Справа № 545/3269/21
Провадження № 1-в/545/448/21
21.10.2021 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
представника адміністрації: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5
засудженого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції подання начальника державної установи Крюковська виправна колонія №29 про умовно-дострокове звільнення засудженого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, має малолітню дитину, 2006 року народження, не працював до засудження, освіта вища, раніше судимий: 18.05.2009 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ст.286 ч.2,75,76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, звільнений 26.10.2011 року за ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2011 році». За даною справою засуджений 26.02.2019 року Харківським районним судом Харківської області за ст.286 ч.2 КК України до 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами 3 роки, -
встановив:
Начальник державної установи Крюковська виправна колонія №29 звернувся до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на те, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
В судовому засіданні представник адміністрації, засуджений та адвокат подання підтримали та прохали його задовольнити.
Прокурор проти задоволення подання заперечив, оскільки засуджений не довів свого виправлення, а тому не заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Дослідивши матеріали заяви та особової справи, врахувавши позиції сторін, суд приходить до висновку, що заява засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Відповідно до п.17 вказаної постанови Пленуму при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та відбув 1/2 строку покарання.
Як встановлено судом ОСОБА_6 засуджений 26.02.2019 року Харківським районним судом Харківської області за ст.286 ч.2 КК України до 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами 3 роки.
Початок строку покарання 14.09.2018 року, кінець строку покарання 14.09.2024 року.
Під час тримання в державній установі «Харківська установа виконання покарань №27» заохочень не мав, допускав порушення режиму тримання, за що чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності.
У державну установу «Крюковська виправна колонія (№29)» прибув 23.04.2019 року.
Працевлаштований робітником контрагентського об'єкту.
За час відбування покарання не допускав порушень вимог режиму відбування покарання, стягнень не мав, мав сім заохочень, останнє з яких датується 08.06.2021 роком.
На даний час характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядку дня установи, за що був заохочений.
Згідно висновку характеристики наданої за підписом начальника відділення соціально-психологічної служби та погодженої начальником установи за час відбування покарання сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Проте, рішеннями комісій державної установи засудженому відмовлено в застосуванні ст. 82 КК України.
Вирішуючи питання щодо можливості застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від покарання суд виходить з такого.
Як вбачається з матеріалів особової справи, протягом строку відбуття покарання ОСОБА_6 мав чотири стягнення два з яких ДІЗО та до засудженого застосовано лише сім заохочень за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КПК України та Правилами внутрішнього трудового розпорядку та вимог безпеки праці.
Разом з тим, ця обставина може свідчити лише про позитивні тенденції у поведінці засудженого, проте не дає підстави вважати, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вести за таких обставин мову про те, що своїм ставленням до праці засуджений довів своє виправлення не можна, оскільки має місце нестабільне ставлення засудженого до праці.
З огляду на нестабільну поведінку засудженого, те, що він був раніше засуджений за аналогічний злочин, був звільнений згідно Закону України «Про амністію у 2011 році» проте належних висновків не зробив та вчинив повторно злочин будучи в стані алкогольного сп"яніння, подання про умовно-дострокове звільнення є передчасним, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. 537 КПК України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні подання начальника державної установи Крюковська виправна колонія №29 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1