36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
02.02.2010 р. Справа №20/1
за позовом Приватного підприємства "БОНДСЕРВІС", м.Кременчук
до Холдингової компанії "АвтоКраз", м.Кременчук
про стягнення 43 030,90 грн.
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: Копичка Ю.С. дов. б/н від 17.12.2009р.
від відповідача: Філатова О.П. дов. №5 від 04.01.2010р.
Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором підряду № 76 від 20.08.2007р. в сумі 41030,90грн., з яких 26547,52 грн. - сума основного боргу, 9057,71 грн. - пеня, 1169,80грн. - 3% річних, 4256,07 грн. - інфляційні, 2000 грн. - збитки.
В судове засідання 02.02.2010р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 26 547 грн. 52 коп. основного боргу; пеню у розмірі 4 849 грн. 05 коп.; 3 % річних у розмірі 1276 грн. 02 коп.; інфляційні у розмірі 4 533 грн. 16 коп., 2000 грн. - збитки.
Фактично, виходячи зі змісту поданої заяви позивачем збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних. При цьому, відповідна заява про збільшення розміру позовних вимог у визначеному законодавством порядку не подавалася.
За даних обставин, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 26 547 грн. 52 коп. основного боргу; пені у розмірі 4 849 грн. 05 коп.; 1169,80грн. - 3% річних, 4256,07 грн. - інфляційні, 2000 грн. - збитки.
Відповідач у запереченнях проти позову заперечує, посилаючись на невиконання позивач зобов"язань за договором підряду № 76 від 20.08.2007р. та пропуском позовної давності за вимогою про стягнення пені.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Між ПП “БОНДСЕРВІС”(надалі -позивач), та Холдинговою компанією “АвтоКраз”(надалі - відповідач) був укладений Договір підряду № 76 на проведення ремонтно-монтажник робіт від “20”серпня 2007 року (надалі - Договір).
Відповідно до умов даного Договору та Додаткової угоди № 1 від “26”листопада 2007 року (надалі -Додаткова угода 1), Додаткової угоди № 2 від “20”серпня 2007 року (надалі - Додаткова угода 2) (надалі - Додаткові угоди) Відповідач доручив, а Позивач зобов'язався здійснити своїми силами і засобами роботи та здати Відповідачу у встановлений термін визначений Договором об'єкт у відповідності до проектно-кошторисної документації, а Відповідач зобов'язується прийняти від Позивача згідно з актом виконаних робіт, об'єкт та оплатити виконані роботи, згідно умов Договору.
Відповідно до Договору та Додаткових угод загальна вартість Договору складала 276 881 грн. 54 коп. (двісті сімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 54 копійки).
Відповідно до пункту 2.3, 2.5. Договору оплата всіх робіт і матеріалів виконується на протязі 3-х (трьох) банківських днів після підписання Акту виконаних робіт на підставі рахунків, податкових накладних та актів виконаних робіт.
Позивач свої роботи за Договором та Додатковими угодами виконав повністю, про що свідчать підписані Акти приймання виконаних підрядних робіт, а саме: Акт приймання виконаних робіт № 1 за липень 2008р., Акт приймання виконаних робіт № 2 за жовтень 2008р., Акт приймання виконаних робіт № 3 за жовтень 2008р.
Вказане спростовує посилання відповідача на невиконання умов договору позивачем.
Відповідно до пункту 2.3 Договору для здійснення відповідачем оплати позивачем були виставлені рахунки № 9 від 05 травня 2008 року; № 18 від 11 червня 2008 року; № 24 від 13 жовтня 2008 року; № 25 від 13 жовтня 2008 року.
Проте, Відповідач, порушуючи умови Договору про порядок платежу, розрахувався з Відповідачем за здійснену роботу не в повному розмірі.
Відповідно до виставлених Позивачем рахунків № 9 від 05.05.2008 року та № 18 від “11”червня 2008 року Відповідач здійснив не повну оплату за Актом № 1, тим самим порушив умови Договору, а саме:
За рахунком № 9 від 05.05.2008 року Відповідач здійснив наступні оплати:
“15”травня 2008 року сплатив суму в розмірі -15 000 грн.00 коп. в т.ч. ПДВ;
“28”травня 2008 року сплатив суму в розмірі -15 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ;
“05”червня 2008 року сплатив суму в розмірі -20 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ;
“10”червня 2008 року сплатив суму в розмірі -5000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ;
“27”червня 2008 року сплатив суму в розмірі -10 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ;
“10”липня 2008 року сплатив суму в розмірі -10 163 грн. 68 коп. в т.ч. ПДВ.
