Справа №345/3317/21
Провадження № 2-а/345/44/2021
13.10.2021 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого - судді Сухарник І.І.
за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил № 1146/20900/21 від 20.07.2021, -
встановив:
позивач звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 28.07.2021 вона отримала постанову начальника Львівської митниці Ніжнікова І.М. в справі про порушення митних правил № 1146/20900/21 від 20.07.2021. Згідно даної постанови її було визнано винною в порушенні митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 143 593,95 гривень.
Дана постанова мотивована тим, що 26.10.2018 митним постом «Мостиська» Львівської митниці ДФС було здійснено пропуск на митну територію України товару: легкового автомобіля марки «Renault» моделі «Trafic», бувшого у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, країна виробництва Франція, який переміщувався згідно митної декларації типу ІМ40ЕЕ № UA206010/218/412760 від 25.10.2018. Як підставу для пропуску на митну територію України ОСОБА_1 для здійснення митного контролю було подано угоду про продаж легкового автомобіля б/н від 25.10.2018 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , видані 29.05.2013 компетентними органами Нідерландів. Згідно даних документів Нідерландська компанія VVE Remautoschaole продала позивачу даний автомобіль за ціною 2800,00 Євро.
01.11.2018 для здійснення митного оформлення даного автомобіля в митному режимі «імпорт» до відділу митного оформлення №2 митного поста «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію разом з товаропровідними документами. Згідно поданих документів позивач ОСОБА_1 є покупцем та особою, яка відповідальна за фінансове врегулювання, продавець - Нідерландська компанія VVE Remautoschaole, декларант - ФОП ОСОБА_2 , фактурна та митна вартість товару - 89 109,70 гривень, а загальна сума сплачених митних платежів - 53 428,84 гривні.
Разом з тим, митними органами Литви було надано копії митної декларації від 24.09.2018 та рахунків-фактур від 21.09.2018 та 06.09.2018, згідно яких продавцем автомобіля марки «Renault» моделі «Trafic», номер кузова НОМЕР_1 є литовська компанія UAB Via Balt, а його вартість становить 7500,00 Євро.
З врахуванням наданих митними органами Литви документів позивач станом на дату митного оформлення мала б сплатити 101 293,49 гривень митних платежів, тобто несплачена сума митних платежів становить 47 864,65 гривень.
Позивач вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, оскільки в ній не наведено жодних доказів наявності у неї умислу на вчинення даного порушення.
На думку ОСОБА_1 , надані митними органами Литви документи про продаж автомобіля не є безперечними та визначальними доказами її винуватості в порушенні митних правил. В матеріалах справи відсутня інформація про те, кому саме литовська компанія UAB Via Balt продала даний автомобіль.
Також позивач зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не з'ясовано в повній мірі всіх обставин справи. Зокрема не отримано відомості від компанії VVE Remautoschaole про спростування купівлі-продажу транспортного засобу, від компанії UAB Via Balt - відомості про обставини купівлі-продажу транспортного засобу марки «Renault» моделі «Trafic», номер кузова НОМЕР_1 та кому цей автомобіль був переданий, а також не отримано від митних органів Королівства Нідерландів чи Литви інформації про завершення експорту по митній декларації від 24.09.2018.
На думку позивача, всі обставини, на які посилається при винесенні постанови відповідач, ґрунтуються виключно на припущеннях та не доводять наявності в її діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів у повному обсязі.
Також ОСОБА_1 вважає, що сума штрафу визначена неправильно, оскільки в постанові відсутній розрахунок проведених нарахувань. По митній декларації від 01.11.2018 № UA206020/2018/401023 жодні рішення про коригування митної вартості в порядку ст. 55 МК України митницею не виносилося, а отже митна вартість визначена автоматично.
Тому позивач просить суд скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 1146/20900/21 від 20.07.2021 про притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 Митного кодексу України на накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 143 593,95 гривень.
