Справа № 643/8323/17 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/741/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Погроза або насильство щодо
працівника правоохоронного органу
21 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченої - ОСОБА_7
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченої ОСОБА_7 , її захисника ОСОБА_9 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року відносно ОСОБА_7 ,-
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Харків, громадянку України, із вищою освітою, фізична особа-підприємець, розлучену, позбавлену батьківських прав, раніше не судиму, зареєстровану та мешкаючу за адресою: АДРЕСА_1 , у визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту фактичного затримання.
Згідно вироку 30.05.2017, о 22.02, екіпаж Управління патрульної служби поліції № 0504 у складі інспектора поліції лейтенанта поліції ОСОБА_10 та інспектора поліції лейтенанта поліції ОСОБА_11 отримали повідомлення від ОСОБА_7 , що її подругу б'є чоловік.
Прибувши за адресою, вказаною ОСОБА_7 , а саме до б. 46 по вул. Героїв Праці у м. Харкові, працівники поліції назвались, запитали причину виклику, та запропонували ОСОБА_7 написати заяву та пояснення, на що вона відмовилась. Після цього, ОСОБА_7 , знаходячись в службовому автомобілі, та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, почала висловлюватись на адресу працівників поліції нецензурною лайкою, та бити руками і ногами по машині, порушуючи громадський порядок. Для припинення неправомірних дій ОСОБА_7 працівники поліції застосували до останньої кайданки, та посадивши її до службового автомобілю супроводжували до Московського ВП ГУНП в Харківській області. На законні вимоги працівників поліції заспокоїтись та припинити свої протиправні дії, ОСОБА_7 не реагувала, достовірно знаючи, що вказані особи є працівниками правоохоронного органу, які, згідно з Законом України «Про Національну поліцію», виконують свої службові обов'язки, діючи умисно, повністю усвідомлюючи незаконність своїх дій, звільнивши свою праву руку від кайданків, захопила ОСОБА_10 правою рукою за тулуб, а лівою рукою нанесла їй один удар в обличчя. Після цього, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_12 відірвала рукав з кітелю поліцейської ОСОБА_10 .
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_10 згідно з висновком медичної експертизи № 1945-С/17 від 13 червня 2017, спричинені садна на голові та крововилив в білкову оболонку лівого ока. По ступеню тяжкості це легкі тілесні ушкодження (відповідно до п.п.2.3.2 «б», п.2.3.5 Наказу МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).
Прокурор від апеляційної скарги відмовився
Обвинувачена ОСОБА_7 просить вирок скасувати, і закрити кримінальне провадження на підставі п.З ч.1 ст.284 КПК України.
В апеляційній скарзі висловлено клопотання повторно допитати потерпілу ОСОБА_10 , обвинувачену ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , судово-медичного експерта ОСОБА_17 , висновки судово-медичної експертизи № 1945-С/17 від 13.06.2017 року, витребувати із архіву Московського районного суду м. Харкова адміністративний матеріал відносно ОСОБА_7 за ст. 173 КУпАП (справа № 643/7874/17, провадження № 3/643/4653/17) для його дослідження в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги по вказаному кримінальному провадженні.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що в основу звинувачення ОСОБА_7 суд поклав покази потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 , висновок судово-медичного експерта № 1945- С/17 від 13.06.2017 року і повністю проігнорував її покази стосовно обставин мого затримання, а також той факт, що потерпіла і свідок ОСОБА_11 є заінтересованими особами будучи працівниками патрульної поліції, оскільки Другим слідчім відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтава проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42018220000000309 за ч.2 ст.365 КК України за заявою потерпілої ОСОБА_7 про незаконне її затримання і застосування фізичної сили та спецзасобів 30.05.2017 року зазначеними працівниками патрульної поліції.
