Справа № 2-293/2010 року
Іменем України
02 березня 2010 р. с. Леніне
Ленінський районний суд АРК у складі:
головуючої судді -Українець Л.І
при секретарі : Абільваповій Е.Н
з участю позивачів - ОСОБА_1.
його представника ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника третьої особи служби у справах дітей Кадирової Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Леніне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Щолкінської міської ради, треті особи КП «Ленінське бюро технічної інвентаризації», Комунальне підприємство «Щолкіне Азов», служба у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення виконкому, визнання недійсним ордеру , визнання недійсним приватизації, визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним приватизації квартири , визнання свідоцтва про право власності недійсним.
18 червня 2008 року позивач звернувся до Ленінського райсуду АРК з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення виконкому Щолкінської міської ради №85 від 12.07.1990 року в частині надання ОСОБА_7 двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, визнання недійсним ордеру №2329 від 13 липня 1990 року , виданого на ім,я ОСОБА_7, визнання недійсним приватизації і свідоцтва про право власності на житло, розміщене в АДРЕСА_1, видане на ім,я ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнання недійсним приватизації та свідоцтва про право власності на вказану квартиру та визнання права на кімнату у цій квартирі площею 12.6 м кв.Свої вимоги мотивував тим, що йому у 1984 році була надана кімната у гуртожитку площею 12.6 м кв. у спірній квартирі, в яку він вселився та проживає по теперішній час. За цією ж адресою зареєстровані відповідачі. У період його тимчасової відсутності, ОСОБА_3 у 1990 році незаконно був виданий оскаржуваний ордер на зайняття усієї спірної квартири, на підставі якого вона приватизувала цю квартиру.
Після скасування рішення суду першої інстанції та передачі справи на новий розгляд позивач позовні вимоги 02.02.2010 року уточнив, заявивши додаткові вимоги до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Щолкінської міської ради, третіх осіб Комунальне підприємство « Ленінське бюро технічної інвентаризації», Комунальтне підприємство «Щолкіне-Азов», служби у справах дітей Ленінської райдержадміністрації та просить поновити йому строк для подачі позовної заяви. оскільки він пропущений ним з поважних причин, так як він дізнався про нього в кінці 2007 року. Також просить визнати недійсним рішення виконкому № 85 Щолкінської міської ради від 12.07.1990року в частині надання ОСОБА_3 і членам її сім,ї : ОСОБА_4та ОСОБА_5, двокімнатної АДРЕСА_1 Ленінського району АРК. Визнати недійсним ордер №2329 від 13.07.1990р, виданий Щолкінською міською радою на ім.,я ОСОБА_3. ОСОБА_5, ОСОБА_4, визнати за ним право на приватизацію АДРЕСА_1, визнати приватизацію АДРЕСА_1 недійсною, визнати недійсним розпорядження органу приватизації без номера від 22.09.1994 року про приватизацію ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 АДРЕСА_1 .визнати недійсним свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1. Видане 22.09.1994 року на ім.,я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без номера, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Ленінське БТІ 3 травня 2007 року.
В ході судового розгляду справи, позивач , 17 лютого 2010 року, знову уточнив позовні вимоги до тих самим відповідачів та третіх осіб, уточнивши , що вимоги стосуються саме квартири №69, а не №8, та АДРЕСА_1 АРК.
