36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.04.2010р. Справа № 14/169
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМО", пров. Перспективний, 1-а, м. Полтава, 36021
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ ЛТД", пров. Спортивний, 4, м. Полтава, 36029
про стягнення 73374,29 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники
від позивача: Марченко Н.В., дов. № 1-04/172 від 09.09.2009 р.,
Вербицька П.А. дов. № 1-04/184 від 21.09.2009 р.,
Міхненко Д.М., директор,
Мирінець Н.М., дов. № 1-04/257 від 09.12.2009 р.
від відповідача: Пелих М.І., директор; Васильев В.А., головний інженер
від Крюківського вагонобудівного заводу: представник не з'явився
головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ ЛТД", Шилкіна Наталія Володимирівна, яка викликалась в судовий процес в порядку ст. 30 ГПК України для дачі пояснень з питань, що виникли під час судового розгляду справи, не з'явилась, поважності причин неявки не повідомила.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення суми боргу з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 73374,29 гривень, з яких сума основного боргу складає 54117,94 гривень, індекс інфляції в сумі 16289,50 гривень та 3% річних в сумі 2966,85 гривень.
Представниками сторін в судовому засіданні 09.10.2009 р. відповідно до положень статті 22 та ч. 4 статті 69 ГПК України подано клопотання про продовження строку вирішення спору в термін більший, ніж передбачено ч. 1 статті 69 ГПК України (а.с. 163, т. І). Суд клопотання прийняв, розглянув та ухвалою від 09.10.2009 р. (а.с. 166а, т. І) задовольнив, залучивши його до матеріалів справи.
В судовому процесі неодноразово оголошувались перерви (10.09.2009 р., 09.10.2009 р., 21.10.2009 р., 10.12.2009 р., 17.12.2009 р., 10.03.2010 р., 07.04.2010 р. - розписки в матеріалах справи) для надання можливості сторонам подати додаткові матеріали, докази та заперечення по суті заявлених позовних вимог.
23.09.2009 р. за вхід. № 012018 канцелярії суду від позивача поступило клопотання про об'єднання в одному провадженні вимог за двома договорами - договором № 20 від 01.12.2006 р. та договором № 2-15/04-а від 16.05.2007 р. (а.с. 68, т. І).
Частинами 1 та 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами; суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Враховуючи те, що позовні вимоги мають однорідні та пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача суд об'єднав в одній позовній заяві кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Заявою від 29.10.2009 р. (вхід. № 014132 від 29.10.2009 р. канцелярії суду) позивач уточнив позовні вимоги до суми 73374,29 гривень, з яких сума основного боргу складає 54117,94 гривень, індекс інфляції в сумі 16289,50 гривень та 3% річних в сумі 2966,85 гривень (а.с. 188-190, т. І).
Суд вказану заяву прийняв.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (див. п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").
Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 54117,94 гривень, збитки від інфляції в сумі 16289,50 гривень та 3% річних 2966,85 гривень. Провадження у справі в частині стягнення 4025,42 гривень підлягає припиненню.
В судовому засіданні 23.04.2010 р. оголошувалась перерва до 10 години 00 хвилин 23.04.2010 р. для надання можливості позивачу уточнити суму заявлених вимог, а відповідачу зреагувати на відповідний розрахунок позивача (а.с. 12, т. ІV).
За згодою представників сторін (клопотання в матеріалах справи, а.с. 10, т. ІV) в судовому засіданні 23.04.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 ГПК України 28.04.2010 року.
Позивач та його представники в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі, вважають їх обґрунтованими наданими матеріалами та доказами та просять суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представники в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечують з мотивів і підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 18/48 від 31.08.2009 р. (вхід. № 011016 від 01.09.2009 р. канцелярії суду) (а.с. 50, т. І) та у доповненні до відзиву на позовну заяву № 34/2 від 03.10.2009 р. (вхід. № 012759 від 06.10.2009 р.) (а.с. 146-147, т. І).