Суд повністю проігнорував її покази та доводи сторони захисту стосовно незаконних дій з боку потерпілої ОСОБА_10 і ОСОБА_11 при затриманні ОСОБА_7 , а саме:
відсутністю відео фіксації процесу затримання ОСОБА_7 на відеокамери, якими екіпіровані поліцейські, спеціально для фіксації правопорушень, що свідчить про незаконність їх дій, які вони не захотіли фіксувати на відео. Тобто у працівників патрульної поліції були відсутні законні підстави для мого затримання і застосування до неї спецзасобів - кайданків;
відсутність протоколу адміністративного затримання ОСОБА_7 і роз'яснення її прав, як це передбачено ст. ст. 261,268 КУпАП;
відсутність рапортів працівників поліції про застосування спецзасобів при затриманні ОСОБА_7 30.05.2017 р.;
відсутністю законних підстав для адміністративного затримання ОСОБА_7 і доставки її до Московського ВП ГУНП в Харківській області, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП;
нанесення удару в обличчя ОСОБА_7 потерпілою ОСОБА_10 , при доставці її доставці до Московського ВП ГУНП в Харківській області.
Судом безпідставно було відхилене клопотання сторони захисту про доповнення судового розгляду шляхом витребування із архіву Московського районного суду м. Харкова адміністративний матеріал відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст. 173 КУпАП (справа № 643/7874/14) для з'ясування достовірності показів потерпілої ОСОБА_10 і свідка ОСОБА_11 .
В судовому засіданні вони давали покази, що не приймали участі у складанні адміністративного матеріалу на ОСОБА_7 , тоді як у вказаному адміністративному матеріалі є пояснення від ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , які у них відібрав ОСОБА_11 30.05.2017р., який фізично не міг це зробити, тому що, крім ОСОБА_7 до Московського ВП ГУНП в Харківській області більше нікого не доставляли.
Потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що після доставки ОСОБА_7 до поліції більше нею не займалася, а викликала «швидку допомогу» та поїхала до лікарні, де знаходилася кілька годин. Тоді невідомо яким чином вона змогла відбирати 31.05.2017 р. пояснення від ОСОБА_15 і ОСОБА_16 про те, що в їх присутності ОСОБА_7 від підпису у протоколі відмовилась, адже в цей час потерпіла ОСОБА_10 за її ж показами знаходилася в лікарні і фізично не могла відібрати вказані пояснення.
Свідок ОСОБА_11 , який керував автомобілем, при доставці 30.05.2017р. ОСОБА_7 до поліції, фізично не міг бачити момент удару в обличчя ОСОБА_10 , оскільки він був за кермом і слідкував за дорогою. При цьому в суді він в деталях розповідає як завдавався удар, а про обставини затримання і застосування кайданків до ОСОБА_7 взагалі нічого не пам'ятає, ні хто їх надівав, не пам'ятає чи реєструвалося затримання ОСОБА_7 в поліції, хто складав протокол по ст. 173 КУпАП, тобто у даного свідка вибіркова пам'ять.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 звільнила свою праву руку від кайданків, а зі слів свідка ОСОБА_11 , як зазначено у вироку, що в ході руху ОСОБА_7 зняла з лівої руки кайданки, ззаду схопила ОСОБА_10 однією рукою за форму, порвала кітель, відірвала ґудзик, а рукою в кайданках вдарила ОСОБА_10 в обличчя.
Таким чином, судом не були перевірені доводи сторони захисту, щодо фальшування вказаного протоколу, та невідповідності показів потерпілої ОСОБА_10 і свідка ОСОБА_11 фактичним обставинам як затримання ОСОБА_7 так і спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, чим судом була допущена неповнота судового слідства.
Судом безпідставно не визнано висновок судово-медичного експерта № 1845-С/17 від 13 червня 2017 р. на вимогу сторони захисту неналежним доказом, оскільки експертиза була проведена з грубими порушеннями діючого законодавства, що дає підстави вважати її неналежним доказом, виходячи з наступного.