Крім того доповнив підстави позовних вимог., зазначивши, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС 2 категорії та користується пільгами згідно Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи», за характером роботи на ЧАЕС він періодично виїжджав з АДРЕСА_1, на Чорнобильську АЕС і за ним зберігалось право користування на зазначено житло згідно ст. 71 ЖК України, крім того відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» він має право на першочергове отримання житла, оскільки іншого житла крім спірного він не отримував як «чорнобилець», то має право на користування спірною квартирою і право на її приватизацію. Зазначив, що відповідачі в період його відсутності без його згоди приватизували АДРЕСА_1, чим позбавили його права на на житло і на сьогодні він є бездомним , з вини відповідачів та потребує захисту відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і бездоглядних дітей». Просить поновити йому строк для подачі позовної заяви оскільки він пропущений ним з поважних причин, так як він дізнався про приватизацію в кінці 2007року. Також просить визнати недійсним рішення виконкому № 85 Щолкінської міської ради від 12.07.1990 року в частині надання ОСОБА_3 і членам її сім,ї : ОСОБА_4 та ОСОБА_5, двокімнатної АДРЕСА_1. оскільки квартира мала видаватись на склад сім.ї і з його врахуванням, визнати недійсним ордер №2329 від 13.07.1990 р., виданий Щолкінською міською радою на ім.,я ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_4, так як він виданий без включення його в ордер, визнати за ним право на приватизацію АДРЕСА_1, визнати приватизацію АДРЕСА_1 АРК недійсною, визнати недійсним розпорядження органу приватизації без номера від 22.09.1994 року про приватизацію ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 АДРЕСА_1 так як проведена вона без його згоди, як члена сім,ї,визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане 22.09.1994 року на ім,я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без номера, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Ленінське БТІ» 3 травня 2007 року, як виданого на підставі недійсної приватизації, з підстав недійсної приватизації та недійсного рішення органу приватизації.
У судовому засіданні позивач на позовних уточнених і доповнених вимогах наполягає, просить позов задовольнити повністю.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов з уточненнями і доповнення підтримала просить його задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представники у судовому засіданні з позовом не погодилась, просять у його задоволенні відмовити, оскільки позивач є колишнім чоловіком її матері, дійсно отримував у гуртожитку кімнату в АДРЕСА_1, потім йому була надана і інша кімната, коли вона була ще дитиною. У 1987 році відповідач виписався з АДРЕСА_1 і виїхав на ліквідацію аварії на ЧАЕС. В період його відсутності. житло перевели в статус постійного і їй за спільним рішенням підприємств Кримської АЕС була надана АДРЕСА_1, на підставі якого був виданий оспорюваний ордер. У 1994 році ОСОБА_1.повернувся і став проживати в квартирі. Так як вона ,час від часу виїжджала на заробітки в Росію, з позивачем залишився проживати її син ОСОБА_4 та чоловік -ОСОБА_5, з яким вона пізніше розлучилася, і останній виїхав з квартири в смт. Леніне. Просять суд врахувати, що позивач знав про приватизацію відразу ж після отримання нею -ОСОБА_3 свідоцтва про приватизацію,і вважають, що останній ці документи знищив, коли проживав в квартирі у її відсутності, а коли у 2007 році вона отримала дублікат свідоцтва про право власності, між ними виник новий спір, оскільки останній псує посуд в квартирі, і коли вона приїжджає, то погрожує вигнати його з квартири, щоб поводився краще. Щодо проживання його в квартирі вона не заперечує і надалі, лише щоб не випивав та непсував майно.
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засдіанні пояснив, що не пам.ятає чи знав позивач про приватизацію квартири, бо був на момент приватизації неповнолітнім, на даний час з позовом не згоден, оскільки позивач-його дід, жив собі в квартирі в окремій кімнаті і йому в проживанні ніхто не перешкоджав.
Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні позов ОСОБА_1. не визнав та пояснив, що після від,їзду ОСОБА_1 на ліквідацію аварії на ЧАЕС, залишались проживати в квартирі: він з дружиною і сином. На них трьох і була приватизована АДРЕСА_1. Після чого він розлучився з ОСОБА_3 і виїхав з квартири, а дружина. з іншим чоловіком виїхала в Росію, залиши проживати в квартирі позивача з їх сином ОСОБА_4 Зазначив, що коли була здійснена приватизація і було отримане свідоцтво , позивач знав, про цю подію , бо вони «обмивали» разом за святковим столом свідоцтво. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник Щолкінської міської ради в судове засдіання не з.явився, направив заперечення на позов, приватизаційні документи на спірну квартиру, та просить справу розглянути у відсутносіт їх представника.
