36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.01.2010р. Справа № 14/321
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуже смачно", вул. Володимирська, 89/91, кв. 22, м. Київ, 01001 в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю "Дуже смачно" у м. Полтаві, вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, 36009
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 36008
про стягнення 5650,84 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: представник не з'явився
від відповідача: представник не з'явився
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення суми боргу, пені та штрафних санкцій у вигляді збитків від інфляції та 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки № 207 від 13.01.2009 р. на загальну суму 5650,84 гривень, з яких сума основного боргу складає 4929,19 гривень, пеня 478,73 гривень, збитки від інфляції в сумі 174,45 гривень та 3% річних 68,47 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 09.12.2009 р. про порушення провадження у справі не виконав.
Відповідач наданими йому правами у відповідності до ст. 22 ГПК України не скористався, відзив на позовну заяву не надав, вимог п. 4 ухвали суду від 09.12.2009 р. про порушення провадження у справі не виконав,
Суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін та за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив, що 13.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дуже смачно", м. Київ в особі філії ТОВ "Дуже смачно", м. Полтава (надалі Позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір поставки № 207 (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору є поставка хліба та хлібобулочних виробів виробництва ВАТ "Полтавський хлібокомбінат" від Постачальника (Позивач у справі) до Покупця (Відповідач у справі).
Згідно з п. 2.1. вказаного вище Договору товар поставляється Постачальником (Позивач у справі) у відповідності з замовленням Покупця по найменуванням, асортименту, кількості та цінами в строк, що зазначені в замовленні.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що товар поставляється за діючою на час поставки відпускною ціною згідно прайс-листа Постачальника (Позивач у справі). Відповідно до п. 3.4. Договору загальна сума Договору складається із суми накладних, на підставі яких була здійснена поставка товару.
Відповідно до п. 3.9. Договору Покупець (Відповідач у справі) зобов'язаний щомісячно, але не пізніше 20-го числа, провести із Постачальником (Позивач у справі) звірку розрахунків по грошових зобов'язаннях.
Взяті на себе за Договором зобов'язання (п. 4.1.1.) виконав належним чином, в строк та у повному обсязі. Відповідач взятих за Договором зобов'язань в повному обсязі не виконав, не оплативши поставлений Позивачем товар.
Станом на 25.11.2009 р. заборгованість Відповідача за Договором складає 4929,19 гривень, що підтверджується товаро-транспортними накладними та розрахунковими рахунками (копії в матеріалах справи).
На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 4929,19 гривень яку і просить стягнути на свою користь останній.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до вимог статті 230 ГК України, статті 549 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язань, він повинен сплати неустойку (штраф, пеня). Розмір неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язань встановлюється договором або законом.
Позивачем Відповідачу нарахована пеня в сумі 478,73 гривень (розрахунок в матеріалах справи).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем Відповідачу за період з 11.06.2009 р. по 31.10.2009 р. нараховано збитки від інфляції в сумі 174,45 гривень та за аналогічний період 3% річних в сумі 68,47 гривень (розрахунки в матеріалах справи).
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу 4929,19 гривень, пеню 478,73 гривень, збитки від інфляції 174,45 гривень та 3% річних 68,47 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 36008 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуже смачно", вул. Володимирська, 89/91, кв. 22, м. Київ, 01001 в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю "Дуже смачно" у м. Полтаві, вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, 36009 (р/р 26006060121672 ПФ ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 34803941) суму боргу 4929,19 гривень, пеню 478,73 гривень, збитки від інфляції 174,45 гривень, 3% річних 68,47 гривень, суму державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.