Відповідач - Львівська митниця подав відзив на позов, в якому зазначив иро необґрунтованість позову, оскільки суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, характеризується умисною або необережною формою вини. В даному випаду правопорушення вчинено з необережності у формі недбалості, тобто особа, яка його вчинила, не передбачала настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Вказує на безпідставність тверджень позивача, що жодних документів для митного оформлення вона особисто не подавала, так як декларант при здійсненні декларування товарів декларує такі від імені замовника. При цьому декларування здійснюється на підставі наданих замовником документів. Декларування автомобіля марки «Renault» моделі «Trafic», номер кузова НОМЕР_1 від імені ОСОБА_1 на підставі Договору про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів № 20181025/3 від 01.11.2018 здійснював ФОП ОСОБА_2 . А згідно п.п. 5.2, 5.3, 6.2 даного Договору ОСОБА_1 несе повну юридичну і матеріальну відповідальність за достовірність даних в документах, а також їх відповідність характеру і кількості вантажу, поданих для здійснення митного контролю, а також за достовірність даних в наданих ним документах виконавцю та митним органам. Листом № 1 від 25.05.2021 ОСОБА_2 повідомив, що всі документи, які були підставою для митного оформлення вказаного автомобіля, були надані особисто ОСОБА_1 .
Відповідач зазначає, що позивач могла і повинна була передбачити настання таких наслідків при заявленні відомостей та наданні документів до митного оформлення. Тому просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 36-38).
Представник позивача адвокат Кузик В.І. 30.08.2021 подав письмове пояснення, в якому зазначив, що відповідачем жодним чино не спростовано обставин, викладених у позовній заяві. Також не обґрунтовано, в чому саме документи, отримані від митних органів Литви, мають перевагу над документами, які подані позивачем до митного оформлення. Крім того, на думку представника позивача, зовнішній прояв діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта вчинення такого на посягання на охоронювані законом суспільні відносини (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Отримані від митних органів Литви документи, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України. стосуються інших зовнішньоекономічних контрактів, стороною яких позивач не являється, а тому не можуть бути використані як докази вини позивача.
Також, на його думку, позивач не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не отримувала від відповідача жодних повідомлень, а всі підписи, які містяться на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, відрізняються між собою (а.с. 40-43).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кузик В.І. не з'явилися, однак представник подав заяву про розгляд справи в його відсутності (а.с. 44).
Представник відповідача в судове засідання не з явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши матеріали та з'ясувавши обставини справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
За змістом ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Згідно з ч. 6 ст. 259 МК України при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред'явлення цих товарів органу доходів і зборів, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов'язковими.
Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 266 МК України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.
У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант (ч.4 ст. 266 МК).
Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант (ч.5 ст. 266 МК).
Оглянувши в судовому засіданні матеріали справи, а також копію справи про адміністративне праовпорушення, суд встановив, що згідно протоколу про порушення митних правил № 1146/20900/21 від 22.06.2021 громадянкою ОСОБА_1 26.10.2018 через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС, було ввезено на митну територію України товар - автомобіль марки «Renault» моделі «Trafic», бувшого у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, країна виробництва Франція.
01.11.2018 на оформлення даного автомобіля Івано-Франківській митниці ДФС була подана електронна митна декларація типу ІМ40ДЕ № UA206020/2018/401023 та документи на товар, а саме угодою про продаж легкового автомобіля б/н від 25.10.2018, два свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , видані 29.05.2013 компетентними органами Нідерландів.
Згідно поданих документів продавцем товару є Нідерландська компанія VVE Remautoschaole, покупцем та особою, яка відповідальна за фінансове врегулювання - ОСОБА_1 , декларант - ФОП ОСОБА_2 , фактурна та митна вартість товару - 2800 євро, що згідно курсу НБУ станом на 01.11.2018 становить 89 109,70 гривень, а загальна сума сплачених ОСОБА_1 митних платежів становить - 53 428,84 гривні.
Листом Державної митної служби України Галицькій митниці Держслужби була направлена відповідь митних органів Литовської Республіки № (20.3/05)/3В-156 від 18.03.2021 на запит митних органів України, згідно якого продавцем автомобіля марки «Renault» моделі «Trafic», бувшого у використанні, номер кузова НОМЕР_1 згідно митної декларації № 18NLJMG2X8AJ5VWD55 від 24.09.2018, рахунків-фактур серії VIA № 1060 від 21.09.2018 та VF-18.6.30741 від 06.09.2018 є литовська компанія UAV Via Balt, покупцем виступає ОСОБА_3 , а його вартість становить 7500,00 Євро (а.с. 59-62).
Також з підтвердження виходу (а.с. 60), яке було надано митними органами Литви, вбачається, що датою виходу вказаного товару з території митного органу 0432 (аеропорт/морський порт Амсердаму) є 26.10.2018, тобто дата ввезення даного автомобіля на митну територію України гр. ОСОБА_1 .
Суть виявленого порушення митних правил, що слугувала підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності згідно спірної постанови за статтею 485 Митного кодексу України, полягає у зазначенні позивачем в поданій митній декларації неправдивих відомостей щодо вартості товару.
Відповідно до службової записки спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Галицької митниці від 14.05.2021 № 1339/7.4-15/44, сума митних платежів, які б мали бути сплачені при ввезенні на митну територію даного автомобіля з урахуванням матеріалів, наданих митними органами Литви, станом на дату здійснення митного оформлення становить 101 293,49 гривень, тобто несплачена сума митних платежів складає 47 864,65 гривень (а.с. 65).
Таким чином, ОСОБА_1 шляхом заявлення у митній декларації неправдивих відомостей щодо вартості товару, необхідних для визначення його митної вартості та надання Івано-Франківській митниці ДФС відповідних товаросупровідних документів з такими відомостями, вчинила дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів, які підлягали сплаті за митне оформлення автомобіля марки «Renault» моделі «Trafic», номер кузова НОМЕР_1 .
За такі дії передбачена відповідальність за порушення митних правил за ст. 485 МК України.
Статтею 466 Митного кодексу України визначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.
Додержання органами доходів і зборів вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 494 Митного кодексу України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
За приписами частини першої статті 488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Згідно з частиною першою статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Отже, митниця наділена повноваженнями щодо розгляду справи про порушення митних правил у певних випадках, зокрема, і у випадку наявності порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.
Частиною першою статті 458 Митного кодексу України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Вимоги статті 489 Митного кодексу України визначають обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил.
За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами частини першої статті 510 Митного кодексу України посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.
Відповідно до статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Таким чином, предметом діяльності суду у справах про оскарження рішень митних органів є перевірка законності притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України порушенням митних правил є заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що за змістом статті 485 МК України склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
При цьому суд враховує, що будь-яких пояснень, доказів позивачка під час розгляду справи про порушення митних правил не надала.
Натомість митних органом вживались заходи щодо отримання пояснень як від позивачки, митного брокера, так і від ОСОБА_3 , що підтверджують повідомлення, які містяться в копії справи про адміністративне правопорушення.
Щодо твердження позивача про неповідомлення про розгляд справи про порушення митних правил, то такі спростовуються наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.
Доводи позивача про неналежність їй підписів у цих повідомленнях нічим не підтверджено.
При цьому суд зазначає, що згідно із ч.1 ст. 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Частини 1, 2 ст. 526 МК України передбачають, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення МК України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації митними органами (їх посадовими особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про порушення митних правил за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
За загальним правилом процедурні порушення, допущені митним органом при розгляді справи про порушення митних правил не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені митним органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
Як встановлено під час судового розгляду, відповідачем вживалися належні заходи для виклику позивачки і забезпечення її участі в розгляді справи про порушення митних правил.
Таким чином, митним органом із дотриманням вимог закону вживалися заходи для належного повідомлення позивачки про час та місце розгляду справи, а тому, оцінюючи в їх сукупності наведені обставини, такі дії відповідача не можна кваліфікувати як безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.
При цьому, навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття акта суб'єктом владних повноважень, зазначене не може бути автоматичною підставою для скасування останнього у випадку встановлення останнім правопорушення, факт вчинення якого підтверджено у ході розгляду справи.
Також з цього питання суд враховує правовий висновок, викладений Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі № 826/10898/14.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом частини першої ст. 9 та ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не здобуто доказів відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, а також не встановлено визначених положеннями ст. 531 Митного кодексу України підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, а тому в задоволені позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 241-246, 286, 293, 295 КАС України, суд -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил № 1146/20900/21 від 20.07.2021 - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, а особою, яка не була у судовому засіданні - з моменту отримання копії рішення.
Головуючий