У висновку судово-медичного експерта № 1845-С/17 від 13 червня 2017 р. відсутні паспортні дані ОСОБА_10 , а також не вказана адреса її проживання. В судовому засіданні при допиті експерт ОСОБА_17 пояснив, що потерпіла ОСОБА_10 взагалі не з'явилася на експертизу, а її особу він встановлював по висновку фахівця № 183, при цьому не зміг пояснити яким саме методом він встановив особу потерпілої без її паспорту. Даний факт дає всі підстави стверджувати, що вказану експертизу було проведено щодо невідомої особи.
В судовому засіданні при допиті експерт ОСОБА_17 пояснив, що слідчий йому надав для експертизи постанову про призначення експертизи і протокол слідчого експерименту, ніякої медичної документації на потерпілу ОСОБА_10 слідчий йому не надавав.
З даного висновку експерта слідує, що експерт не проводив жодних досліджень, а переписав у висновок дані, які містяться у висновку фахівця № 183 п/п, що прямо суперечить вимогам безпосередності.
Також у висновку експерта в дослідній частині є посилання на довідку № 10/8598 від 30.05.2017р. з ХМКЛШНМД ім. проф. Мещанінова , яку зі слів експерта йому надала сама потерпіла при попередньому її огляді, однак дана обставина судом не досліджувалась, оскільки потерпіла ОСОБА_10 не буда присутня в судовому засіданні 24.07.2020р. при допиті судово-медичного експерта ОСОБА_17 .
Суд, не з'ясував питання щодо джерела походження в кримінальному провадженні наданих експерту медичних документів, що мало бути ретельно з'ясованим, та не спростував твердження сторони захисту про його недопустимість.
Також судом не були усунуті протиріччя між показами судово-медичного експерта ОСОБА_17 які він надав суду і показами потерпілої ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_11 стосовно механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій.
Так потерпіла і свідок ОСОБА_11 показали, що потерпілій був завданий один удар в область обличчя, а експерт при його допиті в суді пояснив, що у потерпілої було п'ять тілесних ушкоджень: чотири садна на голові і одне тілесне ушкодження крововилив у білкову оболонку лівого ока. Щоб спричинити зазначені тілесні ушкодження потрібно не менше п'яти травматичних впливів, а це протирічить обставина справи. При цьому не потерпілі, ні свідок ОСОБА_11 не давали свідчень стосовно нанесення потерпілій ударів по голові. А тому невідомо при яких обставинах і коли у потерпілої з'явилися тілесні ушкодження у вигляді чотирьох садна на голові. Судом ці обставини не були з'ясовані в результаті чого залишилися не усунуті протиріччя стосовно обставин спричинення потерпілій тілесних ушкоджень.
Вважає, що судом не прийнято до уваги доводи сторони захисту, що стороною обвинувачення не доказана винуватість ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, оскільки не був доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Таким чином, вважає, що відповідно до п.З ч.1 ст. 284 КПК України, не були встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді і вичерпані можливості їх отримати, що є підставою для закриття кримінального провадження відносно нього.
Також авторка апеляційної скарги звертає увагу апеляційного суду на невідповідність даних які характеризують обвинувачену вказаних у вироку, фактичним даним.
Так у вироку суду зазначено, що ОСОБА_7 негативно характеризується за місцем проживання, а також перебуває на диспансерному обліку з 10.2014 року з діагнозом: синдром залежності від алкоголю.
Дані обставини не відповідають дійсності і спростовуються наступними доказами: Характеристикою з місця проживання ОСОБА_7 від 03.08.2020р. яка складена зі слів її сусідів підписи яких завірені начальником дільниці «Жилкомсервісу» ;
Довідкою КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» від 05.03.2019р. № 375, в якій зазначено, що ОСОБА_7 1978 року народження на диспансерному обліку не перебуває. Копія довідки надавалась суду для долучення її до матеріалів справи.
