36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
02.02.2010 р. Справа № 10/135-09
за позовом Закритого акціонерного товариства "Донецька макаронна фабрика", 83059, м. Донецьк, проспект Ілліча, 111
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення 21 395,90 грн.,
Суддя Ківшик О.В.
Представники
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися.
Суть спору : розглядається позовна заява Закритого акціонерного товариства "Донецька макаронна фабрика", м. Донецьк про стягнення з відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Опішня 21 395,90 грн. заборгованості, що виникла на підставі укладеного між сторонами 30.09.2009 р. договору поставки макаронних виробів № 112, з яких : 20 247, 36 грн. сума основного боргу, 466, 24 грн. пеня та 682,30 грн. 30% річних (з урахуванням часткової сплати).
Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, явка його представників судом обов'язковою не визнавалась. В попередньому засіданні останній надав суду клопотання № 12-01/4 від 05.01.2010 р. (вх. № 097д від 11.01.2009 р.), у якому прохав суд розглядати справу по наявним в ній матеріалам за відсутності представника позивача з огляду на неможливість забезпечити явку уповноваженого представника.
Суд клопотання позивача прийняв та задовольнив як таке, що не суперечить чинним процесуальним нормам, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду даної справи від 12.01.2010 р..
Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, оскільки :
(1) ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 08.12.2009 р. та ухвала суду про відкладення розгляду даної справи від 12.01.2010 р., які були направлені за наявними в матеріалах справи поштовими реквізитами відповідача (місце його реєстрації), повернулись до суду з огляду на відсутність адресата;
(2) реєстрація зміни місцезнаходження Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Опішня не здійснювалася (див. витяг з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 923595 від 10.11.2009 р.);
(3) до компетенції господарських судів не входить установлення фактичного місцезнаходження учасників процесу.
Крім того, відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті (неявка відповідача цьому не перешкоджає), суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд
30.09.2009 р. між Закритим акціонерним товариством "Донецька макаронна фабрика", м. Донецьк (далі - Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, смт. Опішня (далі - Покупець) було укладено договір поставки № 112 (далі -Договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію (макаронні вироби), а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію (п. 1.1 Договору поставки).
Пунктом 6.1 Договору поставки визначено, що поставка продукції здійснюється по цінам, діючим у постачальника на день поставки продукції згідно з доданого прайс-листа, відображеного у товаротранспортних накладних по передоплаті (повній або частковій) або з відстрочкою платежу протягом 21 календарного дня з моменту поставки.
Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму на суму 25 247,36 грн. підтверджується наявною у справі копією видаткової накладної № МФ-0003257 від 01.10.2009 р..
В порушення ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач не повністю здійснив оплату за отриманий товар, а саме : 02.10.2009 р. була проведена часткова оплата в розмірі 2 500,00 грн. та 09.10.2009 р. в розмірі 2 500,00 грн..
За даними позивача на момент подання позову до суду, заборгованість відповідача складає 20 247,36 грн..
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21 395,90 грн. заборгованості, що виникла на підставі укладеного між сторонами 30.09.2009 р. договору поставки макаронних виробів № 112, з яких : 20 247, 36 грн. сума основного боргу, 466, 24 грн. пеня та 682,30 грн. 30% річних (з урахуванням часткової сплати).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не сплатив заборгованість.
Заборгованість останнього з оплати поставлених позивачем макаронних виробів на виконання умов укладеного між сторонами 30.09.2009 р. договору поставки макаронних виробів № 112 на момент подання позову складає 20 247,36 грн.. Дані обставини відповідачем не спростовані.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 247,36 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 7.1 Договору поставки передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочення платежу, за кожний день прострочки.
За викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 23.10.2009 р. по 02.12.2009 р. в розмірі 466,24 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.1 Договору поставки передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар, покупець, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за період з 23.10.2009 р. по 02.12.2009 р. тридцяти процентів річних в розмірі 682,30 грн. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України суд визнає правомірними.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати державного мита в сумі 213,95 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Закритого акціонерного товариства "Донецька макаронна фабрика" (83059, м. Донецьк, проспект Ілліча, 111), р/р 260060151121 у філії ВАТ "Укрексімбанк" м. Донецьк, МФО 334817, код ЗКПО 00382310 -20 247,36 грн. основного боргу, 466,24 грн. пені, 682,30 грн. відсотки річні, 213,95 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази з набранням чинності цим рішенням.
3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині
СУДДЯ КІВШИК О.В.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.