Ухвалами від 30.10.2009 р. (а.с. 197, т. І), 24.12.2009 р. (а.с. 152-153, т. ІІ), 01.02.2010 р. (а.с. 68-59, т. ІІІ), 10.03.2010 р. (а.с. 128-129, т. ІІІ) та 07.04.2010 р. (а.с. 152, т. ІІІ) в судовий процес у відповідності із положеннями ст. 30 ГПК України, якою передбачено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів, викликався головний бухгалтер відповідача Шилкіна Наталія Володимирівна, але вимоги ухвал суду вона проігнорувала, в жодне з судових засідань для дачі пояснень з питань, що виникали під час розгляду спору, не з'явилась.
Ухвалою суду від 01.02.2010 р. (а.с. 68-59, т. ІІІ) у Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" відповідно до положень ст. 38 ГПК України, якою передбачено, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, були витребувані бухгалтерські документи згідно із ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями) щодо бухгалтерського обліку та списання матеріальних цінностей, які поступали для будівництва фарбоприготувальної дільниці та кладової ЛКМ Крюківського вагонобудівного заводу. Зазначені матеріали та документи були надані суду (а.с. 60-124, т. ІІІ).
Листом № 49юр від 29.03.2010 р. (вхід. № 04429д від 01.04.2010 р. канцелярії суду) (а.с. 130, т. ІІІ) ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" заявив клопотання про розгляд справи без участі свого повноважного представника. Суд його прийняв, розглянув по суті та задовольнив, залучивши до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін та викликаних в порядку ст. 30 ГПК України посадових осіб підприємства позивача, суд встановив, що відповідно до умов договору № 20 від 01 грудня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМО", м. Полтава (надалі Позивач) зобов'язувалося виготовити та відпустити для реконструкції фасаду панелі стінові "Сімо" товщиною 100 мм (ПТС-100) в об'ємі 341,16 м2, супутні матеріали та вироби, необхідні для монтажу панелей, а також ворота промислові секційні з установкою в кількості 3 шт.
Відповідно до умов договору № 2-15/04-а від 16 травня 2007 р. позивач зобов'язувався виготовити та відпустити для будівництва фарбоприготувальної дільниці ЛКМ Крюківського вагонобудівного заводу панелі стінові "Сімо" товщиною 100 мм (ПТС-100) в об'ємі 619,728 м2, панелі покрівельні "Сімо" (ПТК-100) в об'ємі 445,728 м2, супутні матеріали та вироби, необхідні для монтажу панелей.
На виконання умов вище зазначених Договорів, позивачем виготовлена та відпущена продукція на загальну суму 1063049,26 грн., що підтверджується накладними про відпуск продукції:
1) за договором № 20 від 01 грудня 2006 року здійснені наступні поставки по накладним:
- № 28 від 19.02.2007 р. на суму 87198,05 грн.;
- № 32 від 27.02.2007 р. на суму 8444,80 грн.;
- № 65 від 11.05.2007 р. на суму 2730,42 грн.;
- № 36 від 06.03.2007 р. на суму 153199 грн.
Отримана продукція оплачена платіжними дорученнями:
- № 167 від 29.12.2006 р. на суму 200000,00 грн.;
- № 49 від 13.02.2007 р. на суму 42000,00 грн.
Таким чином, продукції по договору № 20 від 01 грудня 2006 року поставлено на суму 251572,47 грн. і рівнобіжностей в поставлені продукції не виникло, однак оплату продукції за накладними Відповідач в акті звірки не відобразив, а згідно даних Позивача продукцію оплачено на суму 242000,00 грн. Борг за даним договором становить 9572,47 грн.
2) за договором № 2-15/04-а від 16.05.2007 р. відбулись поставки по наступним накладним:
- № 92 від 11.06.2007 р. на суму 93539,76 грн.;
- № 105 від 20.06.2007 р. на суму 115042, 45 грн.;
- № 124 від 13.07.2007 р. на суму 64896,79 грн.;
- № 125 від 16.07.2007 р. на суму 90918,86 грн.
Позивачем в рахунок виконання зазначеного договору № 2-15/04-а було поставлено продукцію по накладним:
- № 134 від 25.07.2007 р. на суму 2847,31 грн.;
- № 143 від 07.08.2007 р. на суму 7260,00 грн.;
- № 156 від 23.08.2007 р. на 40,00 грн.
