Справа № 352/1559/21
Провадження № 2/352/838/21
12 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої -судді Хоминець М.М.
з участю секретаря Гундич Г.В.
розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на будинковолодіння, -
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на будинковолодіння.
Заявлений позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_8 . У зв'язку з оформленням спадщини після смерті матері їй стало відомо, що згідно рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів № 63 від 12.04.1989 р. за мамою ОСОБА_8 як головою колгоспного двору визнано право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 . 05.06.1989 р. виконком Ганнусівської сільської ради видав матері свідоцтво про право власності на будинковолодіння. Право власності ОСОБА_8 зареєстровано Івано-Франківським ОБТІ 05.06.1989 р. Ринкова вартість будинковолодіння на даний час складає 213860 грн. Спірне будинковолодіння мало статус колгоспного двору, майно якого відповідно до вимог ст. 120, 123 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) належало його членам у рівних частках на засадах спільної сумісної власності. Станом на 1991 р. у дворі проживали ОСОБА_8 - голова двору, її сестра ОСОБА_7 , її дочка ОСОБА_1 , зять ОСОБА_3 , внуки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 . Ці сім членів двору мали право власності на майно колишнього колгоспного двору, оскільки на день введення в дію Закону України «Про власність» (15 квітня 1991 р.) проживали однією сім'єю в даному колгоспному дворі, свого права на частку в зазначеному майні не втратили. Після набрання чинності Законом України «Про власність» вони стали співвласниками будинковолодіння по 1/7 частині. У січні 1996 р. чоловік позивачки ОСОБА_3 разом з дітьми вибули із господарства, у встановленому порядку не витребували належні їм частки з майна колгоспного двору, тому втратили право на вимогу своїх часток. У зв'язку з цим частки ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та позивачки збільшились і склали по 1/3 частині кожного. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 тітки ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належну їй 1/3 частину будинковолодіння, яку прийняла ОСОБА_8 як єдиний спадкоємець за законом другої черги у порядку ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, ставши власником 2/3 частин будинковолодіння. Мама позивачки ОСОБА_8 26.12.2013 р. склала заповіт, посвідчений секретарем Ганнусівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, згідно якого все належне їй на день смерті майно заповіла позивачці. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері позивачка успадкувала належні їй 2/3 частини будинковолодіння як єдиний спадкоємець за заповітом у порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкоємець за законом першої черги, якою є рідна сестра позивачки ОСОБА_2 - відповідачка у справі - спадщину після смерті матері не прийняла і на неї не претендує. З огляду на те, що спірне будинковолодіння мало статус колгоспного двору, нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Просила визнати за нею право власності на вказане будинковолодіння з підстав належності їй 1/3 частини на праві спільної сумісної власності як члену колишнього колгоспного двору та 2/3 частини у порядку спадкування за заповітом після померлої матері.
Позивачка у підготовче засідання не з'явилася, у поданій суду заяві просила справу розглянути у її відсутності, позов підтримала і просила його задоволити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у підготовче засідання не з'явилися, у поданих суду заявах позов визнали, не заперечували щодо його задоволення, просили справу розглянути у їх відсутності.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності з вимогами ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого виконкомом Ганнусівської сільської ради народних депутатів 05.06.1989 р. на підставі рішення виконкому Тисменицької районної ради народних депутатів № 63 від 12.04.1989 р., житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_8 . Право власності ОСОБА_8 як голови колгоспного двору на вказане будинковолодіння зареєстровано Івано-Франківським ОБТІ 05.06.1989 р.
Спірне будинковолодіння мало статус колгоспного двору. Станом на 15.04.1991 р. у дворі проживали ОСОБА_8 - голова двору, її сестра ОСОБА_7 , її дочка ОСОБА_1 , зять ОСОБА_3 , внуки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 . Ці сім членів двору мали право власності на майно колишнього колгоспного двору, оскільки на день введення в дію Закону України «Про власність» (15 квітня 1991 р.) проживали однією сім'єю в даному колгоспному дворі, свого права на частку в зазначеному майні не втратили. Після набрання чинності Законом України «Про власність» вони стали співвласниками будинковолодіння по 1/7 частині.
Майно колгоспного двору відповідно до вимог ст. 120, 123 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) належало його членам у рівних частках на засадах спільної сумісної власності
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15.04.1991 р., поширюється загальний трирічний строк позовної давності.
У січні 1996 р. чоловік позивачки ОСОБА_3 разом з дітьми вибули із господарства, у встановленому порядку не витребували належні їм частки з майна колгоспного двору, тому втратили право на вимогу своєї частки.
У зв'язку з цим частки ОСОБА_8 , ОСОБА_7 і позивачки збільшились та склали по 1/3 частині кожного.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 тітки позивачки ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належну їй 1/3 частину будинковолодіння, яку прийняла ОСОБА_8 як єдиний спадкоємець за законом другої черги згідно вимог ст.530 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) у порядку ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, ставши власником 2/3 частин будинковолодіння.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_8 позивачка успадкувала належні їй 2/3 частини будинковолодіння як єдиний спадкоємець за заповітом, посвідченим 26.12.2013 р. секретарем Ганнусівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, у порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таким чином, позивачка стала власником цілого будинковолодіння, ринкова вартість якого на даний час складає 213860 грн.
Спадкоємець за законом першої черги, якою є рідна сестра позивачки ОСОБА_2 - відповідачка у справі - спадщину після смерті матері не прийняла і на неї не претендує.
Вказані обставини, які відповідачами не оспорювались, підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.
У зв'язку з належністю спірного будинковолодіння до колгоспного двору та відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачка позбавлена можливості оформити належне їй право на спадщину в нотаріальному порядку. Тому за нею слід визнати право власності на спірне будинковолодіння з підстав належності 1/3 частини на праві спільної сумісної власності як члену колишнього колгоспного двору та 2/3 частин у порядку спадкування за заповітом після померлої матері.
У відповідності з вимогами ч.1 ст.142 ЦПК України суд повертає позивачці з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, що складає 1069,30 грн.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 120, 123, 530, 548, 549 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), ст. 316, 317, 321, 328, 392, 1223, 1268 ЦК України, керуючись ст. 142, 200, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на будинковолодіння задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 вартістю 213860 грн. з підстав належності 1/3 частини на праві спільної сумісної власності та 2/3 частин у порядку спадкування за заповітом, посвідченим 26.12.2013 р. секретарем Ганнусівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, після померлої ОСОБА_8 .
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1069 (одну тисячу шістдесят дев'ять) грн. 30 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
ОСОБА_3 , проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
ОСОБА_4 , проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;
ОСОБА_5 , проживає по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;
ОСОБА_6 , проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Повне судове рішення складено 20.10.2021 р.
Суддя М.М.Хоминець