Суд не взяв до уваги і не вказав у вироку, що ОСОБА_7 з 06.04.2018 року була інвалідом 2 групи, а на момент винесення вироку інвалідом 3-ї групи. Копії документів, які підтверджують її інвалідність також надавались суду стороною захисту для їх долучення до матеріалів справи, але чомусь суд проігнорував вказані документи, не зазначивши про них у вироку, що призвело до неповного з'ясування судом особи обвинуваченої.
Захисник обвинуваченої -адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що У вироку зазначено, що будучи допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 показала, що викликала наряд поліції, так як хвилювалася за подругу ОСОБА_18 , у якої був конфлікт із співмешканцем. Як вбачається з матеріалів справи поліцейські ОСОБА_10 та ОСОБА_11 навіть не намагалися перевірити виклик, а замість цього наділи на ОСОБА_7 кайданки та привезли її до відділу поліції. Питання про те чому поліцейські не перевіряли виклик, в ході судового слідства взагалі не з'ясовувався.
ОСОБА_7 також в своїх показах зазначала, що після того як їй наділи
кайданки та посадили до поліцейського автомобілю.
Згідно показів свідка ОСОБА_19 приблизно о 21.50 годин він бачив авто патрульної поліції номер 504 та чоловіка та жінку у поліцейській формі. Одяг був цілий, пошкоджень не було. Під час судового слідства покази ОСОБА_7 не перевірялись, не було з'ясовано послідовність надходження виклику який здійснила ОСОБА_7 та виклику на вул, Бучми.
В своїх показах ОСОБА_10 та ОСОБА_11 взагалі не згадують про, те що вони виїздили на виклик на вул. Бучми. Стороною обвинувачення ці обставини не доведені. Тобто у сторони захисту є об'єктивні підстави сумніватися в показах потерпілої та свідка ОСОБА_11 .
Крім того, в своїх показах свідок ОСОБА_11 , зазначав, що нібито стосовно ОСОБА_7 складався протокол за вчинення дрібного хуліганства за статтею КУпАП. але хто його складав йому не відомо. До матеріалів справи було долучено копію матеріалу про адміністративне правопорушення в якому міститься протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 серії АА № 261972 від 31.05.2017 р., який складений саме ОСОБА_11 (а.с. 175), в присутності двох понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а також пояснення свідків ОСОБА_13 (а.с. І76) та ОСОБА_14 (а.с. 177). В ході досудового слідства захисником заявлялося клопотання про допит цих свідків, однак судом було безпідставно та необгрунтовано відмовлено у їх допиті.
Згідно листа Управління патрульної поліції у м. Харкові від 15.06.2017 р. «відеозапис події не здійснювався вищезазначеними працівниками патрульної поліції». В ході досудового розслідування та судового слідства причини з яких відеореєстратори у обох поліцейських були вимкнені не з'ясовувалися хоча в діях поліцейських вбачається грубе порушення службових обов'язків.
Також, про кожен випадок застосування спецзасобів працівник поліції повинен письмово повідомляти свого начальника. В рапорті ОСОБА_10 взагалі не згадується про застосування до ОСОБА_7 кайданок (а.с. 84). Належної оцінки цим обставинам судом не надано.
Судому у вироку зазначено, як обставину, що обтяжує покарання, знаходження ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння. Однак, при цьому не враховано, що освідування на стан алкогольного сп'яніння відносно неї не проводилося, а інших доказів цього стороною обвинувачення не надано.
На думку сторони захисту, з'ясування даних обставин мас істотне значення для встановлення винуватості чи невинуватості його підзахисної.
Крім того автор апеляційної скарги зазначає, що згідно показів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . ОСОБА_7 нібито вдарила потерпілу один раз, а згідно висновку судово-медичного експерта № 1945-С/17 від 13.06.2917 р. встановлено декілька тілесних ушкоджень. Ці суперечливості в ході судового розгляду не усунено.