Представник третьої особи - служби у справах дітей у судовому засіданні покладається на розсуд суду при вирішенні спору.
Представник КП «Щолкіне-Азов» у судовому засіданні з позовом не погодився, після оголошеної перерви в суд не з'явився, заяви про розгляд справи у його відсутності не направив.
Представник КП «Ленінське БТІ» у судове засідання не з,явився, направив листа у якому просить справу розглянути у відсутності їх представника .при розгляді спору покладаються на розсуд суду.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, та оцінивши повно всесторонньо і об,активно докази по справі їх сукупності, суд знаходить позов обгрунтованим частково з наступним мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. є громадянином України і зареєстрований в АДРЕСА_1 з 27 січня 1987 року, що підтверджується копією паспорта позивача (а.с.10). Згідно з посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС 2 категорії і має пільги і компенсації встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 21,22). Відповідно до ст. 21 п.3 зазначено закону позивач має право на позачергове забезпечення житлом. Як встановлено судом позивач користується однією кімнатою в АДРЕСА_1 Ленінського району АРК площею 12,6 м кв., якою користується на підставі договору найму від 01.09.1994 року в складі 1 особи (а.с.8-9).Дані про реєстрацію у спірній квартирі сім,ї відповідачів та про користування ними житловою площею 13.5 кв. м у цій же квартирі підтверджені по квартирною карткою (а.с. 12) а також копією ордера №577 від 12.02.1987 року про право на зайняття житлової площі в малосімейному гуртожитку в АДРЕСА_1 площею 13 м кв. (а.с. 13).
Суд приймає до уваги обставини , що позивачу стало відомо про порушення відповідачами його права на житло і права на приватизацію тільки у кінці 2007року тобто після того як відповідачка ОСОБА_3 зареєструвала право власності в КП «Ленінське БТІ» на підставі дублікату свідоцтва про право власності на квартиру, передану їй та відповідачам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у спільну часткову власність в порядку приватизації.(а.с.55, 56).
Оскільки позивач оплачував квартплату за квартиру по розділеному з відповідачами особовому рахунку на АДРЕСА_1, дані про приватизацію квартири до 2007 року йому не були відомі.(а.с. 5) Крім того відповідачі не представили суду належних і допустимих доказів про те, що останній пропустив строк позовної давності без поважних причин, тому суд знаходить .що його позивачу слід поновити.
Оскільки позивач як «чорнобилець» не давав згоди на надання всієї квартири, в тому числі, його кімнати , сім,ї відповідачів, то суд знаходить частково недійсним рішення виконкому Щолкінської міської ради від 12. 07.1990 року в частині не надання АДРЕСА_1 ОСОБА_1 в складі сім,ї ОСОБА_3 із 3-х чоловік. Його відсутність на момент прийняття спірного рішення, на думку суду дійсно була поважною - у зв,язку з ліквідацією аварії на ЧАЕС. Тобто за ним зберігається право користування житлом на період відсутності на роботі в іншій місцевості, відповідно до ст.71 ч.2 ЖК України, і неврахування його особи при наданні житла відповідачам на думку суду є порушення житлових прав позивача.
Відповідно, суд знаходить частково недійсним , в частині не включення в ордер ОСОБА_1, й ордер № 2329 від 13 липня 1990 року, виданий Щолкінською міською радою на ім.,я ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на АДРЕСА_1., оскільки позивач в установлений законом строк не був визнаний таким, що втратив право на житло і мав право проживання у спірній квартирі на момент видачі ордеру. Крім того ордер повинен був видаватись відповідно з нормами ст. 58 ЖК України , на вільне приміщення. А так як разом з відповідачами в квартирі був прописаний і позивач , в в ордер мав бути включений і ОСОБА_1..
