Провадження № 22-ц/803/5565/21 Справа № 206/52/21 Суддя у 1-й інстанції - Малихіна В. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
11 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів, -
У січні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву б/н від 18 вересня 2019 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складають між нею та банком договір. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито картковий рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт та надано у користування кредитну картку. В подальшому кредитний ліміт було збільшено до 15 000, 00 грн. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого станом на 11 листопада 2020 року виникла заборгованість в загальному розмірі 18 850, 77 грн, яка складається з: 14 725, 51 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4 125, 26 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача виниклу заборгованість та судовий збір.
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 18 вересня 2019 року вона звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання картки для виплат, оператор Банку разом із карткою для виплат № НОМЕР_1 видала їй картку "Універсальна" № НОМЕР_2 , де банком було встановлено кредитний ліміт 15 000, 00 грн. Нею було підписано лише анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Жодних письмових розпоряджень АТ КБ «ПриватБанк» на списання 15 000, 00 грн з картки "Універсальна" № НОМЕР_2 нею не надавалися. 07 березня 2020 року з картки "Універсальна" № НОМЕР_2 було несанкціоноване списання коштів у розмірі 14 876, 52 грн та залишок у розмірі 123, 48 грн, який Банк списав самостійно. 07 березня 2020 року приблизно з 13:30 год. до 14:00 год. вона звернулась до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щоб відновити сім-карту оператора Київстар НОМЕР_3 , двічі зверталась щодо письмового підтвердження інформації про відновлення сім-карти, та їй було відмовлено в наданні такої інформації. Крім того, в цей день за телефоном гарячої лінії Банку "3700" вона повідомила Банк про шахрайські дії та просила блокувати як свою картку так і картку особи, на рахунок якої було здійснено переказ коштів Банку, також нею було повідомлено про злочин на гарячу лінію "102", також звернулась з письмовою заявою у Дніпровське відділення поліції ГУНП у Дніпропетровській області із заявою про вчинення двох кримінальних правопорушень.13 березня 2020 року нею до АТ КБ «ПриватБанк» було подано заяву про незаконне списання коштів з кредитного рахунку № НОМЕР_2 на суму 15 000, 00 грн; про проведення службового розслідування щодо незаконного списання коштів; про списання з неї заборгованості у розмірі 15 000, 00 грн. Вказувала на те, що не вчиняла розпорядження щодо списання/перерахунку коштів, та не вчиняла будь-які інші дії що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ).
Тому просила суд відмовити повністю у первісному позові щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 850, 77 грн; зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за кредитною карткою № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, та їх скасування, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 07 березня 2020 року, та зобов'язати АТ КБ "ПриватБанк" відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) станом на 07 березня 2020 року до проведення спірних операцій з нею.
Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. В частині вимог ОСОБА_1 про захист прав споживачів в частині зобов'язання АТ КБ "ПриватБанк" припинити нарахування за кредитною карткою № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, та їх скасування, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 07 березня 2020 року, та щодо зобов'язання АТ КБ "ПриватБанк" відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) станом на 07 березня 2020 року до проведення спірних операцій з нею відмовлено (а.с.114-119).
Не погодившись з таким рішенням АТ КБ "ПриватБанк" звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в частині вирішення їх позовних вимог, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити повністю та відмовити в частковому задоволенні зустрічного позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що підписання заяви без номеру від 18 вересня 2019 року, активація відповідачем картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору та про згоду позичальника із усіма умовами цього договору; із розрахунку заборгованості та виписки за договором без номеру вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, та ними надано достатньо доказів для задоволення заявлених позовних вимог. Вказували, що оскаржуваним рішенням порушується стабільність функціонування фінансового сектору держави. Зазначали , що відповідач несе відповідальність за нерозголошення відомосте щодо номерів своїх карток та ПІН-коду до них. Вказували, що наявність доступу до мобільного телефону клієнта, сама по собі, не дає змоги вчиняти фінансові операції у системі Приват24 (а.с.132-144).
24 травня 2021 року ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якому просить апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 березня 2021 року залишити без змін. Вказувала, що саме банк має нести фінансову відповідальність за несвоєчасне реагування на повідомлення про шахрайські дії і захист своїх клієнтів.(а.с. 152-154).
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 18 850, 77 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 18 вересня 2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого відповідачка отримала від позивача кредит у розмірі 15 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Підписана відповідачем заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею та банком договір і згода на це засвідчена 18.09.2019 року підписом ОСОБА_1 в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.13-34).
Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг сторони узгодили, що кредит надається на здійснення будь-яких споживчих трат Клієнта. Трати - це будь-які списання з кредитної картки клієнта, здійснені за рахунок наданого Банком кредиту шляхом:переказу коштів з рахунка Клієнта з метою оплати вартості товарів і послуг ( в тому числі сплати відсотків за користування кредитними коштами); перерахування коштів зі свого рахунка на рахунки інших осіб; отримання коштів у готівковій формі в касах банків, через банкомати;здійснення інших операцій, передбачених договором обслуговування між Банком та Клієнтом.
Відповідно до 2.1.1.2.5. Умов та Правил надання банківських послуг загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані Клієнту на умовах цього Договору. Сторони узгодили, що загальний розмір кредиту за цим Договором становить розмір кредитного ліміту, встановлений Банком Клієнту, та який за розміром не перевищує: 50 000 грн для карт "Універсальна". При цьому Сторони узгодили, що протягом строку кредиту розмір кредитного ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, на підставі аналізу кредитоспроможності Клієнта в рамках розміру, зазначеного у абз.1 цього пункту, та не потребує додаткового погодження із Клієнтом.
Банк вказував на те, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, але у встановлені договором строки зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 11 листопада 2020 року, згідно наданого банком розрахунку утворилась заборгованість кредитом у загальному розмірі 18 850,77 грн, де 14 725,51 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 4 125,26 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно інформації наданої АТ КБ "ПриватБакн" Загорній Ю.І. було оформлено кредитну картку № НОМЕР_2 , терміном дії до 03/23, дата відкриття - 18 вересня 2019 року, що підтверджується довідкою (а.с. 12).
Згідно довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про зміну умов кредитування та обслуговування картки оформленої на ОСОБА_1 стартом карткового рахунку є 18 вересня 2019 року, встановлено кредитний ліміт 15 000,00 грн, 14 квітня 2020 року зменшено кредитний ліміт - 14 876,52 грн, 27 квітня 2020 року зменшено кредитний ліміт - 14 874,76 грн, 01 липня 2020 року зменшено кредитний ліміт - 0,00 (а.с. 11).
Судом встановлено, що станом до 07 березня 2019 року ОСОБА_1 не мала заборгованості перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за наданим кредитом по рахунку № НОМЕР_2 , що підтверджується даними руху коштів по рахунку (а.с.44).
Згідно виписки про рух коштів 07 березня 2020 року з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , відбувся переказ на свою картку НОМЕР_5 через через додаток Приват24 у розмірі 104,52 грн., також переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24 одержувач: ОСОБА_2 у розмірі 104 грн., переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24 одержувач: ОСОБА_2 у розмірі 11 440 грн., переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24 одержувач: ОСОБА_2 у розмірі 3 328 грн, а також переказ зі своєї карти НОМЕР_5 через додаток Приват 24 у розмірі 100 грн., отже залишок після операцій склав -14 876,52 грн., на який в подальшому було здійснено відповідні нарахування за кредитним договором (а.с. 44).
07 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до ДВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою стосовно втрати мобільного телефону (а.с. 64).
На підставі заяви ОСОБА_1 від 13 березня 2020 року було внесено відомості про кримінальне правопорушення до ЄДДР під № 12020040030000564, (а.с. 65).
13 березня 2020 року, 25 березня 2020 року та 05 травня 2020 року ОСОБА_1 зверталась до АТ КБ "ПриватБанк" із письмовою заявою, в якій просила провести внутрішнє службове розслідування щодо незаконного списання з кредитної карти коштів, заблокувати картку № НОМЕР_2 та картку особи якій переведено кошти ОСОБА_2 , крім того списати суму кредиту, не здійснювати нарахування пені з 07 березня 2020 року, крім того у зверненні 05 травня 2020 року просила встановити точку доступу де були зняті кошти з її рахунку, надати відеозапис з даної точки, однак на її звернення АТ КБ «ПриватБанк» направив письмові повідомлення, в яких зазначено, що Банк не може повернути кошти з тих підстав, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в систему Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім'я користувача і пароль та входить в Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього в Банк надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону ОСОБА_1 та іншої особистої інформації. Цими же повідомленнями АТ КБ «ПриватБанк» рекомендував ОСОБА_1 звернутись до правоохоронних органів (а.с. 66-69).
30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 зверталась до АТ КБ "ПриватБанк" із претензією про повернення коштів списаних без її участі у сумі 15 000 грн (а.с. 72).
Абонентський номер НОМЕР_3 за ОСОБА_1 як за абонентом не зареєстрований, про що свідчить відповідь з ПАТ "Київстар" вих.№6523426008/03/03/02 від 18.09.2020 року (а.с. 73, 75).
Оскільки первісним позивачем не надано суду доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню Приват24 або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, розголошення секретної інформації третім особам, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній АТ КБ "ПриватБанк" частині виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 10 листопада 2011 р. у справі № 15-рп/2011 роз'яснив, що положення пунктів 22, 23 ст. І, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до пунктів 7, 8 розділу VI Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
При вирішенні спору необхідно приймати до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, яка ґрунтується на тому, що не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд дійшов помилкового висновку про вину особи - споживача як підставу цивільно-правової відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав, зазначив, що встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Аналогічний правовий висновок наведений і у Постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 у справі № 691/699/16-ц.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову,не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з їх недоведеністю.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров