36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
02.02.2010 р. Справа №20/211
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава
до Дочірнього підприємства "Полтаваагротранс-житло" ВАТ "Полтаваагротранс", м.Полтава
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство "Полтаваагротранс", м.Полтава
про стягнення 171490 грн. 14 коп.
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: Демченко Н.В., дов. № 19/1617 від 30.07.2009р.
від відповідача: не з"явився
від третьої особи: Черненко Л.В., дов. № 11/01/ю від 11.01.2010р.
Розглядається позовна заява про стягнення 171490 грн. 14 коп., в тому числі 147 432,85 грн. - сума основного боргу за договором № 54 "С" від 28.12.1998р., 13 704,15 грн. - пеня, 8 289,23 грн. - інфляційні та 2 063,91 грн. - 3% річних.
26.01.2010р. через канцелярію суду позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вхід. № 0889 від 26.01.2010 року), в якій просить стягнути з відповідача 97 258,33 грн., у тому числі 82 964,50 грн. - основного боргу, 3940,79 грн. - пені, 8289,23 грн. - інфляційних нарахувань та 2063,91 грн. - 3% річних.
Суд приймає до уваги, що відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог. Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 97 258,33 грн., у тому числі 82 964,50 грн. - основного боргу за договором № 54 "С" від 28.12.1998р., 3940,79 грн. - пені, 8289,23 грн. - інфляційних нарахувань та 2063,91 грн. - 3% річних.
В судовому засіданні 02.02.2010р. представником позивача надано заяву про зміну підстави позову. Так, в частині вимог про стягнення 4 352 грн. підставою позову позивач зазначає п.5 договору про перевід боргу від 04.11.2009р.
Відповідач у відзиві визнав позов частково, а саме в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 104 432,85 грн., іншу частину суми основного боргу відповідач не визнає, посилаючись на ненастання права вимоги по оплаті, в частині вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних відповідач зазначає, що підстави для їх нарахування відсутні, оскільки немає прострочення виконання зобов"язання.
В судовому засіданні 02.02.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
28.12.1998р. між позивачем та відповідачем укладено договір на відпуск теплової енергії № 54 "С", відповідно до п.1 якого позивач прийняв на себе зобов"язання постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до межі розділу будівлі по вул.К.Шоссе,56.
Тариф за отриману теплоенергію визначений у п.11. договору. На протязі дії договору сторонами були укладені додаткові угоди про зміну п.11 договору в частині зміни тарифу, а саме додаткова угода від 01.07.2008 року та від 15.04.2009 року (копія - в матеріалах справи).
На виконання п.15 договору, відповідач надавав позивачу покази зняття лічильника.
Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань він за період з 01.07.2008р. по 31.07.2009р. здійснив відпуск теплової енергії на загальну суму 147 432,85 грн.
Відповідно до п.12 договору всі розрахунки проводяться на підставі рахунку, що виписується споживачу, чи платіжної вимоги для безакцептного списання з рахунку споживача.
Посилання відповідача та третьої особи на відсутність у позивача доказів вручення рахунків на оплату не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що договором не визначено порядок вручення рахунків на оплату, а позивач у запереченнях на відзив зазначив, що направляв вказані рахунки відповідачу простою кореспонденцією.
Крім цього, у пункті 13 договору № 54 “С” від 28.12.1998 року сторони визначили строки проведення оплати, а саме до 30 числа поточного місяця. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (далі Закон), відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг. Обов'язок щодо оплати наданих послуг у встановлені договором строки передбачено у ч.3 ст. 20 Закону.
З вищевикладеного випливає, що відповідач фактично отримав послуги теплопостачання від позивача, знав показання лічильника, знав тариф на послуги централізованого постачання теплової енергії, проте в порушення умов договору не провів оплати у встановлений строк.
Як зазначає позивач, на момент подання позову за відповідачем рахувалася заборгованість в розмірі 147 432,85 грн.
Після звернення позивача з позовом відповідачем проведено часткову оплату основного боргу по договору № 54 “С” від 28.12.1998 року в сумі 25820,35 грн. (сплати відповідача відображені у довідці, доданій до заперечення на відзив ( вх.. № 01314д від 02.02.10 р.).
04.11.2009 року між позивачем, відповідачем та ВАТ “Полтаваагротранс” укладено трьохсторонній договір про перевід боргу по договору № 54 “С” від 28.12.1998 року на суму 43000,00 грн. У відповідності до п.3 договору, строк дії договору два місяці з моменту підписання, тобто до 04.01.2010 року.
За період листопад-грудень 2009 року між позивачем та ВАТ “Полтаваагротранс” проведено взаємозалік на суму 38648,00 грн.
Таким чином, заборгованість ВАТ “Полтаваагротранс” по договору про перевід боргу від 04.11.2009 року складає ( 43 000,00- 38 648,00) 4352,00 грн.
У п.5 договору сторони домовились про те, що у разі неналежного виконання Новим боржником умов даного договору, кредитор має право звернутись за виконанням зобов'язання по оплаті заборгованості як до Первісного так і до Нового Боржника до повного виконання цього зобов'язання.
Відповідно до п.5 зазначеного договору позивач просить стягнути з відповідача 4352 грн.
Позивач заявою від 19/125 від 21.01.2010р., враховуючи часткову оплату основного боргу по договору № 54 “С” від 28.12.1998 року та надання послуг третьою особою по договору про перевід боргу, зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути на підставі вказаних договорів 82 964,50 грн. основного боргу.
У відповідності до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За даних обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 82 964,50 грн. основного боргу є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст.217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст.230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В даному випадку, застосування господарських санкцій передбачено:
- Пунктом 13 договору, а саме: у разі прострочки платежу вводиться пеня в розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу;
- П.п. 10 п.3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, а саме: у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, споживач зобов'язаний сплатити пеню у встановлених договором розмірах.
У відповідності до вказаного пункту договору та п.п. 10 п.3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, з врахуванням обмежень, встановлених Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за період з 11.09.2008р. по 11.03.2009р., яка складає 3 940,79 грн. (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У відповідності до вказаної норми відповідачу правомірно нараховано 8289,23 грн. - інфляційних за період з 10.02.2009р. по 10.08.2009р. та 2063,91 грн. - 3% річних за період з 11.02.2009р. по 10.08.2009р.
За даних обставин, позовні вимоги про стягнення 82 964,50 грн. основного боргу, 3940,79 грн. пені, 8289,23 грн. інфляційних нарахувань та 2063,91 грн. 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтаваагротранс-житло" ВАТ "Полтаваагротранс", м.Полтава, вул.К.Шосе, 56 (р/р 260046277 в АБ "Полтава-банк", МФО 3311489, код ЄДРПОУ 30226393) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава, вул. Комарова, 2-а (Р/рахунок №26035710000019 в Харківській обласній філії АКБ Укрсоцбанку в м. Харкові, ФО 351016 код ЄДРПОУ 03338030) - 82 964,50 грн. основного боргу, 3940,79 грн. пені, 8289,23 грн. інфляційних нарахувань, 2063,91 грн. 3% річних, 972,58 грн. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя О.А.Киричук