Також, як на доказ винуватості ОСОБА_7 суд посилається на ДВД-диск з відеофайлом. При цьому звідки з'явився цей ДВД -диск в матеріалах кримінального провадження не відомо. В ході судового слідства стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів належного отримання цього доказу. Тобто цей доказ є явно недопустимим і не може бути покладений в основу вироку.
Таким чином, вважає, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 не відповідають обставинам з'ясованим під час судового розгляду та грунтуються на суперечливих та явно недопустимих доказах.
Крім того, судом при визначенні виду та міри покарання не прийнято до уваги, що ОСОБА_7 є інвалідом 3 групи.
Також, у вироку зазначено, що згідно довідки КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» від 13.06.2017 р. вона перебуває на обліку з діагнозом: синдром залежності від алкоголю. ОСОБА_7 була отримана довідка того ж КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» від 05.03.2019 р. згідно якої вона на диспансерному обліку не перебуває. Судом, також зазначено що ОСОБА_7 за місцем мешкання характеризується негативно. Між тим, ОСОБА_7 отримано характеристику від сусідів яка є позитивною.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти апеляційних скарги, обвинувачену та її захисників, які просили задовольнити апеляційні карги сторони захисту, дослідивши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходчи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Заявлене в апеляційній скарзі сторони захисту клопотання про повторне дослідження доказів та дослідження тих доказів які не досліджувались судом першої інстанції колегія суддів визнає безпідставним.
Так назване вище клопотання свідчить про незгоду з оцінкою доказів та встановленими судом обставинами кримінального провадження, а оскільки стороною захисту не було наведено будь-яких обґрунтувань, які б вказували на те, що докази сторони обвинувачення були судом першої інстанції досліджені не повністю або з порушеннями у такому клопотанні слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, передбачених КПК України.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 91 КПК України, окрім іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зазначених вимог суд першої інстанції дотримався.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_7 своєї провини не визнала та взагалі заперечувала, що наносила потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження.
Натомість названі покази обвинуваченої спростовано безпосередньо дослідженими судом першої інстанції доказами, зокрема показами потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 , які надали тотожні покази щодо обставин вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, зокрема в частині того, що саме обвинувачена, знаходячись у службовому автомобілі разом зі свідком та потерпілою нанесла останній їй один удар в обличчя та після цього, продовжуючи свої протиправні дії відірвала рукав з кітелю поліцейської ОСОБА_10 .
Певні суперечності у показах потерпілої та свідка стосовно того, якою саме рукою обвинувачена наносила удар потерпілій усунуті судом шляхом комплексного аналізу досліджених доказів та цей факт знайшов своє відображення у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.
-заявою та рапортами інспектора 5 роти батальйону № 3 УПП у м.Харків ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_10 ;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 12 червня 2017 року з фототаблицею до нього, згідно з яким потерпіла ОСОБА_10 розказала про обставини і механізм спричинення їй тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_7 30.05.2017 року;
Висновком судово-медичного експерта № 1945-С/17 від 13 червня 2017 року, згідно з яким на підставі даних судово-медичної експертизи гр-ки ОСОБА_10 прийшов до висновків, що у неї малися: садна на голові, які виникли від дії тупих твердих предметів, з обмеженою діючою поверхнею за механізмом удару-тертя: крововилив в білкову оболонку лівого ока, який виник від дії тупого твердого предмета з обмеженою діючою поверхнею. Всі ушкодження могли бути отримані в термін, вказаний в постанові про призначення судово-медичної експертизи. По ступеню тяжкості це легкі тілесні ушкодження (відповідно до п.п.2.3.2 «б», п.2.3.5. Наказу МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»). Обставини, на які посилається гр-ка ОСОБА_10 в ході проведення слідчого експерименту в загалі не суперечать об'єктивним судово-медичним даним в частині способу та механізму спричинення їй тілесних ушкоджень.
Також обвинувачена зазначала, що стосовно неї працівниками поліції вчинялись незаконні дії, зокрема затримання і застосування фізичної сили та спецзасобів.
