Справа №628/257/21
Провадження № 2-а/628/10/21
07 жовтня 2021 р. м. Куп'янськ
Куп'янський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Литвинова А.В.
при секретарі Бабенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Куп'янську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції з адміністративним позовом про скасування постанови поліцейського взводу №1 роти 3 б4 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП сержанта поліції Рюмшиної Інни Олегівни серії ДП18 № 571900 від 21.01.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно прохальної частини якого позивач просить суд: 1) скасувати вказану вище постанову, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. за ч. 8 ст. 121 КУпАП; 2) закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 8 ст. 121 КУпАП. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою відповідача його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 8500,00 грн. Із постановою позивач категорично не погоджується та вважає її незаконною, оскільки вона була ухвалена з порушенням норм права, зокремаз порушеннями місця і порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі без надання можливості давати пояснення, без встановлення і дослідження доказів на підтвердження вини у вчиненому, враховуючи, що він проступок не вчиняв, оскільки не ввозив автомобіль в Україну, не використовував його ніколи, транспортний засіб не знаходився у користуванні чи розпорядженні позивача. Крім того, як вказує позивач, йому не був вручений протокол про адмінівтсртаивне правопорушення, не роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП. Він не керував транспортним засобом.
Враховуючи викладене, позивач переконаний,що постанова була ухвалена відповідачем без дотримання вимог ст. ст. 245, 247, 251, 268, 279, 280, 283-285 КУпАП. Просить суд позов задовольнити, враховуючи факт неподання відповідачем належних і допустимих доказів на підтвердження факту вчинення проступку, який йому інкримінувався, тому позивач вважає, що він був незаконноо притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.8 ст. 121 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 до суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав уі просив задовольнити.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, однак надав до суду відзив на позов, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, адже працівник патрульної поліції під час встановлення анкетних даних особи водія транспортного засобу, який, рухаючись в протилежному напрямку від поліцейських, застяг посеред дороги, та при подальшому розгляді адміністративної справи діяв відповідно до своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Стороною позивача не надано жодних доказів, що спростовують факт керування чи користування та експлуатації ним транспортного засобу Opel Zafira, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований в іншій країні, а саме в Литовській Республіці, в порушення вимог статті 95, 381 МК України та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».
Дослідивши матеріали справи, та з'ясувавши позиції сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши надані по справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено судом, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №571900 від 21.01.2021 року, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 ВРЕР №10 ГУМВС України в Харківській області 15.05.2008, який керував автомобілем Opel Zafira, номерний знак НОМЕР_1 , належність VAB «ELSTARUS», застосовано штраф у розмірі 8500,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 8 статті 121 КУпАП, з тих підстав, що ОСОБА_1 21.01.2021 о 13:50 год. у м. Куп'янську, Харківської області, вул. Кузнечна, керував зазначений автомобілем щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України і порушено строки його ввезення на митну територію України строком до 1 року, згідно ІПНП ТЗ ввезено 2019.10.23 LUZOLO CHRIS PUATI і ТЗ використовувався ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України, чим порушив вимоги ст. 380 Митного кодексу України та ст. ст. 16, 31 Закону України «Про дорожній рух» ( а.с. 13,62).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-ХІІ (далі - Закон №3353) цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Стаття 14 Закону №3353 зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону № 3353 передбачено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
Згідно з частиною 8 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року.
За приписами частини 5 статті 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Статтею 481 Митного кодексу України встановлена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення або строку тимчасового вивезення товарів чи втрату транспортних засобів.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Суд зазначає, що аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України та цілей Закону №3353 свідчить, що порушення вказаної заборони посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене частиною 8 статті 121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частина восьма статті 121).
Таким чином, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, і накладати адміністративні стягнення.
За положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1 ст. 29, ч.1,2 ст. 30, ч.1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, а також у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху України.
Враховуючи наведене, суд вважає доцільним зазначити, що позивачем не оспорювався факт того, що на момент виявлення його поліцейськими він перебував у автомобілі, який стояв посеред дороги, а також те, що його анкетні дані, як водія, були встановлені за посвідченням водія. Отже, суд може зробити висновок, що превентивні заходи застосові поліцейськими правомірно.
Щодо доводів позивача про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення …… у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Поліцейський не склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, оскільки адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121КУпАП - є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та, у такому випадку, згідно ч.5 ст. 258 КУпАП складання протоколу не передбачене.
Крім того, пунктом 4 Інструкції визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. (далі Інструкція № 1395).
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Відповідно до відомостей Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» автомобіль Opel Zafira, номерний знак НОМЕР_1 (VIN авто: НОМЕР_3 ) ввезений на територію України LUZOLO CHRIS PUATI 23.10.2019 через пункт пропуску «Гоптівка-Нехотєєвка», митний пост «Магістральний», вид: тимчасове ввезення до 1 року. Тобто автомобіль перебував на митній території з 23.10.2019 (а.с. 63).
