Справа № 698/427/21
Провадження № 2/698/285/21
21 жовтня 2021 р. смт Катеринопіль
Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Лазаренка В.В.,
при секретарі судових засідань - Гончар Т.О.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкитому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Єрківська селищна рада Звенигородського району Черкаської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
До Катеринопільського районного суду Чрекаської області надійшла зазначена позовна заява, яка мотивована тим, що позивач з 04.03.1994 року й по теперішній час є власником будинку АДРЕСА_1 . Зазначений будинок подарувала його мати ОСОБА_3 .. На даний час у вказаному будинку, крім нього, зареєстрована колишня дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак з серпня 2019 року за вказаною адресою вона не проживає та її місце перебування не відоме.
Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги уточнив, та просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житлом, а саме, будинком, що розташований по АДРЕСА_1 , проти прийняття заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Відзив на позов не подала, у зв'язку із чим, суд, відповідно до ст. ст. 280 - 282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Суд, заслухавши позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 04.03.1994 року є власником будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки № 424 від 28.04.2021 року, виданої виконкомом Єрківською селищною радою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована по АДРЕСА_1 не проживає за вказаною адресою з серпня місяця 2019 року по даний час.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що ОСОБА_2 більше двох років в будинку не роживає, речей які належать ОСОБА_2 вони не бачили.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК Українищодо оцінки доказів.
Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач довів.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Указане відповідає роз'ясненням, наданим судам у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відповідно до якого у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 22.11.2018 року у справі № 760/13113/14-ц, нагадав, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української PCP, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.
Окрім того, суд бере до уваги, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 понад встановлений законом термін без поважних причин не проживаює в будинку, із заявами до уповноважених органів про причини своєї відсутності не зверталася, обов'язок по сплаті комунальних послуг не несе, перешкод в користуванні їй ніхто не чинив, відтак остання втратила право користуватися цим житлом, що дає підстави суду визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Керуючись статтями 6, 9, 71, 72, 150, 156 ЖК Українсякої РСР, статтями 4, 11, 12, 19, 42, 80, 81, 89, 200, 206, 247, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Єрківська селищна рада Звенигородського району Черкаської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, такою що втратила право користування житловим приміщенням, в саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Лазаренко