Виходячи з норм ст. 8 ч.2 «Про приватизацію державного житлового фонду», при здійсненні приватизації відповідачкою ОСОБА_3 не було отримано від позивача згоди на приватизацію, так будучи зареєстрованим в квартирі, останній має право на свою частку при безоплатній передачі житла в якому він постійно проживає з 1987 року. Тому за ОСОБА_1 слід визнати право на приватизацію ? АДРЕСА_1.
Виходячи з меж позовних вимог, суд знаходить обґрунтованими доводи позивача про визнання недійсним розпорядження органу приватизації від 22.09.1994р. про приватизацію АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності на АДРЕСА_1 від 22 вересня 1994 року .
Так свідоцтво про приватизацію спірної квартири датоване 12 вересням 1994 року але видане на підставі майбутнього розпорядження Щолкінської міської ради від 22.09.1994 року . Тобто відповідачами здійснена приватизація фактично по неіснуючому розпорядженню від 22.09.1994 року - органу приватизації.
У зв,язку з чим слід визнати недійсною приватизацію АДРЕСА_1 про право спільної часткової власності за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1\3 частці, .здійснену на підставі неіснуючого розпорядження без номера від 22.09.1994 року та зареєстрованого 03 травня 2007 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 12.09.1994 р. виданого взамін втраченого, Щолкінською міською радою.
У задоволенні решти вимог слід відмовити, оскільки позивач не представив суду доказів , що відповідачі отримували свідоцтво про право спільної часткової власності на АДРЕСА_1 на підставі розпорядження №1744 від 12.09.1994 року (а.с. 158).
Не дивлячись, на те, що матеріли справи містять копію приватизаційної справи за заявою ОСОБА_3 (а.с.158- 162), наданих в додатку до заперечень на позов Щолкінською міською радою (а.с.156-157), вимог про визнання незаконним самого розпорядження №1744 від 12.09.1994 року позивач в даному спорі не заявляє. Тому суд не вправі вийти за межі позовних вимог і визнавати недійсною приватизацію квартири на підставі зазначеного розпорядження №1744 від 12.09.1994 року підстав на момент вирішення спору, у суду немає. Оскільки розпорядження про приватизацію квартири №1744 від 12.09.1994 року ніким не оспорене, то немає і перешкод відповідачам отримати належний дублікат свідоцтва про право власності на спірну квартиру взамін втраченого та, при набранні чинності даним рішенням , добровільно перерозприділити частки у спільній частковій власності на спірну квартиру замість по 1\3 - по ? частці кожному з них.
Керуючись ст. ст. 58, 59, ч 2. ст. 71 ЖК України, ст.ст.5,7,8 Закону України « Про приватизацію житлового фонду», п.5,20,.21 «Положення про порядок передачі квартир будинків у власність громадянам» затвердженим наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року, «Тимчасовим положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №6/5, Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і бездоглядних дітей». Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд-
Поновити ОСОБА_1 строк для подачі позовної заяви в зв'язку з пропуском ним з поважних причин.
Визнати частково недійсним рішення виконкому Щолкінської міської ради від 12. 07.1990 року в частині не надання АДРЕСА_1 ОСОБА_1.
Визнати частково недійсним , в частині не включення в ордер ОСОБА_1, № 2329 від 13 липня 1990 року, виданий Щолкінською міською радою на ім.,я ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на АДРЕСА_1
Визнати право ОСОБА_1 на приватизацію ? АДРЕСА_1.
Визнати недійсним розпорядження органу приватизації від 22.09.1994р. про приватизацію АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 від 22 вересня 1994 року .
Визнати недійсною приватизацію АДРЕСА_1 про право спільної часткової власності за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1\3 частці, .здійснену на підставі неіснуючого розпорядження без номера від 22.09.1994 року та зареєстрованого 03 травня 2007 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 12.09.1994 р. виданого взамін втраченого, Щолкінською міською радою.
Рішення може бути оскаржено до судової палати у цивільних справах Апеляційного Суду АР Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження при умові подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення , апеляційної скарги.
Повний текс рішення виготовлений 09 березня 2010 р.
Суддя Українець Л.І..