справа №619/4278/21
провадження №1-кп/619/345/21
іменем України
21 жовтня 2021 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021221230000392 від 12.08.2021за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'янка Новопсковського району Луганської області, громадянина України, розлученого, з базовою середньою освітою, працюючого, однак офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4
обвинувачений - ОСОБА_3 .
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_3 11 серпня 2021 року близько 18 год 20 хв, перебуваючи на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить його колишній дружині ОСОБА_5 , під час спілкування з останньою повідомив, що йому необхідні грошові кошти. На вказане прохання потерпіла надала відмову. В цей час ОСОБА_3 побачив, що у ОСОБА_5 на плечі знаходиться жіноча сумка, та у нього виник прямий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 переслідуючи корисливий мотив, з метою збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, відкрито та з корисливих спонукань підійшов спереду до потерпілої ОСОБА_5 , яка у цей час знаходилась у положенні стоячі обличчям до ОСОБА_3 , після чого, останній поклав свою праву руку потерпілій в області шиї та прижав її до стіни туалету, утримуючи та не даючи останній відійти від нього, також ОСОБА_3 став нецензурно висловлюватись у бік потерпілої, від чого вона почала кричати та кликати на допомогу, на що обвинувачений, з метою подолати супротив потерпілої, своєю лівою рукою намагався закрити рот ОСОБА_5 . Далі, ОСОБА_3 , почувши що його протиправні дії помічені сусідкою ОСОБА_6 , своєю лівою рукою зірвав з плеча ОСОБА_5 її жіночу сумку вартістю 360,00 грн, у якій знаходилось майно потерпілої особи, а саме: мобільний телефон «SAMSUNG A-30S» вартістю 3700,00 грн, окуляри сонцезахисні з логотипом ТМ «jimmy choo» вартістю 1350,00 грн, тим самим відкрито заволодів майном потерпілої, чим завдав останній матеріального збитку, після чого вибіг з території зазначеного домоволодіння і далі побіг по вул. Садовій с. Руська Лозова Харківського району Харківської області у напрямку пров. Садового та зник з місця вчинення злочину, а у подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.В результаті злочинних дій з боку ОСОБА_3 потерплій ОСОБА_5 був спричинений матеріальний збиток на загальну суму 5410,00 грн.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив факт і обставини вчинення злочину, так, як це зазначено вище.
Оскільки учасники судового розгляду не заперечували, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу.
При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні вищезазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження і обвинуваченим не оспорюються.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який являється тяжким злочином, наслідки, що настали, дані про особу винного та обставину, що пом'якшує покарання, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи тяжкість злочину, наслідки, що настали, особу винного, ставлення винного до скоєного, який щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував майже всі завдані збитки, а також думку потерпілої, яка надала заяву, що претензій до обвинуваченого не має, наявність у матеріалах кримінального провадження даних, які свідчать про зниження суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та самого обвинуваченого, що зумовлює можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст. 75 КК України. На період випробувального терміну суд покладає на нього обов'язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, які вважає необхідними та достатніми для його виправлення.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керується суд.
Частиною 1 ст. 100 КПК України встановлено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 19.08.2021 накладено арешт на майно, що було вилучене в ході огляду місця події від 12.08.2021 та передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7 .
Враховуючи, що судовий розгляд по справі закінчено, арешт підлягає скасуванню.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності зі ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_3 атакі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Арешт майна, який накладено згідно ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 19.08.2021 (справа № 619/4122/21, провадження № 1-кс/619/937/21) - скасувати.
Речові докази: сумку жіночу сіро-коричневого кольору на застібці; мобільний телефон SAMSUNG imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з корпусом білого кольору у чохлі червоного кольору; гребінець чорного кольору складна; ключницю зі шкірозамінника червоного кольору з 5 ключами, биркою «бухгалтерія» і магнітними ключами; банківську картку КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 ; банківську картку «Todobank» НОМЕР_4 ; дисконтну карту аптеки «911» НОМЕР_5 ; картку Е-тікет НОМЕР_6 ; дисконтну картку «Дилайт» галерея вкуса НОМЕР_7 ; пропуск з печаткою АТ «Ніі Енергопроект» на ім'я ОСОБА_5 №1060; окуляри сонцезахисні з написом jimmy choo; скляну пляшку туалетної води DOLCE and GABBANA 10 мл.; косметичний олівець «Oriflame The One»; грошові кошти купюрами номіналом 200 грн. -1 шт., 20 грн. - 1 шт., 10 грн. - 2 шт., 5 грн. - 3 шт., 1 грн. - 1 шт.; рушник блакитного кольору; складне люстерко бежевого кольору - вважати повернутими потерпілій ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1