -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЧОВКФ «Медтехніка», в якому просив стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 999 999,99 грн (а.с.2-7).
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є співзасновником ТОВ «ЧОВКФ «Медтехніка» з моменту його створення, однак на сьогоднішній день інші учасники ТОВ цілеспрямовано знищують його, загальні збори умисно не проводяться, відповідачем усунуто від управління ТОВ, не вносяться зміни в статут відповідно до норм чинного законодавства України, чисельність учасників ТОВ не визначена, фінансова діяльність приховується.
Неодноразові звернення як до керівництва, так і судовий захист не відновлюють його порушені права, внаслідок чого це призводить до фізичних й душевних страждань у вигляді необхідності судового захисту, а компенсація у заявленій сумі буде достатньою за багаторічні страждання.
Крім того зазначає, що учасники ТОВ ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за змовою з ПАТ «Чернівцігаз» надавали суду неправдиві свідчення, що призвело до ухвалення судом помилкового рішення і свідчить про боротьбу ТОВ з ним, як учасником.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 серпня 2021 Провадження №22-ц/822/932/21
року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що йому завдано моральну шкоду діями відповідача, зокрема, не підтверджено факту порушення його прав, завдання моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідача, не надано доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи бездіяльності ТОВ «Медтехніка» та не встановлено причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заявлені в суді першої інстанції вимоги задовольнити.
Доводи обґрунтовує обставинами, аналогічним викладеним в позовній заяві.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції наведеним вимогам закону відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що статутом ТОВ «Медтехніка» визначено діяльність товариства, юридичний статус, облік і звітність, контроль за діяльністю товариства, фінансово господарська діяльність, органи управління, тощо. Аналогічне вбачається і з Інформації з Державного реєстру вказаного товариства (а.с.78-86).
Згідно виписки з протоколу №17 від 06.05.1996 року зборів членів ТОВ «Медтехніка» ОСОБА_4 вибрано директором фірми «Медтехніка» на новий термін (а.с.58).
За рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04 жовтня 2012 року по справі №5027/481/2021 року позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано ТОВ ЧОВКФ «Медтехніка» надати позивачам інформацію про склад нерухомого майна ТОВ «Медтехніка» і про його цільове використання, річні баланси і звіти товариства про його діяльність (а.с.10-11).
Позивач з іншими особами звертався до директора ТОВ ЧОВКФ «Медтехніка» ОСОБА_4 з питань економічної діяльності товариства, проведення аудиту (а.с.12-13).
Згідно договору №01/08-18 від 01 серпня 2018 року ТОВ ЧОВКФ «Медтехніка» зобов'язав ТОВ АФ «Вест Аудит» провести аудиторську перевірку товариства, де замовником виступав ОСОБА_1 (а.с.14).
Рішенням Господарського суду від 24 січня 2020 року по справі №926/2395/19 було зобов'язано ТОВ ЧОВКФ «Медтехніка» надати ОСОБА_1 інформацію про господарську діяльність товариства (а.с.15-18).
ОСОБА_1 приймав участь у загальних зборах як учасник ТОВ «Медтехніка» з різних питань, в тому числі і економічної, фінансової діяльності останнього, про що свідчить протокол №14 від 23.01.1996 року загальних зборів товариства (а.с.19-22).
Власником нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.08.2012 року №503/16 (а.с.23)
Відповідно до рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.06.2012 року на користь ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_6 823, 23 грн за шкоду, заподіяну позивачу внаслідок ушкодження здоров'я (а.с.24-25).
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2012 року ОСОБА_1 засуджено за ст.185 ч.3 КК України і призначено покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі (а.с.28-29), вказаний вирок скасовано ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2013 року (а.с.30-34).
ОСОБА_1 є пенсіонером та згідно висновку МСЕК №095957 йому призначено ІІ групу інвалідності з протипоказаннями праці в звичайних виробничих умовах (а.с.35).
Стаття 16 ЦК України закріплює, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути: порушення майнових прав (ст.386, ст.396 ЦК України), особистих немайнових прав особи (ст.280 ЦК України), а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом (ст.611 ЦК України), прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст.1167 ЦК України), заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті особи (ст.1168 ЦК України) тощо.
В силу ч.5 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Ця ж стаття закріплює, що моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб, якщо інше не встановлено законом.
Однак, визначення поняття «моральна шкода», способи вирахування ступеня і розміру моральної шкоди не закріплені в національному законодавстві.
У п.3 постанови пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Лише наявність та доведеністю всіх 4 елементів такої типової для правопорушення формули дає право на відшкодування моральної шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, що стосується моральної шкоди внаслідок порушення права позивача як учасника ТОВ «Медтехніка», то суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та застосував релевантні норми права й визначив відсутність усіх чотирьох складових моральної шкоди для покладення обов'язку відшкодування завданої моральної шкоди на ТОВ «Медтехніка». Крім того, не встановлено причинний зв'язок між об'ємом негативних наслідків з розкриттям переліку отриманих страждань та протиправною поведінкою відповідача, що настали для позивача, у вимогах не розкрито зміст фізичних та душевних страждань.
Крім того, що стосується моральних страждань, завданих позивачу з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які надавали суду неправдиві свідчення та такими діями спричинили позивачу моральні страждання, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
З аналізу ст.16 ЦК України та ст.4 ЦПК України слід дійти висновку, що відповідачем у цивільній справі є особа, яка порушує, не визнає чи оспорює права, свободи чи інтереси іншої особи, яка звернулася за їх захистом до суду.
Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд першої інстанції вирішує у підготовчому засіданні (п.4 ч.2 ст.197 ЦПК України).
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Отже, саме позивач визначає коло осіб із учасників ТОВ, які на його думку, надавали неправдиві свідчення, однак до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не пред'явлено вимог, що в свою чергу унеможливлює без їх залучення в якості співвідповідачів (визначення процесуального статусу) у справі прийняти відповідне рішення, оскільки прийняття такого щодо них може вплинути на їх права та обов'язки. Позивач не зазначає норми матеріального права, що дають підстави покладати обов'язок відшкодування шкоди на товариство, за умови, коли така заподіяна його учасниками.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої по суті вирішення спору. Судом правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст.89 ЦПК України).
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/
Судді - підписи /І.М. Литвинюк, І.Б. Перепелюк/