В той же час як пояснила сама обвинувачена стосовно протиправних дій працівників поліції заяву не писала, за медичною допомогою не зверталася. Кілька місяців тому звернулася до прокуратури стосовно протиправних дій працівників поліції.
Наразі матеріали провадження не містять даних щодо притягнення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до відповідальності у зв'язку з їх неправомірними діями щодо ОСОБА_7 .
Більше того, обвинувачена взагалі заперечує що наносила тілесні ушкодження працівнику поліції, а отже не пов'язує дії, які їй інкримінуються із захистом від невиправданого та надмірного насильства з боку потерпілої (поліцейської), тобто з їх незаконними діями.
Також колегія суддів визнає необґрунтованими посилання в апеляційних скаргах на фальшування адміністративного протоколу серії АА № 261972 за ст. 173 КУпАП складеного у відношенні ОСОБА_7 .
Даний адміністративний матеріал 09.06.2017 було направлено до Московського районного суду м. Харкова.
Як пояснила під час апеляційного розгляду сторона захисту, постанова Московського районного суду м. Харкова винесена за результатами розгляду даного протоколу оскаржена не була.
Таким чином твердження в апеляційній скарзі про фальшування адміністративного протоколу щодо ОСОБА_7 є безпідставним, а з урахуванням відсутності протилежних даних, є недоцільним допит понятих які брали участь в його складанні.
Також в апеляційних скаргах як на підставу для закриття кримінального провадження у зв'язку із не встановленням достатніх докази для доведення винуватості обвинуваченої її автори посилають на відсутність записів з нагрудних камер поліцейських ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також відсутності їх рапортів щодо застосування спеціальних засобів - кайданок.
Натомість суд першої інстанції, ухвалюючи вирок безпосередньо та з достатньою повнотою дослідив наявні в матеріалах провадження докази які в тому числі вказують на вчинення особою кримінального правопорушення та саме на підставі сукупного їх аналізу ухвалив вирок у якому констатував винуватість ОСОБА_7 .
Посилання в апеляційних скаргах на неповноту судового розгляду з підстав того, що суд не встановив причину не перевірки поліцейськими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виклику поліції зробленого ОСОБА_7 з приводу того що її подругу б'є чоловік є безпідставним, оскільки з'ясування цього питання не стосується висунутого ОСОБА_7 обвинувачення.
Також, стороною захисту оспорюється допустимість такого доказу як DVD диск з відеофайлом з відеокамери мобільного телефону потерпілої ОСОБА_10 , тривалістю 55 секунд, який був відтворений в судовому засіданні з підстав відсутності відомостей щодо джерела його походження.
Між тим з матеріалів провадження вбачається, що згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 22.06.2017 року названий диск разом із кітелем надано слідчому потерпілою ОСОБА_10 .
Названі предмети в присутності понятих були оглянуті про що 22.06.2017 року було складено відповідний протокол огляду предметів.
Таким чином джерело походження названих доказів є відомим, а надані докази у відповідності до встановленого кримінально-процесуальним порядком були долучені до матеріалів провадження.
Крім цього, обвинувачена просить визнати неналежним доказом висновок експерта № 1945-С/17 від 13 червня 2017 року, оскільки експерт не встановив особу обстежуваної потерпілої .
Між тим, як вбачається з висновку експерта, ( Т .1 арк. 90) в ньому зазначений номер кримінального провадження, дані постанови слідчого, на підставі якої провадилась експертиза, прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць та рік народження особи, відносно котрої провадилась експертиза а також є дані про попередження експерта про кримінальну відповідальність, а тому з врахуванням викладених обставин, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо не встановлення особи, стосовно якої проводилось експертне дослідження.
Щодо джерел походження медичної документації яка наведена у висновку експерта.