Відповідно до статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити, в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
У відповідності до пункту 9 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кінозйомки, відеозапису.
Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
За визначенням пункту 3 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів), як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції (п. 1.3 Розділу І Інструкції).
За приписами пункту 4 цієї Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Відповідно до п.3.3. Розділу III вищенаведеної Інструкції нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.
Наведені вище положення Інструкції № 1026 вказують на те, що нагрудна камера поліцейського та портативний відеореєстратор є одним і тим самим технічним засобом, використання якого прямо передбачено нормами Закону України «Про Національну поліцію».
Як зазначено в п. 7 оскаржуваної постанови серії ДП18 № 571900 від 21.01.2021, до постанови додається відеозапис з камери ХА 02405, дані з бази ІПНП ( а.с. 13,62).
Матеріали справи містять CD-диск з відеоматеріалами, здійсненими службовим портативним відеореєстратором ХА02405, на яких відображено відомості про обставини складання документів 21.01.2021 за участю позивача щодо транспортного засобу Opel Zafira, номерний знак НОМЕР_1 .
При зверненні до суду ОСОБА_1 жодних доводів на користь того, що він не керував даним транспортним засобом чи про перебування автомобілю у користуванні іншої особи не наводить.
Крім того, суд зазначає, що статті 25 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом.
Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень.
Стаття 27 цього ж Закону надає поліцейському безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади з обов'язковим дотриманням норм Закону України «Про захист персональних даних».
Інформаційна взаємодія між митними органами та Національною поліцію України здійснюється відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України та Міністра фінансів України, затвердженого наказом МВС України та Міністерства фінансів України від 13.05.2020 №386/208, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2020 за № 446/34729.
Як зазначено у пункті 2 розділу І цього Порядку інформаційну взаємодію відповідно до цього Порядку здійснюють Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Міністерство фінансів України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна служба фінансового моніторингу України та Державна казначейська служба України (далі - суб'єкти інформаційних відносин).
Суб'єкти інформаційних відносин передають та приймають інформаційні файли в обсягах та за змістом, необхідних для надання адміністративних послуг або здійснення інших повноважень відповідно до покладених на них завдань (п.3 розділу І Порядку).
Відповідно до п. 5 Переліку відомостей, що передаються та приймаються в порядку інформаційної взаємодії інформаційних систем (додаток до Порядку), розпорядником відомостей стосовно транспортних засобів та осіб, стосовно яких органами доходів і зборів виявлено порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів та/або строків переміщення транспортних засобів у митному режимі транзиту; транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України та/або поміщених у митний режим транзиту та громадян, які їх ввозили чи поміщували в митний режим транзиту є Держмитслужба, а одержувачами відповідної інформації МВС, Адміністрація Держприкордонслужби та Національна поліція.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Тобто, працівниками патрульної поліції правомірно отримано та досліджено відомості, які знаходяться в базах даних державних органів влади і які стосуються обставин ввезення, митного оформлення та перебування на території України транспортних засобів.
Крім того, доводи позивача про не роз'яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП, не надання можливості надати особисті пояснення, не вставлення та не дослідження допустимих доказів при розгляді справи відповідачем, суд їх відхиляє, адже позивачеві в повному обсязі роз'яснені його права, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що засвідчено підписом ОСОБА_1 у оскаржуваній постанові. Відомостей про його не ознайомлення з правами із примушуванням поставити підпис про зворотне - матеріали справи не містять. Відсутні відомості про будь-які клопотання позивача та докази, дослідження яких вимагав додатково позивач.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону та ґрунтується на наявності доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Щодо позовних вимог в частині закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Разом з цим, статтею 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
За положеннями статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, слід зазначити, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 08.04.2020 у справі № 337/346/17 (К/9901/22443/18).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що у ході судового розгляду справи належними доказами доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст.121 КУпАП, наявності повноважень у відповідача для складання оскаржуваної постанови та здійснення розгляду ним справи про адміністративне правопорушення у відповідності із законодавчо визначеним порядком.
При цьому суд зауважує, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Підстави позову, на які посилався позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Факт вчинення позивачем правопорушення не спростовано останнім. Доказів можливої неправомірної поведінки відповідача не надано, приймаючи оскаржувану постанову відповідач реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст. 121 КУпАП, а тому доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак суд вважає, що постанова серії ДП18 №571900 від 21.01.2021 року є законною та обґрунтованою, підстави для визнання дій поліцейського Управління патрульної поліції Рюмшиної І.О. незаконними у суду відсутні, адже вона під час винесення постанови діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 9, 77, 122, 139, 243-246, 262, 286 КАС України, ст. 279, 280 КУпАП, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі 30 - ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 20.10.2021 року.
Головуючий А.В.Литвинов