Справа № 638/10798/21
Провадження № 3/638/2960/21
Іменем України
21 жовтня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Невеніцина Є.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Марокко, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
07.07.2021 о 05 год. 55 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo» номерний знак НОМЕР_1 по пр-ту Науки, 72 в м. Харкові з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810 та в закладі охорони здоров'я КЗОЗ ХОР ОНД відмовився в присутності двох свідків.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце, час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином.
Так, ОСОБА_1 направлялися судові повістки про виклик до суду на 19.08.2021, 21.10.2021 на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 191208 від 07.07.2021. Конверти із судовими повістками повернуті на адресу суду з довідкою «Укрпошти», причиною невручення зазначено відсутність адресата за вказаною адресою.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про складення відносно нього матеріалу про притягнення до адміністративної відповідальності та його розгляд в Дзержинському районному суді м. Харкова. Як вбачається з даних протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу в присутності двох свідків, при цьому будь-яких зауважень, в тому числі зауважень щодо правильності зазначення його місця проживання, ОСОБА_1 не висловлював. Про зміну місця проживання ОСОБА_1 суд не повідомляв. Дані щодо будь-якого іншої адреси його місця проживання, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, судом було вжито всіх можливих заходів для виклику ОСОБА_1 до суду та реалізації в такий спосіб його права приймати участь в розгляді справи.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Незважаючи на неодноразові виклики ОСОБА_1 до суду та надіслання йому судових повісток за адресою, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 станом судового провадження не цікавився, в судове засідання не з'явився.
За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке мало місце 07.07.2021 та полягало у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підтверджується наступними доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 191208 від 07.07.2021, згідно якого ОСОБА_1 вчинив правопорушення за вказаних вище обставин; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 07.07.2021 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.07.2021, рапортом співробітника поліції; даними відеозапису; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
ОСОБА_1 не скористався правом з'явитись до суду та надати суду свої пояснення, докази та заперечення проти доказів, наданих представниками поліції.
За таких обставин у суду відсутні підстави ставити під сумнів вказані вище докази, які надані представниками поліції на підтвердження вини ОСОБА_1 .
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вказаному вище правопорушенні та факт порушення ним 07.07.2021 року вимог п. 2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Згідно довідки інспектора батальйону 3 роти 2 взводу 1 УПП в Харківській області ДПП Сухробова (арк. 2), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має посвідчення водія НОМЕР_2 ( ОСОБА_4 ).
Хумрі Нізар є громадядином ОСОБА_4 , має посвідку на проживання в Україні № НОМЕР_3 від 12.02.2021 року.
Згідно зі ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
За приписами ст. 16 КУпАП, іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.
В матеріалах справи відсутні дані та такі не надані особою, що притягається до адміністративної відповідальності, що ОСОБА_1 користується імунітетом від адміністративної юрисдикції України, тому він підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Положеннями Конвенції про дорожній рух (Відень, 8 листопада 1968 року (далі - Конвенція)), яка була ратифікована Україною та Марокко, встановлено наступне.
Статтею 42 Конвенції (Призупинення дії водійського посвідчення) встановлено, що сторони, що домовляються або їх територіальні підрозділи мають право позбавити водія права користуватися на їх території національним чи міжнародним водійським посвідченням у випадку порушення ним на їх території правил, за які згідно їх законодавству передбачається позбавлення права користуватися водійським посвідченням. B цьому випадку компетентний орган сторони, що домовляється чи її територіального підрозділу, який позбавив водія права користування водійським посвідченням, може: а) вилучити водійське посвідчення та затримати його до спливу строку, на який вилучається це посвідчення, чи до моменту виїзду водія з даної території, в залежності від того, який строк настає скоріше; b) інформувати орган, який видав чи від імені якого було видано водійське посвідчення, про позбавлення права користування цим посвідченням.
Згідно п. 7 Європейської угоди, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкритої для підписання у Відні 08.11.1968 року ( ОСОБА_5 , 1 травня 1971 року), водій повинен бути обізнаний з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку, як втома, прийом лікарських препаратів та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та під дією наркотиків.
На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, ступеню вини, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у вигляді штрафу в дохід держави з позбавленням права керуванням транспортними засобами у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на момент вчинення адміністративного правопорушення та надходження матеріалу до суду становило 420 грн. 40 коп., які підлягають стягненню з правопорушника.
На підставівищевикладеного, керуючись ст. 33-35, 40-1, 130, 284 КУПАП, -
Накласти на ОСОБА_1 адміністартивне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Суддя Є.В. Невеніцин