36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.01.2010р. Справа № 14/316
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008
до Житлово-будівельного кооперативу "Енергія", вул. Коцюбинського, 51, м. Полтава, 36038
про стягнення 24677,91 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: Данілова Н.Н., дов. № 19/3 від 02.01.2008 р.
від відповідача: представник не з'явився
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості, пені та штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 57 від 11.10.2004 р. в сумі 42967,74 гривень, з яких сума основного боргу складає 37861,00 гривень, пеня 1211,86 гривень, збитки від інфляції 3894,88 гривень та 3% річних в сумі 641,12 гривень, а також заява про уточнення позовних вимог № 19/129 від 25.01.2010 р. (вхід. № 0890д від 26.01.2010 р. канцелярії суду) до суми 24677,91 гривень, з яких сума основного боргу складає 18930,05 гривень, пеня 1211,86 гривень, збитки від інфляції 3894,88 гривень та 3 % річних в сумі 641,12 гривень.
Позивачем в судове засідання 26.01.2010 р. була подана заява про уточнення позовних вимог № 19/129 від 25.01.2010 р. (вхід. № 0890д від 26.01.2010 р. канцелярії суду) до суми 24677,91 гривень, з яких сума основного боргу складає 18930,05 гривень, пеня 1211,86 гривень, збитки від інфляції 3894,88 гривень та 3 % річних в сумі 641,12 гривень.
Суд заяву прийняв до розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (див. п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").
Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача 24677,91 гривень, з яких сума основного боргу складає 18930,05 гривень, пеня 1211,86 гривень, збитки від інфляції 3894,88 гривень та 3 % річних в сумі 641,12 гривень.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 07.12.2009 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до положень статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 11.10.2004 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава (надалі Позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Енергія", м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір № 57 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір) з протоколом розбіжностей до нього.
Згідно з пунктом 1 вказаного вище договору Теплопостачальна організація (Позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати Споживачу (Відповідач у справі) теплову енергію в гарячій воді з метою забезпечення гарячого водопостачання приміщень Споживач до межі розподілу будівель по вул. Коцюбинського, 51, а Споживач зобов'язується сплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Відповідно до п. 10 оплата за гаряче водопостачання, що проводить Споживач (Відповідач у справі), стягується на основі тарифів згідно з Прейскурантом К-15-02, затвердженим 21.03.2000 р. розпорядженням голови облдержадміністрації за № 121, яке зареєстроване в Полтавському обласному управлінні юстиції за № 32/463 і введене в дію 01.04.2006 р.
Взяті на себе за Договором зобов'язання Відповідач належним чином не виконував, за спожиту теплову енергію за період з 01.09.2008 р. по 23.10.2009 р в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 18930,05 гривень.
На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 18930,05 гривень, яку і просить стягнути останній на свою користь.
Вимоги позивача обґрунтовані, доведені наданими по справі доказами та підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до вимог статті 230 ГК України, статті 549 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язань, він повинен сплати неустойку (штраф, пеня). Розмір неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язань встановлюється договором або законом.
Позивачем Відповідачу нарахована пеня в сумі 1211,86 гривень (розрахунок в матеріалах справи).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивач нарахував Відповідачу інфляційні збитки, спричинені простроченням платежу, на суму 3894,88 гривень, а також 3% річних в сумі 641,12 гривень (розрахунок в матеріалах справи).
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму основного боргу 18930,05 гривень, пеню 1211,86 гривень, збитки від інфляції 3894,88 гривень та 3% річних 641,12 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що при частковому задоволені позову суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 246,78 гривень та 135,55 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Енергія", вул. Коцюбинського, 51, м. Полтава, 36038 (р/р 26002714000093 в Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 23276526) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008 (р/р 26035710000019 в Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 03338030) суму основного боргу 18930,05 гривень, пеню 1211,86 гривень, збитки від інфляції 3894,88 гривень, 3% річних 641,12 гривень, суму державного мита в розмірі 246,78 гривень та 135,55 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.