Відповідно до ч.2 ст. 284 КПК України висновок експерта є самостійним джерелом доказів, залучення експерта для проведення експертизи відбувалося на підставі постанови слідчої в порядку, передбаченому ст.243 КПК.
Експерт є належним суб'єктом для проведення цього виду експертних досліджень і відповідає вимогам, що висуваються чч.1, 2 ст.69 КПК та законом «Про судову експертизу»; експерт не здійснював за власною ініціативою збирання матеріалів для проведення експертизи.
Матеріали провадження не містять даних про самостійне, за власною ініціативою отримання експертом будь-яких матеріалів для проведення експертизи.
В той же час навіть якщо припустити, що документація була отримана експертом від самої потерпілої, як про це зазначає авторка апеляційної скарги, то названа обставина не призвела до істотного порушення прав та свобод людини, а також не вплинула на достовірність отриманих висновків.
Щодо кількості тілесних ушкоджень які наведені в експертизі та фактично оспорюються стороною захисту в частині невідповідності їх кількості тому факту, що згідно висунутого обвинувачення ОСОБА_7 нанесла потерпілій ОСОБА_10 лише один удар.
Названі доводи є безпідставними, оскільки в судовому засіданні в суді першої інстанції експерт ОСОБА_17 яким і була проведена експертиза № 1945-С/17 від 13 червня 2017 року пояснив, що наявність у потерпілої 5 тілесних ушкоджень, зазначених в висновку, пояснюється таким поняттям як травматичний вплив, оскільки вона отримала удар рукою, на якій були надіті кайданки.
Щодо даних про особу обвинуваченої, які на думку авторів апеляційних скарг невірно зазначені у вироку суду, а саме в частині негативної характеристики особи ОСОБА_7 , перебування її на обліку в КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» з діагнозом: синдром залежності від алкоголю, то вказані доводи також є необґрунтованими.
Ухвалюючи вирок суд першої інстанції наводив наявні в матеріалах провадження дані про особу ОСОБА_7 .
В той же час дані що характеризують особу обвинуваченої під час судового розгляду судом першої інстанції, відмінні від тих, що знаходяться в матеріалах провадження нею, або її захисником не надавались.
А ті, що наведені стороною захисту в апеляційній скарзі та додатках до неї, частково мають дати складання вже після ухвалення вироку та є копіями, які жодним чином не завірені.
Безпідставним на думку колегія суддів є оспорювання стороною захисту встановленої судом першої інстанції обставини, що обтяжує покарання - знаходження ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння.
Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів.
Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84,92,94 КПК.
Так із показів самої обвинуваченої ОСОБА_7 вбачається, що перед приїздом поліцейського екіпажу, вона, перебуваючи в гостях у своєї подруги ОСОБА_20 пила пиво.
Факт знаходження обвинуваченої ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння за зовнішніми ознаками також підтверджено потерпілою ОСОБА_10 , яка пояснила, що обвинувачена була в стані алкогольного сп'яніння оскільки нечітко ходила, мала червоні очі.
Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_11 , який пояснив що від ОСОБА_7 йшов різкий запах алкоголю, вона хиталася та мала невпевнені рухи.
Таким чином оцінивши показання обвинуваченої, потерпілої, та свідка в цій частині, відповідно до ст. 94 КПК, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого їй злочину у стані алкогольного сп'яніння і правильно визнав цю обставину такою, що обтяжує його покарання.
Тому доводи обвинуваченої та її захисника про те, що факт перебування її у стані алкогольного сп'яніння не підтверджується, оскільки відсутній відповідний акт освідування, а інші докази цього відсутні не ґрунтуються на положеннях процесуального закону та спростовані матеріалами провадження.
Покарання ОСОБА_7 призначено у відповідності до вимог ст.. 65 КК України.
Підстав для його пом'якшення або зміни умов його відбування під час апеляційного розгляду не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а підстави для його зміни, наведені в апеляційній скарзі необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419, КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_9 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року відносно ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий -
Судді -