За рахунком № 18 від 11.06.2008 року Відповідач здійснив наступні оплати:
“29”серпня 2008 року сплатив суму в розмірі -20 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ;
“19”вересня 2008 року сплатив суму розмірі -10 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ;
“22”вересня 2008 року сплатив суму в розмірі - 10 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ;
“12”листопада 2008 року сплатив суму в розмірі -3 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ;
“10”грудня 2008 року сплатив суму в розмірі -2 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ.
Відповідно до виставленого Позивачем рахунку № 24 від 13.10.2008 року Відповідач не здійснив оплату за виконані роботи за Актом № 2.
Відповідно до виставленого Позивачем рахунку № 25 від 13.10.2008 року Відповідач здійснив не повну оплату за Актом № 3, тим самим порушив умови Договору, а саме:
За рахунком № 25 від 13.10.2008 року Відповідач “25”червня 2009 року сплатив суму в розмірі -2 000 грн.00 коп. в т.ч. ПДВ.
За даних обставин, на час подання позову та момент прийняття рішення відповідач заборгував позивачу 26 547 грн. 52 коп.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 26 547 грн. 52 коп. основного боргу є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського Кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст.217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст.230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.4.4 договору за порушення терміну оплати відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен прострочений день від суми заборгованості.
На підставі вказаного пункту договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми неоплаченого товару, а саме: по акту № 1 в сумі 2448,99 грн. за період з 01.08.08 р. по 31.01.09 р.; по акту № 2 в сумі 781,92 грн. за період з 01.11.08 р. по 30.04.09 р.; по акту № 3 в сумі 1618,14 грн. за період з 01.11.08 р. по 30.04.09р., всього 4849,05 грн. (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Вимоги про стягнення пені задоволенню підлягають частково виходячи з наступного.
Оскільки позовна заява позивачем направлена до суду 17.12.2009р. (згідно поштового штемпеля), враховуючи положення ст.ст.258, 261 ЦК України, відповідно до яких для вимог про стягнення пені встановлена спеціальна позовна давність в один рік, суд приходить до висновку про сплив позовної давності за вимогою про стягнення пені за період до 16.12.2008р.
Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Після здійсненого судом перерахунку, з урахуванням положення ч. 6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення пені у розмірі 2049,08 грн.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У відповідності до вказаної норми відповідачу правомірно нараховано інфляційні у розмірі 4256,07 грн. за період з листопада 2008р. по листопад 2009р. та 3 % річних у розмірі 1169,80грн. за період з 01.08.2008р. по 15.12.2010р. (розрахунок наведений у позовній заяві ).
За даних обставин, позовні вимоги про стягнення 26 547 грн. 52 коп. основного боргу; пені у розмірі 2049,08 грн.; 3 % річних у розмірі 1169,80грн.; інфляційних у розмірі 4256,07 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення 2 000 грн. збитків (у вигляді витрат, зроблених позивачем згідно договору про надання юридичних послуг), задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ст.623 ЦК України збитки кредиторові має відшкодовувати боржник, який порушив зобов'язання.
Згідно з вимогами ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Отже, позивач повинен довести протиправність дій відповідача, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків.
В обґрунтування вимоги про стягнення збитків позивач посилається на те, що в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язання, передбаченого умовами договору підряду позивач змушений був звернутися до послуг юридичної компанії для отримання правової допомоги.
Як зазначає позивач, він звернувся до Приватного підприємства “Юридичної компанії “Лекс” за наданням юридичної допомоги з повного юридичного супроводження, досудового врегулювання спору з Відповідачем, підготовкою та представництвом Позивача в судовому процесі в Господарському суді м. Полтава, з правових питань вирішення спору між Позивачем та Відповідачем, про що Позивач та ПП “Юридична компанія “Лекс” уклали Договір про надання юридичних послуг від “19”листопада 2009 року.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
З огляду на зазначені у позовній заяві обставини та надані докази, суд не вбачає підстав для ствердження про наявність прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненням збитків, які заявлені до стягнення позивачем.
Сплата державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суддя, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Холдингової компанії “АвтоКраз”(39600, Україна, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, б. 62) на користь Приватного підприємства “БОНДСЕРВІС”(39600, Україна, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, б. 36, кв. 8) - 26 547 грн. 52 коп. основного боргу; пені у розмірі 2049,08 грн.; 3 % річних у розмірі 1169,80грн.; інфляційних у розмірі 4256,07 грн., 340,22 грн. витрат по сплаті державного мита та 186,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя О.А.Киричук