19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 120/2200/21-а
адміністративне провадження № К/9901/31302/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 120/2200/21-а
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Вінницької міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року (головуючий суддя: Віятик Н. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Матохнюка Д. Б., суддів: Шидловського В. Б., Боровицького О. А.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, в якому просила:
- визнати протиправною діяльність Виконавчого комітету Вінницької міської ради, що полягає у внесенні змін до ненормативного акту, що закінчив свою дію, а саме шляхом прийняття рішення від 04 березня 2021 року № 539 «Про внесення змін до акту списання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04 березня 2021 року № 539 «Про внесення змін до акту списання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ».
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що остання є власницею квартири, що розташована по АДРЕСА_2 .
Оскільки майже всі квартири були приватизовані, Виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення від 17 травня 2018 року № 1076 «Про списання багатоквартирних будинків з балансу житлового господарства міської ради» та будинок АДРЕСА_1 входив у зазначений перелік. На виконання зазначеного рішення, комісією у складі представників Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради та ТОВ «ЖЕО» склали Акт списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансу Департаменту.
Після списання з комунальної власності багатоквартирного будинку, між представниками співвласників багатоквартирного будинку та ТОВ «ЖЕО» укладений договір від 01 жовтня 2018 року № 9 щодо надання послуг з управління багатоквартирного будинку.
За таких обставин, позивач зазначає, що будинок разом із повною квадратурою підвального приміщення не перебуває у комунальній власності, а вся будівля передана в управління співвласників багатоквартирного будинку.
Проте, рішенням Вінницької міської ради від 22 травня 2020 року № 2282 «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації» затверджено перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом аукціону (група А) та згідно із додатком 1 до цього рішення включено підвальне приміщення будинку по АДРЕСА_1 площею 90,2 кв. м. Вказане рішення було оскаржено у судовому порядку (цивільна справа №127/17821/20).
Між тим, відповідач приймаючи оскаржуване рішення від 04 березня 2021 року № 539 без попереднього громадського обговорення вийшов за рамки своїх дискреційних повноважень чим порушив низку законодавчих актів та Конституцію України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 02 квітня 2021 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
4. Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 11 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року провадження у справі закрив. Роз'яснив, що даний спір підпадає під юрисдикцію місцевого загального суду та має розглядатись за правилами цивільного судочинства.
5. Закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права. Так, суд апеляційної інстанції безпідставно закрив провадження, оскільки спір не є приватноправовим.
8. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 25 серпня 2021 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2021 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
10. Ухвалою Верховного суду від 30 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 19 жовтня 2021 року.
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
13. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
15. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
16. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
17. Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
19. Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
20. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
21. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
22. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
23. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
24. Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
25. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом оскарження в цій адміністративній справі є рішення відповідача від 04 березня 2021 року № 539 «Про внесення змін до акту списання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ».
Поряд з цим, ОСОБА_1 є власницею НОМЕР_1 квартири, що розташована по АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 21 червня 2004 року, згідно якого квартира складається з коридору, санвузлу, кухні, кімнати та частини підвалу площею 2,2 м. кв.
Згідно акту списання, будинок АДРЕСА_1 в цілому списаний з балансу департаменту та не належить до комунальної власності. Однак, оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 04 березня 2021 року № 539, вирішено доручити Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради внести зміни до акту списання багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , в частині площ і кількості нежитлових приміщень комунальної власності.
26. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки вважає, що фактично відбувається свавільне втручання органом місцевого самоврядування у мирне володіння майном, що порушує відповідне право людини.
27. Згідно зі ч. 5 ст. 16 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
З цією нормою кореспондується норма ч. 5 ст. 60 цього ж Закону, відповідно до якої органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
28. Відповідно до п. 31 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
29. Із аналізу наведених вище положень слідує, що орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення стосовно нерухомого майна, діє не як суб'єкт владних повноважень, а як власник майна, котрим він, відповідно до Закону, має повноваження розпоряджатися.
30. Отже, звернувшись з цим позовом до суду, ОСОБА_1 має на меті захистити своє право власності на підвальне приміщення житлового будинку по АДРЕСА_2 , а тому спірні правовідносини за своїм змістом є приватно-правовими та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
31. Крім того, частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
32. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права ОСОБА_1 . Отже, правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.
33. Така правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 401/2611/16-а(2-а/401/4/17) та від 28 вересня 2021 року у справі № 826/14805/17.
34. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо закриття провадження у справі.
35. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
36. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
37. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
38. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
39. Суд у цій справі також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
40. Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
41. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а тому ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року слід залишити без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій