Справа № 639/6976/21
Провадження № 2-з/639/139/21
21 жовтня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Захарова Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі № 639/6976/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Державного реєстратора Департаменту реєстрації харківської міської ради Перебоєвої Тетяни Іванівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
В провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа №639/6976/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Державного реєстратора Департаменту реєстрації харківської міської ради Перебоєвої Тетяни Іванівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
20 жовтня 2021 року до суду надійшла заява адвоката Захарова Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 639/6976/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Державного реєстратора Департаменту реєстрації харківської міської ради Перебоєвої Тетяни Іванівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії з відчуження об'єкта нерухомості, будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що 30.08.2007 між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», було укладено Договір іпотеки №5646912, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кононовою О.В., згідно якого було передано в іпотеку житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний Договір іпотеки, було укладено для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №5646877 від 30 серпня 2007 року, про надання кредиту на суму 150 000, 00 дол. США, зі сплатою 12,5 % річних, строком до 30 серпня 2022 року.
Також 25 грудня 2009 року між Позивачем та АТ «ПУМБ», було укладено Додатковий договір до Договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., в якому були внесені зміни до Договору іпотеки, у зв'язку зі зміною умов основного зобов'язання за Кредитним договором.
Також 25 грудня 2009 року між Позивачем та АТ «ПУМБ», було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, у зв'язку з проведенням зміни валюти основного Кредитним договором, та зміною строку до 25 серпня 2022 року.
06 жовтня 2021 року було отримано інформаційну довідку з Державного peєcтpy речових прав на нерухоме мaйнo, з якої вбачається, що АТ «ПУМБ» звернулося до державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвої Т.І. та провів державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвою Т.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 60739886 від 04.10.2021, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на будинок позивача за АТ «ПУМБ».
У інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2021 вбачається, що підставою виникнення права власності за АТ «ПУМБ» є вказаний договір іпотеки.
Враховуючи те, що позивач почав захист своїх прав у суді, то є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач АТ «ПУМБ», маючи на даний час право власності на його житло, здійснить дії направлені на подальший його перепродаж, чи вчинення відносно нього будь-яких правочинів, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, яке може бути ухвалене по даній справі на корить позивача.
Більш того, невжиття заходів до забезпечення позову надасть можливість АТ «ПУМБ» здійснити відчуження будинку на користь сторонньої особи в будь-який час, навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь Позивача, так як воно не набуде законної сили в день винесення, а тільки коли пройде певний період часу для подання апеляційної скарги.
Вказаний будинок є єдиним житлом позивача, будь-якого іншого житла у його власності немає, також він не був придбаний за кредитні кошти, а був лише предметом іпотеки за споживчим кредитом.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З аналізу положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Тобто, за замістом частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 753/410/19, від 20.07.2020 у справі № 639/8448/19, від 02.07.2020 у справі № 657/1211/19.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 278473525 від 06.10.2021, АТ «ПУМБ» належить на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 111, 8 кв.м, житлова площа 83, 2 кв.м. по АДРЕСА_1 .
Вказана будівля була набута АТ «ПУМБ» у власність на підставі договору іпотеки між позивачем та АТ «ПУМБ» №5646877 від 30.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кононовою О.В.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що дійсно між сторонами виник спір щодо скасування державної реєстрації прав, тому існує ризик того, що з метою уникнення виконання рішення суду відповідач, можливо, буде діяти недобросовісно та відчужить належне йому майно на користь третіх осіб, а отже, невжиття заходів забезпечення позову щодо вказаного нерухомого майно призведе до порушення прав позивача у разі задоволення позову та виключить можливість ефективного виконання судового рішення.
З метою забезпечення позову суд вважає за необхідне вжити заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача ОСОБА_1 від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому суд виходить із того, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову встановлювати обставини, які мають значення для справи. Задоволення заяв про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті, і не порушує прав особи щодо користування та володіння належним їй майном, а лише обмежує у здійсненні прав на його відчуження на певний період.
За таких обставин, заява адвоката Захарова Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову по цивільній справі № 639/6976/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Державного реєстратора Департаменту реєстрації харківської міської ради Перебоєвої Тетяни Іванівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153, 159 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Захарова Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову по цивільній справі №639/6976/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Державного реєстратора Департаменту реєстрації харківської міської ради Перебоєвої Тетяни Іванівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити.
Оголосити заборону на відчуження житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 111, 8 кв.м, житлова площа 83, 2 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 655684663101).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 21.10.2021.
Строк пред'явлення до виконання три роки.
Стягувач: ОСОБА_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 .
Боржник: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, б. 4.
Суддя В.В. Труханович