Оплачена продукція платіжними дорученнями:
- № 164 від 18.04.2007 р. на суму 300000,00 грн.;
- № 459 від 03.08.2007 р. на суму 20000,00 грн.;
- № 792 від 30.11.2007 р. на суму 10000,00 грн.
Продукції по договору № 2-15/04-а від 16.05.2007 р. поставлено на суму 374545,47 грн., а оплачено на суму 330000,00 грн. Оплату за накладними Відповідач в акті звірки не відобразив. Борг за даним договором становить 44545, 47 грн.
Судом для підтвердження проведених розрахунків по договорам було зроблено судовий запит № 1604 від 29.12.2009 р. до Полтавського ГРУ ЗАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 1, т. ІІІ). Листом № 30.1.0.0/2-201091229/682 від 04.01.2010 р. (вхід. № 0453д від 18.01.2010 р. канцелярії суду) ПАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ відмовився надавати інформацію на судовий запит з посилкою на порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність в Україні" від 07.12.2000 р. № 2121 (з подальшими змінами і доповненнями) (а.с. 3, т. ІІІ). В той же час, Філія "Полтавське ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Полтава листом від 26.01.2010 р. (вхід. № 01021д від 27.01.2010 р. канцелярії суду) повідомив, що платіжні документи дійсно були виконані банком у відповідні терміни згідно вказаних в них сумах, про що були подані відповідні докази - копії платіжних доручень, банківські виписки про рух грошових коштів по рахунках ТОВ "ПАРІ ЛТД", м. Полтава (а.с. 7-48, т. ІІІ).
Пунктом 1.2. вказаних Договорів визначено, що Покупець (відповідач по справі) зобов'язується оплатити та прийняти продукцію. Однак в порушення своїх зобов'язань відповідач у повній сумі не оплатив отриману продукцію.
Заборгованість за двома договорами №20 від 01 грудня 2006 року та №2-15/04-а від 16.05.2007 року становить 54117,94 гривень.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Стаття 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 статті 839 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 54117,94 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.
Позивачем, у відповідності із вказаними положеннями ЦК України, нараховано Відповідачу 16289,50 гривень збитків від інфляції (загалом за обома договорами) та 2442,07 гривень 3% річних (загалом за обома договорами) (розрахунки у матеріалах справи).
Відповідач, незважаючи на неодноразові оголошення перерв в судовому засіданні та відкладення розгляду справи, так і не подав на вимогу суду первинну бухгалтерську документацію відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями), що стосується виконання умов договору № 20 від 01.12.2006 р. та договору № 2-15/04-а від 16.05.2007 р. та не забезпечив явку свого головного бухгалтера для дачі нею пояснень по питанням, що виникали під час судового розгляду справи. В підтвердження відсутності своєї вини Відповідач надав лиши акти звірок взаємних розрахунків, які судом оцінюються критично, оскільки акт звірки взаємних розрахунків бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договорами, накладними, рахунками тощо.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач не зміг довести відсутність своєї вини у порушенні зобов'язань та не подав матеріалів та доказів, які б спростовували твердження Позивача, які були викладені останнім у позовній заяві, уточненнях позовних вимог та письмових поясненнях по суті предмету спору.
Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 54117,94 гривень, індекс інфляції в сумі 16289,50 гривень та 3% річних в сумі 2966,85 гривень.
Припинити провадження у справі в частині стягнення 4025,42 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 цієї ж статті визначено, що при частковому задоволені позову суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 733,75 гривень та 111,87 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 30, 32-34, 36, 38, 43, 44, 49, ч. 4 ст. 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 4025,42 гривень.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ ЛТД", пров. Спортивний, 4, м. Полтава, 36029 (р/р 26000054506630 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код 33891031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМО", пров. Перспективний, 1-а, м. Полтава, 36007 (р/р 260041463 в АБ "Полтава-банк", МФО 33148, код ЄДРПОУ 22542687) суму боргу в розмірі 54117,94 гривень, індекс інфляції в сумі 16289,50 гривень, 3% річних в сумі 2966,85 гривень, суму державного мита 733,75 гривень та 111,87 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
28.04.2010 р.