06 жовтня 2021 року Справа № 280/617/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., представника позивача: адвоката Рабушка В.С.., представника відповідача: Анпілогової В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663)
про скасування податкових повідомлень-рішень,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення в повному обсязі №0055918/2017-5605-0811 в сумі 37 005,18 грн. за формою «Ф» за податковий період 2017 рік від 03.09.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, яким йому визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 37 005,18 грн. Наголошує на тому, що об'єкт нерухомості, за який нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, з посиланням на норми ПК України вказує, що оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки був запроваджений у місті Мелітополі пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, то з огляду на неможливість зміни елемента податку пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.01.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 18.02.2021.
Ухвалою суду від 18.02.2021 відкладено підготовче провадження у справі на 17.03.2021.
26.02.2021 позивач подав до суду заяву, за змістом якої змінив позовні вимог та просить суд скасувати податкові повідомлення рішення за форми «Ф»: №0055918/2017-5605-0811 за 2017 рік від 03.09.2020; №0055918/2018-5605-0811 за 2018 рік від 03.09.2020; №0055918-5605-0811 від 03.09.2020.
02.03.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає про незгоду із заявленими позовними вимогами та вказує, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у власності ОСОБА_1 перебуває комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 802,50 кв.м. Право власності на зазначену будівлю набуто 11.10.2006. Звертає увагу, що з 01.01.2017 до прийняття відповідними органами місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 №1791-VIII, у 2017 році встановлені ставки застосовувалися з коефіцієнтом 0,5. На підставі наведених даних було сформовано спірне податкове повідомлення-рішення. Звертає увагу, що позивач є підприємцем, однак не використовує вищевказаний комплекс в господарській діяльності. Вважає, що у спірному випадку податок повинен сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.
09.03.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, за змістом якої наводить заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, аналогічні наведеним у первинному відзиві на позовну заяву. Додатково звертає увагу, що рішенням сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області затверджено ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, на 2018 рік та на 2019 рік.
Ухвалою суду від 17.03.2021 прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 14.04.2021.
Ухвалою суду від 14.04.2021 провадження у справі зупинено, призначено наступне підготовче засідання на 13.05.2021.
Ухвалами суду від 13.05.2021 провадження у справі поновлено, клопотання представника ГУ ДПС у Запорізькій області про заміну відповідача у справі (процесуальне правонаступництво) задоволено, замінено відповідача ГУ ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663), зупинено провадження у справі та призначено наступне підготовче засідання на 24.06.2021.
Ухвалами суду від 24.06.2021 поновлено провадження у справі, відкладено підготовче засідання на 30.06.2021.
Ухвалою суду від 30.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2021.
Ухвалою суду від 21.07.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.07.2021.
Ухвалою суду від 29.07.2021 провадження у справі зупинено, призначено наступне судове засідання на 06.10.2021.
Ухвалою суду від 06.10.2021 поновлено провадження у справі.
Під час судового розгляду учасники справи підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи, у судових дебатах представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 06.10.2021 судом проголошено скорочене рішення.
Заслухавши вступне слово та пояснення учасників справи, безпосередньо дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 14.03.2016, номер запису: 21010000000026674, видами діяльності за код КВЕД є: 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів (основний); 82.92 Пакування; 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
03.09.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0055918/2017-5605-0811, яким ОСОБА_1 , як фізичній особі, визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік в розмірі 37 005,18 грн.;
- №0055918/2018-5605-0811, яким ОСОБА_1 , як фізичній особі, визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в розмірі 43 118,97 грн.;
- №0055918-5605-0811, яким ОСОБА_1 , як фізичній особі, визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в розмірі 45 131,00 грн.
Податкові зобов'язання визначено щодо нерухомого майна - комплекс, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до договору купівлі продажу комплексу №8379 від 05.10.2006.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
В постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 сформовано правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
За положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до Технічного паспорту на комплекс будівель та споруд від 22.04.2021, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Індустріальна, 32/2, за своїм призначеннм комплекс будівель та споруд відносяться до об'єктів нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", підклас: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості".
При цьому, судом встановлено, що видом господарської діяльності позивача за КВЕД є: зокрема, 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів.
Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2019 рік, у звітному періоді ФОП ОСОБА_1 декларував здійснення підприємницької діяльності, зокрема, за КВЕД 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів.
Відтак, суд вважає, що є достатні підстави стверджувати, що вказаний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у 2019 році використовувався позивачем за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Отже, такий об'єкт нерухомості згідно з підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки, у зв'язку з чим, спірне податкове повідомлення-рішення №0055918-5605-0811 від 03.09.2020 є протиправним та підлягає скасування.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП, суд зазначає, що предметом даного спору не є рішення контролюючого органу про притягнення позивача до відповідальності за порушення позивачем порядку повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Суд зазначає, що визначальним для застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є використання об'єктів промисловості їх власниками за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. У свою чергу, у разі порушення податкового законодавства щодо неповідомлення про об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, суб'єкт господарювання несе відповідальність, встановлену законом.
Поряд з вищенаведеним, слід зазначити, що згідно податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2017, 2018 роки відсутні відомості про декларування позивачем доходів, отриманих від здійснення діяльності з промислового виробництва.
Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження використання комплексу будвель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за функціональним призначенням протягом 2017-2018 років.
Надані до суду докази, які підтверджують наявність у позивача основних засобів для виробництва, банківські виписки про реалізацію продукції, договори на електропостачання, постачання холодної води, свідоцтва на знак для товарів та послуг, калькуляції, накладні на отримання комплектуючих, штатний розпис, звіти про суми нарахованої заробітної плати, фотографії примішення, не доводять того факту, що комплекс будівель та споруд використовувся позивачем у 2017, 2018 роках для промислового виробництва.
Судом не встановлено зв'язок наявності у власності позивача певного обладнання фактом здійсненням або не здійсненням промислового виробництва; не підтверджено, що відповідне обладнання розміщено саме у комплексі будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що згідно податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2017, 2018 позивач здійснював підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, що з урахуванням вищевказаних документів, може свідчити про використання комплексу, однак не за функціональним призначенням.
Таким чином, не доведення факту використання комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для промислового виробництва протягом 2017-2018 років, виключає застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у зв'язку з чим, підстави для скасування оскаржуваних податкових-повідомлень рішень від 03.09.2020 №0055918/2017-5605-0811, №0055918/2018-5605-0811, відсутні.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення від 03.09.2020 №0055918/2017-5605-0811 з огляду на те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки був запроваджений у місті Мелітополі пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, з огляду на таке.
01.01.2017 набув чинності Закон України від 20.12.2016 №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон №1791-VIII), пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.
Згідно п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Суд зазначає, що нормами вищевказаного Закону передбачено, що якщо місцева рада не встигне прийняти відповідне рішення про встановлення ставок податку, податки у 2017 році нараховується за правилами Податкового кодексу України або за правилами прийнятих рішень місцевих рад, які прийняті після 15 липня року, що передує, в якому встановлюється ставка податку.
Передбачено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, або прийняла не у відведений строк, такі податки справляються, виходячи з норм Податкового кодексу України або виходячи з рішення місцевої ради за попередні рік.
Податкове повідомлення-рішення від 03.09.2020 №0055918/2017-5605-0811 винесене з урахуванням положень Закону №1791-VIII, що відповідає законодавству, яке регулює спірні правовідносини.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, в загальному розмірі 1 252,55 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 450,56 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0055918-5605-0811 від 03 вересня 2020 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 450,56 грн. (чотириста п'ятдесят гривень 56 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663.
Повне судове рішення складено 18.10.2021.
Суддя М.О. Семененко