36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
22.04.2010 р. Справа №20/40
за позовом ОСОБА_1, с.Литвинівка, Вишгородський район, Київська область
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівський молочноконсервний комбінат", с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область
2. Акціонерного комерційного банку "Форум", м.Київ
про визнання договорів недійсними
Суддя Киричук О.А.
Представники
від позивача: ОСОБА_2, дов. № 5831 від 17.11.2009р.
від відповідачів: 1. Литвиненко О.В., дов. від 01.04.2010р.
2. Оніпко Є.А., дов. № 2996 від 15.05.07р.
Розглядається позовна заява про визнання договорів застави №1, №3 від 20.02.10р та договору іпотеки від 20.02.08р. недійсними.
В судовому засіданні представник позивача надав уточнення до позовної заяви, в яких посилається на відсутність у директора ТОВ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" повноважень на підписання спірних договорів. Вказане, на думку позивача, порушує його корпоративні права як єдиного учасника ТОВ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" .
Відповідач 1 - ТОВ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" - у відзиві на позов, що наданий представником в судовому засіданні 22.04.2010р., зазначає, що на підприємстві наявні протоколи № 8 від 04.12.2007р. та № 11 від 08.07.2008р., якими надається директору право підпису договорів застави та додаткових договорів до них. При цьому у відзиві зазначається, що у зв"язку зі зміною керівництва, відсутні відомості про правомочність підпису на них.
Відповідач 2 - АКБ "Форум" у відзиві позов не визнає, посилаючись на дотримання вимог законодавства при укладенні спірних договорів, наявність у директора ТОВ "Ланнівський молочноконсервний комбінат" повноважень на їх підпис, відсутність порушень корпоративних прав позивача. Крім того, від відповідача 2 надійшли пояснення, в яких він повідомляє про зміну найменування - назву Акціонерний комерційний банк "Форум" змінено на Публічне акціонерне товариство "Банк Форум". Дані зміни відображені в Статуті товариства (копія в матеріалах справи).
В судовому засіданні 22.04.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
20.02.2008 року між ТОВ „Ланнівський молочний комбінат” та АКБ "Форум" (далі - відповідач 2) було укладено Генеральний кредитний договір №29/08/00-KL на суму 19 557 600 гривень 00 коп. Укладений кредитний договір забезпечується договором застави №1 від 20.02.2008р., договором застави №3 від 20.02.2008р. та договором іпотеки від 20 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. та зареєстрований в реєстрі за №713, що укладені між відповідачем 2 та ТОВ „Ланнівський молочноконсервний комбінат” (далі - відповідач 1). Дані договори з боку відповідача 1 підписані директором Сіомашем Г.А., який, як вбачається з преамбули договору, діяв на підставі статуту. Крім того, право на укладення та на підписання договорів застави надане рішенням загальних зборів учасників відповідача 1, що відображене у протоколі № 8 від 04.12.2007р. (копія залучена до матеріалів справи)
09.07.2008р. між відповідачами укладені додаткові договори до договорів застави №1 та № 3 від 20.02.2008р., 11.07.2008р. укладено додатковий договір до договору іпотеки від 20 лютого 2008 року. Дані договори з боку відповідача 1 підписані директором Моторним Д.Ю.; право на укладення та на підписання додаткових договорів надане рішенням загальних зборів учасників відповідача 1, що відображене у протоколі № 11 від 08.11.2008р. (копія залучена до матеріалів справи).
Відповідно до п.1 ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Згідно п.2 ст. 92 ЦК України у випадках встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Відповідно до п. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Згідно Статуту Відповідача-1, виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор, який вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесені до компетенції Зборів Учасників. Виключна компетенція зборів учасників товариства визначена у п.9.3. Статуту.
В судовому засіданні 22.04.2010 року представник позивача стверджує, що питання передачі майна товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників. При цьому, суду не надано будь-яких доказів в підтвердження цього.
При вирішенні спору судом прийнято до уваги наступне.
Згідно п.1.5.1 статуту відповідача 1 позивач є його єдиним засновником (учасником).
У відповідності до чинного законодавства України, учасник господарського товариства має право реалізовувати майнові та немайнові права, пов'язані з участю у господарському товаристві. Зокрема, статтею 116 Цивільного Кодексу України, статтею 88 Господарського Кодексу України, статтею 10 Закону України «Про господарські товариства», розділом V Закону України "Про акціонерні товариства" визначені права учасника господарського товариства.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального Кодексу України (Справа про охоронюваний законом інтерес) №1-10/2004 від 01.12.2004 року передбачено, що акціонер (Учасник) може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонером товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.
Конституція України та чинне законодавство не перешкоджають акціонеру захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом звернення як до судів загальної юрисдикції так і до Господарських судів на підставі статей 8,55 Конституції України, ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України, ст.4 Цивільного процесуального Кодексу України, ст.6 Закону України «Про судоустрій України». Але такий позов, відповідно до законодавства (ст.ст.10, 41,43,45,46,48,49 Закону України «Про господарські товариства», ст. 5 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу ст.ст.9,23, Закону України «Про аудиторську діяльність», як правило, подається у випадку порушення прав та інтересів акціонера самим товариством, учасником якого він є (п.4.2. зазначеного рішення Конституційного суду)
Відповідно п.51 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Відповідно п.42 зазначеної Постанови при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 Цивільного Кодексу України. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність підстав для визначення недійсними договорів застави № 1, № 3 від 20.02.2010р. та договору іпотеки від 20.02.2008р.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,
В позові відмовити.
Суддя Киричук О.А.